Ухвала

від 22.07.2021 по справі 947/3114/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/622/21

Номер справи місцевого суду: 947/3114/21 1-кс/947/3101/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до ЄРДР 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 09.02.2021 року в період часу з 07:23 години по 10:53 годину, за місцем проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: 1) мобільний телефон марки «iPhone» imei: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператору «Vodafone» НОМЕР_2 ; 2) мобільний телефон марки «Samsung», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , з сім-картками № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 ; 3) довідку ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоція» на 1-му арк.; 4) шість аркушів з рукописними записами; 5) візитні картки з анкетними даними та номерами телефонів щодо діяльності медичних центрів з різними назвами, в тому числі «НИКА», «ВАШЕ ЗДОРОВЬЕ», «ЛИДЕР» кількістю 17-ти штук; 6) один аркуш паперу з рукописним записами; 7) банківську картку, імітовану банком «Банк Південний» з № НОМЕР_7 ; 8) речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору у подрібненому стані; 9) два фрагменти аркушу з рукописними записами; 10)іноземний реєстраційнийдокумент s/ НОМЕР_8 на автомобільмарки «TOYOTAAVENSIS»SBI53DBN00E011673,реєстраційний номер НОМЕР_9 ; 11) мобільний телефон марки «MEIZU» imei1: НОМЕР_10 , imei2: НОМЕР_11 , без сім-картки; 12) візитну картку на ім`я « ОСОБА_12 »; 13) банківську картку, імітовану банком «Банк Михайлівський» з № НОМЕР_12 ; 14) документи щодо укладання договору по використанню банківської картки «Банк Михайлівський» на 5-ти арк..

Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував тим, що існує необхідність в забезпеченні збереження такого майна, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень.

Зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді про арештмайна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що:

- слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна поза строками, визначеними ст.172 КПК України;

- клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України;

- власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні правові підстави для арешту майна.

На підставі вищевикладеного просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені клопотання слідчого в частині накладення арешту на іноземний реєстраційний документ s/ НОМЕР_8 на автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS» SBI53DBN00E011673, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

Крім того, апеляційна скарга адвоката містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивує тим, що копію оскаржуваної ухвали його представник отримав лише 06.04.2021 року.

Адвокат ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо така особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи вищезазначене, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності апелянта, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності адвоката ОСОБА_7 .

Позиції учасників апеляційного розгляду

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та повідомив що обвинувальний акт у вказаному провадженні надісланий до суду для розгляду по суті; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Щодо строків на апеляційне оскарження

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п`яти днів з дня їх проголошення.

Частиною 3статті395КПК Українипередбачено,що дляособи,яка перебуваєпід вартою,строк подачіапеляційної скаргиобчислюється змоменту врученняїй копіїсудового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника майна, а тому апеляційний дійшов висновку про поважність пропущення апелянтом строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим апеляційна скарга визнана такою, що подана у строк та продовжити її розгляд.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді в частині накладання арешту на мобільні телефони, банківські картки та інше майно вилучене під час обшуку не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє її у цій частині.

Що стосуєтьсядоводів апеляційноїскарги ОСОБА_7 ,який діїв інтересах ОСОБА_8 про незаконність накладання арешту на іноземний реєстраційний документ s/ НОМЕР_8 на автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS» НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У клопотанні слідчого зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001088, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України.

За версією органів досудового розслідування, в ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_13 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивні реабілітаційні центри для утримання алко- та наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій.

Розуміючи, що самостійно виконати дії по створенню та безпосередній діяльності реабілітаційних центрів, ОСОБА_13 , разом з іншими особами зорганізувались для спільної діяльності, пов`язаної з незаконним позбавленням волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під видом надання їм допомоги, у фіктивних центрах алко- та наркозалежних, що діють під прикриттям громадських організацій: «Молодіжний центр «Ніка» (ГО «МОЛОДІЖНИЙ ЦЕНТР «НІКА»), ідентифікаційний код юридичної особи 3967299, із визначенням місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного 25 кв. 79.

Основним видом діяльності вказаних юридичних осіб є «діяльність інших громадських організацій», код КВЕД 94.99. У діяльність вказаної злочинної групи входить розподіл певних ролей на території самих реабілітаційних центрів, а саме: («керівник, «наглядачі», «охоронники», «волонтери») для нормальної роботи та здійснення постійного нагляду за особами, які нібито потребують допомоги залучаються також особи із числа реабілітуючих. Також функціонують групи з примусової доставки залежних, яка складається з двох осіб, члени якої, в залежності від ситуації, представляються працівниками поліції.

В рамках вказаного кримінального провадження 09.02.2021 року в період часу з 07:23 години по 10:53 годину, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час обшуку у ОСОБА_11 виявлено та вилучено: 1) мобільний телефон марки «iPhone» imei: НОМЕР_1 , з сім-карткою мобільного оператору «Vodafone» НОМЕР_2 ; 2) мобільний телефон марки «Samsung», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , з сім-картками № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 ; 3) довідку ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоція» на 1-му арк.; 4) шість аркушів з рукописними записами; 5) візитні картки з анкетними даними та номерами телефонів щодо діяльності медичних центрів з різними назвами, в тому числі «НИКА», «ВАШЕ ЗДОРОВЬЕ», «ЛИДЕР» кількістю 17-ти штук; 6) один аркуш паперу з рукописним записами; 7) банківську картку, імітовану банком «Банк Південний» з № НОМЕР_7 ; 8) речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору у подрібненому стані; 9) два фрагменти аркушу з рукописними записами; 10) іноземний реєстраційний документ s/ НОМЕР_8 на автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS» SBI53DBN00E011673, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; 11) мобільний телефон марки «MEIZU» imei1: НОМЕР_10 , imei2: НОМЕР_11 , без сім-картки; 12) візитну картку на ім`я « ОСОБА_12 »; 13) банківську картку, імітовану банком «Банк Михайлівський» з № НОМЕР_12 ; 14) документи щодо укладання договору по використанню банківської картки «Банк Михайлівський» на 5-ти арк.

Предмети, вилучені під час проведеного обшуку, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, являються предметом кримінального правопорушення та мають значення ключових доказів у кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування, було встановлено, що ОСОБА_11 , виконує роль «силового супроводу» осіб до фіктивного реабілітаційного центру «Ніка», де утримуються наркозалежні проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ймовірно причетний до вчинених злочинів, речі та майно які були вилучені в останнього на переконання органу досудового розслідування, містять у собі відомості, що мають істотне значення у доказуванні або спростуванні причетності останнього до вчинення вказаних злочинів.

Вилучені предмети, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, згідно клопотання слідчого містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, вилучені речі необхідні з метою проведення подальшого експертного дослідження, а також з метою виключення можливості пошкодження, втрати та зникнення речових доказів, у зв`язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту вилучене майно.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучені візитні картки, рекламні щити можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, на них може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження, зокрема, щодо обставин незаконного позбавлення волі осіб, шляхом утримання останніх у фіктивних реабілітаційних центрах, а також осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення. Вилучений транспортний засіб може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, а саме на транспортному засобі могли перевозитись потерпілі особи, яких незаконно позбавили волі. Крім того, в транспортному засобі були знайдені речі, які мають відношення до кримінального провадження, зокрема, візитні картки з реабілітаційних центрів.

Слідчий суддя дійшов вірного висновку, що метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном та зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважав за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження та дослідження вказаних речових доказів.

Апеляційний суд погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12020160000001088.

Положеннями ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, на підставі всебічного та повного дослідження фактичних обставин провадження за клопотанням слідчого про арешт майна слідчий суддя вірно встановив, що наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для застосування у кримінальному провадженні №12020160000001088 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів, який відповідає принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на пропуск слідчим встановлено КПК України строку звернення з клопотанням про арешт майна, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчий звертався з клопотанням про накладання арешту на вилучене майно та ухвалою слідчого судді від 23.02.2021 року зазначене клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків у термін 72 години. Повторно клопотання після усунення недоліків було подано 04.03.2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду. Разом з тим, матеріали клопотання не місять належних доказів дати отримання прокурором ухвали слідчого судді від 23.02.2021 року, не надано таких доказів і апелянтом, що унеможливлює перевірку дотримання прокурором строку на усунення недоліків.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про пропуск слідчим встановлено КПК України строку звернення з клопотанням про арешт майна не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки у ньому не зазначено підстав та обґрунтування накладання арешту на майно, спростовується змістом клопотання, у якому зазначено як підстави так і обґрунтування накладання арешту на майно.

Крім того апеляційний суд відхиляє доводи про те, що власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні правові підстави для арешту майна, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, ймовірно може бути причетний ОСОБА_11 , який виконує роль «силового супроводу» осіб до фіктивного реабілітаційного центру на автомобілі марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_9 . Таким чином, зазначений автомобіль, яким користується ОСОБА_11 , є речовим доказом у розумінні ст.98 КПК України, а тому є правомірним накладання арешту на вказаний іноземний реєстраційний документ s/ НОМЕР_8 на автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS» SBI53DBN00E011673, реєстраційний номер НОМЕР_9 , з метою забезпечення збереження речових доказів. Більш того, згідно доданих до апеляційної скарги копій технічного паспорту на зазначений автомобіль, право власності на нього на ОСОБА_8 не зареєстроване та він також є користувачем автомобіля.

Крім того, вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 09.02.2021 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Окрім того, вилучене майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому на нього може бути накладений арешт, як на речовий доказ у кримінальному провадженні, незалежно від того, хто є його власником, у кого і де він знаходиться, а також незалежно від того чи належить він підозрюваному або іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відтак, посилання апелянта на те, що слідчим суддею безпідставно та всупереч ст.170КПК України накладено арешт на вилучене майно, не можуть бути взяті до уваги.

Також,згідно інформаціїнаданої прокурором,досудове розслідуванняу вказаномукримінальному провадженнізакінчено,обвинувальний актстосовно ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,які обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочинів,передбачених ч.3ст.146 КК України, направлений до суду першої інстанції для розгляду по суті. Відтак функція судового контролю на стадії досудового розслідування завершена, а апеляційний суд не вбачає жодних правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали слідчого судді.

Крім того, оскільки на майно вилучене під час обшуку, накладено арешт, як на речовий доказ, питання щодо долі речового доказу має бути вирішено судом першої інстанції одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має правозалишити ухвалу без змін.

За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , так як її доводи спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, оскільки вонавідповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, Одеській апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до ЄРДР 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4