Постанова

від 19.05.2021 по справі 667/7052/15-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року м. Херсон

Номер справи: 667/7052/15-ц

Номер провадження: 22-ц/819/817/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого - Радченка С.В.,

суддів: Кузнєцової О.А., Приходько Л.А.

секретар Плохотніченко А.В.

за участі прокурора - Наумової Т.О.

учасники справи:

представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Долгополов Олександр Вікторович,

представник ОСОБА_3 - адвокат Петренко Наталія Олегівна,

представник Херсонської міської ради - Фокін Артем Анатолійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційні скарги першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Долгополов Олександр Вікторович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Ус О.В., в справі за позовом Херсонської місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади в особі Херсонської міської ради до Приватного підприємства "Палермо ЛТД", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (правонаступник відповідача ОСОБА_7 ), Приватного підприємства "Міраж 2000", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство кінотеатр "ШУМЕН" про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договорів, скасування державної реєстрації права власності ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2015 року Херсонська місцева прокуратура в інтересах територіальної громади в особі Херсонської міської ради звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що до прокуратури Суворовського району м. Херсона 31.07.2015 року надійшло звернення Херсонського міського голови з проханням застосувати заходи прокурорського реагування представницького характеру у зв`язку із порушенням майнових прав територіальної громади міста на приміщення цілісного майнового комплексу кінотеатр " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Так, було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів №32 від 20.03.1992 року "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області" затверджено перелік комунального майна області, що передається до власності міст обласного підпорядкування Херсона, Каховки, Нової Каховки та районів області у відповідності до додатків №2,3. У відповідності до зазначеного рішення облвиконкому, актом від 18.05.1992 року Генеральним директором Херсонського ПО "Кіновідеопрокат" кінотеатр "Шумен" передано до комунальної власності Херсонського міськвиконкому. Крім того, 18.05.1992 року складений перелік майна, яке безоплатно передається до складу комунальної власності місцевих Рад народних депутатів, до якого увійшов Кінотеатр "Шумен" м. Херсон балансовою вартістю 881326 купонокарбованців. Таким чином, Херсонська міська рада набула права власності на спірну будівлю 18.05.1992 року разом із цим, після передачі кінотеатру до комунальної власності документи, що підтверджують право власності на приміщення кінотеатру "Шумен" Херсонською міською радою належним чином не оформлені. З метою належної організації роботи кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у 1998 році рішенням №186 від 22.01.1998 року, Херсонською обласною радою створено комунальне підприємство Кінотеатр "Шумен", яке 06.03.1998 року отримало свідоцтво про державну реєстрацію. Херсонським міськвиконкомом 06.03.1998 року за №5416 зареєстровано статут КП "Шумен", пунктом 1.2 якого вказано, що власником та засновником є Херсонська міська рада. 16.03.1998 року між КП кінотеатр "Шумен" власником якого є Херсонська міська рада та ПФ "Матіас" було укладено договір про спільну господарську діяльність по експлуатації кінотеатру. За умовами якого, кінотеатр зобов`язався передати у спільну діяльність приміщення кінотеатру, вартістю 466000 грн, а ПФ "Матіас" зобов`язалася здійснити ремонт кінотеатру. Сторони визначили, що грошові та майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане учасниками в результаті спільної діяльності складає їх спільну власність, яка за своїм характером є частковою. На час укладення договору, частки сторін не визначалися. Приміщення кінотеатру було передано в експлуатацію приватній фірмі "Матіас" за актом від 17.03.1998 року. В подальшому, склад учасників договору неодноразово змінювався. Остаточно до такого складу увійшли: ОСОБА_5 , КПК "Шумен", ПП "Міраж-2000", ПП ОСОБА_7 , ПП ОСОБА_3 . За угодою від 14.11.2008 року вкладом (внеском) учасників вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі, грошові кошти, інше майно. Частки учасників договору, які є їх спільною власністю: КПК "Шумен" 1759150 грн, що складає 23,16%, ОСОБА_5 - 752807,89 грн, що складає 9,91%, ПП "Міраж-2000" - 230537,63 грн, що складає 3,04%, ПП ОСОБА_7 - 509002,79 грн, що складає 6,7%, ПП ОСОБА_3 4325900,50 грн, що складає 57,19 %. Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.03.2009 року у справі №2-2189/09 задоволено позов ОСОБА_5 , ПП "Міраж-2000", ПП ОСОБА_8 , ПП ОСОБА_3 до Херсонської міської ради, третя особа КП кінотеатр "Шумен" та визнано право власності на цілісний майновий комплекс кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в таких частках: ОСОБА_5 9,91%, ПП "Міраж-2000" 3,04%, ПП ОСОБА_7 6,7%, ПП ОСОБА_9 57,19 %, Херсонська міська рада - 23,16 % з урахуванням вкладених позивачами коштів в покращення майна КП кінотеатр "Шумен" за договором про спільну діяльність від 16.03.1998 року. Рішенням колегії суддів апеляційного суду Херсонської області від 29.09.2010 року, залишеним без змін рішенням суду касаційної інстанції, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.03.2009 року скасовано, ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Вказують, що за договором від 16.03.1998 року спільною власністю учасників договору є їх грошові та майнові внески, експертне визначення розміру цих внесків не є передбаченою законом підставою для визнання за кожним із учасників договору права власності на частку у приміщенні кінотеатру, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, і право власності на яке може набуватися лише за умови приватизації, а дані про те, що в результаті спільної господарської діяльності по експлуатації кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та зроблених за згодою Херсонської міської ради поліпшень була створена нова річ, в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, один із учасників договору про спільну діяльність до прийняття рішення судом апеляційної інстанціях, встиг розпорядитися належною йому часткою у праві. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 09.02.2010 року у справі №2-1628/2010 суд визнав дійсним договір купівлі-продажу від 15.12.2009 року 57/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 " між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також визнав за останнім право власності на зазначену частку майна кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Інші учасники договору про спільну діяльність також провели відчуження належних їм часток. Зазначають, що недотримання відповідачами вимог ст. 203 ЦК України з врахуванням ст. 215 ЦК України дають підстави вважати, що укладені договори є недійсними з моменту укладення.

Зважаючи на те, що спірне майно з наведених вище підстав незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Херсона за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством щодо відчуження об`єктів комунальної власності, то одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища яке існувало до порушення.

Посилаючись на наведене, просили визнати право власності територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради на будівлю кінотеатру "Шумен", що знаходиться в місті Херсон, вул. Ілліча, буд. 66 вартістю 2249728 грн, площею 2369 кв.м;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ПП "Міраж 2000" на 3/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.08.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на 37/200 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.08.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на 7/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2010 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на 10/100 частин вказаного вище майнового комплексу;

- визнати недійсним договір дарування від 16.12.2010 року укладений між ПП "Палермо ЛТД" та ОСОБА_2 на 1/100 частину цілісного майнового комплексу кінотеатр " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- скасувати державну реєстрацію права власності ПП "Палермо ЛТД" на 1/100 частку цілісного майнового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходяться в АДРЕСА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 10/100 частку цілісного майнового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходяться в АДРЕСА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 55/200 частку цілісного майнового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходяться в АДРЕСА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 77/200 частку цілісного майнового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходяться в АДРЕСА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ПП "Міраж 2000" на 3/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В., зареєстрований у реєстрі за №1302.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.08.2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на 7/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В., зареєстрований у реєстрі за №2075.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2010 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на 10/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В., зареєстрований у реєстрі за №1304. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок скасування рішення суду, яким було визнано право власності на частки спірного майна за ПП Мираж 2000 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 втрачаються всі наслідки, які з нього впливали, а саме право власності зазначених осіб на частки цілісного майнового комплексу кінотеатру ІНФОРМАЦІЯ_1 і, як наслідок, підлягають визнанню недійсними договори купівлі-продажу укладені ними щодо цих часток.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених його прав, оскільки визнання за позивачем права власності на спірне майно не є ефективним способом в даному випадку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Долгополов О.В.,подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу в даній справі є неналежною формою захисту особи, яка вважає себе власником майна. Крім того зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Також, не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подав перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури , в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правової природи спірних правовідносин, не звернув уваги на те, що реєстрація речового права на спірне майно за позивачем не відбулась, внаслідок чого будь-які правочини щодо нерухомого майна позивачем неможливі і відновлення порушеного права позивача можливе лише шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку та скасування державної реєстрації права власності відповідачів на частину майнового комплексу.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційні скарги

Письмові відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили.

Фактичні обставини справи

Згідно п. 1.2 статуту Комунального підприємства "Кінотеатр "Шумен" затвердженого рішенням ХІІІ сесії міської ради ХХІІ скликання №186 від 22.01.1998 року, власником та засновником комунального підприємства "Кінотеатр "Шумен" є Херсонська міська рада (а.с.11-15 Т.1); передача кінотеатру ІНФОРМАЦІЯ_1 з державної до комунальної власності підтверджена актом передачі від 20.05.1992 року, переліком майна від 18.05.1992 року, інвентарним описом, рішенням виконкому від 20.03.1992 року № 32 та додатком 2 до нього (Т. 1 а.с.50-53).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.05.2005 року припинено право Херсонської міської територіальної громади в особі Херсонської міської ради на частку у спільній частковій власності за договором про спільну господарську діяльність по експлуатації кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16 березня 1998 року в розмірі 466000 грн; стягнуто в солідарному з Дочірнім підприємством "Міраж-2000" приватної фірми "Міраж-Тайфун-Юг", Приватної фірми "Матіас", приватного підприємця Хаваєва Ігоря Костянтиновича та приватного підприємця ОСОБА_7 залишок несплаченої суми вартості частки в спільній діяльності Херсонської міської ради в розмірі 279639 грн з розстрочкою на 18 місяців щоквартальними виплатами по закінченню кожного кварталу в сумі 46606,50 грн; визнано за Дочірнім підприємством "Міраж-2000" приватною фірмою "Міраж-Тайфун-Юг", Приватною фірмою "Матіас", приватним підприємцем Хаваєвим Ігорем Костянтиновичем та приватним підприємцем ОСОБА_7 право спільної власності на цілісній майновий комплекс кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований в АДРЕСА_1 , визначивши наступний розмір часток кожного з них: Дочірнього підприємства "Міраж-2000" приватної фірми "Міраж-Тайфун-Юг" - 7,7% Приватної фірми "Матіас" - 25,7%, приватного підприємця ОСОБА_10 - 51,9 %, приватного підприємця ОСОБА_7 - 14,7%; в задоволенні позовних вимог приватних підприємців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовлено (а.с.25-26 Т.1).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2005 року рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2005 року у справі №13/86-ПН-05 скасовано, в позові відмовлено (а.с. 21-24 Т.1).

01.02.2006 року постановою Вищого господарського суду України постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 28.09.2005 року залишена без змін (Т.1 а.с. 40-41).

Верховний Суд України ухвалою від 16.03.2006 року відмовив у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2006 року у вищевказаній справі (Т. 1 а.с. 44).

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.03.2009 року позов ОСОБА_5 , приватного підприємства "Мираж-2000", приватного підприємця ОСОБА_7 , приватного підприємця ОСОБА_3 до Херсонської міської ради, третя особа Комунальне підприємство кінотеатр "Шумен" про визнання права власності на частки у спільній частковій власності задоволено. Визнано за ОСОБА_5 , приватним підприємством "Мираж-2000", приватним підприємцем Ромащенка Олександром Васильовичем, приватним підприємцем ОСОБА_3 , Херсонською міською радою право власності на цілісній майновий комплекс кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 визначивши наступний розмір часток кожного з них: ОСОБА_5 9,91%, ПП "Міраж-2000" 3,04%, ПП ОСОБА_7 6,7%, ПП ОСОБА_9 57,19 %, Херсонська міська рада - 23,16 % (а.с. 19-20 Т.1).

26.05.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу 10/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В., зареєстрований у реєстрі за №1304 (а.с.44 Т. 1).

26.05.2010 р. між ПП Міраж 2000 та ОСОБА_13 укладено договір купівлі продажу 3/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В., зареєстрований у реєстрі за №1302 (том 1, а.с. 46).

09.08.2010 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу 37/200 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Князєвою Ю.А., зареєстрований у реєстрі за № 848 (том 1, а.с.47).

18.08.2010 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу 7/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В., зареєстрований у реєстрі за № 2075 (том 1, а.с. 48-49).

29 вересня 2010 року рішенням Апеляційного суду Херсонської області заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсоні від 26 березня 2010 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 , приватного підприємства "Мираж-2000", приватного підприємця ОСОБА_7 , приватного підприємця ОСОБА_3 до Херсонської міської ради, третя особа Комунальне підприємство кінотеатр "Шумен" про визнання права власності на частки у спільній частковій власності відмовлено (а.с. 17-18 Том 1).

Вказаним рішенням встановлено, що приміщення кінотеатру віднесено до міської комунальної власності і право власності на нього може набуватися лише за умови приватизації.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2010 року, рішення апеляційного суду Херсонської області від 29.09.2010 року залишено без змін (а.с. 16 Том 1).

16.12.2010 р. між ОСОБА_2 та ПП Палермо ЛТД укладено договір дарування 1/100 частин цілісного майнового комплексу кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. (том 1 а.с. 45).

21.07.2015 р. виконавчий комітет Херсонської міської ради звернувся до прокурора Суворовського району м.Херсона з питання звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння через відсутність у міської ради коштів на сплату судового збору (а.с. 38 том 1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державног реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №41152141 від 24.07.2015 р., за адресою: АДРЕСА_1 розташований об`єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс кінотеатру " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", 27.11.2004 року зареєстровано право власності на 1/100 частину за Приватним підприємством "Палермо ЛТД"; крім того наявні записи про право власності:

- 21.09.2009 року на 23/100 часток за Херсонською міською радою;

- 20.09.2010 року на 10/100 часток за ОСОБА_1 ;

- 20.09.2010 року на 77/200 часток за ОСОБА_4 ;

- 12.01.2011 року на 55/200 часток за ОСОБА_2 (а.с. 27-28 Том 1).

Аналогічні відомості знаходяться у реєстрі і станом на 22.02.2021 року, що підтверджено відповідним витягом, наданим в підготовчій частині судового засідання прокурором (том 5), та в раніше наданих витягах станом на 16.12.2020 р. (том 5 а.с. 22-27).

Висновки апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої.

Отже, з`являється декілька шляхів досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права або захисту інтересу. Таке явище називається сompetition of claims (конкуренція позовів).

Конкуренція позовів, якщо її трактувати буквально, є конкуренцією суб`єктивних цивільних прав (прав вимоги до порушника), що існують в рамках захисних цивільних правовідносин (складають зміст захисних зобов`язань) і реалізуються в судовому порядку, в результаті чого відбувається застосування відповідного способу захисту права чи інтересу.

Сенс такої конкуренції полягає у тому, що позивач має можливість обирати більш вигідний позов і долати обмеження, встановлені щодо іншої вимоги, яка ґрунтується на тих же самих фактах.

Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику.

Застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам в результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у статті 388 ЦК України, що є неприпустимим.

В даній справі відбувається поєднання різних способів захисту прав: прокурор заявляє вимогу про визнання права власності за особою, яка є неволодіючим власником та позбулася майна поза своєю волею, просить визнати недійсними увесь ланцюг правочинів, які були укладені стосовно спірного майна та стороною яких власник майна не являвся, а також про скасування державної реєстрації майна за особами, які набули права власності на спірне майно за попередніми правочинами, тоді як у цих цілях йому надано право на віндикаційний (речово-правовий) позов.

При цьому, поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі (реституція) - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна, реєстрацією права власності за набувачем, порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року (справа № 183/1617/16) сформульовано правовий висновок, за змістом якого задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

В постанові від 02 лютого 2021 року (справа № 925/642/19) в пункті 43, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Установивши, що прокурором заявлено позовні вимоги в інтересах Херсонської міської ради, які не є ефективним способом захисту права власника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог про визнання права власності, скасування державної реєстрації, визнання недійсними частини договорів купівлі-продажу нерухомого майна, однак висновок суду першої інстанції про визнання недійсними іншої частини договорів купівлі-продажу не відповідають вимогам норм матеріального права, з підстав, викладених вище, а отже, судове рішення у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

При цьому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги прокурора, який вважає, що поданий прокуратурою позов за правовою природою є негаторним, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами стосуються порушення прав неволодіючого власника та фактичними набувачами майна, а тому належним способом захисту є не усунення перешкод, як зазначає прокурор в апеляційній скарзі, а подання віндикаційного позову, про що було детально описано в мотивувальній частині цієї постанови.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Долгополов О.В., підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_14 щодо необхідності застосування наслідків пропущення строку позовної давності для звернення з позовом до суду, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі№ 369/6892/15-ц).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Долгополов Олександр Вікторович задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 рокув частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді О.А. Кузнєцова

Л.А. Приходько