Ухвала

від 18.05.2021 по справі 753/1017/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1017/19

провадження № 2-др/753/39/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Сердюковй Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території та за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходилась вказана справа.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року позовні вимоги ЖБК Будівельник-13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території та за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості задоволено, яке постановою від 23 березня 2021 року Київського апеляційного суду частково змінено в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу з 1 800 грн. 00 коп. на 900 грн. 00 коп., в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду по вказаній справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат - понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка надавалась адвокатом Євдоченко Н.Д. в сумі 8 100 грн. 00 коп. Такі витрати підтверджує платіжними квитанціями про сплату вказаних коштів адвокату.

Заявник в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, проте його неявка, відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України, не перешкоджає розглядові питання про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, проте його неявка, відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України, не перешкоджає розглядові питання про ухвалення додаткового рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України ).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати заяву за відсутності заявника, відповідача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви, вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що заява підлягає відмові у задоволенні із наступних підстав.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (ч.1 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.2-5 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вирішуючи дану заяву, судом встановлено, що в провадженні суду перебувала вищезазначена справа, й рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території та за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості задоволено й стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 8 325 грн. 02 коп. - заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території та за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 921 грн. 00 коп. - судового збору, 1 800 грн. 00 коп. - понесених витрат на правову допомогу, а всього - 12 046 (дванадцять тисяч сорок шість) грн. 02 (дві) коп., яке постановою від 23 березня 2021 року Київського апеляційного суду частково змінено в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу з 1 800 грн. 00 коп. на 900 грн. 00 коп., в іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін.

Вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 8 100 грн. 00 коп., яка ним понесена відповідно до платіжних квитанцій, зважаючи на положення ч.4, ч.5 ст. 137, п. 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України, не підлягає задоволенню, враховуючи не співмірність із понесеною сумою витрат на правову допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Окрім того, відповідно до п. 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на зазначені процесуальні норми, з урахуванням принципу співмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, не обгрутнованості понесених випрат, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про понесені витрати на правову допомогу в сумі 8 100 грн. 00 коп.

Європейський суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив підхід вислітлений у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§95).

Хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, керуючись ст.ст. 137, 140, 270, 353 ЦПК України, Закону України Про судовий збір , суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території та за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: