Окрема думка

від 13.04.2021 по справі 910/11702/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11702/18

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М.

на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021

у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елула"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (колегія суддів: Чорногуз М. Г. - головуючий, судді Агрикова О. В., Євсіков О. О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елула"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

1. Суть процесуального питання, стосовно якого викладається окрема думка

1.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" (далі - ПАТ "Старокиївський Банк", Банк) про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівський центр" (далі - ТОВ "Михайлівський центр") як правонаступника ПАТ "Старокиївський Банк", та заява ТОВ "Михайлівський центр" про процесуальне правонаступництво; останнього залучено до участі у справі як правонаступника ПАТ "Старокиївський Банк".

1.2. Ця ухвала мотивована тим, що внаслідок укладення договорів купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2019 та від 10.09.2019 правонаступником ПАТ "Старокиївський Банк" у відносинах щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно (тобто тих, щодо яких виник спір) є ТОВ "Михайлівський центр" як остаточний набувач майнових прав на нерухоме майно, стосовно якого виник спір.

1.3. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, ТОВ "Елула" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Старокиївський Банк" про залучення ТОВ "Михайлівський центр" як правонаступника ПАТ "Старокиївський Банк" і заяви ТОВ "Михайлівський центр" про процесуальне правонаступництво.

1.4. 13.04.2021 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалив постанову, якою задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Елула", скасував ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, прийняв нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Старокиївський Банк" про залучення ТОВ "Михайлівський центр" як правонаступника ПАТ "Старокиївський Банк" та про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Михайлівський центр" про процесуальне правонаступництво, а справу № 910/11702/18 передав до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

1.5. Ухвалюючи цю постанову суд касаційної інстанції виходив з такого.

- відчужені права не є у розумінні статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правами вимоги майнового характеру, а сторони у спірних правовідносинах фактично не здійснили операцій з купівлі-продажу права вимоги, оскільки такі права не існували на момент укладення договору від 19.06.2019 (пункт 45 постанови);

- речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації (пункт 54 постанови);

- майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав, тоді як матеріали справи не містять, суди не встановили та ТОВ "Михайлівський центр" не надало доказів на підтвердження того, що предметом купівлі-продажу за договорами від 19.06.2019 і від 10.09.2019 були такі види "права очікування" як майнове право на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), або ж на об`єкт незавершеного будівництва.

1.6. З цими висновками судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджуюся та відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висловлюю окрему думку.

2. Мотиви, за яких не погоджуюся із наведеними висновками суду касаційної інстанції

2.1. Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

2.2. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

2.3. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

2.4. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

2.5. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1).

Згідно статті 627 вказаного Кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 204 цього ж Кодексу закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

2.6. Таким чином встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду заяв про процесуальне правонаступництво (пункт 28 постанови суду касаційної інстанції), а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Положення статті 52 ГПК регулюють питання правонаступництва саме у спірних правовідносинах, про що вказано у частині 1 цієї статті.

Разом з тим, переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції щодо правонаступництва за наявності спору про право на майно суд не вправі до вирішення спору по суті вирішувати наперед питання про те, чи набула відповідна особа права на спірне майно, оскільки ці питання підлягають вирішенню при розгляді спору по суті.

Розглядаючи касаційну скаргу у даній справі щодо питання правонаступництва у процесуальних правовідносинах суд не повинен вирішувати питання про те, чи набула спірне майно, або права на нього особа, яку просять замінити правонаступником. Такі правові питання підлягають вирішенню при розгляді спору по суті. Це стосується і самого правонаступника.

Отже, відмовляючи у процесуальному питанні - правонаступництві - палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду фактично ставить під сумнів укладену угоду про відчуження майнових прав, що стали підставою для правонаступництва - виходить за межі розгляду процесуального питання, порушуючи презумцію правомірності правочину.

2.7. Поряд з цим слід зазначити, що, наведені вище положення частини першої статті 52 ГПК України визначають і інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, за яких суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Цією нормою такі випадки не обмежуються певним переліком, а отже у спірних правовідносинах із даної справи, як правильно визначив суд апеляційної інстанції, судове рішення якого переглядається у касаційному порядку, наявні правові підстави для заміни учасника судового процесу його правонаступником.

2.8. Крім того слід зазначити, що погоджуючись у цілому з тим, що майнові права підлягають державній реєстрації, необхідно звернути увагу, що у справі, що переглядається у касаційному порядку, предметом спору саме і є майнові права на нерухоме майно, яке, на думку позивача, безпідставно набуто іншою особою. Отже, в умовах наявності такого спору (про визнання права власності та витребування нерухомого майна) позивач вочевидь був позбавлений можливості зареєструвати як основне право на таке майно, так і похідні від нього майнові права до вирішення спору у даній справі по суті.

Тому відмова у правонаступництві з мотивів відсутності реєстрації права похідного від основного майнового фактично є вирішенням спору по суті під час ухвалення процесуального рішення, що суперечить основним засадам (принципам) господарського судочинства щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Таким чином, суд касаційної інстанції повинен був, не вдаючись в оцінку доказів та обставин, що не були встановлені судом апеляційної інстанції, визначити лише процесуальне питання щодо можливості застосування статті 52 ГПК України без здійснення аналізу змісту договору, на підставі якого відбувся перехід прав до правонаступника, оскільки до меж дослідження під час розгляду такої заяви ТОВ "Михайлівський центр" не входять обставини відповідності договору нормам матеріального права та відповідно застосування наслідків його недійсності.

2.9. Крім того слід зазначити, що, як встановлено судами, 25.09.2019 внесено запис про припинення ПАТ "Старокиївський Банк" (пункт 18 постанови суду касаційної інстанції). Таким чином останній вибув із спірних правовідносин, втратив статус учасника судового процесу, і єдиним учасником судового процесу у даній справі залишився відповідач - ТОВ "Елула".

Отже за наявності правових підстав для процесуального правонаступництва, за наявності спору про право, скасувавши ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 і прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Старокиївський Банк" про залучення ТОВ "Михайлівський центр" як правонаступника ПАТ "Старокиївський Банк" та про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Михайлівський центр" про процесуальне правонаступництво, фактично усунуто від вирішення судового спору особу, яка у процесуальний спосіб висувала свої претензії на спірне майно, звільнивши таким чином ТОВ "Елула" від процесуального обов`язку доведення тих обставин, на які ця особа посилалася під час вирішення спору, та забезпечено останній можливість мати у власності майно, право на яке мало вирішуватися під час вирішення спору по суті, прийнявши таким чином таке рішення на користь цієї особи при вирішенні процесуального питання, з чим не погоджуюся.

2.10. Враховуючи викладене, вважаю, що правових підстав скасовувати оскаржену у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції немає, а касаційну скаргу ТОВ "Елула" належить залишити без задоволення.

Суддя Г.М. Мачульський