Ухвала

від 07.05.2021 по справі 766/15685/18

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/15685/18

н/п 1-кс/766/4285/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Херсонської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження домашнього арешту підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

встановила :

Слідчий за погодженням з прокурорм звернувся до суду з клопотанням в якій просив продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під домашнім арештом в межах строку досудового розслідування до 09.06.2021, включно.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-не залишати місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 20.00 години до 07.00 години, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , окрім випадків проведення слідчих і процесуальних дій;

-носити електронний засіб контролю.

Під час розгляду клопотання потреба в допиті свідків відсутня, тому відповідний перелік не надається.

Обґрунтування клопотання:

СВ відділу поліції № 2 ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018230020001160 від 12.05.2018 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.

Органом досудового розслідування 09.03.2021 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у тому, що він будучи директором ТОВ «КВАДРО-ФІНАНС», достовірно знаючи про наявність у 1 корпусі (літ. «А») будинку АДРЕСА_2 (І черга І секція) підвалу, який відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, шляхом обману ОСОБА_9 , що виразилось у повідомленні їй неправдивих відомостей про наявність цокольного поверху, що спростовується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 19-6 від 22.04.2019, 01.08.2016, після введення об`єкта в експлуатацію, уклав з ОСОБА_9 додаткову угоду № 01 до договору № 54 на пайову участь у будівництві житлового будинку в АДРЕСА_3 від 16.09.2015 предметом якої є пайова участь в будівництві нежитлового приміщення загальною площею 3,4 м? в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 23 800 грн., як наслідок ОСОБА_9 будучи введеною в оману, вважаючи свої дії вигідними для себе 02.11.2016 добровільно, на виконання умов договору, внесла 23 800 грн. на рахунок ТОВ «КВАДРО-ФІНАНС», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 02.11.2016, заподіявши потерпілій матеріальні збитки на вказану суму.

Зазначені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Крім того, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді директора ТОВ «КВАДРО-ФІНАНС», будучи в розумінні ч.3 ст.18 КК України, службовою особою, оскільки постійно обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у період часу з 21.05.2015 до 02.02.2018, більш точного часу не встановлено, керуючись прямим умислом направленим на складання та видачу завідомо неправдивих офіційних документів, з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому місці, склав та видав виписку з відомості розподілу житла у І корпусі будинку АДРЕСА_2 , засвідчивши її своїм підписом та скріпивши печаткою ТОВ «КВАДРО-ФІНАНС», яка містить завідомо неправдиві відомості щодо розподілу нежитлових приміщень № IІ, площею 56,3 м?, № IІІ, площею 18,7 м?, № IV, площею 41,3 м?, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_10 , які суперечать похідній відомості, поданій 21.05.2017 до заяви № 11495375 державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка подана особою, що залучала кошти фізичних, та юридичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчивши тим самим факт, що має юридичне значення, і надавши зазначеному документу статусу офіційного.

Зазначені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Крім того, ОСОБА_5 достовірно знаючи про наявність у 1 корпусі (літ. «А») будинку АДРЕСА_2 (І черга І секція) підвалу, який відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, керуючись прямим умислом з корисливих мотивів та метою заволодіння спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (приміщеннями підвалу) 02.02.2018 при оформленні права власності на нежитлове приміщення № IІ, площею 56,3 м? та 05.02.2018 на нежитлові приміщення № IІІ, площею 18,7 м?, № IV, площею 41,3 м?, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 подав державному реєстратору завідомо підробленні документи, а саме: договори про пайову участь № 77/1, № 77/2, № 77/3 від 03.10.2016; виписку з відомості розподілу житла у І корпусі будинку АДРЕСА_2 , технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок приміщення цокольного поверху АДРЕСА_4 від 15.01.2018 на вказані приміщення виготовлений ТБ «Максимум».

Зазначені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст.358 КК України використання завідомо підробленого документа.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 достовірно знаючи про наявність у 1 корпусі (літ. «А») будинку АДРЕСА_2 підвалу, який відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, шляхом обману, що виразилось у підробленні та використанні завідомо неправдивих офіційних документів, в тому числі про наявність цокольного поверху, а саме: договорів про пайову участь № 77/1, № 77/2, № 77/3 від 03.10.2016; виписки з відомості розподілу житла у І корпусі будинку АДРЕСА_2 , технічного паспорта, що спростовується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 19-6 від 22.04.2019, керуючись прямим умислом, з корисливих мотивів та метою заволодіння спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку (приміщеннями підвалу), особисто, діючи на підставі нотаріально посвідченої № 321 від 11.02.2016, від імені свого сина ОСОБА_10 подав заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) № 1479624965101 щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення № IІ, площею 56,3 м?, № 1480234465101 щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення № IІІ, площею 18,7 м?, № 1480267765101 щодо об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення № IV, площею 41,3 м?, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 на підставі яких 02.02.2018 на нежитлове приміщення № IІ, площею 56,3 м?, а 05.02.2018 на нежитлові приміщення № IІІ, площею 18,7 м?, № IV, площею 41,3 м?, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності, заволодівши зазначеними приміщеннями, чим спричинив, з урахуванням висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 20-381/382 від 08.04.2020 співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в особі ОСББ «Гетьман 2017» матеріальний збиток в особливо великих розмірах 1 253 714 грн.

Зазначені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах.

Підозру ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано вагомими доказами.

Враховуючи існування обставин, які свідчать про те, що ризики передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 у разі незастосування до нього зазначеного запобіжного заходу буде:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тому що від підозрюється у вчиненні, зокрема особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та у разі визнання його винуватим може бути призначено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, тобто усвідомлюючи свою відповідальність перед законом, може переховуватися з метою ухилення від покарання;

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки свідки ОСОБА_7 (ГІП, здійснював авторський нагляд), ОСОБА_8 (здійснював технічний нагляд) були підлеглими працівниками підозрюваного.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.03.2021 обрано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання цілодобово, до 09.05.2021, включно, з покладенням інших обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Рішенням Херсонського апеляційного суду від 05.04.2021 ухвалу слідчого судді скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою обрано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 09.05.2021, включно. На останнього покладено наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-не залишати місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 20.00 години до 07.00 години, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , окрім випадків проведення слідчих і процесуальних дій;

-носити електронний засіб контролю.

Таким чином двомісячний строк досудового розслідування, визначений п.4 ч.3 ст.219 КПК України та строк дії запобіжного заходу спливає 09.05.2021.

З метою визначення розміру матеріальних збитків на час вчинення четвертого епізоду інкримінованого підозрюваному злочину 29.03.2021 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, яку не проведено з об`єктивних причин, через завантаженість експертної установи, винесення 07.04.2021 клопотання експерта виконання якого потребує значного часу.

Висновок судової оціночно-будівельної експертизи має значення для кваліфікації кримінального правопорушення та судового розгляду, а додатковий строк необхідний для завершення її проведення.

Строк, необхідний для завершення процесуальних дій, а саме проведення експертизи, з урахуванням завантаженості експертної установи становить три місяці з дня повідомлення про підозру.

Враховуючи вищевикладені обставини 04.05.2021 керівником Херсонської окружної прокуратури Херсонської області винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, а саме до 09.06.2021.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та враховуючи обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшився вважаю, що є достатні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_5 під домашнім арештом, на час достатній для закінчення досудового розслідування, та враховуючи зазначені обставини, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищевказаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Доводи сторін у судовому засіданні:

Прокурор підтримав клопотання, просив суд його задовольнити.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання. На обґрунтування своїх заперечень послалися на те, що клопотання не містить обґрунтування ризиків та того які ризики може забезпечити нічний домашній арешт. При продовженні строку запобіжного заходу ризики повинні бути підтверджені. Немає жодного факту ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків. За час перебування підозрюваного під домашнім арештом за його участю не було проведено жодної слідчої дії. Свідки сторонні особи, немає жодного факту спроби впливу на свідків. Злочин є ненасильницьким, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є карою, а не запобіжним заходом. Лук`янов є керівником будівельної фірми, йому необхідно виїжджати за межі м. Херсона.

Мотивація суду:

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали надані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі змістом ст.131 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, і відповідно до ч.3 ст.132КПК України застосуванням запобіжних заходів має бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ст.177КПКУкраїни метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

