Постанова

від 29.04.2021 по справі 911/742/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2021 р. Справа№ 911/742/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2021 (повний текст підписано 18.01.2021)

у справі №911/742/20 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровікт"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

про стягнення 316 012,09 грн.

В судовому засіданні 29.04.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровікт" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення 316 012,09 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №6 від 21.03.2019. У зв`язку із цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 275 645,40 грн. основного боргу, 35 205,42 грн. пені, 1 286,27 грн. інфляційних втрат та 3 875,00 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2020 позов задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровікт" 275 645,00 грн. основного боргу, 35 205,42 грн. нарахованої пені, 3 875,00 грн. 3 % річних, 1 286,27 грн. інфляційних втрат, 4 740,18 грн. судового збору та 10 000,00 грн. адвокатських витрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі №911/742/20 апеляційну скаргу Сільськогосподраского товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2020 у справі № 911/742/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2020 у справі №911/742/20 залишено без змін.

24.07.2020 від представника позивача надійшла заява б/н від 21.07.2020 про вирішення питання про судові витрати.

26.08.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2021 у справі №911/742/20 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агровікт 43 601,21 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд, виходячи з приписів ст. 129 ГПК України стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням вже стягнутої рішенням суду від 16.07.2020 у справі №911/742/20 з відповідача суми адвокатських витрат у розмірі 10 000,00 грн., дійшов висновку, що обґрунтованим розміром адвокатських витрат, що підлягає до стягнення з відповідача є 43 601,21 грн.

Щодо заяви в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в якості додаткового гонорару (премії) за позитивне рішення, господарський суд, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, беручи до уваги загальний розмір задоволених позовних вимог, що становить 316 012,09 грн., встановив, що обґрунтованим розміром гонорару адвоката за позитивне рішення є 43 601,21 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 02.02.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення 31 601,21 грн. гонорару адвоката за позитивне рішення та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агровікт .

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом була неправильно застосована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За твердженнями відповідача, гонорар адвоката за позитивне рішення, визначений у відсотковому вираженні від суми спору (10% від задоволених позовних вимог, що дорівнює 23 354,06 грн.), є нічим іншим, як "гонораром успіху", а не витратами на правничу допомогу у зв`язку з наданням адвокатом послуг, які можуть бути віднесені до судових витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у справі №904/4507/18 зазначила, що не обов`язковим для суду є зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. Позивач у відзиві наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що "Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн., передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди №2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000,00 грн., що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.03.2021.

25.03.2021 розгляд справи №911/742/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному.

Після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване додаткове рішення скасувати в частині стягнення 31 601,21 грн. гонорару адвоката за позитивне рішення та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агровікт .

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 29.04.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку з перебуванням його у відрядженні, вказує, що проти апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, оскаржуване додаткове рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За приписами ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що позивач у позовній заяві заявив, що неможливо передбачити кількість судових засідань і на чию користь буде ухвалено рішення, а відтак і виникнення обов`язку у ТОВ "Агровікт" сплатити додатковий гонорар, а тому питання про остаточну суму судових витрат слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після прийняття 16.07.2020 рішення у даній справі, позивач 24.07.2020 подав до Господарського суду міста Києва заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 43 601,21 грн., з яких адвокатські послуги на суму 12 000,00 грн. та додатковий гонорар (премія) адвокату за позитивне рішення у сумі 31 601,21 грн.

Суд першої інстанції, виходячи з приписів ст. 129 ГПК України стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням вже стягнутої рішенням суду від 16.07.2020 у справі №911/742/20 з відповідача суми адвокатських витрат у розмірі 10 000,00 грн., додаткового стягнув з відповідача адвокатські витрати у сумі 43 601,21 грн.

Додаткове судове рішення відповідачем у частині стягнення адвокатських послуг на суму 12 000,00 грн. не оскаржується, а відтак, враховуючи положення ст. 269 ГПК України, судом апеляційної інстанції у цій частині не переглядається.

Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в якості додаткового гонорару (премії) за позитивне рішення та доводів апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Отже домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Згідно пункту 4.1. Договору №1 про надання правової допомоги від 16.03.2020, укладеного між ТОВ Агровікт (клієнт) та Адвокатським бюро "Вікторії Олійник "Юридична компанія "А2" в особі керуючої бюро Олійник Вікторії Вікторівни (далі, договір про надання правової допомоги) отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Відповідно до п. 4.3. Договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги відповідно до вказаного договору клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі у процентному відношенні або з розрахунку погодинної оплати, відповідно до домовленості сторін, про що сторони складають додаткову угоду до даного договору.

Водночас, згідно вказаного п. 4.3. договору сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір додаткового гонорару (премії) також оговорюється додатковою угодою до договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 16.03.2020 до Договору №1 про надання правової допомоги сторони передбачили, що премія за прийняття позитивного рішення на користь клієнта становить 10% від стягнутої суми та сплачується клієнтом адвокату не пізніше трьох днів з дати ухвалення судового рішення.

Отже, сторони у договорі про надання правової допомоги з урахуванням додаткової угоди №1 до нього погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі як "основного гонорару", так і "додаткового гонорару", так званого "гонорару успіху".

У теорії "гонорар успіху" - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, до оприлюднення тексту якої зупинялося провадження із розгляду заяви позивача про вирішення питання про судові витрати у даній справі, вирішено виключну правову проблему щодо можливості віднесення до судових витрат додаткового гонорару, передбаченого договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто, так званого гонорару успіху.

У вказаній постанові висловлено наступну правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.". При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн., передбаченому пунктом 4.2. додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення "гонорару успіху" задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.

Керуючись ч. 4 ст. 236 ГПК України, колегія суддів враховує наведений правовий висновок під час розгляду даної справи.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, "гонорар успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Отже, заявлена позивачем до стягнення із відповідача на підставі договору про надання правової допомоги сума "гонорару успіху" не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи вищезазначену практику ЄСПЛ та висновки Великої Палати Верховного Суду, має дослідити питання реальності понесення витрат на правову допомогу (у даному випадку - "гонорару успіху") та оцінити їх розмір з точки зору розумності.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, доходить висновку, що розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі "гонорару успіху" є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Так, загальна сума присудженого до стягнення із відповідача "основного" гонорару згідно рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2020 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2020 у справі №911/742/20 становить 22 000,00 грн. (10 000,00 грн. + 12 000,00, грн.), у той час, як заявлена позивачем до стягнення сума "гонорару успіху" (31 601,21 грн.) значно перевищує останню, що не може свідчити про дотримання критеріїв розумності при її визначенні.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача проти стягнення з нього суми "гонорару успіху", колегія суддів, керуючись своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку про те, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає "гонорар успіху" у розмірі 11 000,00 грн. (50% суми "основного" гонорару, присудженого до стягнення із відповідача) і саме вказаний розмір колегія суддів вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів відхиляються з вищевикладених підстав.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" такою, що підлягає частковому задоволенню. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2021 у даній справі підлягає зміні в частині розміру додаткового гонорару (премії) адвокату за позитивне рішення, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2021 у справі №911/742/20 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2021 у справі №911/742/20 змінити.

Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2021 у справі №911/742/20 викласти в наступній редакції:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (08054, Київська область, Макарівський район, с. Соснівка, вул. Леніна, буд.30, код ЄДРПОУ 05391465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровікт" (02096, м. Київ, вул. Княжий затон, буд. 2/30, кв. 96, код ЄДРПОУ 41784823) 23 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

3. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

4. Матеріали справи №911/742/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.05.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська