Ухвала

від 14.05.2021 по справі 308/12030/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12030/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участі секретаря Павлюх Л.М.,

представника позивача (прокурора) Романець О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення Ужгородської міської ради, скасування запису державної реєстрації права власності та свідоцтва на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га:

В с т а н о в и в:

Керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати пункт 1.79 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882; скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, вартістю 59 059 грн., від 03.12.2015 за № 49006455; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оспорюване рішення прийняте щодо земельної ділянки комунальної власності з порушенням вимог законодавства. Так, рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882 прокурор вважає незаконним, оскільки таке прийнято неповноважною, на його думку, сесією міської ради, тому, що участь у ній на засіданні 09.11.2015 прийняло 29 депутатів, що складає менше половини від загального складу ради. Посилається при цьому на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.2015, якими вважає встановленим факт проведення сесії міської ради 09.11.2015 з порушенням Конституції України та законодавства України в цілому, відтак всі рішення прийняті на цій сесії, зокрема оспорюване рішення № 1882, підлягають скасуванню. Зазначає, що оспорюване рішення прийнято за відсутності плану зонування, детального плану території, чим порушено приписи статей 19, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . За наведених обставин, прокурор вважає, що право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, а відтак характеризується дефектом волі.

Звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує тим, що здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю - належить до повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак, звертатись до суду про скасування незаконних рішень міської ради даний контролюючий орган не наділений. З огляду на що, з метою усунення вказаних порушень земельного законодавства відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 56 ЦПК України - такий позов подано прокуратурою.

07.11.2018 - судом відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

07.11.2018 - судом задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно - земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га.

12.12.2018 - у підготовчому засіданні представником відповідача Ужгородської міської ради -Гомзою Д.В. подано відзив на позов, в якому вказує на те, що рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882 прийняте міською радою відповідно до наданих їй повноважень, вимог чинного законодавства та законодавства у сфері містобудівної діяльності. Окрім того, наголосила на відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом. Прокурор, пред`являючи позов, помилково виходив з того, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями щодо звернення до суду у даних спірних правовідносинах; до пред`явлення позову прокурор не звертався з відповідним повідомленням до Держгеокадастру чи його територіальних органів і у справі відсутні докази такого повідомлення, що свідчить про недотримання прокурорм ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

22.03.2019 судом закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

24.02.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що зі змісту позову та матеріалів справи не вбачається конкретних даних, в інтересах якого органу звернувся прокурор для захисту порушених прав. Окрім того, вказує, що позовна заява не містить будь-яких даних, які обґрунтовують, в чому саме полягає порушення інтересів держави при розпорядженні землями комунальної власності, та прокурором, при зазначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Ужгородську міську раду залучено в якості відповідача, при цьому, відсутні відомості (докази) про те, що прокурор звернувся до суду на захист прав територіальної громади м. Ужгород. Позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. На обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, висловлені у справах № 924/1256/17 від 07.12.2018, № 926/03/18 від 23.10.2018, № 924/1237/17 від 23.09.2018, № 910/18770/17 від 01.11.2018, № 910/7813/18 від 05.02.2019, № 907/270/18 від 27.03.2019, № 648/2821/18 від 20.06.2019.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з наведених у позові підстав. При цьому, заперечила щодо тверджень відповідачів про відсутність підстав для представництва. Подала письмові заперечення, які просила долучити до матеріалів справи.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був завчасно і належним чином повідомлений. Окрім того, інформація про дату розгляду справи була відображена на офіційному веб-порталі Судової влади України на сторінці Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: http://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/csz/. Поважність причин неявки суду не повідомлено.

У судове засідання відповідач - Ужгородська міська рада свого представника не направив, про час і місце розгляду справи був завчасно і належним чином повідомлений. Окрім того, інформація про дату розгляду справи була відображена на офіційному веб-порталі Судової влади України на сторінці Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: http://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/csz/. Поважність причин неявки суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

З огляду на вищенаведене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Зокрема таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявність права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення, Ужгородська міська рада допустила порушення земельного законодавства при реалізації своїх повноважень на розпорядження землями комунальної власності.

При цьому в обґрунтування подання позову прокурором, як позивачем, вказується, що в даному випадку порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Органом, уповноваженим державою організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Держгеокадастр, який проте не наділений повноваженнями звертатися до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв`язку з чим цей позов заявляє в інтересах держави прокурор як позивач.

Органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Вищенаведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 907/270/18,

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, тобто не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Відтак, не доведення прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, який було застосовано на виконання Ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2018.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 141, 158, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України суд, -

П о с т а н о в и в:

Позов Керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення Ужгородської міської ради, скасування запису державної реєстрації права власності та свідоцтва на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, - залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 14.05.2021.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко