Постанова

від 21.04.2021 по справі 911/2157/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа№ 911/2157/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" та Фермерського господарства "Озерце"

на рішення Господарського суду Київської області

від 07.09.2020 (повний текст складено 16.10.2020)

у справі №911/2157/19 (суддя Ярема В.А.)

за первісним позовом Фермерського господарства "Озерце"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива"

про стягнення 2 298 000,00 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива"

до 1) Фермерського господарства "Озерце"

2) Приватного підприємства "Газ Буд Інвест"

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Озерце" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 2 298 000,00 грн. основного боргу.

Згідно викладених у позові доводів Фермерського господарства "Озерце" зауважило, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/395/19 встановлено преюдиційні обставини наявності у відповідача перед позивачем 3 418 000,00 грн. боргу.

За доводами позивача вищевказані боргові зобов`язання виникли із договорів поруки, позики та відступлення права вимоги від 29.01.2018, які були досліджені під час розгляду справи №911/395/19.

10.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" надійшла зустрічна позовна заява до Фермерського господарства "Озерце" про визнання недійсними:

- договору позики від 09.02.2007, укладеного між ПП "Газ Буд Інвест" та СТОВ "Жоравське";

- договору позики №03/01/10 від 03.01.2010, укладеного між СТОВ "Жоравське" та ПП "Газ Буд Інвест";

- договору позики №1 від 07.04.2011, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське ";

- договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018, укладеного між ПП "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце".

Рішенням Господарського суду Київської обсласті від 07.09.2020 зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" до Фермерського господарства "Озерце" та Приватного підприємства "Газ Буд Інвест" про визнання недійсними договорів задоволено частково.

Визнано недійсними:

- договір позики №1 від 07.04.2011, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест", в частині надання позики у сумі 49 000,00 грн;

- договір про відступлення права вимоги від 29.01.2018, укладений між Приватним підприємством "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце" та Фермерським господарством "Озерце", в частині передачі новому кредитору права вимоги первісного кредитора до боржника згідно договорів позики б/н від 09.02.2007 на суму 556 429,24 грн., №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000,00 грн., від 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" до Фермерського господарства "Озерце" та до Приватного підприємства "ГАЗ БУД ІНВЕСТ" про визнання недійсними:

- договору позики від 09.02.2007, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест",

- договору позики №03/01/10 від 03.01.2010, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест";

- договору позики №1 від 07.04.2011, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест", в частині надання позики у сумі 1 450 000,00 грн.;

- договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018, укладеного між Приватним підприємством "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце", в частині передачі новому кредитору права вимоги первісного кредитора до боржника згідно договору позики б/н від 09.02.2007 на суму 243 570,76 грн., відмовлено.

Первісні позовні вимоги Фермерського господарства "Озерце" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" про стягнення 2 298 000,00 гривень, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" на користь Фермерського господарства "Озерце" 291 570 грн. 76 коп. боргу та 4 373 грн. 56 коп. судового збору.

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 скасувати в частині часткового задоволення первісних позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач за первісним позовом не надає жодних документів на підтвердження наявності необхідного обсягу правоздатності у ОСОБА_1 для укладання договору позики від імені товариства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

15.12.2020 від представника скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, до якої додано: клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, докази направлення учасникам апеляційного провадження копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення.

14.12.2020 по 18.12.2020 суддя Яковлєв М.Л. перебував у щорічній відпустці.

17.12.2020 по 31.12.2020 суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, а з 04.01.2021 по 06.01.2021 у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19. Призначено справу до розгляду на 03.03.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Озерце" також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити та стягнути з відповідача додатково 1 255 430 грн. боргу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звертаючись з даним позовом вказав на преюдиційність обставин, встановлених судовим рішенням у справі №911/395/19, а саме існування боргу за договорами позики та відступлені права вимоги, акту про зарахування зустрічних зобов`язань. Зазначаючи при цьому, що висновок суду про поважність причини пропуску строку позовної давності є невірним та помилковим.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Озерце" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Озерце" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

17.12.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, до якої додано платіжне доручення №79 від 15.12.2020.

17.12.2020 по 31.12.2020 суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, а з 04.01.2021 по 06.01.2021 у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Озерце" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №911/2157/19. Призначено справу до розгляду на 03.03.2021.

23.02.2021 від відповідача за первісним позовом через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у зв`язку перебування судді Яковлєва М.Л. у підготовці в Національній школі суддів 01.03.2021 - 05.03.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2157/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 для розгляду справи №911/2157/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива", Фермерського господарства "Озерце" на рішення Господарського суду Київської обсласті від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкладено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива", Фермерського господарства "Озерце" на рішення Господарського суду Київської обсласті від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 на 21.04.2021.

Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача первісним позовом з`явились в судове засідання 21.04.2021 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Відповідач-2 за зустрічним позовом в судове засідання 21.04.2021 не з`явився. Про поважність причин неявки в судове засідання не повідомив.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача-2 за зустрічним позовом та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21.04.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 09.02.2007 ПП "Газ Буд Інвест", як позикодавцем, та СТОВ "Жоравське" (надалі перейменованим на ТОВ "Жоравська Нива"), як позичальником, підписано договір позики (далі - договір позики від 09.02.2007), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику позику, а останній зобов`язується прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк.

Відповідно до пп. 2.1., 2.2., 3.1. та 6.1. договору позики від 09.02.2007 мета надання позики позичальнику для погашення заборгованості по кредитному договору №010/02/-11/045 (зміни умов договору поруки №010/02-11/045/03) перед бюджетом (державними органами), заробітної плати та придбання паливно-мастильних матеріалів для весняно-польових робіт, запасних частин.

Сума позики становить за цим договором 800 (вісімсот) тисяч гривень. Строк надання позики позичальнику - у день укладення даного договору, строк повернення - 10 десять (десять) років.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте у будь-якому випадку до 20.02.2018.

03.01.2010 ПП "Газ Буд Інвест", як позикодавцем, та СТОВ "Жоравське", як позичальником, підписано договір позики №03/01/10 (далі - договір позики від 03.01.2010), відповідно до п. 1.1. за цим договором позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим договором та договором від 09.02.2007, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму грошових коштів у строк та на умовах цього договору.

Відповідно до пп. 2.1., 3.1., 4.1. договору позики від 03.01.2010 розмір позики за договором становить 1 450 000,00 грн, з врахуванням інфляції та обезцінення грошових коштів. Позика надана позичальнику на протязі 2007-2010 років як в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позикодавця на розрахунковий рахунок позичальника, так і шляхом внесення готівки у касу підприємства та оплати боргів, підтвердженням чого є підписання даного договору.

Позика надається позичальнику за цим договором на термін до 20.02.2018.

07.04.2011 ПП "Газ Буд Інвест", як позикодавцем, та СТОВ "Жоравське", як позичальником, підписано договір позики №1 (далі - договір позики від 07.04.2011), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим договором та договорами позики від 09.02.2007, та 03.01.2010, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму грошових коштів у строк та на умовах цього договору.

Відповідно до пп. 2.1., 3.1., 4.1. договору позики від 07.04.2011 розмір позики за цим договором становить 49 000,00 грн та за договорами від 09.02.2007, та 03.01.2010 - 1 450 000,00 грн основного боргу з урахуванням інфляції та обезцінення грошових коштів .

Позика у розмірі 1 450 000,00 грн надана позичальнику на протязі 2007-2010 років як в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позикодавця на розрахунковий рахунок позичальника, так і шляхом внесення готівки у касу підприємства та оплати боргів, підтвердженням чого є підписання даного договору та перерахування додатково на протязі трьох місяців 49 000,00 грн.

Позика надається позичальнику за договорами від 09.02.2007, 03.01.2010 та за цим договором на термін до 20.02.2018.

Надалі, 29.01.2018 ПП "Газ Буд Інвест", як первісним кредитором, та ФГ "Озерце", як новим кредитором, підписано договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги від боржника СТОВ "Жоравське" згідно з договорами позики №б/н від 09.02.2007 на суму 800 000,00 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000, 00 грн 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн (далі - основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором, у тому числі як основний борг так і належні відсотки та штрафні санкції.

Відповідно до пп. 1.2. та 5.1. договору про відступлення права вимоги з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Крім того, 19.06.2017 ФГ "Озерце", як позикодавцем, та СТОВ "Жоравське", як позичальником, підписано договір позики №3 (далі - договір позики від 19.06.2017), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти в розмірі 48 000,00 гривень, обумовлені цим договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму грошових коштів у строк та на умовах цього договору.

Відповідно до пп. 3.1., 4.1. 4.2. договору позики від 19.06.2017 позика надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позикодавця на розрахунковий рахунок позичальника.

Позика надається позичальнику за цим договором на термін один рік. Остаточною датою повернення позики за цим договором вважається 18.06.2018.

Копії вказаних вище договорів позики та договору про відступлення права вимоги, наявні в матеріалах справи.

Звертаючись до суду першої інстанції із первісним позовом, ФГ "Озерце" вказало, що боргові зобов`язання виникли із договорів поруки, позики та відступлення права вимоги від 29.01.2018, які були досліджені під час розгляду справи №911/395/19 та стосовно яких у вказаній справі встановлено обставини наявності боргу відповідача перед позивачем за первісним позовом.

Згідно викладених у первісному позові доводів ФГ "Озерце" зауважило, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/395/19 встановлено преюдиційні обставини наявності у відповідача перед позивачем 3 418 000,00 грн боргу.

До матеріалів зустрічної позовної заяви ФГ "Озерце" додано, зокрема, копію рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/395/19 та акта №1 про зарахування зустрічних зобов`язань від 04.04.2018, а також копії виписок по банківському рахунку.

Так ФГ "Озерце" зауважило, що воно є кредитором відповідача за первісним позовом стосовно позичкових коштів у сумі 2 298 000,00 гривень основного боргу, частина яких у розмірі 48 000,00 грн надана відповідачу особисто позивачем за первісним позовом за договором позики від 19.06.2017, що відповідно підтверджується наданим ФГ "Озерце" копіями платіжних доручень, а на решту коштів, за доводами ФГ "Озерце", право вимоги воно отримало згідно договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018 (розрахунок: 48 000,00 грн + 800 000,00 грн + 1 450 000,00 грн = 2 298 000,00 грн).

Також позивач за первісним позовом вказав, що актом №1 про зарахування зустрічних зобов`язань від 04.04.2018 сторони спору визначили загальну суму заборгованості, у тому числі за договорами позики у сумі 2 298 000,00 грн, яка встановлена також у рішенні суду у справі №911/395/19 і складає суму позовних вимог за первісним позовом у даній справі.

Відповідно до наданих надалі ФГ "Озерце" письмових пояснень 10.03.2006 між СТОВ "Жоравське" та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір №010/02-11/045 на суму 300 000,00 грн під 19% річних, які сплачено ПП "Газ Буд Інвест" у 2007 році, про що у тому числі між останнім та відповідачем за первісним позовом укладено договір позики від 09.02.2007 на суму 800 000,00 грн, а укладені у 2010 та 2011 роках додаткові договори позики включають попередньо надані суми позики з урахуванням нарахованих відсотків за користування і їх обезцінення через інфляційні процеси.

Поряд з тим, відповідно до письмових пояснень ПП "Газ Буд Інвест" стосовно надання ним позики, підтвердженням перерахування відповідачу за первісним позовом коштів є наявні в матеріалах справи платіжні документи на загальну суму 363 770,76 грн, тоді як інші, зазначені у договорах позики, суми були передані готівкою та використані СТОВ "Жоравське" на придбання паливно-мастильних матеріалів, посівних засобів захисту рослин, техніки, будівництва складських приміщень, зерносховища. ПП "Газ Буд Інвест" відповідно також вказало, що у кожному наступному договорі позики враховано умови попереднього та включено суми, вирахувані з фактично позичених безготівкових та готівкових коштів, відтак визначено стан позичкового боргу з рахуванням інфляції та відсотків за користування за домовленістю сторін станом до дня підписання кожного наступного договору позики.

Як на правові підстави стягнення з ТОВ "Жоравська Нива" вказаних вище сум, ФГ "Озерце" посилається на ст.ст. 512-517, 525-526, 625, 1049 Цивільного кодексу України. До того ж відповідно до поданого до суду у письмовій формі вступного слова ФГ "Озерце" зазначило, що наявність у ТОВ "Жоравська Нива" боргу за надану позику з урахуванням нарахованих відсотків за користування і їх обезцінення через інфляційні процеси та відображення таких сум у відповідних договорах не суперечить приписам ст. ст. 1048, 1049 ЦК України щодо можливості нарахування відсотків та ст. ст. 6, 204, 627 ЦК України щодо свободи та презумпції правомірності правочину.

З огляду на вказане ФГ "Озерце" звернулось до суду з вимогою про стягнення з ТОВ "Жоравська Нива" 2 298 000,00 гривень основного боргу.

Заперечуючи проти вказаних вище обставин та відповідно заявленої вимоги, ТОВ "Жоравська Нива" зауважило як на необґрунтованість заявлених до стягнення сум з огляду на повернення позики, так і на безпідставність доводів про надання позики за договорами позики з огляду на недійсність вказаних правочинів.

Так в розрізі розміру наданої позики та необґрунтованості заявлених до стягнення сум ТОВ "Жоравська Нива" зазначило, що:

- перераховані у січні 2007 року ПП "Газ Буд Інвест" 2 717,22 грн та 253 653,54 грн не є позикою за договором від 09.02.2007, тоді як решту коштів у вказаних згідно положень договорів позики розмірах СТОВ "Жоравське" взагалі не отримувало;

- з 18.03.2008 по 18.04.2019 з рахунку товариства було списано кошти у загальному розмірі 71 000,00 грн в якості погашення заборгованості за договором позики від 09.02.2007, а за період з 13.10.2007 по 17.03.2017 на користь ПП "Газ Буд Інвест" видано готівки в якості погашення кредитної заборгованості на загальну суму 592 420,00 грн. В підтвердження вказаних тверджень ТОВ "Жоравська Нива" до зустрічного позову додано копії витягів з касових книг товариства та банківські виписки.

З огляду на вказане вище ТОВ "Жоравська Нива" зауважило, що у порядку ст. ст. 512, 514 ЦК України, новому кредитору може бути передано тільки право дійсної вимоги і, як наслідок, вимоги ФГ "Озерце" щодо заявлених сум є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно ж недійсності договорів позики, як наслідок відсутності підстав для стягнення коштів за такими договорами, ТОВ "Жоравська Нива" подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсними: договору позики від 09.02.2007, договору позики №03/01/10 від 03.01.2010, договору позики №1 від 07.04.2011 та договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані вище правочини укладені з порушенням законодавчих приписів, зокрема, за відсутності повноважень у підписантів, невизначеності сум позики, що у свою чергу, на думку ТОВ "Жоравська Нива", свідчить про відсутність обставин виникнення у нього грошових зобов`язань перед Фермерським господарством "Озерце" у заявленій до стягнення сумі, а тому і необгрунтованість заявленого останнім первісного позову.

Вказуючи обставини та підстави зустрічного позову, ТОВ "Жоравська Нива" зазначило, що рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2017 у справі №911/2208/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ "Жоравське", оформлене протоколом №6 від 28.12.2006; визнано недійсними зміни до Статуту СТОВ "Жоравське" (нова редакція) у затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 28.12.2006 №6 редакції, зареєстровані державним реєстратором Яготинської районної державної адміністрації Близнюк Валентиною Олександрівною 19.10.2007 за №13511050005003296.

За доводами ТОВ "Жоравська Нива" 02.03.2018 державним реєстратором відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 у справі №911/2208/17 проведено реєстраційну дію, внаслідок чого статут СТОВ "Жоравське" повернено в редакцію, яка передувала скасованим змінам, а саме - 2000 року, а усі засновники учасники відновили свої права на участь в управлінні товариством з обмежене відповідальністю "Жоравське".

Надалі, як зауважив позивач за зустрічним позовом, рішенням позачергового засідання зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське", оформленим протоколом №05/04-001 від 05.04.2018, звільнено з посади директора товариства ОСОБА_2 , змінено назву товариства із СТОВ "Жоравське" на ТОВ "Жоравська Нива". Зміна назви товариства, згідно доводів позивача за зустрічним позовом, була обумовлена тим, що колишній директор ОСОБА_2 , у категоричній формі відмовився повертати печатку СТОВ "Жоравське", окрім цього він забрав значну кількість документів, пов`язаних із діяльністю товариства.

З огляду на вказане ТОВ "Жоравська Нива" зазначило, що надані договори позики були нібито укладені в період після проведення загальних зборів товариства та до рішення суду, яким було встановлено незаконність проведення зборів, що свідчить про необізнаність засновників товариства, а тим паче нового керівництва, щодо можливого укладання оспорюваних договорів.

Так, згідно аргументів позивача за зустрічним позовом, з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів керівництву та засновникам ТОВ "Жоравська Нива" не було відомо про укладення будь-яких договорів позик, а про наявність оспорюваних договорів ТОВ "Жоравська Нива" стало відомо наприкінці лютого 2019 року, під час розгляду господарським судом справи №911/365/19.

В підтвердження вказаних вище доводів позивачем за зустрічним позовом надано, зокрема, копії: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2018 за №1003862447 стосовно ТОВ "Жоравська Нива", статутів товариства у новій редакції від 2018 року та в редакції від 2007 року, протоколу №05/04-001 позачергового засідання зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" від 05.04.2018.

Детально аргументуючи недійсність договорів позики, ТОВ "Жоравська Нива" вказало, що договір позики від 09.02.2007 слід визнати недійсним з огляду на відсутність у підписанта - ОСОБА_1 , як виконуючого обов`язки директора товариства, повноважень на вчинення відповідних дій, оскільки статут СТОВ "Жоравське" станом на 09.02.2007 не містить жодних відомостей про ОСОБА_1 . Отже, на переконання ТОВ "Жоравська Нива", у ОСОБА_1 був відсутній необхідний обсяг правоздатності для укладення договору позики від імені товариства.

Стосовно договору позики від 03.01.2010 позивач за зустрічним позовом вказав, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб станом на 03.01.2010 власником та директором як СТОВ "Жоравське", так і ПП "Газ Буд Інвест" є ОСОБА_2 . Тобто, за доводами СТОВ "Жоравське", ОСОБА_2 , як керівник ПП "Газ Буд Інвест", мав право діяти без доручення як представник позичальника, а тому ОСОБА_2 виступав одночасно представником обох сторін договору позики, оскільки він лише передоручив виконання своїх обов`язків як представника юридичної особи іншій особі.

Отже, підставами недійсності договору позики від 03.01.2010 ТОВ "Жоравська Нива" визначено те, що такий договір укладено між пов`язаними юридичними особами, оскільки директор ПП "Газ Буд Інвест" ОСОБА_2 на момент укладення спірного Договору був одночасно і єдиним засновником СТОВ "Жоравське", тобто спірний договір направлено на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить вимогам cт. 238 ЦК України.

Також, аргументуючи недійсність договору позики від 03.01.2010, ТОВ "Жоравська Нива" вказало, що підписантом оспорюваного договору зазначена ОСОБА_3 , як виконуюча обов`язки директора ПП "Газ Буд Інвест" на підставі статуту, тоді як останній станом на 03.01.2010 не містить жодних відомостей про ОСОБА_3 , а тому відповідна особа, в порушення ст. ст. 92, 207 ЦК України, не мала необхідного обсягу правоздатності на укладення спірного правочину.

Крім того, в розрізі недійсності договору позики від 03.01.2010 позивач за зустрічним позовом зауважив, що за своїми ознаками договір позики є реальним та вважається укладеним з моменту передання грошей, тоді як жодних коштів за договором позики від 03.01.2010 СТОВ "Жоравське" не отримувало, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" та касовими книгами, а тому відповідний договір позики є неукладеним.

Визначаючи підстави недійсності договору позики від 07.04.2011, ТОВ "Жоравська Нива" вказало на те, що є незрозумілим правовий статус суми 49 000,00 гривень, оскільки відповідно до п. 3.1 така сума є не позикою, а підтвердженням отримання позичальником вже нібито наданих позик, а з умов договору неможливо встановити, яка сума та яким саме чином була надана позичальником, оскільки з тексту вбачається, що в надану позику враховується сума 1 450 000,00 гривень, яка обумовлена іншим (іншими) договорами.

Також ТОВ "Жоравська Нива" зазначило, що правове обґрунтування недійсності договору позики від 07.04.2011 з підстави одноособовості обох сторін правочину, а також з підстав відсутності повноважень підписанта, є тотожним правовому обґрунтуванню недійсності договору позики від 03.01.2010.

В розрізі підстав недійсності договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018 позивач за зустрічним позовом вказав на викладені у відзиві на первісний позов обставини відсутності у первісного кредитора права вимоги вказаних у відповідному договорі сум, оскільки СТОВ "Жоравська Нива" здійснювало платежі у готівковій та безготівкові формі з метою погашення боргу.

Також ТОВ "Жоравська Нива" зазначило, що п. 10.2 статуту ПП "Газ Буд Інвест", в редакції станом на момент укладення відповідного договору, до виключної компетенції власника підприємства віднесено питання затвердження договорів (контрактів), укладених на суму, що перевищує 500 000 гривень, тоді як відступлена за договором сума боргу складає 2 250 000,00 грн, що не відповідає зазначеним положенням статуту, яким, окрім того, встановлено, що обрання виконуючого обов`язків директора ПП "Газ Буд Інвест", не передбачено і, взагалі, не допускається.

До того ж, позивач за зустрічним позовом вказав, що правове обґрунтування недійсності договору відступлення права вимоги від 29.01.2018 з підстави відсутності повноважень підписанта є тотожним правовому обґрунтуванню недійсності договору позики від 03.01.2010.

Крім того, за доводами ТОВ "Жоравська Нива", договір про відступлення права вимоги не містить істотної умові договору - ціни договору, зокрема зі змісту угоди не можливо встановити чи є він відплатним чи безоплатним, а сам же договір, наданий у матеріали справи №911/365/19 та справи №911/2157/19, відрізняється. На думку ТОВ "Жоравська Нива", позивач за первісним позовом користується первинною печаткою СТОВ "Жоравське" та укладає договори минулим часом на власний розсуд.

В підтвердження вказаних вище доводів ТОВ "Жоравська Нива" надано копії: статуту ПП "Газ Буд Інвест" в редакції від 04.02.2005, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПП "Газ Буд Інвест" від 11.09.2019 за №№1005736665, 1005736611, а також оригінали нотаріально засвідчених заяв свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно - головного бухгалтера та касира СТОВ "Жоравське.

Отже, посилаючись на вказані вище обставини та правові підстави, у тому числі ст. ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ТОВ "Жоравська Нива" просить визнати недійсними договори позики від 09.02.2007, №03/01/10 від 03.01.2010, №1 від 07.04.2011 та договір про відступлення права вимоги від 29.01.2018, а відповідно до поданого відзиву на первісну позовну заяву - відмовити у задоволенні вимог ФГ "Озерце" у повному обсязі.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, ФГ "Озерце" вказало, що вимоги про визнання договорів позики подано ТОВ "Жоравська Нива" за межами терміну давності, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних зустрічних вимог.

Що ж до вимоги ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, ФГ "Озерце" заперечило проти задоволення вказаної вимоги, як безпідставної, оскільки позивач за зустрічним позовом не є стороною вказаного правочину, а його право у контексті вимог ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України не порушено.

Стосовно доводів позивача за зустрічним позовом в частині представництва під час укладення оспорюваних договорів відповідач за зустрічним позовом вказав, що підписантами таких правочинів є різні особи (представники), як і направлення їх дій на реалізацію інтересів різних юридичних осіб. В розрізі вказаних аргументів ФГ "Озерце" зазначило, що підписанти спірних договорів діяли на підставі розпоряджень та з погодження власника, а про схвалення цих правочинів свідчить їх реальне виконання, що також підтверджується наданими ТОВ "Жоравська Нива" банківськими виписками та поясненнями. В підтвердження зазначених доводів щодо повноважень підписантів ФГ "Озерце" надано копії рішень власника від 03.01.2010 та 29.01.2018.

До того ж, за доводами ФГ "Озерце", стаття 215 ЦК України не містить таких підстав визнання недійсним правочину, як "відсутність повноважень підписанта", "неукладеність (безгрошовість)", "невизначеність суми", тоді як у кожному із договорів позики вказано суми отриманої позики, що свідчить про реальність таких договорів. Зокрема, на переконання ФГ "Озерце", письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту його укладення, але і факту передачі грошової суми позичальнику.

Також, як вказав відповідач за зустрічним позовом, відсутність права вимоги не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, а тому, з огляду відповідно вказаних заперечень, ФГ "Озерце" просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

З усіма вказаними вище підставами, викладеними ФГ "Озерце" в розрізі заперечень на зустрічний позов, ПП "Газ Буд Інвест" погодилось та, окремо, зазначило про виконання договорів позики та їх дійсність, що підтверджено частковим погашенням отриманої позики на суму 71 000,00 грн.

Що ж до аргументів ТОВ "Жоравська Нива" про видачу ПП "Газ Буд Інвест" готівки в якості погашення кредитної заборгованості на загальну суму 592 420,00 грн, підприємством заперечило такі доводи, як доказово не підтверджені.

Стосовно заперечень ФГ "Озерце" в частині пропуску строку позовної давності ТОВ "Жоравська Нива" вказало про наявність причин пропуску такого строку та просило суд визнати їх поважними згідно відповідно поданого клопотання.

Своєю чергою ФГ "Озерце" заперечило проти клопотання ТОВ "Жоравська Нива" про визнання поважними причин строку позовної давності з огляду на те, що первинно, усно у судовому засіданні, представником ТОВ "Жоравська Нива" заявлено клопотання про поновлення такого строку, а відповідне письмове клопотання про визнання поважними причин пропуску строку подано ТОВ "Жоравська Нива" з порушенням процесуальних строків.

Водночас, по суті вказаного питання поважності причин пропуску строку позовної давності, ФГ "Озерце" зазначило про обізнаність головного бухгалтера та касира ТОВ "Жоравська Нива" про наявність кредитних боргів зважаючи на наявність документів щодо отримання позики та її часткового погашення.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин, покладених в основу обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору позики від 09.02.2007 в частині надання суми позики у загальному розмірі 314 570,76 грн, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, тоді як в частині надання позики у сумі 485 429,24 грн вказаний правочин є неукладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсним договору позики від 09.02.2007, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест".

- оскільки договір позики №03/01/10 від 03.01.2010 є неукладеним, як і є неукладеним в частині надання позики в розмірі 1 450 000,00 грн договір позики від 07.04.2011, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсними:

- договору позики №03/01/10 від 03.01.2010, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест";

- договору позики №1 від 07.04.2011, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест", в частині надання позики у сумі 1 450 000,00 грн.

- оскільки договір позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн укладений СТОВ "Жоравське" в особі директора ОСОБА_2 та ПП "Газ Буд Інвест", засновником та директором якого також був ОСОБА_2 , тобто останній діяв у власних інтересах, як власник підприємства - позикодавця, а не в інтерсах СТОВ "Жоравське", як позичальника, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн.

- станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги ПП "Газ Буд Інвест", як первісний кредитор, було наділене правом вимоги до СТОВ "Жоравське" лише у дійсному зобов`язанні згідно договору позики від 09.02.2007 в розмірі 243 570,76 грн, тоді як решта прав вимоги за договорами позики №б/н від 09.02.2007 на суму 556 429,24 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000, 00 грн та від 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн у первісного кредитора були відсутні в силу того, що відповідне грошове зобов`язання у боржника не виникло з огляду як обставин неукладеності договорів позики в частинах надання сум позики у вказаних розмірах, так і обставин припинення зобов`язання проведеним належним чином виконанням, а також обставин недійсності договору позики, на підставі якого таке зобов`язання виникло.

- договір про відступлення права вимоги від 29.01.2018 в частині передання ФГ "Озерце" права вимоги за договорами позики №б/н від 09.02.2007 на суму 556 429,24 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000, 00 грн та від 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн укладено з порушенням вимог законодавства щодо необхідності передання тільки права дійсної вимоги, а тому вимога ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсним вказаного договору у відповідній частині є обґрунтованою.

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" та Фермерського господарства "Озерце", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 16 ст. 202, ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Поряд з тим позов, який у процесуальному сенсі є зверненням особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №924/1121/16.

Оцінка ж предмету заявленого позову, відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

З огляду на вказане вище колегія суддів розглядає заявлені ТОВ "Жоравська Нива" у вказаній справі зустрічні позовні вимоги в розрізі вказаних позивачем за зустрічним позовом підстав.

Так стосовно договору позики від 09.02.2007 підставами недійсності останнього ТОВ "Жоравська Нива" визначено відсутність у ОСОБА_1 необхідного обсягу правоздатності для укладення договору позики від імені товариства.

Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Зі змісту договору позики від 09.02.2007 слідує, що такий правочин підписаний від імені СТОВ "Жоравське" виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1.

Під час розгляду вказаної справи в суді апеляційної інстанції сторонами не заперечено та не спростовано обставин перебування у 2006 році ОСОБА_1 на посаді директора товариства, тоді як відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2018 за №1003862447 стосовно ТОВ "Жоравська Нива" слідує, що реєстраційні дії щодо зміни відомостей про керівника товариства проведено 25.06.2007, тобто після укладення договору позики від 09.02.2007.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Жоравська Нива" не підтверджено належними та допустимими доказами перебування на посаді директора товариства станом на момент укладення договору позики від 09.02.2007 будь-якої іншої особи, аніж ОСОБА_1 , тоді як саме лише доказово непідтверджене посилання ТОВ "Жоравська Нива" на відсутність відомостей про вказану особу у статуті товариства, як і зазначення у спірному договорі цієї особи, як виконуючого обов`язки директора, на переконання колегії суддів, не свідчить про відсутність у цієї особи повноважень на укладення договору, оскільки норми закону визначають статут, як документ, що встановлює порядок створення органів юридичної особи, а не зазначає безпосередньо фізичних осіб, які виконують функції відповідних органів.

В розрізі вказаного вище судова колегія зазначає, що ТОВ "Жоравська Нива" не надано статуту, діючого в редакції станом на момент укладення договору позики від 09.02.2007, тоді як наявна в матеріалах справи копія статуту товариства зареєстрована 19.10.2007 та правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги стосовно вирішення відповідно заявленої позивачем вимоги.

З огляду наведених вище обставин, оскільки спірний договір позики від 09.02.2007 зі сторони СТОВ "Жоравське" підписано діючим директором, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом стосовно укладення спірного правочину без необхідного обсягу цивільної правоздатності.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що наявність же інших підстав недійсності договору позики від 09.02.2007 у розумінні 203, 215 Цивільного кодексу України, а також обставин порушення прав СТОВ "Жоравське" оспорюваним правочином, позивачем за зустрічним позовом не наведено.

Поряд з тим колегія суддів звертає увагу, що у частині першій статті 215 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

Згідно з ч. 1 ст. 639, ч. 2 ст. 640 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Так приписи ст. ст. 1046, 1047 ЦК України презюмують, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судова колегія звертає увагу, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №756/11048/18.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто, за своїми ознаками договір позики є реальним договором, особливість укладення яких передбачено приписами ч. 2 ст. 640 ЦК України, відповідно за змістом яких такий договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №464/5314/17 (провадження №61-10789св18).

За змістом договору позики від 09.02.2007 сума позики складає 800 000,00 грн та надана у день підписання цього договору.

Водночас, відповідно до наданих як ФГ "Озерце", так і ТОВ "Жоравська Нива" банківських виписок ПП "Газ Буд Інвест" перераховано СТОВ "Жоравське":

- 24.01.2007 - 256 370,76 грн з призначенням платежу "погашення відтоків, кредиту згідно договору поруки №010/02-11/045/03 від 17.01.2007";

- 09.02.2007 - 22 000,00 грн з призначенням платежу "за запчастини згідно договору позики від 09.02.2007";

- 15.03.2007 - 30 000,00 грн з призначенням платежу "на с/г техніку згідно договору позики від 09.02.2007";

- 26.04.2007 - 6 200,00 грн призначенням платежу "за ел.ен. згідно договору позики від 09.02.2007", тобто згідно договору позики від 09.02.2007 СТОВ "Жоравське" отримало загалом 314 570,76 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, належних та допустимих доказів передачі/перерахування СТОВ "Жоравське" решти 485 429,24 грн із вказаної у договорі суми позики - 800 000,00 грн, до матеріалів справи не додано.

Посилання ж ФГ "Озерце" та ПП "Газ Буд Інвест" на передачу решти коштів у формі готівки судовою колегією визнаються неспроможними та доказово не підтвердженими, тоді як саме лише зазначення у змісті договору позики від 09.02.2007 про те, що позика надана у день підписання договору, не свідчить про передачу позичальнику коштів у відповідно вказаному у договорі розмірі з огляду на встановлені вище обставини часткового перерахування позики у безготівковій формі, а також те, що відповідне положення договору не містить відомостей про вчинення дій: позикодавцем - з передачі коштів, а позичальником - з отримання коштів, із зазначенням суми відповідно переданих коштів, тобто про те, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Отже, на переконання колегії суддів договір позики від 09.02.2007 є укладеним, як наслідок і оспорюваним в частині надання суми позики у загальному розмірі 314 570,76 грн, тоді як в частині надання позики у сумі 485 429,24 грн вказаний правочин є неукладеним, тобто таким, що не підлягає визнанню недійсним.

З огляду на вказані вище норми закону та зроблені на їх підставі висновки щодо реальності договору позики та моменту його укладення судовою колегією оцінюються критично доводи ФГ "Озерце" про те, що письмова форма договору позики є доказом не лише факту його укладення, але і факту передачі грошової суми позичальнику.

Заперечення ж ТОВ "Жоравська Нива" у своїй апеляційній скарзі щодо того, що перераховані 24.01.2007 кошти у розмірі 256 370,76 грн не є позикою за договором від 09.02.2007, спростовуються призначенням відповідного платежу "погашення відтоків, кредиту згідно договору поруки №010/02-11/045/03 від 17.01.2007", що відповідає визначеній у вказаному договорі меті надання позики.

За таких обставин, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин, покладених в основу обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору позики від 09.02.2007 в частині надання суми позики у загальному розмірі 314 570,76 грн, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, тоді як в частині надання позики у сумі 485 429,24 грн вказаний правочин є неукладеним, суд першої інстанції дійшов правомірного та обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсним договору позики від 09.02.2007, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест".

Стосовно вимог ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсними договорів позики №03/01/10 від 03.01.2010 та №1 від 07.04.2011 судова колегія дійшла таких висновків.

Так, визначаючи підстави для визнання недійсним договору позики №03/01/10 від 03.01.2010, позивач за зустрічним позовом вказав, що:

- договір укладено між пов`язаними юридичними особами, оскільки директор ПП "Газ Буд Інвест" ОСОБА_2. на момент укладення спірного Договору був одночасно і єдиним засновником СТОВ "Жоравське", тобто спірний договір направлено на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить вимогам cт. 238 ЦК України;

- підписантом оспорюваного договору зазначена ОСОБА_3 , як виконуюча обов`язки директора ПП "Газ Буд Інвест" на підставі статуту, тоді як останній станом на 03.01.2010 не містить жодних відомостей про ОСОБА_3 , а тому відповідна особа, в порушення ст. ст. 92, 207 ЦК України, не мала необхідного обсягу правоздатності на укладення спірного правочину;

- договір позики є неукладеним, оскільки договір позики є реальним та вважається укладеним з моменту передання грошей, тоді як жодних коштів за договором позики від 03.01.2010 СТОВ "Жоравське" не отримувало.

Водночас, в обгрунтування наявності підстав для визнання недійсним договору позики №1 від 07.04.2011 позивач за зустрічним позовом вказав, що:

- правовий статус суми 49 000,00 гривень є незрозумілим, оскільки відповідно до п. 3.1 така сума є не позикою, а підтвердженням отримання позичальником вже нібито наданих позик, а з умов договору неможливо встановити, яка сума та яким саме чином була надана, оскільки з тексту вбачається, що в надану позику враховується сума 1 450 000,00 гривень, яка обумовлена іншим (іншими) договорами;

- правове обґрунтування недійсності договору позики від 07.04.2011 з підстави одноособовості обох сторін правочину, а також з підстав відсутності повноважень підписанта, є тотожним правовому обґрунтуванню недійсності договору позики від 03.01.2010.

Зі змісту договорів позики від 03.01.2010 та 07.04.2011 слідує, що визначені за такими договорами суми позики у розмірі:

- 1 450 000,00 грн складається з грошових коштів, що обумовлені цим договором та договорами від 09.02.2007 та 03.01.2010, з урахуванням інфляції та обезцінення грошових коштів, та надана позичальнику протягом 2007-2010 років, як в безготівковій формі, так і шляхом внесення готівки в касу підприємства та оплати боргів;

- 49 000,00 грн шляхом їх перерахування протягом трьох місяців.

Також, як ФГ "Озерце", так і ПП "Газ Буд Інвест" підтверджено, що укладені у 2010 та 2011 роках додаткові договори позики включають попередньо надані суми позики з урахуванням нарахованих відсотків за користування і їх обезцінення через інфляційні процеси.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок ПП "Газ Буд Інвест" 08.06.2011 перераховано СТОВ "Жоравське" 49 000,00 грн з призначенням платежу "надання позики згідно договору позики №1 від 07.04.2011", тоді як належних та допустимих доказів передачі/перерахування СТОВ "Жоравське" вказаних у договорах позики від 03.01.2010 та 07.04.2011 коштів у розімірі 1 450 000,00 грн суду не надано, що, з огляду на вказані раніше судом норми закону та зроблені на їх підставі висновки щодо реальності договору позики та моменту його укладення, свідчить про неукладеність:

- договору позики №03/01/10 від 03.01.2010 - в цілому;

- договору позики №1 від 07.04.2011 - в частині надання позики в розмірі 1 450 000,00 грн.

За висновками суду апеляційної інстанції, наявність у вказаних договорах позики положень про те, що 1 450 000,00 грн включають суми нарахованих відсотків за користування і їх обезцінення через інфляційні процеси, не свідчить про укладеність таких договорів в розрізі надання саме позики, оскільки проценти, як винагорода позичальнику за користування коштами, та інфляційні втрати за правовою природою не є позикою у розумінні відповідних норм права, як наслідок не є умовою укладення спірних договорів позики.

Колегія суддів зауважує, що належне підтвердження обставин укладення договору позики та отримання коштів не може обґрунтовуватися виключно розрахунком заборгованості позичальника та/або посиланням на неї в договорі, без безпосередньої оцінки судом доказів саме на підтвердження укладення договору та отримання позики.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Також, в розрізі обставин недійсності догворів позики від 03.01.2010 та 07.04.2011, судова колегія повторно звертає увагу на необгрунтовантості доводів ФГ "Озерце" про те, що письмова форма договору позики є доказом не лише факту його укладення, але і факту передачі грошової суми позичальнику.

З огляду вказаних вище обставин, суд колегія суддів дійшла висновку, що договір позики №03/01/10 від 03.01.2010 є неукладеним, тобто таким, що не підлягає визнанню недійсним, як відповідно і не підлягає визнанню недійсним з тих же підстав договір позики від 07.04.2011 в частині надання позики в розмірі 1 450 000,00 грн, тоді як в частині надання позики у сумі 49 000,00 грн договір позики від 07.04.2011 є укладеним, а отже і оспорюваним.

За таких обставин, оскільки договір позики №03/01/10 від 03.01.2010 є неукладеним, як і є неукладеним в частині надання позики в розмірі 1 450 000,00 грн договір позики від 07.04.2011, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсними:

- договору позики №03/01/10 від 03.01.2010, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест";

- договору позики №1 від 07.04.2011, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест", в частині надання позики у сумі 1 450 000,00 грн.

Що ж до вимоги ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсним договору позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн та, відповідно, визначених для його визнання недійсним підстав судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 237, частиною третьою статті 238 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Предстаник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересахіншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

З огляду вказаного вище слідує, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, зі змісту договору позики №1 від 07.04.2011 вбачається, що останній підписано від імені СТОВ "Жоравське" директором ОСОБА_2, а від імені ПП "Газ Буд Інвест" виконуючою обов`язки директора ОСОБА_3 .

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2019 за №1005736665 стосовно ПП "Газ Буд Інвест" вбачається, що станом на 07.04.2011 єдиним засновником (учасником), підписантом і, одночасно, директором значився ОСОБА_2 .

Водночас відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення власника ПП "Газ Буд Інвест" від 03.01.2010 ОСОБА_2 , як власник ПП "Газ Буд Інвест", у зв`язку з необхідністю укладення та підписання договору позики від 03.01.2010 на суму 1 450 000,00 грн між СТОВ "Жоравське" та ПП "Газ Буд Інвест", призначив ОСОБА_3 тимчасово виконуючою обов`язки директора ПП "Газ Буд Інвест" та уповноважив її на підписання договору позики без обмежень сумою.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при підписанні договору позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн. ОСОБА_2 , як директор СТОВ "Жоравське", від імені вказаного товариства діяв не в інтересах останнього, а фактично - в інтересах ПП "Газ Буд Інвест", засновником та директором якого був також, що суперечить приписам ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Водночас, на переконання колегії суддів, підписання договору позики №1 від 07.04.2011 від імені ПП "Газ Буд Інвест" виконуючою обов`язки директора ОСОБА_3 не спростовує наявності у ОСОБА_2 власних інтерсів щодо надання належним йому підприємством позики товариству, директором якого він був.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на відсутність у ОСОБА_3 відповідних поважень виконуючої обов`язки директора ПП "Газ Буд Інвест" є доказово не підтвердженими, що, попри те, не спростовує встановлених судом вище обставин порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України під час укладення договору позики від 07.04.2011.

За таких обставин, оскільки договір позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн укладений СТОВ "Жоравське" в особі директора ОСОБА_2 та ПП "Газ Буд Інвест", засновником та директором якого також був ОСОБА_2 , тобто останній діяв у власних інтересах, як власник підприємства - позикодавця, а не в інтерсах СТОВ "Жоравське", як позичальника, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн.

Що ж до клопотання відповідача-1 за зустрічним позовом про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, стосовно вимог ТОВ "Жоравська Нива" про визнання недійсними договорів позики колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. ст. 253, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом вказаних вище норм початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для юридичної особи, як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З огляду на вказане вище та укладення договору позики №1 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн 07.04.2011 днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення такого правочину, тобто 07.04.2011, як наслідок останнім днем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання відповідного договору недійсним є 08.04.2014.

Як слідує з відмітки на зустрічній позовній заяві, з вимогою, зокрема, про визнання недійсним довору позики №1 від 07.04.2011 ТОВ "Жоравська Нива" звернулось до суду першої інстанції 10.10.2019, тобто після спливу відповідного строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України допускає можливість визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, однак не визначає переліку таких причин.

Виходячи із загальних засад законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вправі надати особі (визнати право) на судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали йому звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, вказавши та надавши також суду докази, що підтверджують існування цих обставин;

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і тим самим дійде висновку про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/7208/19.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до поданого клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності ТОВ "Жоравська Нива" вказало, що рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2017 у справі №911/2208/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ "Жоравське", оформлене протоколом №6 від 28.12.2006; визнано недійсними зміни до Статуту СТОВ "Жоравське" (нова редакція) у затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 28.12.2006 №6 редакції, зареєстровані державним реєстратором Яготинської районної державної адміністрації Близнюк Валентиною Олександрівною 19.10.2007 за №13511050005003296.

За доводами ТОВ "Жоравська Нива" 02.03.2018 державним реєстратором відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2017 у справі №911/2208/17 проведено реєстраційну дію, внаслідок чого статут СТОВ "Жоравське" повернено в редакцію, яка передувала скасованим змінам, а саме - 2000 року, а усі засновники учасники відновили свої права на участь в управлінні СТОВ "Жоравське".

Надалі, як зауважив позивач за зустрічним позовом, рішенням позачергового засідання зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське", оформленим протоколом №05/04-001 від 05.04.2018, звільнено з посади директора товариства ОСОБА_2 , змінено назву товариства із СТОВ "Жоравське" на ТОВ "Жоравська Нива". Зміна назви товариства, згідно доводів позивача за зустрічним позовом, була обумовлена тим, що колишній директор ОСОБА_2 , у категоричній формі відмовився повертати печатку СТОВ "Жоравське", окрім цього він забрав значну кількість документів, пов`язаних із діяльністю товариства.

ТОВ "Жоравська Нива" зазначило, що надані договори позики були укладені в період після проведення загальних зборів товариства та до рішення суду, яким було встановлено незаконність проведення зборів, що свідчить про необізнаність засновників товариства, а тим більше нового керівництва, щодо можливого укладання оспорюваних договорів, тоді як попередній керівник товариства ОСОБА_2 не оскаржував вказаних договорів, оскільки був одночасно керівником і власником обох юридичних осіб - сторін договорів.

Згідно аргументів позивача за зустрічним позовом з часу проведення державної реєстрації змін до установчих документів керівництву та засновникам ТОВ "Жоравська Нива" не було відомо про укладення будь-яких договорів позик, а про наявність оспорюваних договорів ТОВ "Жоравська Нива" стало відомо наприкінці лютого 2019 року, під час розгляду господарським судом справи №911/365/19, відтак після отримання копій оскаржуваних договорів товариство почало перевірку власної документації з метою встановлення наявності боргів.

З огляду на вказане та те, що ТОВ "Жоравська Нива" в особі її фактичних засновників і учасників, законного керівництва могло дізнатись про укладення спірних договорів позики не раніше 12.04.2018, тобто з моменту доступу до бухгалтерії та документації товариства, позивач за зустрічним позовом просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. ст. 97, 98 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору позики №1 від 07.04.2011) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Приписами ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на дату укладення договору позики №1 від 07.04.2011) унормовано, що господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Отже, здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, як наслідок керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.

Як слідує з наявної в матерілах справи копії статуту СТОВ "Жоравське" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 28.12.2006 №6, державну реєстрацію якого проведено 19.10.2007 за №13511050005003296, єдиним учасником та засновником товариства був вказаний ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2017 у справі №911/2208/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське", оформлене Протоколом №6 від 28.12.2006 та визнано недійсними зміни до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" (нова редакція) у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 28.12.2006 №6, зареєстровані державним реєстратором Яготинської районної державної адміністрації Близнюк Валентиною Олександрівною 19.10.2007 за №13511050005003296.

Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що 28.12.2006 відбулись загальні збори учасників СТОВ "Жоравське", на яких було прийнято рішення, оформлені протоколом №6, зокрема:

- вийти із учасників товариства та передати свої частки третій особі - ОСОБА_2 (заяви 294-х учасників про вихід із товариства та передачу своїх часток ОСОБА_2 );

- виключити зі учасників товариства 91 чоловіка, в т.ч. 44 за порушення вимог статуту (список додається. Додаток 2) та список померлих учасників товариства 47 чоловік, які не заявили до спливу 6 місяців про правонаступництво;

- затвердити статут, викладення статуту товариства в новій редакції.

Зі змісту мотивувальних частин вказаних судових рішень у згаданій господарській справі слідує, що судами в межах заявлених предмету та підстав досліджувались, зокрема, обставини безпідставності виключення позивачів зі складу учасників товариства, відтак відсутність підстав для перерозподілу часток і внесення змін до статуту, що і стало підставою для прийняття відповідного рішення у даній справі.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2018 за №1003862447 стосовно ТОВ "Жоравська Нива" слідує, що 02.03.2018 державним реєстратором за судовим рішенням скасовано реєстраційну дію за №13511050005003296 стосовно внесених 19.10.2007 державним реєстратором Яготинської районної державної адміністрації Близнюк Валентиною Олександрівною змін до установчих документів СТОВ "Жоравське".

Поряд з тим з наявної в матеріалах справи копії протоколу №05/04-001 позачергового засідання зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" (код ЄДРПОУ 03755696) від 05.04.2018 слідує, що 05.04.2018 відбулось позачергове засідання зборів учасників СТОВ "Жоравське", з порядком денним, зокрема:

- питання №3 - про врегулювання питання складу учасників товариства, за результатами розгляду якого прийнято таке рішення: не включати фізичних осіб учасників товариства, у зв`язку із смертю таких до учасників товариства; надати спадкоємцям для заявлення та оформлення своїх прав на частку померлих спадкоємців СТОВ "Жоравське" період часу тривалістю шість місяців з дня прийняття даного рішення; затвердити склад учасників СТОВ "Жоравське" в розмірі двісті п`ять фізичних осіб; затвердити Статутний капітал СТОВ "Жоравське" в розмірі: двісті сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят три гривні;

- питання №5 - прийняття рішення за наслідками розгляду звіту директора товариства, за результатами розгляду якого прийнято таке рішення: звернутися до правоохоронних органів із заявою для перевірки можливих злочинів та фінансових махінації з боку керівництва СТОВ "Жоравське";

- питання №6 - про доцільність та незалежність перебування чинного директора товариства на займаній посаді, за результатами розгляду якого прийнято таке рішення: звільнити ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) з посади директора СТОВ "Жоравське"; призначити із 06.04.2018 ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_3 ) новим директором СТОВ "Жоравське";

- питання №7 - про проведення незалежного аудиту фінансового та майнового стану товариства, за результатами розгляду якого прийнято таке рішення: зобов`язати нового директора ОСОБА_6 знайти організацію для проведення незалежного аудиту фінансового та майнового стану СТОВ "Жоравське";

- питання №9 - розгляд питання стосовно можливості реорганізації та перейменування товариства, за результатами розгляду якого прийнято таке рішення: змінити назву товариства з "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Жоравське" на нову назву "Товариство з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива".

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2018 у справі №911/772/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсними рішень позачергових зборів учасників СТОВ "Жаровське" від 05.04.2018, офоромлених протоколом №05/04-001 відмовлено повністю.

Зі змісту мотивувальних частин вказаних судових рішень у згаданій господарській справі слідує, що судами досліджувались обставини наявності у ОСОБА_2 прав учасника СТОВ "Жоравське", перейменованого у ТОВ "Жоравська нива", та встановлено відсутність обставин набуття ОСОБА_2 прав учасника СТОВ "Жоравське" у передбаченому законом порядку.

Враховуючи наведені вище обставини, оскільки з жовтня 2007 року по квітень 2018 року учасники СТОВ "Жоравське", перейменованого у ТОВ "Жоравська нива", були обмежені в реалізації власної волі на управління товариством, судова колегія дійшла висновку, що позивачу - ТОВ "Жоравська нива" не було відомо про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо ведення господарської діяльності, зокрема, шляхом укладення договору позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000, 00 грн, до квітня 2018 року, тобто до моменту відновлення порушених корпоративних прав учасників вказаного товариства на здійснення управління таким товариством.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про поважність причини пропуску позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності та, відповідно, наявність підстав для захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу в судовому порядку згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Колегією суддів оцінюються критично посилання ФГ "Озерце" на обізнаність головного бухгалтера та касира СТОВ "Жоравське" з обставинами укладення договорів позики з огляду на їх посадові обов`язки з проведення платежів, позаяк відповідні особи не є носіями волі усіх учасників товариства, що може бути виражена в діяльності загальних зборів учасників та прийнятті ними відповідних рішень.

Водночас, відповідно до наявних в матеріалах справи заяв свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , остання повідомила про необізнаність з обставинами укладення договорів позики, зокрема договору позики №1 від 07.04.2011, тоді як ОСОБА_5 , яка теж повідомила про необізнаність із відповідними обставинами, не є учасником товариства, як наслідок відповідні особи не можуть впливати на обізнаність товариства в цілому про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Доводи ж ФГ "Озерце" про порушення ТОВ "Жоравська нива" процесуальних строків на подання клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності та заявлення першочергово про поновлення таких строків колегією суддів оцінюються критично, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції позовна давність не є інститутом процесуального права, як наслідок пов`язані із питанням строку позовної давності заяви та/або клопотання не обмежені процесуальними строками, як і не містять відповідних обмежень ч.ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якими унормовано заявлення про пропуск строку позовної даності та можливість суду захистити порушене право у разі наявності поважних причин для пропуску строку позовної давності.

В розрізі вказаного вище, колегія суддів звертає увагу, що обставини, покладені в основу обґрунтування клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, також викладено ТОВ "Жоравська нива" і в зустрічній позовній заяві із наданням до неї відповідних доказів, а саме лише заявлення ТОВ "Жоравська нива" усного клопотання про поновлення строку позовної давності не спростовує встановленої судом вище обгрунтованості поважності причин пропуску строку позовної давності за відповідно поданим надалі письмовим клопотанням.

Стосовно ж посилань ФГ "Озерце" на пропуск строку позовної давності щодо решти вимог ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсними договорів позики від 09.02.2007, 03.01.2010 та від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 1 450 000,00 грн, судом першої інстанції вірно зауважено, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення або оспорювання, а тому, з огляду на встановлену вище судами необґрунтованість вимог ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсними договорів позики від 09.02.2007, 03.01.2010 та від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 1 450 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до відповідних вимог позивача за зустрічним позовом.

З огляду вказаного вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсним договору позики №1 від 07.04.2011, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Жоравське" та Приватним підприємством "Газ Буд Інвест", в частині надання позики у сумі 49 000,00 грн.

Стосовно вимоги ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018, колегія суддів дійшла нуступних висновків.

Підставами для визнання договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018 недійсним ТОВ "Жоравська Нива" визначило:

- відсутність у первісного кредитора - ПП "Газ Буд Інвест", права вимоги вказаних у відповідному договорі сум, оскільки СТОВ "Жоравська Нива" здійснювало платежі у готівковій та безготівкові формі з метою погашення боргу;

- пунктом 10.2 статуту ПП "Газ Буд Інвест", в редакції станом на момент укладення відповідного договору, до виключної компетенції власника підприємства віднесено питання затвердження договорів (контрактів), укладених на суму, що перевищує 500 000 гривень, тоді як відступлена за договором сума боргу складає 2 250 000,00 грн, що не відповідає зазначеним положенням статуту, яким, окрім того, встановлено, що обрання виконуючого обов`язків директора ПП "Газ Буд Інвест", не передбачено і, взагалі, не допускається;

- договір про відступлення права вимоги не містить істотної умові договору - ціни договору, зокрема зі змісту угоди не можливо встановити чи є він відплатним чи безоплатним, а сам же договір, наданий у матеріали справи №911/365/19 та справи №911/2157/19, відрізняється;

- правове обґрунтування недійсності договору відступлення права вимоги від 29.01.2018 з підстави відсутності повноважень підписанта є тотожним правовому обґрунтуванню недійсності договору позики від 03.01.2010.

Правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України.

З огляду на зазначені приписи, а також ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Отже, договір, який оспорюється особою, що не була його стороною, повинен впливати на певні права та обов`язки такої заінтересованої особи. Позивач, який порушує питання про визнання оспорюваного правочину недійсним, повинен обґрунтувати і довести належними і вірогідними доказами не лише недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а й порушення (невизнання, оспорювання) його - позивача - прав та/або законних інтересів таким правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 510, ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписи ст. ст. 512, 513, 514, 516 ЦК України презюмують, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18.

В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/2567/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Також при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Як слідує зі змісту укладеного між Приватним підприємством "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце" договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018, ПП "Газ Буд Інвест" передало ФГ "Озерце" право вимоги від боржника СТОВ "Жоравське" згідно з договорами позики №б/н від 09.02.2007 на суму 800 000,00 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000, 00 грн, 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн, а ФГ "Озерце" прийняло право вимоги, у тому числі як основний борг так і належні відсотки та штрафні санкції. Також сторони вказаного правочину погодили, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Водночас згідно встановлених судами вище обставин є неукладеними: договір позики від 09.02.2007 - в частині надання позики у сумі 485 429,24 грн, а договір позики №03/01/10 від 03.01.2010 - в цілому; тоді як договір позики №1 від 07.04.2011 в частині надання позики у сумі 49 000,00 грн є недійсним.

Також відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги СТОВ "Жоравське" повернуто ПП "Газ Буд Інвест" позику, надану згідно договору від 09.02.2007, у загальному розмірі 71 000,00 грн, що також було визнано ПП "Газ Буд Інвест" у поданих ним заявах по суті під час розгляду вказаної справи.

З огляду вказаного вище колегія суддів дійшла висновку, що станом на момент укладення договору про відступлення права вимоги ПП "Газ Буд Інвест", як первісний кредитор, було наділене правом вимоги до СТОВ "Жоравське" лише у дійсному зобов`язанні згідно договору позики від 09.02.2007 в розмірі 243 570,76 грн, тоді як решта прав вимоги за договорами позики №б/н від 09.02.2007 на суму 556 429,24 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000, 00 грн та від 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн у первісного кредитора були відсутні в силу того, що відповідне грошове зобов`язання у боржника не виникло з огляду як обставин неукладеності договорів позики в частинах надання сум позики у вказаних розмірах, так і обставин припинення зобов`язання проведеним належним чином виконанням, а також обставин недійсності договору позики, на підставі якого таке зобов`язання виникло.

Поряд з тим судом першої інстанції правомірно визнано як недоведені належними та допустими доказами доводи ТОВ "Жоравська нива" про припинення зобов`язання за договорами позики на суму 592 420,00 грн, які були повернуті ПП "Газ Буд Інвест" готівковими коштами через касу товариства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно пп. 1.2, 3.4., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (чинного станом на 06.01.2018), касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Поряд з тим відповідно до пп. 26, 27 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Отже, як первинні документи, касові ордери мають відповідні обов`язкові реквізити, зокрема перелік обов`язкових реквізитів видаткового касового ордеру можна визначити безпосередньо з самої форми такого ордеру, затвердженої у додатках вказаних вище положень, з яких слідує, що до переліку обов`язкових реквізитів видаткового ордера відноситься як підпис головного бухгалтера і касира, так і підпис особи - одержувача готівки із відповідним зазначенням найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача.

Обов`язковість реквізитів первинних документів означає, що підприємства не мають можливості обирати, які реквізити їм заповнювати, а які ні, тобто кожен із обов`язкових реквізитів має бути заповнений.

Однак належних та допустимих доказів згідно статтей 73, 74, 76 ГПК України на підтвредження обставин видачі готівки з каси СТОВ "Жоравське" на користь ПП "Газ Буд Інвест" у загальній сумі 592 420,00 грн суду не надано, тоді як долучені ТОВ "Жоравська нива" до матеріалів справи витяги з касових книг за 2014-2017 роки не є відповідними доказами видачі готівки з каси у розумінні вказаних вище нормативно-правових актів та не відповідають передбачним цими актами вимогам до первинних облікових документів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про те, що договір про відступлення права вимоги від 29.01.2018 в частині передання ФГ "Озерце" права вимоги за договорами позики №б/н від 09.02.2007 на суму 556 429,24 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000, 00 грн та від 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн укладено з порушенням вимог законодавства щодо необхідності передання тільки права дійсної вимоги, а тому вимога ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсним вказаного договору у відповідній частині є обґрунтованою.

З огляду на вказане вище колегією суддів визнаються неспроможними посилання ФГ "Озерце" у своїй апеляційній скарзі на те, що відсутність права вимоги не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Аргументи ж ФГ "Озерце" стосовно того, що позивач за зустрічним позовом не є стороною вказаного правочину, а його право у контексті вимог ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України не порушено, спростовується тим, що ТОВ "Жоравська нива" є боржником у відповідних зобов`язаннях, права вимоги у яких передано за вказаним договором про відступлення права вимоги, що свідчить відповідно про порушення права позивача за зустрічним позовом.

Що ж до визначених ТОВ "Жоравська нива" підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги в цільому, у тому числі в частині переданого дійсного зобов`язання боржника згідно договору позики від 09.02.2007 в сумі 243 570,76 грн, судова колегія зазначає таке.

Зі змісту укладеного між Приватним підприємством "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце" договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018 в частині переданого дійсного зобов`язання боржника згідно договору позики від 09.02.2007 в сумі 243 570,76 грн слідує, що відповідний правочин містить таку істотну умову, як ціна договору, зокрема п. 2.1. сторони передбачили право нового кредитора сплатити первісному кредитору суму вимоги після стягнення коштів з боржника, що свідчить про необґрунтованість доводів ТОВ "Жоравська нива" про зворотне.

Відсутність же повноважень у підписанта від імені ПП "Газ Буд Інвест" спростовується наявною в матеріалах справи копією рішення власника від 29.01.2018, яким уповноважено Прудку Тетяну Михайлівну на укладення відповідного договору про відступлення права вимоги.

Доводи ж ТОВ "Жоравська нива" стосовно невідповідності спірного договору статутним положенням як в частині сум, на які можуть бути укладені договори, так і щодо порядку обрання виконуючого обов`язків директора ПП "Газ Буд Інвест", визнаються судом неспроможними в розрізі недоведеності позивачем за зустрічним позовом порушення його прав з огляду на наявність таких обставин. Підписання ж юридичною особою договору з порушенням перебдчених її статутом положень може свідчити про порушення прав та інтересів відповідної юридичної особи у її відносинах з іншою особою - стороною договору, а не прав третьої особи.

Посилання ТОВ "Жоравська нива" на те, що договір, наданий у матеріали справи №911/365/19 та справи №911/2157/19, відрізняється, грунтується на суб`єктивних переконаннях позивача за зустрічним позовом та не містить в собі жодного доказового та правового підгрунтя для визнання договору недійсним.

З огляду вказаного вище, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про задоволення вимоги ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018, укладеного між Приватним підприємством "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце" та Фермерським господарством "Озерце", в частині передачі новому кредитору права вимоги первісного кредитора до боржника згідно договорів позики б/н від 09.02.2007 на суму 556 429,24 грн, №03/01/10 від 03.01.2010 на суму 1 450 000,00 грн, від 07.04.2011 на суму 49 000,00 грн.

Водночас, беручи до уваги недоведеність обставин, що є підставою у розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018 в частині передачі новому кредитору права вимоги первісного кредитора до боржника згідно договору позики б/н від 09.02.2007 на суму 243 570,76 грн, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги ТОВ "Жоравська нива" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 29.01.2018, укладеного між Приватним підприємством "Газ Буд Інвест" та Фермерським господарством "Озерце", в частині передачі новому кредитору права вимоги первісного кредитора до боржника згідно договору позики б/н від 09.02.2007 на суму 243 570,76 грн.

Стосовно первісних позовних вимог Фермерського господарства "Озерце" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" про стягнення 2 298 000,00 гривень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №464/5314/17.

Отже, з огляду встановлених вище обставин неукладеності та недійсності договорів позики, суд дійшов висновку, що укладення СТОВ "Жоравське" (перейменованого у ТОВ "Жоравська Нива") договору позики від 09.02.2007 в частині надання суми позики у загальному розмірі 314 570,76 грн, а також договору позики №3 від 19.06.2017 свідчить про погодження відповідача за первісним позовом з умовами таких договорів та, надалі, отримання позики за вказаними договорами у відповідних сумах: 314 570,76 грн та 48 000,00 грн породжує для ТОВ "Жоравська Нива" обов`язок по поверненню позики у повному обсязі Фермерському господарству "Озерце", як позичальнику та новому кредитору за договором про відступлення права вимоги.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак зі встановлених судами вище обставин слідує, що ТОВ "Жоравська Нива" решту отриманої за договором від 09.02.2007 позики у розмірі 243 570,76 грн та позику за договором №3 від 19.06.2017 у розмірі 48 000,00 грн не повернуло, належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини в апеляційній скарзі не надано, як наслідок арифметично правильна сума заявленого ФГ "Озерце" боргу загалом складає 291 570, 76 грн.

Посилання ж ФГ "Озерце" у своїй апеляційній скарзі на встановлені у справі №911/395/19 преюдиційні обставини наявності у ТОВ "Жоравська Нива" боргу у відповідно заявленому розмірі 3 418 000,00 грн, визнаються судовою колегією безпідставними та доказово недоведеними, позаяк, як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом досліження у вказаній справі в розрізі відповідних предмета та підстав позову були обставини систематичної несплати ФГ "Озерце" орендної плати, тоді як обставини наявності між сторонами спору стосовно позики за відповідними договорами та виникнення у ТОВ "Жоравська Нива" боргу за такими договорами не було предметом дослідження у справі №911/395/19.

До того ж надана ФГ "Озерце" копія акта №1 від 04.04.2018 про зарахування зустрічних зобов`язань, яку у справі №911/395/19 судовою колегією оцінено на предмет наявності у ФГ "Озерце" заборгованості з орендної плати, не містить в собі жодних ідентифікуючих даних стосовно договорів позики, заборгованість за якими заявлено до стягнення у даній справі, як наслідок у сукупності з усіма наведеним вище у даній справі обставинами такий акт не є належним та допустим доказом наявності у ТОВ "Жоравська Нива" заборгованості за договорами позики у іншому розмірі, аніж встановлено судами вище.

Також колегія суддів звертає увагу, що вимоги ФГ "Озерце" розглядались судами в межах заявлених позивачем за первісним позовом вимог та підстав, які не містили в собі вимог щодо стягнення ані процентів за користування позикою, ані сум, передбачених ст. 625 ЦК України, та будь-яких штрафних санкцій, а тому посилання ФГ "Озерце" в процесі розгляду справи стосовно надання позики з урахуванням відсотків за користування і їх обзецінення, що не суперечить ст. 1048 ЦК України, не підвтерджує обгрунтованість заявлених до стягнення сум боргу, що, попри те, не перешкоджає ФГ "Озерце" звернутися до суду з окремими позовом про стягнення з позичальника сум процентів, або передбачених ст. 625 ЦК України коштів.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач за первісним позовом свої грошові зобов`язання за договором позики від 09.02.2007 та договором позики №3 від 19.06.2017 належним чином не виконав, враховуючи встановлений судами арифметично правильний розмір відповідної заборгованості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення первісної вимоги ФГ "Озерце" про стягнення з ТОВ "Жоравська Нива" 2 298 000,00 грн. частково у розмірі 291 570, 76 грн.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" та Фермерського господарства "Озерце" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/20 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравська Нива" та Фермерського господарства "Озерце" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №911/2157/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/2157/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.05.2021 (після виходу судді-учасника Шаптали Є.Ю. з відпустки ).

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала