Постанова

від 11.05.2021 по справі 753/273/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/273/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6450/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Малашевському О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року (суддя Коренюк А.М.) про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Київської міської ради до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, припинення права власності,

встановив:

у грудні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Результат Синявського В.В. від 13 грудня 2018р. № 44596612 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 29432284; припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30м 2 , а також стягнення судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради вживаються дії щодо підготовки земельної ділянки, площею 0,4990 га, з кадастровим номером: 8000000000:90:310:0013, на АДРЕСА_2 для продажу права її оренди на земельних торгах (аукціоні) для влаштування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки в порядку статті 134 ЗК України. Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності м. Києва. Однак відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства Результат Синявським В.В. 13 грудня 2018р. прийнято рішення № 44596612 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі довідки ТОВ Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна від 26 травня 2016р. № 26/05/16-01 та технічного паспорту, виданого цим товариством 26 травня 2016р. № 35/2016.

Позивач вважав, що зазначені документи не є тими документами, які підтверджують набуття права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, при цьому, таке нерухоме майно відсутнє за вказаною адресою, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі у порядку цивільного судочинства.

У поданій апеляційній скарзі Київська міська рада просить ухвалу судді скасувати

та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач посилається на помилковість висновків суду, що даний позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а позивачем неправомірно об`єднано у одне провадження позовні вимоги, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства, оскільки одним з відповідачів є фізична особа і спільний розгляд вимог, які пов`язані між собою, не порушуватиме принцип повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин справи.

Позивач зазначає, що суд не врахував наведені у позовній заяві обґрунтування розгляду даного спору у порядку цивільного судочинства та не звернув увагу, що позивач звертається до суду за захистом свого права на земельну ділянку, а предмет спору безпосередньо стосується прав ОСОБА_1 , оскільки позивачем оспорюється правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на майно.

Також позивач стверджує, що судом не врахована практика Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема постанови від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 16 травня 2018 року у справі № 911/4111/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17, від 15 січня 2019 року у справі № 911/4007/16, від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18, від 21 жовтня 2020 у справі №369/694/17, так як позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права власності на спірне нерухоме майно внаслідок реєстрації його за фізичною особою, що є способом захисту цивільних прав.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що враховуючи зміст позовних вимог та суб`єктний склад учасників справи, позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 19 ЦПК України.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, свого представника з повноваженнями, оформленими відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, до суду не направив.

ОСОБА_1 про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, так як його місце проживання та місцезнаходження суду невідомо, однак у судове засідання не з`явився.

Виходячи з викладеного, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність зазначених учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Міністерства юстиції України, яка просила залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції виходив з того, що, з огляду на характер спору, суб`єктний склад сторін, предмет та підставу заявлених вимог, даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Також суд зазначив, що діючі процесуальні норми забороняють об`єднання в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства.

Проте, погодитися з такими висновками судді не можна, виходячи з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно

(рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів,

стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на порушення порядку набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а відтак і на земельну ділянку, яка належить до земель комунальної власності м. Києва і рішення про передачу її у власність або користування приймається позивачем, тобто цей спір є спором про право цивільне та має приватноправовий характер.

Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі з ОСОБА_1 , позивачем оспорюється правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, яка, за твердженням позивача, не виділялася відповідачу, тому дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 807/137/18 та від 4 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2019 року, (справа № 807/137/18), належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За таких обставин, висновок суду, що позивач неправомірно об`єднав в одне провадження позовні вимоги, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства, а даний спір не може розглядатися у порядку цивільного судочинства, є помилковим.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом Київської міської ради до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, припинення права власності направити до Дарницького районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк