Рішення

від 18.09.2007 по справі 4/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "18" вересня 2007 р.Справа №  4/287

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 287

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна авіаційна компанія "Чайка", м. Кіровоград  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бобринець-нафтоагросервіс", м. Бобринець Кіровоградської області     

про стягнення 176363,13 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Турчанов О.В. , довіреність № 607  від 03.09.07 ;

від відповідача - Олійник Т.А. , довіреність № б/н  від 26.06.07 ;

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю "Бобринець-нафтоагросервіс", м. Бобринець Кіровоградської області  заборгованості за поставлений товар в розмірі приватного підприємства "Кривбас-Цемент-Груп" заборгованість в  розмірі  176363,13 грн.  ,   суму  сплаченого  державного  мита в розмірі 1763 грн. 63 коп. 2122 грн. 34 коп. та  118  грн.  витрат  на  інформаційно- технічне  забезпечення  судового  процесу     на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна авіаційна компанія "Чайка", м. Кіровоград .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримав повністю та надав витребувані  судом матеріали.   

Представник  відповідача  позовні вимоги визнав повністю, вважає  їх обґрунтованими,  виникнення заборгованості пояснює тим, що на підприємстві  виникли  крадіжки, які викликали  тяжкий  фінансовий  стан.

Дослідивши  матеріали  справи, заслухавши представників  сторін та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                                        ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору  виникли на підставі  договору поставки №1  від 28.07.2004 року ( в  подальшому  договір)   предметом  якого визначено проведення   господарських операцій по передачі  та оплаті  вартості     продукції (плівки  поліетиленової) в  асортименті розмірів.

Згідно до п.3.1 договору постачальник повинен здійснити  поставку  товару на підставі   узгодженої сторонами  специфікації.

Згідно до п.4.1  договору  покупець оплачує поставлений продавцем  товар по  ціні, погодженій та  вказаній в  рахунках- фактурах і накладних, загальна сума  по договору  складає  200000 грн. враховуючи  ПДВ.  Розрахунок за  кожну окрему партію товару  здійснюються   шляхом  перерахування грошових коштів на  розрахунковий  рахунок постачальника у  вигляді  75%  оплати в розмірі 150000 грн. протягом 5 банківських днів   з моменту  підписання  договору, а 25%  або  50000 грн. протягом 5 банківських днів  з моменту  поставки  товару.

Виконуючи умови  договору,  на  підставі  довіреності  ЯИЯ № 379551 від  11.11.2004 року та  ЯДС  №045085 від  10.10.2004 року   позивач   через   повноважних представників  Станкевич  Л.О. та  Сергієнка  І.М. поставив  відповідачу за  видатковими накладними   № 100104 від 10.10.2004 року та №111204 від 12.11.2004 року  паливно- мастильні матеріали на загальну суму  176363 грн. 13 коп.

Відповідач  прийняв  поставлену продукцію повністю без зауважень,  факт  прийняття  продукції  завірив своїм підписом на видатковій  накладній  та   передав  позивачу   вказані довіреності на отримання матеріальних  цінностей. Прийняття  продукції  відповідачем не оспорюється.

Представник  відповідача   позовні вимоги  визнає повністю, вважає за  необхідне  позов  задовольнити  повністю, посилаючись на наступне.

Визнаючи  факт укладення  між сторонами спору 28.07.2004 року    договору  поставки № 1  в  результаті    вільного волевиявлення    обох сторін та  добровільного  погодження  його умов, сторони   прийшли до згоди щодо  його  умов на підставі  чинного законодавства, зокрема   вимог ст.ст. 179, 180, 181, 265-269 ГК України, ст.626, 627, 628, 631, 632, 638, 639 ЦК України, тобто сторони дійшли згоди з усіх істотних питань.

Оскільки сторони підписали договір після двосторонніх переговорів в результаті  обопільних домовленостей та вільного волевиявлення, що підтверджується печатками підприємств і підписами їх керівників, то він є чинним.

Згідно п.3.1   договору, кількість продукції та асортимент  визначається згідно  специфікації до  договору, постачальнику надається право дострокової поставки товару.

На виконання цих умов, сторонами договору була обоюдно  узгоджена специфікація  в якості   додатку  до договору поставки на загальну суму 200000 грн (а.с.20) з терміном поставки  до 31.12.2004 року.

Заслухавши  представників   сторін,  дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення, оскільки, господарський суд вважає  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі  176363 грн. 13 коп.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд прийшов до переконання, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті партії  поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видаткових    накладних  та в специфікації (а.с. 20, 22 та 24).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання..

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставленої  позивачем  двох партій товару на суму  176363 грн. 13 коп.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний  борг  в  розмірі 176363 грн. 13 коп.    з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Господарським  судом  не приймається до уваги та  розцінюється  як необґрунтоване  пояснення відповідача   щодо  невиконання  ним умов  договору  через  вчинені  крадіжки, оскільки  такі обставини не можуть  вважатись форс- мажорними і  не  можуть слугувати підставою для  звільнення від виконання обов'язку по проведенню оплати за  фактично отриманий товар та    наявності у  зв'язку з цим  підстав для  звільнення  його від оплати отриманого товару, оскільки   на думку суду  визначальним для вирішення спору є    встановлені обставини  щодо  передачі товару  продавцем, приймання його покупцем та  дії сторін  при  подальшому   розгляді взаємних претензій  щодо  кількості  переданого товару  та  відповідність цих дій  як  умовам договору так і  вимогам закону.

Господарським  судом  безспірно встановлено, що відповідач отримав від  позивача  товар на суму 176363 грн. 13 коп.   та розпорядився  ним  на  власний  розсуд,  отриманий товар  позивачу не повернув,  тобто  не  відмовився  від переданого товару,  тому  у нього не виникло право на  відмову в проведенні оплати.

Натомість, позивач скористався  своїм  правом,  передбаченим ч.5 ст.  692 Цивільного кодексу України про  зупинення передання товару  до повної оплати всього раніше переданого товару  у  випадку якщо продавець  зобов'язаний передати   покупцеві крім    неоплаченого,   інший  товар.

Проаналізувавши   дії  сторін по виконанню умов  договору, господарський  суд  прийшов до переконання, що  саме  відповідач   першим припустився  порушення   взятих на себе зобов'язань по оплаті  отриманого  товару, оскільки  першу  партію товару   на виконання умов договору було   поставлено  позивачем  та отримано   відповідачем  на суму 74890 грн. 69 коп. 01.10.2004 року та згідно до  п. 4.4 договору повинно  бути оплачено  до   07.10.2004 року.  Продовжуючи виконувати  умови  договору   позивач    12.11.2004 року  провів  поставку товару на  суму   101472 грн. 44 коп. з  терміном оплати  до  18.11.2004 року.  Тобто,  після  проведення  двох поставок,  станом на 20.11.2004 року   не отримавши   оплату  за поставлений  товар на суму  176363 грн.13 коп.  позивач    обґрунтовано припинив  подальшу поставку , оскільки  зобов'язана сторона   у  відповідності до  ч.6  ст. 193 Господарського кодексу України має право відмовитись  від виконання зобов'язання у  разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є  необхідною умовою виконання.

Частиною 2, 3 статті 180 Господарського  кодексу України визначено, що  господарський договір вважається укладеним, якщо між  сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто  згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом та зазначенням даних про довіреність отримувача - відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.

Крім того, згідно до  спільного наказу  Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і   Державної митної служби України  №34/212 від 25.03.2004 року   поняття  партії  товару  визначено як  товари, які  переміщаються  на  адресу  одного одержувача за  одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо), а згідно до   Державного стандарту  України  (ДСТУ)  3993-2000  партія товару- це визначена кількість товарів  одного або кількох наіменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним  товаросупровідним  документом.

Виходячи  з   призначення   документа яким  є   довіреності  ЯИЯ № 379551 від  11.11.2004 року та  ЯДС  №045085 від  10.10.2004 року    господарський  суд  враховує,  що  згідно  до         п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України  12.06.1996р. за N 293/ 1318 ( надалі –інструкція),   сировина, матеріали паливо... та інші  товарно-матеріальні цінності, а також  нематеріальні активи, грошові документи  і цінні папери  ( надалі – цінності) відпускаються покупцям або передаються  безплатно тільки за довіреністю одержувачів.  Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника  за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей ( п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів  12, 13 і 15 Інструкції забороняється  відпускати цінності у випадках  подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або  з незаповненими реквізитами.... Після  закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з  документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку  відпуску за довіреністю  цінностей  покладається на посадових осіб підприємства-постачальника , які мають право підписувати  первинні документи на  відпуск цінностей.

Тобто, враховуючи   вимоги ст.33 Господарського  процесуального кодексу  України  про належність і  допустимість  доказів, господарський суд    може визнати в якості доказу   погодження сторонами  поставки  першої партії  товару  саме  31 тонни дизпалива на суму  101472 грн. 44 коп. (а.с.24), а  другої партії товару- 14 тонн бензину  А-80,7,539 тонн  дизпалива  та   2,487 тонни   масла  М-10 Г2К (а.с.23).

Правову позицію щодо   відсутності підстав  для  звільнення   отримувача  матеріальних цінностей  від обов'язку  оплатити  фактично отриманий  товар  викладено  в п.1.3. Роз'яснення Вищого арбітражного  суду України від 30.03.1995р. за №02-5/218 “ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з  відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки” : посилання боржника на такі причини невиконання зобов язання як недопоставка сировини, матеріалів тощо не є підставою для висновку про відсутність його вини, тобто для звільнення від обов 'язку відшкодувати завдані ним збитки контрагентові за договором.

При цьому господарським судом враховується, що   відповідачем зовсім не виконувалось  зобов'язання по проведенні оплати  вартості  отриманого і  використаного на свій розсуд товару, тобто ступінь виконання зобов'язання  фактично  є  нульовим.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю, оскільки через невиконання  відповідачем   зобов'язання  позивач  змушений  був звернутись до суду за захистом своїх прав та поніс   додаткові витрати.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 85, 116, 117  ГПК  України, господарський суд,

                                                     В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бобринець-Нафтоагросервіс", м. Бобринець Кіровоградської області  вул. Орджонікідзе  2 (р/р 26001420152880 в Кіровоградській обласній філії "Укрсоцбанк", МФО 323293, код 32897645) заборгованість за отриманий товар в розмірі  176363 грн. 13 коп., суму сплаченогор державного мита в розмірі  1763 грн. 63 коп.  та  118 грн.  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна авіаційна компанія "Чайка", м. Кіровоград вул. Набережна 13 (р/р 26007301330723 в ТОБО № 5 Промінвестбанка м. Кіровограда, МФО 323301, код 23692822) .

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання, оформленого   відповідно до ст. 84 цього  кодексу.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                            Ю.І. Хилько