Рішення

від 11.05.2021 по справі 471/227/20

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/227/20

Провадження № 2/467/56/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.05.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Барвенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства Барвінок про розірвання договорів оренди земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Братського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до фермерського господарства Барвінок про розірвання договорів оренди земельних ділянок, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником двох земельних ділянок площею 9.8350 га та 3.7747 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованих в межах території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області. 20 жовтня 2014 року між нею та відповідачем було укладено два договори оренди належних їй на праві власності земельних ділянок, що зареєстровані державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І., за умовами яких передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 4.9% від нормативної грошової оцінки, що становить 7580 грн. у рік за земельну ділянку площею 9.8350 га та у розмірі 4.97% від нормативної грошової оцінки, що становить 2950 грн. у рік за земельну ділянку площею 3.7747 га, обчислення розміру плати за землі здійснюється з урахуванням індексації, за домовленістю сторін орендна плата буде сплачуватися у грошовій формі. Посилаючись на те, що відповідачем у порушення умов договорів про сплату орендної плати не пізніше 20 грудня кожного року систематично не виконав обов`язку орендаря щодо виплати орендної плати за договорами оренди за 2018-2019 роки та не виплатив позивачу орендну плату за 2018-2019 роки, позивач прохала розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між нею та відповідачем щодо належних їй на праві власності земельних ділянок площею 9.8350 га та 3.7747 га, зареєстровані державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І.

Розпорядженням в.о. голови Братського районного суду Миколаївської області Скарницької І.Б. від 19 листопада 2020 року справу передано на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривої Т.М. від 25 листопада 2020 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологривої Т.М. від 14 грудня 2020 року за клопотанням позивача з Братської державної адміністрації Миколаївської області витребувані копії реєстраційних справ, за якими проводилася державна реєстрація договорів оренди землі між ОСОБА_1 та фермерським господарством Барвінок , укладених 20 жовтня 2014 року, зареєстрованих державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І., а також з Братської державної податкової інспекції Вознесенського управління ДФС у Миколаївській області витребувано дані про сплату податків за ОСОБА_1 як орендодавця по договорам оренди землі, укладеним між ОСОБА_1 та фермерським господарством Барвінок .

Відповідачем фермерським господарством Барвінок подано відзив по справі, в якому відповідач прохав відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що відповідач як орендар не ухилявся від сплати орендної плати за 2018-2019 роки. Невиплата орендної плати за вказаний період була зумовлена тривалим судовим розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Барвінок про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок (з травня 2018 року (часу звернення позивача до суду з позовною заявою) по 08 серпня 2019 року(дата винесення Постанови Верховним Судом). Також вказав, що позивач відмовлялася будь-яким способом приймати платежі по орендній платі, намагаючись тим самим штучно створити підстави для розірвання договорів оренди у судовому порядку. Під час розгляду справи судом відповідачем було прийнято рішення про перерахування позивачу належної їй орендної плати поштовим переказом. Здійснити розрахунок з позивачем шляхом внесення орендної плати на депозит нотаріуса виявилось неможливим, оскільки останнє відбувається лише за умови, якщо сторони передбачили це в правочині. Відповідачем лише у 2018 році не було виплачено позивачу орендну плату відповідно до умов договору.

У судовому засіданні позивач пояснила, що відповідачем не сплачено їй орендну плату за 2018-2019 роки. З приводу невиплати орендної плати за вказаний період вона до відповідача не зверталася. Перед Новим роком у кінці 2019 року чи після Нового року у 2020 році, вона точно не пам`ятає, до неї додому приїхав голова фермерського господарства Барвінок Барвенко Ю.О. разом зі своїм сином та запропонував їй отримати орендну плату за 2020 рік, розмір запропонованої орендної плати ним не називався , однак вона відмовилась від її отримання та відповіла йому, що бажає з ним судитися , оскільки він сплачує невелику орендну плату.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що у 2018-2019 роках він шукав фактичне місце проживання позивача ОСОБА_1 з метою виплати їй орендної плати. Будинок у с.Новомар`ївка, у якому проживала позивач, згорів, тому він не знав, де позивач проживає. До цього ОСОБА_1 сама раніше приїжджала до фермерського господарства для отримання орендної плати. Під час розгляду судом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Барвінок про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у судовому засіданні приймала участь її представник. У вказаній позовній заяві було зазначено, що ОСОБА_1 проживає у м.Миколаїв, фактичне місце проживання позивача йому було невідоме. Коли він з сином поїхав до м. Миколаєва по вказаній адресі, то виявилось, що там проживає її представник, а ОСОБА_1 по зазначеній у позовній заяві адресі не проживала. У подальшому він взнав, що ОСОБА_1 проживає у будинку свого сина у с.Новомар`ївка. Тоді у грудні 2019 року він разом з своїм сином, ОСОБА_3 та працівником сільської ради поїхали до позивача. У присутності вказаних осіб він запропонував позивачу, яка вийшла до двору разом зі своїм сином, отримати орендну плату за 2018-2019 роки у розмірі близько 13000-14000 грн. за кожен рік. На що син позивача сказав: Будемо судитися , після чого позивач відмовилася отримувати запропоновану ним орендну плату. Також він направляв позивачу у січні та лютому 2020 року два листи про необхідність отримання орендної плати, копія листа за січень у нього не збереглася. У грудні 2019 року він перерахував позивачу на картку Приватбанку орендну плату у розмірі 11000 грн., номер рахунку він не пам`ятає, як він отримав рахунок цієї картки пояснити не зміг. Він не звертався до нотаріуса про внесення коштів за 2018-2019 роки позивачу на депозит і не направляв позивачу орендну плату поштовим переказом, бо не знав, що можна таке робити. Про це йому розповів юрист після звернення позивача до суду з позовною заявою.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек за №№ 121052440, 123037371 від 18 квітня 2018 року та 07 травня 2018 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9.835 га з кадастровим номером 4821481300:01:000:0032 та земельної ділянки площею 3.7747 га з кадастровим номером 4821481300:01:000:0033, розташованих в межах території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 20 жовтня 2014 року було укладено договір оренди землі з фермерським господарством Барвінок на строк 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого в оренду була передана земельна ділянка площею 3.7747 га. Вказаний договір зареєстровано державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І. 27 жовтня 2014 року (номер запису про інше речове право 23666325). Пунктами 9-11 вказаного договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 2950 грн. у рік, що складає 4.97% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк не пізніше 20 грудня кожного року.

Крім того, ОСОБА_1 20 жовтня 2014 року було укладено договір оренди землі з фермерським господарством Барвінок на строк 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого в оренду була передана земельна ділянка площею 9.835 га. Вказаний договір зареєстровано державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І. 27 жовтня 2014 року (номер запису про інше речове право 23658225). Пунктами 9-11 вказаного договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 7580 грн. у рік, що складає 4.9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк не пізніше 20 грудня кожного року.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з п.4 ч.2 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

З часу укладення договорів оренди і до 2018 року позивач отримувала оренду плату своєчасно та в повному обсязі шляхом вручення орендної плати готівкою за місцем розташування відповідача по справі фермерського господарства Барвінок у с.Кам`яно - Костувате Братського району Миколаївської області.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу орендна плата не виплачена за 2018 -2019 роки. Про це свідчить і витребувана ухвалою суду інформація з Братської державної податкової інспекції Вознесенського управління ДФС у Миколаївській області.

Поскільки в укладених між сторонами договорах оренди землі не зазначено місце виконання договору, а тому за п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України виконання за вказаними договорами має проводитися за місцем проживання кредитора, тобто позивача ОСОБА_1 , яка за тими ж умовами договорів проживає в с.Кам`яно - Костувате Братського району Миколаївської області.

Однак, за поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні, вона ніколи не проживала в с.Кам`яно - Костувате Братського району Миколаївської області, а на момент укладення договорів оренди проживала в с.Новомар`ївка Братського району Миколаївської області - спочатку у власному будинку по вул. Танковій , а потім, коли там відбулася пожежа, з 2016 року у будинку сина - по АДРЕСА_2 . Та обставина, що позивач ніколи не проживала у с.Кам`яно - Костувате, а проживала у с.Новомар`ївка було достеменно відомо і представнику відповідача.

Як доказ того, що представнику відповідача було невідоме місце проживання позивача у 2018-2019 роках, ним було подано суду супровідний лист Касаційного цивільного суду №30937/07222-19 від 01.07.2019 року, у якому місце проживання ОСОБА_1 було зазначено у АДРЕСА_3 . За поясненнями позивача, вона ніколи не проживала за цією адресою. Вказана адреса є місцем проживанням її представника по цивільній справі за її позовом до фермерського господарства Барвінок про визнання договорів оренди землі недійсними.

Доказів того, що представник відповідача дійсно їздив до м.Миколаєва по вищезазначеній адресі суду не надано.

У підписаній по даній справі і поданій до суду 24 березня 2020 року позовній заяві позивачем зазначено, що вона є жителькою с.Новомар`ївка Братського району Миколаївської області.

Позивачем документальних доказів щодо її фактичного місця проживання у 2018-2019 роках суду не подано. У відповідності до копії паспорту позивача вона значиться зареєстрованою з 25 серпня 1986 року у с.Новомар`ївка Миколаївської області (найменування району, номер вулиці та будинку відсутні). У реєстраційних справах щодо реєстрації договорів оренди відомості про інше місце проживання позивача, крім с.Кам`яно - Костувате, а також копія її паспорту, відсутні.

За твердженням представника відповідача, фактичне місце проживання позивача у с.Новомар`ївка йому стало відомо лише наприкінці 2019 року. Це твердження позивач у судовому засіданні не спростовувала.

Суд вважає, що відповідач у строк для виплати орендної плати, визначений у договорах оренди землі, не вживав заходів щодо пересилки грошових коштів як орендної плати через засоби поштового зв`язку за адресою місця проживання орендодавця ОСОБА_1 , зазначеної у договорі чи на останню відому йому адресу у с.Новомар`ївка або на адресу, зазначену у позовній заяві при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Барвінок про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у м.Миколаїв. Тривалий розгляд цивільної справи не може бути поважною причиною для невиплати орендної плати. Окрім того, орендар під час судового розгляду даної справи не був позбавлений права внести орендну плату шляхом пересилки грошових коштів через засоби поштового зв`язку за адресою місця проживання орендодавця ОСОБА_1 , однак на час винесення судом рішення по справі відповідачем орендну плату за 2018-2019 роки не сплачено.

При цьому, з урахуванням таких обставин щодо місця проживання орендодавця, у випадку, якщо орендарю не було відомо куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання, відповідач у відповідності до вимог ст. 537 ЦК України мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, однак не скористався цим.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, у своїх поясненнях вказував на те, що у грудні 2019 року він за місцем проживання позивача пропонував їй отримати орендну плату за 2018-2019 роки, однак вона відмовилась від її отримання у присутності свідків.

Разом з тим, свідки зі сторони позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили факт приїзду представника відповідача Барвенко Ю.О. до місця проживання позивача ОСОБА_1 у с. Новомар`ївка Братського району з метою виплати орендної плати. Однак, вони не змогли вказати дату, розмір коштів, які пропонувались сплатити позивачу і за який період. Крім того, позивач надала пояснення, що представник відповідача пропонував їй розрахуватись за орендну плату за 2020 рік, за 2018-2019 роки розрахуватись не бажав.

Згідно розрахунку, наданого відповідачем, розмір орендної плати за 2018-2019 роки за дві орендовані земельні ділянки складає 22441 грн. 98 к.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК).

За такого, суд вважає, що надані представником докази не відповідають вимогам статей 76-80 ЦПК України, оскільки відмова від отримання позивачем орендної плати не оформлена належним чином, зокрема, відсутній відповідний акт, складений комісійно, яким би було зафіксовано дійсну відмову орендодавця від отримання орендної плати саме за 2018 - 2019 роки у розмірі 22441 грн. 98 к.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що ним позивач у січні 2020 року повідомлялась листом про необхідність отримання орендної плати, оскільки копія чи другий екземпляр цього листа суду не надано. Також суд не приймає до уваги як докази повідомлення позивача листами щодо орендної плати, які знаходяться у матеріалах справи на а.с.35, 47, так як доказів направлення та отримання їх позивачем суду не надано. Копія ж квитанції від 18 січня 2020 року про направлення поштової кореспонденції на ім`я позивача ОСОБА_1 не може бути доказом направлення листів, датованих лютим місяцем 2020 року.

За такого, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що фермерське господарство Барвінок здійснювало дії щодо належного виконання договорів оренди землі щодо сплати орендної плати, що є його процесуальним обов`язком, згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, але позивач відмовився приймати належне його виконання. Посилання відповідача на те, що непроведення оплати за оренду землі за 2018 - 2019 роки відбулось з вини позивача не заслуговують на увагу, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Фермерське господарство Барвінок не приступило до виконання свого обов`язку зі сплати орендної плати до грудня 2018 року та до грудня 2019 року, тому є боржником, який прострочив виконання зобов`язання за договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Окрім цього, відповідачем не надано достатніх та належних доказів про те, що у строки, передбачені договором,фермерське господарство Барвінок запропонувало, а позивач відмовилася приймати орендну плату за 2018 та 2019 роки.

Отже, з боку позивача не відбулось прострочення кредитора.

Неналежне виконання умов договору є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, як за наявності систематичного невиконання договору так і неналежного виконання договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що несплата оренди позивачу за 2018 та 2019 роки носить систематичний характер, оскільки судом установлено, що відповідач, будучи, зобов`язаним своєчасно сплачувати орендну плату у порядку та строки, передбачені умовами договору, а саме до 20 грудня поточного року, таких платежів не здійснив у 2018 та у 2019 роках, що в сукупності складає два роки, тобто є систематичною несплатою за оренду землі, що є підставою для розірвання укладених сторонами договорів оренди земельних ділянок.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства Барвінок про розірвання договорів оренди земельних ділянок задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і фермерським господарством Барвінок 20 жовтня 2014 року, зареєстрований державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І. 27 жовтня 2014 року (номер запису про інше речове право 23666325).

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і фермерським господарством Барвінок 20 жовтня 2014 року, зареєстрований державним реєстратором Братської державної адміністрації Миколаївської області Червонищенко О.І. 27 жовтня 2014 року (номер запису про інше речове право 23658225).

Стягнути з фермерського господарства Барвінок (код 32543662) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої в с. Новомар`ївка Братського району Миколаївської області, ПІН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 к.

Стягнути з фермерського господарства Барвінок (код 32543662) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 к.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 травня 2021 року.

Суддя Т.М.Кологрива