08.03.2021 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 , вказаних кримінальних правопорушень підтверджується: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 ; протоколом допиту представника потерпілого голови правління ОСББ «Гетьман 2017» ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 (ГІП, здійснював авторський нагляд); протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (здійснював технічний нагляд); нотаріально посвідченим договором б/н від 26.06.2003 купівлі-продажу укладеним між ВАТ (на цей час ТДВ) «ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛРЕМБУДТРЕСТ» та ТОВ «ДОРОЖНИК»; інвентаризаційною справою № 960/225 КП «Херсонське ДБТІ» Херсонської обласної ради; договором № 01/07 від 31.07.2013 про дольову участь у будівництві укладеним між ТОВ «КВАДРО-ФІНАНС» та ТДВ «ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛРЕМБУДТРЕСТ» актом приймання-передачі об`єкту забудови від 16.08.2013 укладеного на підставі договору про дольову участь у будівництві № 01/07 від 31.07.2013; технічним паспортом від 16.05.2013 виготовленим КП «Херсонське ДБТІ» Херсонської обласної ради (інв. справа № 225); декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою 09.04.2015 за № ХС 143150970361; технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_4 (інв. справа № 1/7-1) виготовленим ФОП « ОСОБА_12 » технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок (приміщення цокольного поверху) 26 корп. 1 по АДРЕСА_2 від 21.12.2016 (інв. справа № 1/7-1) виготовленим ТБ «Максимум»; висновком судової будівельно-технічної експертизи № 19-6 від 22.04.2019; реєстраційною справою ТОВ «КВАДРО-ФІНАНС» (ЄДРПОУ № 38823123); документами, які були надані для долучення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та подані особою, що залучала кошти фізичних, та юридичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер заяви № 11495375); реєстраційними справами на нежитлові приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 (1480291465101, 1480267765101, 1480234465101, 1479624965101, 1484285565101); висновком судової почеркознавчої експертизи № 381-ПТ від 30.10.2020; висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/122-21/348-ПЧ від 28.01.2021; висновком судової технічної експертизи документів № 382-ПТ від 04.11.2020.

Згідно статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Кримінальним процесуальним Кодексом України не передбачено вимог до клопотання про продовження строку такого запобіжного заходу як домашній арешт.

Проте, враховуючи, що в частині 6 статті 181 КПК України зазначено, що строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому ст.199 КПК України, то відповідно і клопотання про продовження строку домашнього арешту має містити обставини, визначені вказаною статтею.

Таким чином, з урахуванням вимог частини 6 статті 181КПК України клопотання про продовження строку домашнього арешту, крім відомостей, зазначених у статті 184цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують перебування особи під домашнім арештом.

Натомість викладенню ризиків та обставин, на обґрунтування реального існування таких ризиків основний зміст клопотання складає детальний виклад обставин вчинення кримінального правопорушення за версією органу досудового розслідування, тоді як відповідно до п.1 ч.1 ст.184КПК України клопотання про застосування запобіжних заходів повинно містити короткий виклад фактичних обставин, в якому підозрюється або обвинувачується особа, цитування норм КПК України, які визначають ризики та коротким цитуванням з рішень ЄСПЛ, які вирвані з контексту і за суттю не висвітлюють позицію Європейського суду в цілому щодо тих обставин, на які вказує прокурор.

Так, прокурор посилається на рішення ЄСПЛ «Мамедова проти Росії», зазначаючи, що «суд неодноразово відзначав, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів» та інші».

Але в цілому рішення «Мамедова проти Росії» має інший зміст та висновки. Так в даному рішенні ЄСПЛ зазначається «Суд повторює, що збереження обґрунтованої підозри стосовно того, що заарештована особа вчинила злочин, є умовою sine qua non законності подовження строку її тримання під вартою. Проте через певний час однієї цієї умови вже недостатньо. У таких випадках Суд повинен встановити, чи подальше позбавлення волі було вмотивоване іншими підставами, наведеними судовими органами. Якщо такі підстави були «істотними» і «достатніми»,

«Розглядаючи законність і обґрунтованість подальшого тримання заявниці під вартою, районний і обласний суди увесь час посилалися на серйозність висунутого обвинувачення як на головний чинник для оцінки можливості того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме відправленню правосуддя або вчинятиме нові злочинні дії. Однак, як не раз зазначав Суд, хоч суворість покарання, що загрожує заявникові, має значення для оцінки небезпеки його зникнення або вчинення нових злочинів, потребу подовжити строк тримання під вартою не можна оцінювати з чисто абстрактної точки погляду, зважаючи лише на тяжкість злочину. Так само і подовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (див. рішення у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France) від 26 черв% ня 1991 року, Серія A, № 207, п. 51; також див. справи «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) від 8 лютого 2005 року, № 45100/98, п. 102; «Гораль проти Польщі» (Goral v. Poland) від 30 жовтня 2003 року, № 38654/97, п. 68; «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 липня 2001 року, № 33977/96, п. 81).».

В даному ж рішенні вказано «суд підкреслює, що пункт 3 статті 5 Конвенції зобов`язує органи влади при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого з-під варти або подовження строку тримання під вартою розглянути можливість застосування альтернативних заходів забезпечення участі обвинувачуваного в судовому розгляді».

Особливість рішення про тримання під вартою (як і будь-якого рішення про застосування тимчасових заходів) полягає в тому, що з часом його легітимність зменшується і наближається до нуля, що вимагає періодичного перегляду обґрунтованості тимчасового заходу. Установлений строк чинності рішення є відображенням цієї закономірності.

Суд не обґрунтував в чому конкретно полягають ризики на даному етапі.

Згідно з п.3 ст.5 Конвенції зі збігом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою».

Посилання на попереднє рішення як на підставу залишення обвинуваченого під вартою якраз і є порушення ст.5 Конвенції.

Ризики можуть продовжувати існувати, але цей висновок повинен бути результатом досліджень, чого судом не було зроблено.

Невдалим є і посилання слідчого на рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» щодо обґрунтованої підозри, оскільки викликає сумнів, що об`єктивного спостерігача можуть у чомусь переконати якісь факти чи інформація у даному кримінальному провадженні, оскільки вони є не дуже зрозумілими для об`єктивного спостерігача.

Згідно клопотання слідчого ОСОБА_5 запобіжний захід необхідно застосувати, оскільки наявні ризики того, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою ухилення від відбування покарання у разі визнання його винним.

- незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни ними показів для ухилення від кримінальної відповідальності;

За своїм змістом зазначення ризиків у клопотанні є викладенням формулювання ризиків, визначених статтею 177КПК України без посилання на існування доказів таких ризиків.

Слідчий не обґрунтував в чому ж полягають ризики на даному етапі досудового розслідування.

Зазначаючи про ризик запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, на теперішній час суду не надано жодного доказу того, що підозрюваний переховувався чи мав намір переховуватися від слідства, хоч і апеляційною інстанцією вказаний ризик не встановлено в повній мірі, а лише зазначено про його можливе існування. На початковій стадії досудового розслідування таких доводів може бут і достатньо, але через тривалий час досудового розслідування мають бути конкретні докази про реальність намірів підозрюваного переховуватися. Наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування слідчий обґрунтовує характером та тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення.

Тяжкість злочину є тільки підставою для обрання запобіжного заходу, і не є доказом намірів підозрюваного переховуватися від слідства.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.(«Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43).Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Найбільш вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного, адже саме за їх сукупного аналізі можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню(Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Виходячи із вказаних факторів у Лук`янова відсутні фактори для переховування, оскільки він має роботу є керівником будівельної компанії, має сім`ю.

Слідчий у клопотанні не наводить жодної обставини на доведення наявності перелічених ним ризиків, а тим більше не зазначає будь-яких доказів, а тільки цитує норми Кримінального процесуального кодексу України та висловлює певні припущення, що не може бути покладено в основу продовження такого запобіжного заходу. Хоча виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини є обов`язковою вимогою до клопотання про застосування запобіжного заходу відповідно пункту 2 частини 1 статті 184КПК України.

Щодо ризику впливу на свідків до даного моменту його було забезпечено й покладанням на підозрюваного такого обов`язку.

Зі змісту клопотання вбачається, що для завершення досудового розслідування залишилось лише отримати висновок експерта.

04 травня 2021 року в зв`язку з цим постановою керівника Херсонської окружної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018230020001160 до 09 червня 2021 року.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є досить суворим запобіжним заходом на даному етапі досудового розслідування. Застосування такого запобіжного заходу передбачено до осіб, які є небезпечними для суспільства, і застосовується також з метою убезпечити суспільства від такої особи.

Із правовою позицією Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Манчіні проти Італії" від 02.08.2001 року, де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для таких цілей.

Лук`янов не є небезпечним для суспільства в розумінні його агресивності.

Слідчим, прокурором не було доведено наявність ризиків зазначених у клопотанні на даному етапі, не було встановлено нових ризиків і під час розгляду клопотання, а тому відсутні підстави для продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Застосування домашньогоарешту підозрюваномуна даномуетапі досудовогорозслідування зсвоєю суттюбуду являтисякарою,що неє завданнямзапобіжних заходів. Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому.

Проте з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194КПК України.

Щодо заявленого підозрюваним та захисником клопотання про передачу підозрюваного під особисту поруку, то слідчий суддя вважає, що підозрюваний є особою зі значним життєвим досвідом, репутацією, і самостійно має бути відповідальним за свою процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.132, 177, 178, 179, 181, 184, 194 КПК України, слідчий суддя,

постановила:

Клопотання слідчого про продовження ОСОБА_5 домашнього арешту відхилити.

Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи та мобільного телефону.

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , окрім випадків проведення слідчих і процесуальних дій;

Встановити строк дії обов`язків до 09 червня 2021 року (включно).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 10 хвилин 12 травня 2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1