Постанова

від 12.05.2021 по справі 640/9208/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9208/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, в якому просив, з урахуванням уточнень: визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019 по особовому складу щодо звільнення зі служби поліції за п. 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію полковника поліції ОСОБА_1 з посади помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України; поновити полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України з 04.12.2019; стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.12.2019 по день ухвалення рішення у справі; стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100000,00 (сто тисяч) грн відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями Національної поліції України; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27500,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019 по особовому складу щодо звільнення зі служби поліції за п. 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію полковника поліції ОСОБА_1 з посади помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України.

Поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України з 05.12.2019.

Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.12.2019 по 08.02.2021 в розмірі 772269,12 грн (сімсот сімдесят дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 12 коп.).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 12.05.2021.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом НП України від 22.06.2017 № 462 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України.

Національною поліцією України 02.10.2019 було прийнято наказ № 979 Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції , яким в Департаменті забезпечення діяльності Голови НП України була проведена реорганізація - скорочені всі посади (47), та в новому штаті зазначеного Департаменту введено лише 38 посад.

Попередженням від 04.10.2019 позивача поінформовано, що посаду, яку він обіймав, скорочено та попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції згідно з п. 4 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію .

Наказом НП України від 03.12.2019 № 1458 о/с, полковника поліції ОСОБА_1 , помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови НП України, звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію з 04.12.2019.

Підставою прийняття зазначеного рішення слугував наказ НП України від 02.10.2019 № 979.

Не погоджуючись з прийняттям наказу про звільнення, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- попередження про можливе звільнення має бути оголошене одночасно із запропонуванням відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого ст. 68 ЗУ Про національну поліцію строку попередження;

- суд першої інстанції вказав на те, що відповідач не виконав обов`язку щодо здійснення належних заходів щодо пропонування вакантних рівнозначних посад, чим позбавив можливості для подальшого проходження служби позивачем. До того ж, до матеріалів долучено некомплекти вакантних посад по підрозділах апарату центрального органу управління Національної поліції України, які, в свою чергу, до позивача не було доведено;

- отже, відповідач не здійснив жодних заходів для ознайомлення з вакантними посадами позивача. До матеріалів справи відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не виявив бажання для продовження служби в органах поліції України, не надано листів-відмов позивача від запропонованих посад, тощо;

- за висновками суду першої інстанції, звільнення позивача з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Національною поліцією України було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому, спірний наказ №1458 о/с від 03.12.2019 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються відповідно до Закону України Про Національну поліцію від 2 липня2015 року № 580-VIII (надалі по тексту також - Закон № 580-VIII).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 58 Закону № 580-VIII, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

За п. 5 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII, поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 68 Закону № 580-VIII, визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно норм ч. 3 ст. 68 Закону України Про Національну поліцію , після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно наказу Національної поліції України від 02.10.2019 № 979, затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, відбулось скорочення штату Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції з 47 посад до 38.

Тож, з огляду на відсутність в Законі України Про Національну поліцію спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку, підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України, на що, цілком слушно звернув увагу суд першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Варто зазначити, що попередження про можливе звільнення має бути оголошене одночасно із запропонуванням відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого ст. 68 Закону України Про національну поліцію строку попередження.

Однак, матеріалами справи не спростовується, що, у даному випадку, відповідач не виконав обов`язку щодо здійснення належних заходів щодо пропонування вакантних рівнозначних посад, чим позбавив можливості для подальшого проходження служби позивачем. До того ж, до матеріалів долучено некомплекти вакантних посад по підрозділах апарату центрального органу управління Національної поліції України станом на 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, які, в свою чергу, до позивача не доведено. Відповідач не здійснив жодних заходів для ознайомлення з вакантними посадами позивача. До матеріалів справи відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не виявив бажання для продовження служби в органах поліції України, не надано листів-відмов позивача від запропонованих посад, тощо.

В обсязі встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних відносин є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача стосовно позивача не мали на меті залишити позивача на службі. Йдеться не тільки про ту посаду, яку він обіймав до того, як відбулося скорочення, але й про іншу вакантну посаду, на яку він, з огляду на свій досвід та навички, міг би хоча б претендувати.

У контексті спірних правовідносин треба зазначити, що визначена КЗпП процедура звільнення у випадку реорганізації, яке супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати певних заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату або проведенні організаційних заходів звільнень не оминути, однак, дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів щодо працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади.

Закон № 580-VIII є спеціальним у спірних правовідносинах і не містить визначення поняття рівнозначна посада . Однак, відповідно до положення частини першої статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну службу , рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем так і не було надано доказів проведення порівняння кваліфікації та досягнень у службовій діяльності позивача із іншими поліцейськими, які були залишені на службі в поліції внаслідок або скорочення штатів, або переведені на рівнозначні посади, з метою встановлення переважного права на залишення на службі в поліції, що передбачено ч. 5 ст. 68 Закону України Про Національну поліцію . Натомість, відповідач іншої пропозиції позивачу не пропонував, та доказів відсутності вакантних посад за вказаний період відповідно до кваліфікації позивача до суду не надав.

У цій справі суд першої інстанції з`ясував обставини, які в сукупності дають підстави вважати, що обов`язок працевлаштувати позивача відповідач належним чином не виконав, а тому, висновки суду про неправомірність спірного наказу, на думку колегії суддів, є правильними.

Посилання апелянта на те, що відповідно до постанови центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України від 09.01.2020 № 1 ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в поліції саме з дати звільнення , а отже, останній не може продовжувати службу в поліції з 04.12.2019, колегією суддів враховуються, однак, не беруться до уваги при розгляді апеляційної скарги, з урахуванням того, що це не було підставою для звільнення (через хворобу), позивача було звільнено раніше за висновки комісії, а останні, можуть бути враховані при подальшому (після поновлення) вирішенні питання можливості проходження позивачем служби в поліції.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що в оскаржуваному рішенні судом не було вказано при визначенні суми вимушеного прогулу до стягнення про необхідність вирахування з неї обов`язкових податків/платежів, оскільки суд має визначити та розрахувати суму вимушеного прогулу, а відрахування з неї податків/обов`язкових платежів здійснюється не відповідно до рішення суду, а у силу Закону.

Щодо доводів про те, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про оскарження підстав звільнення (просить змінити формулювання звільнення на через хворобу ), колегія суддів зазначає, що вказані посилання для вирішення цього спору не є визначальними, адже у даній справі, суд має перевірити чи діяв відповідач при звільненні позивача у межах та спосіб, наданих повноважень та чи дотримався встановлених норм законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з посади помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України саме на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Національною поліцією України було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому, спірний наказ № 1458 о/с від 03.12.2019 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивач - поновленню на посаді.

Ураховуючи дані наявної у матеріалах справи довідки про доходи позивача, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2019 (день звільнення) по день поновлення - 08.02.2021 (дата ухвалення судом рішення) становить: 1787,66 грн (середньоденне грошове забезпечення) х 432 к.д. (кількість днів вимушеного прогулу) = 772269,12 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача (сума вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування/зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко