Постанова

від 19.05.2021 по справі 638/3779/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/3779/21 Головуючий суддя І інстанції Щепіхіна В. В.

Провадження № 22-ц/818/3490/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: купівлі-продажу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Казьміної Світлани Володимирівни на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Щепіхіна В.В., за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, по цивільній справі №638/3779/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування квартири недійсними, застосування наслідків недійсності договорів, переведення прав покупця за договором купівлі-продажу квартири,

встановив:

18 березня 2021 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач 1), ОСОБА_3 (Відповідач 2), третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування квартири недійсними, застосування наслідків недійсності договорів, переведення прав покупця за договором купівлі-продажу квартири.

Також цього ж дня позивачем було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 було задоволено заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року було відкрито провадження у справі.

Заявник свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона та її чоловік ОСОБА_1 (Відповідач 1) перебували у шлюбі, але спільне подружнє життя, довіра та взаєморозуміння було втрачене назавжди. Тому, ОСОБА_1 , передбачаючи можливе розірвання шлюбу, на думку ОСОБА_2 , навмисно, шляхом розробки схеми придбання квартири через свою матір, отримав у особисту власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування між ним та його матір`ю.

Як зазначає заявник, мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 отримала від сина грошові кошти для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу з третьою особою 1 ( ОСОБА_6 ) після чого набула право власності на спірну квартиру. В цей же день 1.11.2019 вона подарувала її своєму синові на підставі договору дарування. Таким чином, зазначена квартира в порушення закону перейшла в особисту приватну власність ОСОБА_1 .

Заявником подано позов про визнання недійсним вказаних договорів, оскільки вона вважає, що реальним покупцем за договором купівлі-продажу квартири з третьою особою повинен бути ОСОБА_1 , а не його мати, яка не має фінансової можливості на придбання вказаної квартири. На думку заявника, кошти, за які ця квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу з третьою особою, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому дії ОСОБА_1 спрямовані на перешкоджання можливості для заявника включити квартиру за адресою: АДРЕСА_2 до складу майна, що перебуває в спільній сумісній власності подружжя.

Заявник вважає, що не вжиття заходу забезпечення позову, з яким вона звернулася до суду, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує реальна загроза вчинення відповідачами подальший дій, пов`язаних з відчуженням квартири ще до прийняття рішення. Тоді новий власник буде вважатись добросовісним набувачем, і для виконання рішення суду, у разі його задоволення на користь позивача, останній змушений буде звертатися з новою позовною заявою вже про витребування майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Казьміна С.В. просить

ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, за яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Вказала, що позивачем не надано жодних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Зазначила, що у Дзержинському районному суді розглядається справа №638/14266/20, про поділ спільного майна подружжя щодо поділу іншої квартири за адресою: АДРЕСА_3 ,справа перебуває з жовтня 2020 року, ОСОБА_1 не було здійснено жодних дій ні щодо квартири по АДРЕСА_4 , доказів іншої поведінки відповідача 1 суду не було надано.

У письмовому відзиві ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги.

Вказала, що у випадку відчуження до прийняття рішення у справі за позовом, який ОСОБА_2 просить забезпечити, Відповідачем 1 квартири АДРЕСА_1 на користь іншої особи, яка в силу закону буде вважатись добросовісним набувачем, для виконання такого рішення суду про задоволення позову Позивач буде змушений подавати нову позовну заяву, вже про витребування майна. Саме це і буде суттєвим ускладненням виконання судового рішення, запобігти яке мають заходи забезпечення позову.

Зазначила, що обраний Позивачем захід забезпечення позову (у вигляді заборони відчуження спірної квартири), по-перше, лише частково обмежує право власності Відповідача 1, а саме правомочність розпорядження майном, при цьому він і надалі зможе ним користуватись та відповідно проживати в цій квартирі на час розгляду справи. Права інших осіб зазначений захід забезпечення не обмежує жодним чином.

Наголошує, що застосування забезпечення у виді заборони відчуження в справах даної категорії є цілком обґрунтованим та найменш обтяжливим. Так як саме дії Відповідача 1 спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 можуть унеможливити чи утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то заборона їх вчинення може негативно вплинути на права та законні інтереси Відповідача 1 лише в тому разі, якщо він має намір вплинути на можливість виконання такого рішення суду (у випадку відчуження ним спірної кватири).

Крім того, в апеляційній скарзі Апелянт не зазначив, в чому саме для нього є обтяжливими ухвалені судом заходи забезпечення позову, якщо апелянт все одно тривалий час (ще з жовтня 2020 року) не мав та не має на час складання апеляційної скарги наміру перереєстровувати своє право власності (відчужувати) на спірну квартиру.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчинення певних дій.

Матеріалами оскарження ухвали підтверджується, що натепер у Дзержинському районному суді перебуває на розгляді спір за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. І саме у зв`язку з неможливістю, через дії відповідачів, включення до складу майна, що перебуває в спільній сумісній власності, квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заявник вимушена звернутись до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування квартири разом з заявою про забезпечення такого позову.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просить застосувати вид забезпечення шляхом заборони щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 . Такий вид забезпечення передбачений положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України, проте суду необхідно з`ясувати відповідність заявлених видів забезпечення позову позовним вимогам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. В позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати недійсними договори купівлі-продажу та дарування квартири, застосувати наслідки недійсності договорів, перевести права покупця за договором купівлі-продажу квартири на ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що між сторонами дійсно виник спір щодо набуття спірної квартири та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження майна на користь третіх осіб, при цьому, на підставі договору купівлі-продажу та договору дарування від 11 листопада 2019 року спірна квартира належить ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з наданих позивачкою доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами з приводу нерухомого майна, а тому суд обґрунтовано заборонив вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_1 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може призвести до ускладнення виконання судового рішення.

При цьому, судом першої інстанції надано належну правову оцінку доказам позивачки, на які вона посилається як на підставу для забезпечення позову, враховано фактичні обставини справи та дії відповідача, у зв`язку із чим зроблено обґрунтований висновок про те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_2 , є співмірним її позовним вимогам.

Доводи апелянта на правильність висновків суду не впливає, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, тому, врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову.

Інші доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції у відповідності до принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та правильно застосувавши норми матеріального права, обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст.259, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Казьміної Світлани Володимирівни- залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 20 травня 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.