Постанова

від 05.05.2021 по справі 2-853/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-853/11

Провадження № 22-ц/4820/484/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: учасника справи та представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 2-853/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення сплати аліментів (суддя Шевчук В.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення сплати аліментів.

В обґрунтування заяви вказував, що йому надійшов рекомендований лист від Славутського міськрайонного відділу ДВС, з якого вбачалось, що 11.12.2020 Славутським міськрайонним відділом ДВС прийнято виконавче провадження № 40476612 з примусового виконання виконавчого листа № 2-853/2011, виданого Славутським міськрайонним судом 04.08.2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 05.07.2011.

Заявник вказує, що він звільнений зі служби ДСНС України, тривалий час перебував на обліку у Славутському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний, на даний час його стан здоров`я погіршився, що потребує значних матеріальних витрат на лікування. Ці обставини поставили платника аліментів у скрутне матеріальне становище та унеможливило вчасну сплату аліментів. А тому, заявник просив суд розстрочити із зупиненням стягнення сплати аліментів у виконавчому провадженні № 40476612, до працевлаштування ним на роботу, а також зобов`язати провести перерахунок суми заборгованості та відстрочити її сплату до працевлаштування на роботу.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з вказаною вище ухвалою суду, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він вчасно сплачував аліменти з моменту їх призначення судом, однак залишився без заробітку, що фактично поставило його у скрутне становище, яке унеможливлює вчасно сплачувати аліменти. Крім того, як зазначає заявник, судом не взято до уваги введення в Україні карантинних обмежень, що ускладнює працевлаштування та отримання відповідного заробітку.

У відзиві на апеляційну скаргу Другий відділ ДВС у м. Хмельницькому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

Представник відділу ДВС Власюк А.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 11.12.2020 Славутським міськрайонним відділом ДВС прийнято виконавче провадження № 40476612 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-853/2011, виданого Славутським міськрайонним судом 04.08.2011, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 05.07.2011 (а.с. 6).

За довідкою Другого відділу ДВС у м. Хмельницькому № 90709 від 03.12.2020, згідно з виконавчим листом № 2-853/2011, виданого Славутським міськрайонним судом 04.08.2011, заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.11.2019 по 01.12.2020 становить 37 580 грн 24 коп (а.с. 74).

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання.

За змістом частин 1, 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії , N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України Про виконавче провадження є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу та підстави для розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 посилався на те, що він не працює, доходів не має, потребує витрат на лікування. Належне виконання рішення поставить його у скрутне матеріальне становище, що потягне за собою подальше невиконання ним зобов`язань по сплаті аліментів, і як наслідок відповідальності за несплату аліментів. Проте, зазначені обставини не є, в розумінні статті 435 ЦПК України, винятковими та такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливими.

А тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не наведено та не надано належних та допустимих доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення про стягнення аліментів або роблять його неможливим.

Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вимоги заявника щодо зобов`язання відділу ДВС провести перерахунок суми заборгованості по аліментах не можуть бути вирішені в межах поданої ним заяви про розстрочення сплати аліментів та заявник не позбавлений можливості в порядку визначеному цивільним процесуальним законодавством звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до непогодження з рішенням суду першої інстанції, з посиланням на обставини зазначені в заяві, які були предметом розгляду судом першої інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай