Рішення

від 19.04.2021 по справі 260/3808/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/3808/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ПАТ "АНДЕЗИТ", представник - Олійник Р.Б.,

відповідачів:

Ужгородська РДА Закарпатської області, представник - не з`явився,

Державна архітектурно-будівельна інспекція України, представник - не з`явився,

третьої особи: ТОВ "МК-ІНВЕСТ", представник - Маркусь М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" про скасування містобудівних умов та обмежень і реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Повний текст виготовлено 13.05.2021р.

Приватне акціонерне товариство "АНДЕЗИТ" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" про скасування містобудівних умов та обмежень і реєстрації повідомлення на початок будівельних робіт.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною службою України з питань праці позивачу позивачу надано гірничий відвід для розробки Оріхівського родовища андезитів площею 33,82 га з терміном чинності до 30.09.2037р., а оскільки будь - яке будівництво об`єктів у межах гірничого відводу не допускається то відділом містобудування та архітектури Ужгородської РДА незважаючи на існуюче право власності ТОВ МК-ІНВЕСТ на певну земельну ділянку неправомірно було видано саме ТОВ МК-ІНВЕСТ містобудівні умови та обмеження на будівництво сонячної електростанції на суміжній до кар`єра ділянці.

Також позивач зазначив, що оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є протиправними і підлягають скасуванню то відповідно підлягає скасуванню і реєстрація повідомлення на початок будівельних робіт від 09.12.2019р.

Додатково повідомив, що про існування такої довідався нещодавно тому вважає строк звернення до суду пропущеним з поважних причин.

На підставі наведеного просить скасувати містобудівні умови та обмеження від 12.09.2019р. №27/08-19 і окремо скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 9.12.2019р. №ЗК 061193442659

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 Ужгородська РДА Закарпатської області були належним чином повідомлені, в судове засідання явку представника не забезпечили, однак було подано відзив з додатками в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 Державна архітектурно-будівельна інспекція України були належним чином повідомлені, в судове засідання явку представника не забезпечили, однак було подано відзив в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа ТОВ "МК - Інвест" подали пояснення по справі (а.с. 31-38 т.2) в яких просили з врахуванням існуючої судової практики відмовити в задоволенні позову. Також просили врахувати рішення, що набрали законної сили та лист ПАТ "Андезит" від 27.08.2018р. №48, яким позивач фактично погоджує будівництво сонячної станції.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав пояснення по справі, вважає позов неаргументованим. Просить в задоволенні такого відмовити.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство Андезит є користувачем надр Оріхівського родовища в Ужгородському районі Закарпатської області на підставі спеціального дозволу на користування надрами №1091 від 30.09.1997р., виданого Державною службою геології та надр України з метою видобування незмінених та порушених вивітрюванням адезитів придатних для виробництва щебеню будівельного марок 600 - 1200 та каменю бутового марки 1400 , а також для приготування асфальтобетонних шляхових сумішей. Площа родовища 31,8 га. Строк дії дозволу до 30.09.2037р.

Державною службою України з питань праці позивачу надано гірничий відвід для розробки Оріхівського родовища андезитів площею 33,82 га з терміном чинності до 30.09.2037р., що підтверджується актом про надання гірничого відводу за №3373 від 16.10.2018р.

З матеріалів справи вбачається, що в межах родовища ПрАТ Андезит було надано в оренду земельну ділянку площею 20,8682 га, з кадастровим номером 2124884800:04:006:0010, цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості під кар`єром зокрема 0,1319 га - під будівлями; 0,1886 га - під дорогами; 20,5476 га - під діючим кар`єром по видобутку андезитів.

ТОВ МК-Інвест є власником двох суміжних земельних ділянок, відносно ділянки орендованої позивачем, які розташована в Ужгородському районі на території Оноківської сільської ради в с.Оріховиця. Одна земельна ділянка площею 11.5879 га, кадастровий номер 2124884800:12:010:0137, з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01.). Інша земельна ділянка площею 3,1623 га, кадастровий номер 2124884800:126010:0134, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявними в матеріалах справи.

За заявою ТОВ МК-Інвест Відділом містобудування та архітектури Ужгородської райдержадміністрації такому товариству були видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - будівництво сонячної електростанції ТОВ МК-Інвест , на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:12:010:0137 (далі - містобудівні умови), які затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації за №24/08-19 від 12.06.2019р.

Вказаними містобудівними умовами було визначено відомості щодо відповідності цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. Визначено, що будівництво планується на земельній ділянці призначеній для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій загальною площею, 11,5879 га, яка використовується на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 167471235 від 22.05.2019р., витягу з ДЗК НВ 2103482252019 від 21.05.2019р., кадастровий номер 2124884800:12:010:0137. Виробнича зона відповідно до генерального плану с.Оріховиця та детального плану території затвердженого рішенням 38 сесії Оноківської сільської ради 7 скликання від 12.04.2019р.

Містобудівними умовами визначено граничну висотність на рівні до 5,0 м, а також максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки на рівні 90% відповідно до детального плану території. Мінімально допустимі відстані до червоних ліній встановлено на рівні 10,0 м., а до існуючих будівель і споруд - 40 м. Встановлені планувальні обмеження, зазначено, що ділянка потрапляє в санітарно-захисну зону промислових підприємств (кар`єр гірських порід) та частково потрапляє в межі вибухонебезпечної зони. Також визначено охоронну зону запроектованих повітряних ліній електропередачі ПЛ10 кВ - по 10,0 м в кожен бік від крайнього проводу; охоронна зона по периметру навколо КТПУ - 3,0 м; відстань до повітряних ліній електропередачі - 20,0 м.

ТОВ МК-Інвест подало до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), в якому визначено відомості щодо об`єкту будівництва, його місце розташування, суб`єкта, який здійснює технічний нагляд, розробника проектної документації, головного інженера проекту, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, підстава для використання земельної ділянки, основних показників об`єкта будівництва, кошторисну вартість будівництва та інші відомості, визначені законодавством для таких повідомлень (далі - повідомлення про початок виконання будівельних робіт).

Позивач просив визнати протиправними та скасувати містобудівні умови, видані третій особі з тих підстав, що такі були видані з порушенням чинного законодавства. Також просив скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, поданого ТОВ МК-Інвест .

Позивач стверджує, що при видачі містобудівних умов було порушено приписи ст.58 Кодексу України про надра, якою забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Вказує, що забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускається у виняткових випадках лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Вказує, що п.12 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.1995р. передбачено, що будівництво у межах гірничого відводу об`єктів, безпосередньо не пов`язаних з гірничими роботами, не допускається. Вказує, що виданими відповідачем містобудівними умовами, передбачено будівництво об`єкта електроенергетики впритул до гірничого відводу. Вказує, що земельна ділянка третьої особи, щодо якої видані містобудівні умови та обмеження знаходиться в межах санітарно-захисної зони та вибухонебезпечної зони Оріхівського родовища андезитів (кар`єру), що розробляється позивачем, в межах якої відповідно до ст.114 Земельного кодексу України забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єкті соціальної інфраструктури та інших об`єктів пов`язаних з постійним перебуванням людей. Зазначає, що відповідно до п.5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я №173 від 19.06.196р. територія санітарно-захисних зонах не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів підприємства та розширення сельбищної території. Тому, позивач вважає, що оскільки земельна ділянка, на якій заплановано будівництво знаходиться у вибухонебезпечній зоні Оріхівського родовища андезитів (кар`єру), то розміщення на ній сонячної електростанції є неприпустимим, оскільки це створюватиме загрозу як самій електростанції, так і життю людей, що будуть її обслуговувати. Вважає, що з наведених позивачем підстав містобудівні умови є протиправними та підлягають скасуванню. Також просить скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 09.12.2019р. №ЗК 061193442659, подане ТОВ МК-Інвест , оскільки скасування тільки містобудівних умов не забезпечить ефективний захист порушених прав позивача.

Предметом спору є оскарження позивачем містобудівних умов, виданих відповідачем як суб`єктом владних повноважень з підстав визначених позивачем, щодо невідповідності їх вимогам діючого законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) , іншими актами законодавства чинного, на час видачі оспорюваних містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у визначеному Законом №3038-VI порядку, який передбачає: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 29 Законом №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною 3 ст. 29 Закону Законом №3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Також вказаною статтею Закону №3038-VI передбачено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, якими є наступні: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Абзацом третім частини восьмої статті 29 Законом №3038-VI передбачено, випадки при яких може здійснюватися скасування містобудівних умов та обмежень, в тому числі за рішенням суду.

Судом встановлено, що ТОВ МК-Інвест є власником земельної ділянки, яка розташована в Ужгородському районі на території Оноківської сільської ради в с.Оріховиця, площею 11.5879 га, кадастровий номер 2124884800:12:010:0137, з цільовим призначенням для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01.). Для отримання містобудівних умов та обмежень, подало відповідачу весь перелік документів, визначених ч.3 ст. 29 Закону Законом №3038-VI, що підтверджено документально, наданими відповідачем доказами. Тому правових підстав у відповідача для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень не було.

З наведених вище норм матеріального права, яке регулює спірні правовідносини вбачається, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації. Підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Містобудівна документація відповідно до статті 17 Закону України Про основи містобудування це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Саме до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території, детальних планів територій, що визначено ст.12 зазначеного вище Закону.

Згідно ст.1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Там же визначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Його метою є визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальним планом території визначаються: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території). В межах населеного пункту детальний план уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Містобудівна документація поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. Об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що у населених пунктах визначаються відповідно до меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні, що визначено ст.4 Закону №3038-VI. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування, що передбачено ст.5 того ж Закону.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них, що визначено ст.16 Закону №3038-VI.

Згідно зі статтею 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Генеральний план села Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом території затверджено рішенням Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №599 від 22.12.2017р. Про затвердження генерального плану с.Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом , копія якого наявна в матеріалах справи.

Детальний план території, на які знаходиться земельна ділянка третьої особи, щодо якої були видані оскаржувані містобудівні умови та обмеження, затверджений рішенням Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №1050 від 12.04.2019р.

Позивач в даній справі вже оскаржував у судовому порядку рішення Оноківської сільської ради від 22.12.2017р. Про затвердження генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом території .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020р. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2020р. у справі № 807/599/18 скасовано, а у позові ПАТ Андезет до Оноківської сільської ради про скасування рішення Оноківської сільської ради від 22.12.2017р. відмовлено.

Апеляційним судом було встановлено, що ПАТ Андезит не заперечив проти будівництва сонячної електростанції, що підтверджується Листом від 27.08.2018р. №48 направленим на адресу Оноківської сільської ради в якому ПАТ повідомило, що не заперечує проти будівництва у встановленому порядку наземної сонячної електростанції з південної та східної сторони Оріхівського кар`єру та погоджує внесення в детальний план забудови території с. Оріховиця об`єктів відновлювальної енергетики на території, яка розташована на південь від земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ПАТ Андезит , при умові погодження містобудівної документації, а також будівництва згідно діючого чинного законодавства України. Зазначений лист долучений до матеріалів даної справи.

Генеральний план с.Оріховиця та детальний план відповідної території є чинними.

Судом на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у матеріалах справи встановлено, що наміри забудови ТОВ МК-Інвест повною мірою відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема генеральному плану села Оріховиця та детальному плану відповідної території, в яких визначено будівництво та розміщення сонячної електростанції на земельній ділянці третьої особи, щодо якої були видані містобудівні умови та обмеження.

Оцінюючи доводи позивача щодо знаходження ділянки, яка планується до забудови в межах санітарно-захисної зони кар`єру, а тому невідповідності містобудівних умов та обмежень вимогам діючого законодавства суд виходить з наступного.

Земельна ділянка, яка орендується позивачем, а також земельна ділянка, яка належить ТОВ МК-Інвест та планується до забудови, відносяться до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується наявними у справі доказами.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд, що визначено ст. 66 Земельного кодексу України.

На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень, що визначено ст.110 Земельного кодексу України. Види та характер обмежень у використанні земель визначені ст.111 вказаного кодексу. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Згідно зі статтею 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Деталізація наведеної норми міститься в підзаконних нормативно-правових актах, зокрема Державних санітарні правила планування та забудови населених пунктів, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року №173 (далі - Правила).

Пунктом 3.4.Правил передбачено, що відповідно до діючих будівельних норм та правил територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на: сельбищну територію - для розміщення житлового фонду, громадських будівель та споруд, установ соціального, культурного та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського користування, окремих комунальних та промислових об`єктів, будівництво яких допускається поблизу житлової забудови; виробничу територію - для розміщення промислових підприємств і пов`язаних з ними об`єктів, комплексів наукових установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об`єктів (баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо і т. ін.), підприємств по виробництву та переробці сільськогосподарських продуктів, створення санітарно-захисних зон промислових підприємств, об`єктів зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення; ландшафтно-рекреаційну територію, що охоплює приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші, які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищної території формують систему озеленення та оздоровчих зон.

Відповідно до пунктів 5.1. 5.6, 5.10, 5.12, 5.15 глави 5 Правил до складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку № 4.

У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ; дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов`язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств; приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції , нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

З наведеного вбачається, що доводи позивача про неможливість розміщення на земельній ділянці, що належить на праві власності ТОВ МК-Інвест сонячної електростанції, яка не є житловим об`єктом чи об`єктом соціальної інфраструктури які, пов`язані з постійним перебуванням людей не знайшли свого підтвердження. Розміщення електростанцій в межах санітарно-захисних зон допускається п.12 Правил, а тому доводи позивача про заборону для будівництва сонячної електростанції в даній справі є необґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про знаходження земельної ділянки, яка планується до забудови в межах площі залягання корисних копалин загальнодержавного значення (андезити).

З викопіювання з генерального плану в розмірі 1:5000 визначено графічні межі площі залягання корисних копалин загальнодержавного значення (андезитів). Також з викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 земельної ділянки, яка планується до забудови, вбачається, що площа залягання корисних копалин, не накладається на земельну ділянку ТОВ МК-Інвест , заплановану до забудови. Той факт, що земельна ділянка, яка планується до забудови тільки межує, з земельною ділянкою гірничого відводу кар`єру підтверджується детальним планом відповідної території. До контурів ділянки, яка згідно зазначеного вище викопіювання визначена як площа залягання корисних копалин входить інша, належна треті особі, суміжна земельна ділянка площею 3,1623 га з кадастровим номером: 2124884800:126010:0134 з призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка не планується до забудови та щодо якої містобудівні умови не видавались. Доводи позивач про те, що проектована земельна ділянка 2124884800:12:010:0137 знаходиться на площах залягання корисних копалин спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому відхиляються судом. З цих мотивів суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.58 Кодексу України про надра, а також п.12 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого Постановою КМУ від 17.01.1995р. №33.

Покликання позивача на недотримання та суперечність містобудівних умов вимогам Державних будівельних норм України Планування та забудова територій. ДБН Б.2.2-12:2019 не підтверджується матеріалами справи та не можуть бути прийняті до уваги судом.

Містобудівні умови та обмеження є лише вихідними даними, не відносяться до містобудівної документації. Рішення відповідача про затвердження містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки є лише вихідними даними для проектування. На етапі затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не може існувати порушень конкретних норм ДБН, санітарних та інших норм, оскільки вони лише створюють передумови (вихідні дані) для створення проектної документації. Отже, про відповідні порушення норм ДБН Б.2.2.-12:2019, на які вказує позивач, може йтися лише на стадії розробки та погодження проектної документації, а такі покликання позивача є передчасними. За таких же обставин безпідставними є покликання позивача на порушення відповідачем санітарних норм та правил при затвердженні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Саме така правова позиція наведена в Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.006194 від 04.03.2021р.

Також судом приймається до уваги і та обставина, що ТОВ МК-Інвест розроблено робочий проект будівництва сонячної електростанції в с.Оріховиця, який за класом наслідків віднесено до СС1, який пройшов державну експертизу, що підтверджується експертним звітом, виданим ДП Укрдержбудекспертиза за №07-0929-19 від 05.12.2019р. Зазначений підтверджується відповідність забудови земельної ділянки третьої особи вимогам діячюого законодавства та необґрунтованість доводів позивача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування містобудівних умов та обмежень. Також не підлягає похідна позовна вимога про скасування реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 09.12.2019р. №ЗК 061193442659, що було подано ТОВ МК-Івест .

Також заслуговують на увагу доводи ТОВ МК-Інвест про те, що правомочності власника визначені в ст.373 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, згідно ст.375 того ж кодексу.

ТОВ МК-Інвест здійснює використання належної йому земельної ділянки відповідно цільового призначення та відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при відмові в задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" про скасування містобудівних умов та обмежень від 12.09.2019р. №27/08-19 і реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 9.12.2019р. №ЗК 061193442659 - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк