Постанова

від 14.05.2021 по справі 457/908/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року

м. Київ

справа № 457/908/17

адміністративне провадження № К/9901/29805/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Глушка І. В., суддів: Запотічного І. І., Матковської І. З. від 23.09.2019

у справі № 457/908/17

за позовом ОСОБА_1

до Трускавецької міської ради Львівської області

про визнання протиправним та скасування рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Трускавецької міської ради Львівської області (далі також - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Трускавецької міської ради Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб №166 від 19.05.2016 про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця .

2. Ухвалою від 17.09.2018 Трускавецького міського суду Львівської області відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

3. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Трускавецької міської ради Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб №166 від 19.05.2016 про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця .

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 скасовано та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016.

5. Постановою Верховного Суду від 30.05.2019 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 апеляційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області задоволено частково: рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 скасовано; позов ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 залишено без розгляду.

7. 29.10.2019 від представника позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

9. 03.01.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

10. 06.04.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2016 Трускавецька міська рада ухвалила рішення № 166 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб .

12. Пунктом 4 цього рішення вирішено внести зміни до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця : доповнити додаток №1 цього рішення пунктом 3.4.4 такого змісту: земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності, на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт, в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

13. Згідно з Договором купівлі-продажу від 06.08.2012 ОСОБА_1 придбав у власність об`єкт незавершеного будівництва магазину з офісними приміщеннями б/н, 68 % готовності по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0090 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0139, на якій він розташований.

14. Позивач вважає, що пункт 4 рішення Трускавецької міської ради Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб №166 від 19.05.2016 порушує його права, а тому звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ

15. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки Податковим кодексом України не передбачено встановлення податку, передбаченого ним. Встановлення різних ставок земельного податку з однаковим цільовим призначенням для суб`єктів господарювання порушує принцип рівності платників податків перед законом.

16. Восьмий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 07.02.2019, виходив з того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з часу оприлюднення оскаржуваного рішення, тобто у серпні 2016 року. До суду позивач звернувся лише 21.08.2017, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про пропущення встановленого строку звернення до адміністративного суду з поважних причин. Позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

17. Верховний Суд, скасовуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що залишаючи позов без розгляду, суд не надав належної оцінки тому, що позивач дізнався про зміну розміру земельного податку, введеного оскаржуваним рішенням Трускавецької міської ради, коли отримав податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 368050-1313 про сплату земельного податку з фізичних осіб (отримане у липні 2017 року), та самостійно почав з`ясовувати причини зміни збільшення його розміру. Оскаржуваний нормативно-правовий акт був чинний і застосовувався до позивача на час звернення до суду . Правовідносини, які виникли на підставі цього акта, тривали, а тому строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Ухвалюючи це судове рішення суд касаційної інстанції врахував позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, в якій досліджувалися правовідносини щодо строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування.

18. Восьмий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від 23.09.2019, виходив з того, що датою, з якою слід пов`язувати початок перебігу строку на оскарження рішення Трускавецької міської ради від 19.05.2016 №166 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб , є дата, коли оскаржуване рішення відповідача стало загальновідомим внаслідок його офіційного опублікування. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку. Підстави пропуску строку звернення до суду позивача з цим позовом не є поважними, оскільки наведені обставини не є такими, що були об`єктивно непереборними, а тому наявні підстави для застосування правових наслідків, передбачених статтею 123 КАС України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

19. Представник позивача у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи таке, допустив порушення норм процесуального права. Судом помилково не враховано, що Верховний Суд, скасовуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем не пропущено строк на оскарження пункту 4 рішення Трускавецької міської ради Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб №166 від 19.05.2016. Зважаючи на положення частини п`ятої статті 353 КАС України, цей висновок є обов`язковим для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Окрім цього, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції повинен був урахувати висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, який, зокрема, був також врахований Верховним Судом під час ухвалення постанови від 30.05.2019 у цій справі. Однак суд апеляційної інстанції відступив від зазначеного висновку, не обґрунтувавши підстав відступлення від нього. Зазначає, що звернувся до суду з цим позовом 21.08.2017, тобто у межах шестимісячного строку звернення. Судом апеляційної інстанції помилково не враховано, що нормативно-правові акти можуть бути оскарженими до суду протягом всього строку їх чинності.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Щодо поданих позивачем письмових пояснень до касаційної скарги від 06.04.2020 колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

24. Згідно із положеннями частини другої статті 337 КАС України у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

25. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене 23.09.2019, касаційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019, позивач подав письмові пояснення до касаційної скарги за межами строку на касаційне оскарження (06.04.2020) та ним не надано доказів надсилання копій відповідних доповнень іншим учасникам справи, суд не враховує такі доповнення.

26. Щодо доводів позивача про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.

27. Положеннями частин першої - третьої статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Згідно з положеннями статті 101 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом) та статті 118 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного судового рішення) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

29. Відповідно до частин першої - третьої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

31. Зважаючи на викладене, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

33. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

34. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, за захистом яких вона звертається до суду.

35. Особливості оскарження нормативно-правових актів, зокрема органів місцевого самоврядування, передбачені статтею 171 КАС України. Правила цієї статті не містять спеціальних вимог до строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти.

36. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 30.05.2019 у цій справі, дійшов висновку про правильність встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо того, що оскаржуване рішення Трускавецької міської ради є нормативно-правовим актом, а позивач є особою, на яку поширюється це рішення.

37. Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

38. Ухвалюючи постанову від 30.05.2019 у цій справі суд касаційної інстанції також врахував позицію щодо строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, викладену у постанові від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, згідно з якою … дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту. Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту. Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке: - багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту; - дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом; - дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; - чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача); - чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду; - коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула. З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту .

39. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 30.05.2019 у цій справі, зазначив, що не вбачає підстав для відступу від цього висновку Верховного Суду у справі, що розглядається.

40. Також Верховний Суд у вищезазначеній постанові зауважив, що залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач дізнався про зміну розміру земельного податку, введеного оскаржуваним рішенням Трускавецької міської ради, коли отримав податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 368050-1313 про сплату земельного податку з фізичних осіб (отримане у липні 2017 року), та самостійно почав з`ясовувати причини зміни збільшення його розміру. Оскаржуваний нормативно-правовий акт був чинний і застосовувався до позивача на час звернення до суду. Отже, правовідносини, які виникли на підставі цього акта, тривали. З огляду на вищенаведене, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України.

41. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

42. Натомість Восьмий апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи оскаржувану у цій справі постанову від 23.09.2019, порушив вищезазначену норму процесуального закону, не врахував висновків і мотивів, з яких було скасоване рішення суду апеляційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у цій справі, та всупереч таким залишив позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

43. Колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції також не було наведено мотивів неврахування висновків Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, питанням судового дослідження у якій були правовідносини щодо строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування про затвердження ставок місцевих податків та зборів, та з урахуванням якої було постановлено Верховним Судом рішення у цій справі.

44. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

45. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

46. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

47. Згідно з положеннями частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

48. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, а тому таке підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Оскільки суд апеляційної інстанції не здійснював перегляду рішення суду першої інстанції по суті в апеляційному порядку, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевірити правильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції, а тому касаційна скарга в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 скасувати.

3. Справу № 457/908/17 за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування в частині рішення направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін