Ухвала

від 05.05.2021 по справі 947/3114/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/570/21

Номер справи місцевого суду: 947/3114/21 1-кс/947/3098/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересахголови ГО«Дванадцять кроків» ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від26.03.2021року укримінальному провадженні№12020160000001088 від 23.09.2020 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна та накладено арешт на майно,вилучене підчас обшуку,проведеного 09.02.2021року з07:35год.по 11:20год.,за адресою: АДРЕСА_1 ,а самена:1)відеореєстратор марки«alhua»HH1-NVR2108-4492та заряднимпристроєм з№7100110HNC24A4C031V;2)медичну документаціюна 8-миарк.;3)ноутбук марки«Toshibasatellite»F135-94527із заряднимпристроєм;4)відеокамера марки«alhua»НН-1РС-К35різ флеш-накопичувачем64GbMicroSD;5)відеокамера марки«alhua»РН-1РС-К35різ флеш-накопичувачем64GbMicroSD;6)ноутбук макбукбілого кольоруіз заряднимпристроєм;7)мобільний телефон«iPhone5»imei: НОМЕР_1 ;8)мобільний телефон«fly»білого кольору;9)два флеш-накопичувача4Gb;10)документація на ОСОБА_8 на 19-тиарк.;11)журнал на192-харк.із записамита заявиосіб,які перебуваличи перебуваютьу центрі;12)шість купюрноміналом 100гривень;13)мобільний телефонмарки «Xiomi»imei: НОМЕР_2 ,зарядний пристрій;14)мобільний телефонмарки «Meizu»чорного кольору,зарядний пристрій;15)мобільний телефонмарки «Samsung»imei: НОМЕР_3 ;16)банківська картка,імітована банком«Альфа-банк»№ НОМЕР_4 .В іншій частині клопотання відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на наявність правових підстав для накладення арешту на частину вилученого під час обшуку майна, оскільки існує необхідність забезпечення його збереження, для проведення ряду слідчих дій, експертних досліджень. Слідчим суддею враховано, що відповідно до матеріалів клопотання, постановою від 09.02.2021 року вказані в клопотанні речі та предмети визнані речовими доказами у кримінальному проваджені. Також слідчий суддя врахував, що не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів у кримінальному проваджені та суттєво ускладнить процес розслідування справи.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах голови ГО «Дванадцять кроків» ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Апелянт стверджує, що ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна, винесена з істотним порушенням норм кримінального процесуального права. Слідчим суддею допущені неповнота судового розгляду, не враховано, що обшук та вилучення майна було проведено з порушенням норм КПК України, ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку була надана за іншою адресою, постанова про визнання вилученого майна речовими доказами не є мотивованою, не обґрунтовано, що вилучене майно має ознаки речових доказів. Клопотання про накладення арешту подано з порушенням строків. Адвокат зазначила, що ОСОБА_7 є лише користувачем приміщення, за кримінальним провадженням має статус свідка, накладення арешту на майно порушує його права.

05.05.2021 року прокурор ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду із клопотанням про розгляд апеляційної скарги адвоката у письмовому апеляційному провадженні, за результатами розгляду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 просив залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404КПК України (далі КПК), рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи рішення слідчого судді районного суду та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачаєтьсяз матеріалівсудової справиСУ ГУНПв Одеськійобласті проводитьсядосудове розслідуванняу кримінальномупроваджені №12020160000001088 від 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 09.02.2021 року в період часу з 07:35 год. по 11:20 год. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: 1) відеореєстратор марки «alhua» HH1-NVR2108-4492 та зарядним пристроєм з №7100110 HNC24A4C031V; 2) медичну документацію на 8-ми арк.; 3) ноутбук марки «Toshiba satellite» F135-94527 із зарядним пристроєм; 4) відеокамера марки «alhua» НН-1РС-К35р із флеш-накопичувачем 64Gb MicroSD; 5) відеокамера марки «alhua» РН-1РС-К35р із флеш-накопичувачем 64Gb MicroSD; 6) ноутбук макбук білого кольору із зарядним пристроєм; 7) мобільний телефон «iPhone 5» imei: НОМЕР_1 ; 8) мобільний телефон «fly» білого кольору; 9) два флеш-накопичувача 4 Gb; 10) документація на ОСОБА_8 на 19-ти арк.; 11) журнал на 192-х арк. із записами та заяви осіб, які перебували чи перебувають у центрі; 12) шість купюр номіналом 100 гривень; 13) мобільний телефон марки «Xiomi» imei: НОМЕР_2 , зарядний пристрій; 14) мобільний телефон марки «Meizu» чорного кольору, зарядний пристрій; 15) мобільний телефон марки «Samsung» imei: НОМЕР_3 ; 16) паспорт на ім`я ОСОБА_10 № НОМЕР_5 ; 17) банківська картка, імітована банком «Альфа-банк» № НОМЕР_4 .

09.02.2021 року постановою слідчого виявлене та вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у вищевказаному кримінальному провадженні.

Після чого, слідчий звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 09.02.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

23.02.2021року ухвалоюслідчого суддіКиївського районного суду м. Одеси клопотання слідчого про накладення арешту на майно повернуто прокурору із встановленням строку 72 години для усунення недоліків.

25.02.2021 року слідчим винесено постанови про призначення експертиз за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів».

04.03.2021року слідчий повторно звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 09.02.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вилучені речі та майно зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, є предметом злочину, мають значення ключових доказів. Для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема проведення огляду вилученого майна, проведення експертних досліджень, що у подальшому надасть можливість слідству використати вказане майно як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім того, не накладення арешту на тимчасово вилучене майно призведе до його знищення чи спотворення, що у свою чергу позбавить орган досудового розслідування можливості використання вказаних предметів як речових доказів, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини, на які посилається останній, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, фактично відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на вимоги ст.170 КПК, задовольнив клопотання та наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку, зазначивши про те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України. Слідчий суддя також послався на те, що не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що вилучені в ході обшуку мобільні телефони, інші технічні пристрої, документи та ін. майно відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.146 КК України, це майно може бути речовими доказами та потребує детальногодослідження.

Доводи апелянта відносно проведення обшуку та вилучення майна без ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 28.01.2021 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку території, будинку, всіх підвальних приміщень, сховищ, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-29).

Твердження апелянта щодо незаконності проведення обшуку через допущення описки в номері будинку, апеляційний суд визнає також непереконливими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на момент розслідування кримінального провадження органом досудового розслідування з різних джерел здобуто інформацію щодо провадження своєї діяльності реабілітаційним центром ГО «Дванадцять кроків» за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану адресу в ході допиту підтвердив і власник домоволодіння ОСОБА_11 , а також допитаний свідок ОСОБА_12 .

Крім того, апелянт в судовому засіданні апеляційного суду також не заперечувала факту проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1 , однак наголошувала на тому, що в ухвалі слідчого судді було надано дозвіл на обшук у будинку АДРЕСА_1 .

Із клопотання прокурора від 05.05.2021 року вбачається, що безпосередньо на самому будинку, де розміщувався реабілітаційний центр, містився надпис (адресна табличка) із відповідною адресою без зазначення літери «А».

Таким чином, з врахуванням встановленого факту, що проведення обшуку органом досудового розслідування планувалося в реабілітаційному центрі ГО «Дванадцять кроків» та фактично було проведено за місцезнаходженням вказаної громадської організації, що підтверджується доводами і самого апелянта, незважаючи на допущення описки в номері будинку, а саме відсутність вказівки на літеру «А», проведений обшук відповідав меті, з якою він був здійснений. Крім того, оцінка всім доказам по матеріалам кримінального провадження буде дана при повному дослідженні всіх доказів по справі, в їх сукупності.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення слідчим строків звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту, то ці доводи апелянта спростовані матеріалами судового провадження.

Згідно протоколу обшук було проведено 09.02.2021 року (а.с. 30-39), цього ж дня слідчим винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами (а.с. 25-26), також слідчим подано клопотання слідчому судді про накладення арешту на вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду від 23.02.2021 року клопотання слідчого про накладення арешту на майно повернуто прокурору із встановленням строку 42 години для усунення недоліків (а.с. 22-24).

Із клопотання прокурора від 05.05.2021 року вбачається, що копію ухвали слідчого судді отримано 03.03.2021 року, після чого відразу 04.03.2021 року слідчим за погодженням з прокурором повторно після усунення недоліків подано клопотання про накладення арешту на вилучене майно.

Матеріали справи не містять документів, що спростовували б твердження прокурора про отримання копії ухвали слідчого судді про повернення клопотання лише 03.03.2021 року.

Апеляційний суд визнає непереконливими доводи адвоката щодо відсутності в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді конкретних відомостей, що вилучене майно має ознаки речових доказів, оскільки у вказаних процесуальних документах зазначено, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема в оскарженій ухвалі слідчий суддя вказав, що вилучені відеореєстратор, медична документація, ноутбуки, відеокамера із флеш-накопичувачем, мобільні телефони, документи, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, на них може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження щодо обставин незаконного позбавлення волі осіб, шляхом утримання останніх у фіктивних реабілітаційних центрах, а також осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення. Крім того, частина вилучених документів, має відношення до діяльності реабілітаційного центра. На вилучених банківських картках можуть міститися грошові кошти, ймовірно набуті кримінально-протиправним шляхом, а саме в якості грошової винагороди, за утримання алко- та наркозалежних осіб в реабілітаційних центрах. Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 09.02.2021 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження. Крім того, вилучені відеокамера марки «alhua» НН-1РС-К35р із флеш-накопичувачем 64Gb MicroSD; відеокамера марки «alhua» РН-1РС-К35р із флеш-накопичувачем 64Gb MicroSD; відеореєстратор марки «alhua» HH1-NVR2108-4492 та зарядним пристроєм з №7100110 HNC24A4C031V, ноутбук макбук білого кольору із зарядним пристроєм, ноутбук марки «Toshiba satellite» F135-94527 із зарядним пристроєм, мобільний телефон «iPhone 5» imei: НОМЕР_1 ; мобільний телефон «fly» білого кольору, необхідні для проведення експертних досліджень, оскільки як вбачається з матеріалів клопотання, зокрема, постанов слідчого від 25.02.2021 року, в рамках кримінального провадження були призначені експертизи за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів». В той же час слідчий суддя прийшов до висновку про не доведеність стороною обвинувачення необхідності накладення арешту на паспорт на ім`я ОСОБА_10 .

Доводи апелянта відносно того, що ОСОБА_7 є лише користувачем приміщення, за кримінальним провадженням має статус свідка, апеляційний судвизнає безпідставними,оскількидіючий кримінальний процесуальний закон України не ставить в залежність можливість накладення арешту на майно з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває на час вирішення клопотання щодо необхідності його арешту.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності на вилучене майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом не доведено.

Апеляційний суд враховує той факт, що згідно витягу з ЄДРДР, наданого прокурором, кримінальне провадження 30.04.2021 року направлено до суду з обвинувальним актом, а тому питання щодо скасування арешту майна вже мають вирішуватись на стадії судового розгляду, що не позбавляє власника, або володільця майна звернутися до суду з клопотанням в порядку ст.174 КПК.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали, слід визнати непереконливими.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах голови ГО «Дванадцять кроків» ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2021 року, якою накладено арешт на майно вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4