Рішення

від 01.08.2007 по справі 47/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/148

01.08.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс - 2"

про                    стягнення 8376,05 грн.

Суддя  

Представники:Від позивача:Від відповідача:

Халілова Н.К. –представник.; Матвеєв Е.А. –представник.;не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 5980,25 грн. заборгованості за Договором №9 від 20.01.2005 року, штрафу у сумі – 1196,05 грн., інфляційних втрат у сумі –590,71 грн., 3% річних у сумі –119,44 грн., 1200,00 грн. –витрат на юридичні послуги, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2007 року було порушено провадження у справі № 47/148 на 18.07.2007 року.

В судовому засіданні 18.07.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовольнити у повному обсязі.                                                           

           Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 16.06.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 18.07.2007 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.    

            Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 року розгляд справи було відкладено до 01.08.2007 року.

В судовому засіданні 01.08.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовольнити.                                                           

            Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 16.06.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 01.08.2007 року представник відповідача не з'явився.

            Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

       Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2", заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" (позивачем), в якості постачальника з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" (відповідачем), в якості покупця, з –другої, було укладено Договір поставки товару №9 від 20.01.2005 року (далі Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник (позивач) зобов'язався постачати товар покупцю (відповідачу) протягом дії цього Договору, згідно накладних та додатків, які є невідємними частинами цього Договору, а покупець (відповідач), зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику на умовах визначених даним Договором.

          Згідно з п. 4.1 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до вимог цього Договору.

          У п.п. 5.2.1 п. 5.1 Договору сторони узгодили, що за товари з терміном зберігання більш ніж 96 годин покупець здійнює оплату на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання накладної покупцем (відповідачем) на відповідний розрахуковий рахунок, що відповідає певній групі поставлених товарів.

            Згідно з п. 10.1 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець (відповідач) за коже день прострочки сплачує пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості на момент винекнення її прострочення.

            Згідно з п. 12.1 Договору сторони узгодили, що даний Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2005 року в частині здійснення поставок, а в частині здійснення розрахунків до моменту повного його виконання.

Так, на виконання вищенаведених умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму –10001,22 грн. (здебільшого відповідачу передавались кондитерські вироби), що підтверджується видатковими накладними (усі з яких були підписані повноважними представниками сторін) №178218 від 27.05.2005 р. (на суму 211,26 грн.), № 178219 від 27.05.2005 р. (на суму 312,07 грн.), № 182051 від 14.06.2005 р. (на суму 553,54 грн.), № 183180 від 21.06.2005 р. (на суму 495,36 грн.), № 185074 від 29.06.2005 р. (на суму 1191,32 грн.), № 208362 від 19.10.2005 р. (на суму 618,29 грн.), № 209109 від 21.10.2005 р. (на суму 662,72 грн.), № 212238 від 03.11.2005 р. (на суму 1928,65 грн.), № 217623 від 25.11.2005 р. (на суму 1786,97 грн.), № 224884 від 23.12.2005 р. (на суму 2241,04 грн.), № 264899 від 19.06.06 р. (на суму 798,14 грн.), № 271695 від 05.07.2006 р. (на суму 351,67 грн.).

Відповідачем протягом травня 2005 року –грудня 2006 року в рахунок часткової оплати поставленого товару було перераховано позивачу суму вартості поставленого товару у розмірі –6457,13 грн., що підтверджується відомістю операцій по рахунку постачальника (позивача) №3611, згідно якої, у відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2") ще станом на 25 травня 2005 року обліковувалася заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" (позивачем) у розмірі –1286,35 грн.

           На день розгляду справи у суді (01.08.2007 року), відповідно до розрахунку позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт", згідно Договору поставки товару №9 від 20.01.2005 року та накладних №178218 від 27.05.2005 р. (на суму 211,26 грн.), № 178219 від 27.05.2005 р. (на суму 312,07 грн.), № 182051 від 14.06.2005 р. (на суму 553,54 грн.), № 183180 від 21.06.2005 р. (на суму 495,36 грн.), № 185074 від 29.06.2005 р. (на суму 1191,32 грн.), № 208362 від 19.10.2005 р. (на суму 618,29 грн.), № 209109 від 21.10.2005 р. (на суму 662,72 грн.), № 212238 від 03.11.2005 р. (на суму 1928,65 грн.), № 217623 від 25.11.2005 р. (на суму 1786,97 грн.), № 224884 від 23.12.2005 р. (на суму 2241,04 грн.), № 264899 від 19.06.06 р. (на суму 798,14 грн.), № 271695 від 05.07.2006 р. (на суму 351,67 грн.), відомості операцій по рахунку постачальника (позивача) №3611, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2") не сплатив позивачу вартість поставленого товару у розмірі –5980,25 грн., штраф у сумі –1196,05 грн., інфляційні втрати у сумі –590,71 грн., 3% річних у сумі – 119,44 грн.

           Статтею 265 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV (із змінами та доповненнями) встановлено, що за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму, а умови договорів  поставки  повинні  викладатися  сторонами відповідно  до  вимог  Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

           Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  про  договори купівлі-продажу, а до  відносин  поставки,  не  врегульованих  ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу України про договір купівлі-продажу.          

            Стаття 266 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV (із змінами та доповненнями) визначено, що предметом   поставки   є   визначені   родовими   ознаками продукція,  вироби  з  найменуванням,  зазначеним  у   стандартах, технічних    умовах,    документації    до   зразків   (еталонів), прейскурантах  чи  товарознавчих  довідниках.                    

            Предметом  поставки можуть  бути  також продукція,  вироби,  визначені індивідуальними ознаками, а загальна кількість товарів,  що  підлягають  поставці,  їх часткове співвідношення (асортимент,  сортамент,  номенклатура) за сортами,  групами,  підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються   специфікацією   за  згодою  сторін,  якщо  інше  не передбачено законом.

            Стаття 267 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV (із змінами та доповненнями) передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше  одного року (довгостроковий договір) або на  інший  строк, визначений  угодою  сторін.  Якщо в договорі  строк  його  дії  не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV (із змінами та доповненнями) встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

          Стаття 193 Господарського кодексу України (із змінами та доповненнями) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Згідно до вищевикладеного, статтею 205 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі та сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

           Частиною 2 цієї статті визначає, що правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

           Статтею 664 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (із змінами та доповненнями) встановлено, що якщо з  договору  купівлі-продажу  не  випливає  обов'язок продавця    доставити    товар   або   передати   товар   у   його місцезнаходженні,  обов'язок  продавця  передати  товар  покупцеві вважається  виконаним  у  момент  здачі  товару  перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

           Стаття 691 Цивільного кодексу України (із змінами та доповненнями) передбачає, що Покупець зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Стаття 692 Цивільного кодексу України (із змінами та доповненнями) передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару та покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

           Згідно статті 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (із змінами та доповненнями), за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях,  не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (із змінами та доповненнями) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України (із змінами та доповненнями) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України (із змінами та доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

            Статтею 623 ЦК України (із змінами та доповненнями) частиною 1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" –умови Договору поставки товару №9 від 20.01.2005 року виконало у повному обсязі, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" –свої зобов'язання по оплаті поставленого товару –не виконало –ним не було здійснено повної оплати за переданий товар, зокрема згідно видаткових накладних №178218 від 27.05.2005 р. (на суму 211,26 грн.), № 178219 від 27.05.2005 р. (на суму 312,07 грн.), № 182051 від 14.06.2005 р. (на суму 553,54 грн.), № 183180 від 21.06.2005 р. (на суму 495,36 грн.), № 185074 від 29.06.2005 р. (на суму 1191,32 грн.), № 208362 від 19.10.2005 р. (на суму 618,29 грн.), № 209109 від 21.10.2005 р. (на суму 662,72 грн.), № 212238 від 03.11.2005 р. (на суму 1928,65 грн.), № 217623 від 25.11.2005 р. (на суму 1786,97 грн.), № 224884 від 23.12.2005 р. (на суму 2241,04 грн.), № 264899 від 19.06.06 р. (на суму 798,14 грн.), № 271695 від 05.07.2006 р. (на суму 351,67 грн.) у розмірі –5980,25 грн., через що на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість у вищенаведеному розмірі, яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, у зв'язку з чим суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором поставки товару №9 від 20.01.2005 року в розмірі –5980,25 грн. законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.  

Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 16.01.03 №435-VI (із змінами та доповненнями) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

            Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої свої зобов'язання по оплаті поставленого товару –не виконало –ним не було здійснено повної оплати за переданий товар, зокрема згідно видаткових накладних №178218 від 27.05.2005 р. (на суму 211,26 грн.), № 178219 від 27.05.2005 р. (на суму 312,07 грн.), № 182051 від 14.06.2005 р. (на суму 553,54 грн.), № 183180 від 21.06.2005 р. (на суму 495,36 грн.), № 185074 від 29.06.2005 р. (на суму 1191,32 грн.), № 208362 від 19.10.2005 р. (на суму 618,29 грн.), № 209109 від 21.10.2005 р. (на суму 662,72 грн.), № 212238 від 03.11.2005 р. (на суму 1928,65 грн.), № 217623 від 25.11.2005 р. (на суму 1786,97 грн.), № 224884 від 23.12.2005 р. (на суму 2241,04 грн.), № 264899 від 19.06.06 р. (на суму 798,14 грн.), № 271695 від 05.07.2006 р. (на суму 351,67 грн.) у розмірі –5980,25 грн., а позивачем заявлена вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" згідно вищезгаданих норм Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI (із змінами та доповненнями) та Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV (із змінами та доповненнями) інфляційних втрат в сумі –590,71 грн., 3% річних у сумі –119,44 грн. (згідно позовної заяви від 14.06.2007 року), але через те, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений судом перевищує заявлену позивачем до стягнення суму штрафних санкцій, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в розмірі заявленому останнім у розрахунку суми індексу інфляції та 3% річних доданого до позовної заяви від 14.06.2007 року, а саме: інфляційні втрати в сумі –590,71 грн. та 3% річних в розмірі –119,44 грн., які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" за невиконання двосторонніх зобов'язань, в частині оплати вартості переданого позивачем відповідачу товару відповідно до видаткових накладних №178218 від 27.05.2005 р. (на суму 211,26 грн.), № 178219 від 27.05.2005 р. (на суму 312,07 грн.), № 182051 від 14.06.2005 р. (на суму 553,54 грн.), № 183180 від 21.06.2005 р. (на суму 495,36 грн.), № 185074 від 29.06.2005 р. (на суму 1191,32 грн.), № 208362 від 19.10.2005 р. (на суму 618,29 грн.), № 209109 від 21.10.2005 р. (на суму 662,72 грн.), № 212238 від 03.11.2005 р. (на суму 1928,65 грн.), № 217623 від 25.11.2005 р. (на суму 1786,97 грн.), № 224884 від 23.12.2005 р. (на суму 2241,04 грн.), № 264899 від 19.06.06 р. (на суму 798,14 грн.), № 271695 від 05.07.2006 р. (на суму 351,67 грн.).

Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин   щодо   забезпечення   виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

            У вищенаведеному контексті, судом також визнаються обгрунтованими позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафу у сумі –1196,05 грн. (передбаченого п. 10.1 Договору у розмірі 20% від суми заборгованості на момент винекнення її прострочення, а в даному випадку від суми основного боргу –5980,25 грн.), які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" за невиконання двосторонніх зобов'язань, в частині оплати вартості переданого позивачем відповідачу товару в 10-ти денний строк (п.п. 5.2.1 п. 5.1 Договору) після підписання видаткових накладних №178218 від 27.05.2005 р. (на суму 211,26 грн.), № 178219 від 27.05.2005 р. (на суму 312,07 грн.), № 182051 від 14.06.2005 р. (на суму 553,54 грн.), № 183180 від 21.06.2005 р. (на суму 495,36 грн.), № 185074 від 29.06.2005 р. (на суму 1191,32 грн.), № 208362 від 19.10.2005 р. (на суму 618,29 грн.), № 209109 від 21.10.2005 р. (на суму 662,72 грн.), № 212238 від 03.11.2005 р. (на суму 1928,65 грн.), № 217623 від 25.11.2005 р. (на суму 1786,97 грн.), № 224884 від 23.12.2005 р. (на суму 2241,04 грн.), № 264899 від 19.06.06 р. (на суму 798,14 грн.), № 271695 від 05.07.2006 р. (на суму 351,67 грн.).

          Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування відповідачем збитків (в тому числі обгрунтовуючи останні згідно вимог статті 22 ЦК України), які поніс позивач у вигляді витрат за надання юридичних послуг в розмірі –1200,00 грн., які були сплачені позивачем згідно прибуткового касового ордеру №2 від 24.07.2006 року за договором №24/07/2005-ЮП від 24.07.2006 року про надання юридичних послуг юридичною компанією ТОВ “Центр правових ініціатив”.

            Стаття 224 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV передбачає, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

                У частині 2 цієї ж статті встановлено, що під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею

доходи,  які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

               Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;     неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

               Як вбачається з переліку, який входить до складу збитків, згідно статті 225 ГК України, у ній відсутня така складова, як витрати за надання юридичних послуг, як і відсутній він у статті 44 ГПК України, де передбачено,  що до складу судових витрат  входить  оплата  послуг  тільки - адвоката, а як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у справі представляв представник (не адвокат) по довіреності. Крім того, дане твердження підтверджується Постановою Верховного Суду України по справі №30/63 від 01.10.2002 року, згідно якої: стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

           Крім того, відповідно у інформаційному листі ВГСУ від 14.07.2004  N 01-8/1270 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” та інформаційний лист ВГСУ від  від 13.02.2002 № 01-8/155 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів” визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено,  що до складу судових витрат  входить  оплата  послуг  адвоката.  В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді  справи  підлягають сплаті лише в тому випадку,  якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій  такі  послуги  надавалися,  а   їх   сплату   підтверджено відповідними фінансовими документами.

           Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати  у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

                Відповідно до частини третьої  статті  48  ГПК України витрати,  що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому   Законом    України    "Про    адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами та судові витрати за участь  адвоката  у  розгляді справи  підлягають оплаті лише в тому випадку,  якщо вони сплачені адвокату стороною,  котрій такі послуги надавались, а їх  сплата підтверджується  відповідними фінансовими документами.  

           Відповідно до вищевикладеного, вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків враховуючи вимоги як статей 224 та 225 ГК України, так статті 22 ЦК України, які поніс позивач у вигляді витрат за надання юридичних послуг в розмірі –1200,00  грн., які були сплачені позивачем згідно прибуткового касового ордеру №2 від 24.07.2006 року за договором №24/07/2005-ЮП від 24.07.2006 року про надання юридичних послуг юридичною компанією ТОВ “Центр правових ініціатив” визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" –задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронекс-2" (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, б. 23/25, р/р 26000300153101 в КФКБ «Експо-банк»м. Києва, МФО 322700, ЄДРПОУ 21582495), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродукт" (Код 24082043, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 28, р/р №26004301000148 в АКБ «Мрія»м. Києва, МФО 321767) суму заборгованості в розмірі 5980 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 25 коп.,  інфляційних втрат в сумі –590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі –119 (сто дев'ятнадцять) грн. 44 коп., штрафу у сумі –1196 (одну тисячу сто дев'яносто шість) грн. 05 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           3.   Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       Станік С.Р.