Ухвала

від 11.05.2021 по справі 921/39/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

справа № 921/39/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021

у справі № 921/39/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка"

до:

1) Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства;

2) Бережанської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік",

про визнання недійсним та скасування рішення Бережанської міської ради від 22.04.1997 № 242 в частині п. 3 щодо надання Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства земельної ділянки в постійне користування та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства 13.04.2021 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (повний текст складено 22.03.2021) у справі № 921/39/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 21.04.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

В якості підстав для відкриття касаційного провадження заявник послався на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, при цьому заявник вказав на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6 та від 05.11.2019 у справі № 906/392/18. Крім того скаржник посилається як на підставу для відкриття касаційного провадження на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6 та від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, Суд зазначає, що це не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки заявник не зазначає конкретну норму права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків вказаних постанов щодо застосування саме цієї норми права (частини статті).

Щодо посилання скаржника на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія зазначає, що це не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником не наведено постанови Верховного суду, висновок якої застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні і від якого слід відступити та не зазначено обґрунтування необхідності такого відступлення.

Таким чином скаржником не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, без конкретизації пункту (пунктів) ч. 2 ст. 287 ГПК України, не можна вважати таким, що відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Колегія суддів також зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених ст. 288 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 921/39/20 ним отримано через засоби електронного зв`язку 26.03.2021.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Постанова Західного апеляційного господарського суду була проголошена 03.03.2021, повний текст складено 22.03.2021, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 12.04.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями ст.ст. 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 921/39/20 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.03.2021.

При цьому з постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 вбачається, що в судовому засіданні 03.03.2021 були присутні представники Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства Качур С.В. та Яворський А.В.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 13.04.2021, тобто з порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження без належного обґрунтування причини пропуску процесуального строку.

Хоча скаржник і просить поновити строк на касаційне оскарження та додає в якості доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження витяг з електронної пошти про отримання оскаржуваної постанови 26.03.2021, однак у касаційній скарзі не наводить обґрунтувань щодо неможливості отримання оскаржуваної постанови раніше ніж 26.03.2021 (дата отримання повного тексту постанови засобами електронного зв`язку).

Крім того, Суд зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, у колегії суддів відсутня можливість перевірити наявність або відсутність доказів надсилання копії оскаржуваної постанови у паперовій формі скаржникові, а витяг з електронної пошти не свідчить про направлення скаржнику постанови саме у справі № 921/39/20.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, саме лише посилання на дату отримання копії судового рішення, за відсутності відповідних доказів на підтвердження його отримання чи неотримання, не дає підстав Суду для визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

Таким чином, скаржником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Частиною 3 ст. 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене касаційна скарга Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати обґрунтоване клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав або навести інші підстави для поновлення строку.

Щодо клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, то воно буде розглянуто у випадку усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 921/39/20 залишити без руху.

2. Надати Бережанському колективному підприємству по веденню лісового господарства строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.