Ухвала

від 22.07.2021 по справі 947/3114/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/522/21

Номер справи місцевого суду: 947/3114/21 1-кс/947/3091/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах захисту ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до ЄРДР 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 09.02.2021 в період часу з 07:11 години по 09:23 годину за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 1) документи ГО «12 кроків» на 18-ти арк.; 2) заяви осіб на ім`я ОСОБА_8 щодо відсутності претензій у кількості 36-ти штук; 3) щоденник в твердій обкладинці із чорновими записами; 4) механічну печатку в корпусі білого кольору ГО «12 кроків»; 5) аркуш із чорновими записами; 6) візитну картку ГО «12 кроків» ОСОБА_8 ; 7) дві банківські картки, імітовані банком «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ; 8) три картонні папки з написом «Vector plus» з розписками осіб та іншими документами; 9) планшет «Apple iPad» в чохлі зеленого кольору; 10) мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max 256Gb» imei: НОМЕР_3 ; 11) мобільний телефон марки «iPhone 6S», imei: НОМЕР_4 ; 12) мобільний телефон марки «Tecno KC2», imei: НОМЕР_5 . В іншій частині клопотання відмовлено.

Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував тим, що існує необхідність в забезпеченні збереження такого майна, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень.

Зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах захисту ОСОБА_8 , вважає ухвалу слідчого судді про арештмайна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що:

- слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна поза строками, визначеними ст.172 КПК України;

- власник майна був повідомлений про дату та час судового засідання, але клопотання йому вручено не було;

-ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості містять на собі сліди злочину, та як ці речі, на які накладено арешт можуть бути знаряддям злочину у даному кримінальному провадженні;

- слідчим суддею не взято до уваги, що обшук був проведений без участі адвоката та на момент його проведення постанови прокурора про створення групи слідчих не існувало;

- власник майна ще не допитаний у якості підозрюваного, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення клопотання слідчого.

На підставі вищевикладеного просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені клопотання слідчого.

В судове засідання адвокат ОСОБА_11 ,діюча вінтересах захисту ОСОБА_8 не з`явилась, звернулась з заявою, в якій просить розглядати апеляційну скаргу без участі апелянта.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та повідомив що обвинувальний акт у вказаному провадженні надісланий до суду для розгляду по суті; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У клопотанні слідчого зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001088, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України.

За версією органів досудового розслідування, в ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_8 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивний реабілітаційний центр для утримання наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків» ідентифікаційний код юридичної особи 41210333, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, кв. 104, із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «діяльність інших громадських організацій».

Розуміючи, що самостійно виконати дії по безпосередній діяльності реабілітаційного центру він не зможе та йому потрібні співучасники, ОСОБА_8 вступив в злочинну змову з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на організацію злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей.

Таким чином, ОСОБА_8 , використовуючи свої лідерські якості, маючи рішучий та вольовий характер, розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, у період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, створив та очолив організовану групу, до якої втягнув у якості її членів осіб, обізнаних в сфері надання послуг наркозалежним, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій та ролей учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам організованої групи.

Далі, з метою досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_8 , будучи організатором злочинної групи, розробив план скоєння злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», встановив в групі певну ієрархію, порядок підпорядкованості членів групи, ролі та функції кожного з них при вчиненні злочинів, встановив правила дисципліни і контролював їх дотримання, фінансував учасників групи коштами, добутими злочинним шляхом.

ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи були об`єднані єдиним прямим умислом та планом, відомим усім учасникам групи, направленим на незаконне позбавлення волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», та які протягом тривалого часу, розуміючи, що за законом не мають права позбавляти волі інших людей, але бажаючи це зробити, переслідуючи корисний мотив, незаконно позбавляли волі людей та поза їх волею поміщали у місце примусового утримання, яке вони не мали змоги вільно залишити, оскільки знаходились під постійним наглядом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

З метою досягнення єдиного злочинного результату, невстановлена досудовим розслідуванням особа, від імені громадської організації «Дванадцять кроків» в невстановлений досудовим розслідуванням час, підібрав приміщення для здійснення незаконного утримання осіб, а саме орендував домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , під приводом надання допомоги наркозалежним.

За вказаною адресою ОСОБА_8 створив розподіл на групи, відвівши ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «адміністратора-охоронця», та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «силового супроводу».

Крім того, ОСОБА_8 , як організатор злочинного угруповання, розробив документацію, яку повинні були вести інші члени організованої групи, методи та правила внутрішнього розпорядку фіктивного реабілітаційного центру, та передав на виконання членам злочинного угрупування та передавав особам та їх родичам, які були введені в оману щодо проходження лікування в реабілітаційному центру, номер свого особистого банківського рахунку, на який останні перерахували грошові кошти, а саме: № НОМЕР_2 ПАТ КБ «ПриватБанк».

В рамках вказаного кримінального провадження 09.02.2021 в період часу з 07:11 години по 09:23 годину на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку у ОСОБА_8 виявлено та вилучено речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні.

Вилучені предмети, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, згідно клопотання слідчого містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, вилучені речі необхідні з метою проведення подальшого експертного дослідження, а також з метою виключення можливості пошкодження, втрати та зникнення речових доказів, у зв`язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту вилучене майно.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки оскільки вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, на них може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження, зокрема, щодо обставин незаконного позбавлення волі осіб, шляхом утримання останніх у фіктивних реабілітаційних центрах, а також осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 09.02.2021 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Слідчий суддя дійшов вірного висновку, що метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном та зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважав за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження та дослідження вказаних речових доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12020160000001088.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12020160000001088 відомості про яке внесені до ЄРДР 23.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, про накладення арешту на майно, перелічене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, вбачається наявність правових підстав для його арешту.

Відповідно до долученого до матеріалів клопотання протоколу обшуку, 09.02.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, за адресою: АДРЕСА_1 був проведений обшук, під час проведення якого були вилучені речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні.

Окрім того, вилучене майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому на нього може бути накладений арешт, як на речовий доказ у кримінальному провадженні, незалежно від того, хто є його власником, у кого і де він знаходиться, а також незалежно від того чи належить він підозрюваному або іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відтак, посилання апелянта на те, що слідчим суддею безпідставно та всуперечст.170КПК України накладено арешт на вилучене майно, не можуть бути взяті до уваги.

Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на пропуск слідчим встановлено КПК України строку звернення з клопотанням про арешт майна, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчий звертався з клопотанням про накладання арешту на вилучене майно та ухвалою слідчого судді від 23.02.2021 року зазначене клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків у термін 72 години. Зазначену ухвалу слідчого судді було отримано стороною обвинувачення 03.03.2021 року. Повторно клопотання після усунення недоліків було подано 04.03.2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про пропуск слідчим встановлено КПК України строку звернення з клопотанням про арешт майна не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки у ньому не зазначено підстав та обґрунтування накладання арешту на майно, спростовується змістом клопотання, у якому зазначено як підстави так і обґрунтування накладання арешту на майно.

Посилання апелянта на те, що оскаржена ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з`ясування яких, мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Також, згідно інформації наданої прокурором, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, направлений до суду першої інстанції для розгляду по суті. Відтак функція судового контролю на стадії досудового розслідування завершена, а апеляційний суд не вбачає жодних правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали слідчого судді.

Крім того, оскільки на майно вилучене під час обшуку, накладено арешт, як на речовий доказ, питання щодо долі речового доказу має бути вирішено судом першої інстанції одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом - не встановлено.

Приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має правозалишити ухвалу без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеській апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах захисту ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до ЄРДР 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4