Рішення

від 13.05.2010 по справі 2-3/10

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа №2-3/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

13 травня 2010р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі :

головуючого - судді Бондаренко Н.В.

при секретарі           Лозовицькій Ю.В.

з участю позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ВАТ «Волинь-цемент» про скасування наказу №178 від 30.09.04р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.», стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

 15.12.2005р., ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2,05.04.2007р. ОСОБА_4 і 07.08.2007р. ОСОБА_3 звернулись із позовом до ВАТ «Волинь-цемент» про скасування наказу №178 від 30.09.04р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.» та стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору. Зазначають, що 27.01.2003р. протоколом профкому №44 було затверджено колективний договір на 2004р., умови якого мали дію і на 2005рік. 30.09.04р. власником був виданий наказ №178 «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.», згідно якого проведено перерахунок діючих тарифних ставок і посадових окладів працівників шляхом введення діючої преміальної оплати працівників у тарифні ставки та посадові оклади з встановленням розміру премій для всіх працівників товариства 10%.

Вважають, що даний наказ суперечить п.2.2.6 Колективного договору і фактично зменшив розмір преміальної плати працівникам та заробітної плати в цілому. Крім цього, він порушує міжрозрядні співвідношення тарифних ставок, що визначені в додатку №7 Колективного договору, умови Генеральної угоди між КМ, всеукраїнським об’єднаннями організацій працівників та всеукраїнськими профспілками та профоб’єднаннями на 2004-2005рр., Галузевої угоди. ОСОБА_1  просить стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату за період з 01.09.2004р. по 01.01.06р. в розмірі 3508грн.50коп., за той же період ОСОБА_2  -в розмірі 3302грн.20коп. та послуги адвоката в розмірі 1тис.грн., ОСОБА_7 - в розмірі 6489грн. та послуги адвоката в розмірі 1тис.грн., ОСОБА_6 - в розмірі 6964грн. та послуги адвоката в розмірі 1тис.грн., ОСОБА_5 - в розмірі 5372грн. та послуги адвоката в розмірі 1тис.грн.; ОСОБА_4 просить стягнути за період з 01.09.2004р. по 23.01.06р. недоплачену зарплату   - в розмірі 99тис.34коп., а  ОСОБА_3  в розмірі 8331грн.

Крім цього, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення з 10.01.2006р., ОСОБА_4- з 26.01.2006р. і по день постановлення рішення, моральну шкоду в розмірі тримісячного середнього заробітку.

ОСОБА_1 в процесі розгляду справи збільшив свої вимоги і просить стягнути на його користь 42тис.грн. моральної шкоди з відповідача. Моральна шкода полягає  в упередженому ставленні до нього керівництва заводу з 1977року, у звільненні з посади майстра, що позбавило його можливості реалізувати себе як інженера-механіка. Це призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до погіршення здоров’я дружини. Відповідач 13.11.2008р. звинуватив його у несанкціонованому долученні до матеріалів справи матеріалів аудиторського висновку та інших документів.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в ході розгляду справи уточнили свої позовні вимоги щодо розміру недоплаченої заробітної плати і просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 - 500грн.78коп., ОСОБА_2-1469грн.65коп., ОСОБА_4- 15тис.884грн. ОСОБА_3 просить стягнути моральну шкоду з відповідача в розмірі 10тис.грн.

В поданих до суду заявах позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять справу розглянути у їх відсутність.

28.04.2010р. представник позивачів ОСОБА_8 до закінчення розгляду справи залишив судове засідання і не подав заяви до суду про розгляд справи у його відсутності. Представник позивачів 12.05.2010р. в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи. Поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Позивачі свої позовні вимоги підтримали в повному об’ємі і просять їх задовольнити. Стверджують, що наказ №178 прийнятий з грубим порушенням норм трудового законодавства, оскільки прийнятий керівництвом одноосібно, вони не були попереджені про зміну умов оплати праці роботодавцем за два місяці до його введення, погоджений він профспілкою за день до його введення в дію. Він знищив тарифну систему оплати праці і створив у ній повний хаос. Ним змінена система оплати праці працівників, в т.ч. і система преміювання, а саме встановлений розмір премії для всіх  категорій працівників 10% без дотримання встановлених законодавством, генеральною та галузевою угодами, колективного договору норм в оплаті праці, що призвело до зменшення їх заробітної плати. Пояснили, що ці порушення відповідачем норм трудового законодавства призвели до їх моральних страждань. Вони вимушені були звертатись до різних інстанцій за захистом, в зв’язку з чим відчули переслідування та утиски з боку роботодавця, а згодом були звільнені з роботи.

В поданій письмовій заяві, відповідач просить справу розглянути у відсутності представника. В письмових запереченнях відповідач позов не визнав. Зазначає, що оспорюваний позивачами наказ №178 від 30.09.2004р. був виданий у зв’язку з невиконанням на протязі декількох місяців основних виробничих показників, був спад виробництва цементу. З метою збереження зарплати на рівні минулих місяців, адміністрація, за погодженням з профспілкою видала даний наказ. Було вирішено включити премію до почасових тарифних ставок і посадових окладів та одночасно нараховувати ще премії працівникам в розмірі 10 %. Даний наказ виданий відповідно до вимог ст.97,247 КЗпП України, пп.1.3,1.5,2.2.1,3.9,3.10 Колективного договору на 2004р. та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії». Посилання позивачів на висновки акту перевірки територіальної державної інспекції праці у Рівненській області про порушення на підприємстві норм трудового законодавства не заслуговують на увагу, оскільки вони носять загальний характер, не містять висновків про порушення інтересів конкретних членів трудового колективу. Вважають позовні вимоги безпідставними і просять в позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивачів, роз’яснення експерта ОСОБА_9 по висновку експертизи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивачі перебували у трудових відносинах з відповідачем і були ним звільнені: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 10 січня 2006р., ОСОБА_4, ОСОБА_3 з 23 січня 2006р., а ОСОБА_2 з 01.07.2008р.

Наказом № 178 від 30.09.2004р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.» на ВАТ «Волинь-цемент» з 01 вересня проведено перерахунок діючих тарифних ставок і посадових окладів працівників товариства, шляхом введення діючої преміальної оплати працівників у тарифні ставки та посадові оклади з встановленням розміру премії для всіх працівників товариства 10%. Вирішено проводити з 01.09.2004р. коригування розмірів середньої заробітної плати для обрахунку виплат нарахованих відповідно до Постанови КМ№100 від 08.02.95р., відпускних та інших середньомісячних виплат, застосовуючи коефіцієнт 1,10.(а.с.6 т.1).

Даний наказ був погоджений з профспілковим комітетом ВАТ «Волинь-цемент», що підтверджується витягом з протоколу №86 від 30.09.2004р.(а.с.16 т.1)

Ухвалою №9 від 30 вересня 2005р. на ВАТ «Волинь-цемент» введено з 01 жовтня 2005р. нове Положення про преміювання працівників товариства.(а.с.48 т.1)

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з 01.10.2004р. на ВАТ «Волинь-цемент»  вищевказаним наказом змінено систему та розміри оплати праці  позивачів у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, нове Положення про преміювання працівників товариства змінило умови оплати праці та преміювання позивачів та припинило дію оспорюваного ними наказу з 01 жовтня 2005р.  Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору за період з 01.10.2005р. по 01.01.06р.   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_5, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - за період з 01.10.2005р. по 23.01.06р. є безпідставними, вони виходять за межі часу дії наказу №178 і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 94, 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

 Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

 Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадиться оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

 До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Чинним в Україні законодавством (стаття 15 Закону України « Про оплату праці», стаття 97 КЗпП України) визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійний виплат встановлюються підприємствами, у т.ч. приватними, самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до п.2.2 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 - 2005 роки встановлено мінімальну тарифну ставку  робітника І розряду  в розмірі не менш 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.(а.с.59-62 т.2), тобто не менше 284,4грн.(237х1,2). Ці положення є обов’язковими як мінімальні гарантії  для застосування при укладенні галузевих угод, колективних договорів

П.2.13 Галузевої угоди надає право сторонам встановлювати тарифні ставки, посадові оклади виходячи з фінансових можливостей підприємств з урахуванням міжгалузевих співвідношень в оплаті праці через коефіцієнти, що визначають кількість мінімальних розмірів тарифних ставок(окладів) у тарифній ставці(посадовому окладі) із збереженням міжкваліфікаційних та посадових співвідношень між рівнями посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців і тарифних ставок робітників згідно з додатками(а.с.63-74 т.2).

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.позивачі на ВАТ «Волинь-цемент» працювали на посадах:

ОСОБА_1- наповнювач кисневих балонів ремонтного цеху, з 18.02.2005р.-апаратник повітроподілу ремонтного цеху;

ОСОБА_5- інженер з організації та нормування праці відділу управлінського контролю;

ОСОБА_6 – майстер з ремонтних робіт ремонтного цеху;

ОСОБА_7- заступник начальника цеху помелу;

ОСОБА_2- електромонтер з ремонту обмоток та ізоляції ІУ розряду ремонтно електричного цеху;

ОСОБА_4 – начальник виробничо-технічного відділу;

ОСОБА_3- провідний спеціаліст з питань праці і заробітної плати відділу управлінського контролю.

Судом встановлено, що відповідач при введенні в дію наказу №178 від 30.09.04р. не повідомив позивачів про зміну діючих умов оплати праці на ВАТ «Волинь-цемент» за два місяці до його запровадження, чим порушив  норми ст. 32 КЗпП України.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснив, що оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження, при цьому, суду слід встановити, які наслідки тягне за собою не повідомлення працівника про зміну діючих умов оплати праці.

Згідно дослідженого судом оригіналу висновку за наслідками економіко-правової експертизи з питань наслідків впровадження в дію наказу №178 від 30.09.2004р. ВАТ «Волинь-цемент» не було порушено вимоги діючого законодавства, умови Галузевої угоди та Колективного договору в частині оплати праці та не погіршено матеріальне становище позивачів.

Із висновку судово-економічної експертизи № 1 від 01.03.2010р. (а.с.220-239 т.6) вбачається, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.09.2004р. проводилось згідно тарифних ставок, більших, ніж передбачено законодавством, при цьому міжрозрядні співвідношення дотримані були не завжди, але порушення у забезпеченні мінімальних гарантій не встановлено.

При встановленні посадових окладів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 згідно Колективного договору дотримані співвідношення розмірів до мінімального розміру тарифної ставки(окладу), що передбачені Галузевою угодою. Нарахування заробітної плати їм проводилось згідно окладів, які були значно вищі, встановлених Колективним договором.

Відповідно до особових рахунків позивачам за відпрацьований час за період з 01.09.2004р. по 30.09.2005р. нараховано заробітну плату:

ОСОБА_1-6698грн.51коп.(а.с.180-182 т.6);

ОСОБА_5-9366грн.07коп.(а.с.183-185 т.6);

ОСОБА_6-9663грн.48коп.(а.с.186-188 т.6);

ОСОБА_7- 12292грн.27коп.(а.с.189-191 т.6);

ОСОБА_2- 6069грн.72коп.(а.с.193-194 т.6);

ОСОБА_4-24076грн.79коп. (а.с.195-197 т.6);

ОСОБА_3-15467грн.07коп. (а.с.198-200 т.6);

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 1  від 01.03.2010р. заробітна плата, яка б підлягала до виплати з 01.09.2004р. по 30.09.2005р. відповідно до системи оплати праці, яка діяла на підприємстві до впровадження в дію наказу №178   становила б  (сума до виплати зменшується на суму нарахованих податків):

ОСОБА_1-5035грн.05коп.;

ОСОБА_5-8691грн.54коп.;

ОСОБА_6-8887грн.72коп.;

ОСОБА_7- 10772грн.84коп.;

ОСОБА_2- 6080грн.54коп.;

ОСОБА_4-21077грн.68коп.;

ОСОБА_3-12860грн.08коп.;

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що зміни систем та розмірів оплати праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, запроваджені наказом №178 від 30.09.2004р., який діяв у період з 01.09.2004р. по 30.09.2005р., не призвели до зменшення заробітної плати позивачів, порушень вимог діючого трудового законодавства щодо оплати їх праці, порушень умов Колективного договору, Генеральної угоди між КМ, всеукраїнським об’єднаннями організацій працівників та всеукраїнськими профспілками та профоб’єднаннями на 2004-2005рр. та  Галузевої угоди щодо оплати праці. Таким чином, позовні вимоги в частині скасування наказу №178 від 30.09.04р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.» та стягнення заробітної плати  відповідно до умов колективного договору задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що висновок судово-економічної експертизи № 1  від 01.03.2010р. ґрунтується на нормах діючого трудового законодавства, він узгоджується з наданими сторонами доказами, які досліджені судом і не викликає сумнівів суду у його правильності.

Надані позивачами розрахунки заборгованості по не довиплаченій їм заробітній платі не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, вони виконані без посилання на первинні документи (розрахункові документи по нарахуванню  зарплати) та невідомою особою( не містять підпису та прізвища, фаху особи, що їх проводила).

Ст.117 КЗпП України передбачає відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, при  наявності вини роботодавця.

Також ст.2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у випадку порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналізуючи норми даних статей, суд вважає, що підставами для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди необхідна наявність невиплати заробітної плати працівнику у строки, встановлені законом, вина власника у порушенні цих вимог закону та порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника, що призвело до наслідків, встановлених ст.2371 КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки порушень відповідачем прав позивачів щодо їх оплати праці під час розгляду справи судом не встановлено, підстави для скасування наказу №178 від 30.09.04р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.» відсутні, тому похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення та моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин цього строку, згідно зі ст. 234 КЗпП України, суд може поновити його.

Судом встановлено, що трудовий спір виник з приводу введення в дію наказу №178, що змінив систему та розмір оплати праці.

З такими вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 звернулися до суду 15 грудня 2005р., ОСОБА_4-05.04.2007р., а ОСОБА_3-07.08.2007р., тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, дізналися в жовтні-листопаді 2004р., що підтверджується їх поясненнями у судовому засіданні, а ОСОБА_3 з моменту введення в дію наказу №178, тобто з 01.10.04р., оскільки вона як провідний спеціаліст з питань праці і заробітної плати відділу управлінського контролю візувала даний наказ, що підтверджується її поясненнями у суді.

Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові, однак, якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5   про стягнення витрат, понесених ними за надання юридичної допомоги в розмірі 1тис.грн. кожним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються за нормах діючого чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України підлягає стягненню з позивачів витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відповідно до постанови КМ №1258 від 21.12.2005р.(із змінами) розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, що підлягає стягненню із кожного з позивачів становить 120грн.

Відповідно до листа ППФ «Рівне – експерт» від 16.03.2010р. №43 позивачами частково проведена оплата  за проведення судово-економічної експертизи. Сплачено 600 грн., не доплачено 2200грн., які просить стягнути.(а.с.219 т.6)

Відповідно до  п.4 ч.3 ст.79, 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно витрати пов’язані із проведенням судово-економічної експертизи в розмірі 2200грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,81, 110,212, 213, 215 ЦПК; ст.ст. 32,97,103,116,117, 237 1 КЗпП України, ст.ст.14,15 Закону України « Про оплату праці», ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угод», суд,-

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в позові до ВАТ «Волинь-цемент» про скасування наказу №178 від 30.09.04р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.», стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в позові ВАТ «Волинь-цемент» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 по 120(сто двадцять)грн. з кожного витрати на інформаційно-технічне забезпечення, які необхідно внести на р/р 31214259700171 УДК в Рівнен. обл., МФО 833017 код ЗКПО 22586360.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно 2200(дві тисячі двісті)грн. на користь ПП фірми «Рівне – експерт» витрат, пов’язаних із проведенням судово-економічної експертизи по справі. Гроші необхідно внести на рахунок 2600001652158, код 25321706, МФО 333539 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м.Рівне.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд шляхом подання у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги.

Суддя                                                                      Н.В.Бондаренко