Постанова

від 17.05.2021 по справі 368/405/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №368/405/19 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.

Провадження №22-ц/824/919/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооператива Садове товариство Янус на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Ржищівське лісове господарство до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Янус

про визнання незаконними розпоряджень, договору оренди, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з названим позовом посилаючись на те, що розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації № 386 від 25.06.2007 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус (далі - ОК СТ Янус , садове товариство) в довгострокову оренду для садівництва в адміністративних межах Гребенівської сільської ради та передано Обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус земельну ділянку площею 15 га для ведення садівництва на термін 49 років.

На підставі вказаного розпорядження, Кагарлицькою районною державною адміністрацією та ОК СТ Янус 25.06.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 15 га , який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди за № 040703100003.

В подальшому, розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 14 грудня 2007 року № 821 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва загальною площею 10,0800 га (по 0,1200 га кожному) 84-м громадянам, засновникам-членам обслуговуючого кооперативу Садового товариства Янус , у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту.

На підставі вищевказаного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації вказаним особам видано державні акти на земельні ділянки.

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянокукладених між вказаними вище особам та ОСОБА_1 , останній отримав державні акти на право власності на земельні ділянки .

Вивченням законності передачі в оренду обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус та у подальшому у приватну власність названим вище відповідачам земельних ділянок з кадастровими номерами 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031 встановлено порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України.

Вищезазначені земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство та відносяться до земель лісового фонду, що підтверджується проектом організації і розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство 2005 року, який затверджений протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 та погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та Київським обласним управлінням лісового господарства в Київській області.

Так, згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-48/2334 від 23.10.2018, інформації № 01-262 від 24.10.2018 ДП Ржищівське лісове господарство , а також інформації за № 544 від 13.11.2018 та картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією) спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме на квартал 4 Ржищівського лісництва ДП Ржищівський лісгосп .

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користування - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси- площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб. Отже передача у власність та надання у постійне землекористування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок загальною площею 1,92 га відносилось до виключної компетенції кабінету Міністрів. Однак такого розпорядчого акту Кабінет Міністрів не виносив.

Погодження на передачу, припинення, вилучення, зміну цільового призначення вищевказаних земельних ділянок Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Ржищівське лісове господарство також не надавали, а проект із землеустрою щодо відведення у власність 84 громадянам, у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельних ділянок площею 0, 1200 га кожному для ведення садівництва не містить висновку органу лісового господарства.

Таким чином, передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 проведена без попереднього її вилучення у постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство .

Договір оренди на земельну ділянку, площею 15 га, укладений між Кагарлицькою районною державною адміністрацією та обслуговуючим кооперативом СТ Янус 25.06.2007 має бути визнано недійсним на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Прокурор також зазначає,що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин, оскільки про вказані порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України раніше не було відомо Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП Ржищівське лісове господарство , а Кагарлицькій місцевій прокуратурі стало відомо у 2018 році за результатами опрацювання даних отриманих з ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ .

Зважаючи на викладене, установлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначеного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації та державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 пропущено з поважних причин.

Просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації № 386 від 25.06.2007 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Визнати недійсним договір оренди на земельну ділянку площею 15 га, укладений 25.06.2007 між Кагарлицького районною державною адміністрацією та обслуговуючим кооперативом СТ Янус №059591, який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди за № 040703100003.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 14 грудня 2007 року № 821 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки , яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 84-м громадянам, засновникам-членам обслуговуючого кооперативу Садового товариства Янус , в частині відведення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельних ділянок для ведення садівництва з наступними кадастровими номерами: 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031 площею по 0,1200 га кожна.

Визнати недійсними державні акти на право власності, видані ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0030; серії ЯЖ № 911114 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0031; серії ЯЖ № 911115 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0032; серії КВ № 001254 від 18.05.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0007; серії ЯЖ № 911150 від 07.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0010; серії ЯЖ № 911135 від 07.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0013; серії ЯЖ № 911043 від 07.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0022; серії ЯЖ № 911137 від 07.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0014; серії ЯЖ № 911135 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0012; серії ЯЖ № 911134 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0011; серії ЯЖ № 911042 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0021; серії ЯЖ № 911112 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0029; серії ЯЖ № 911111 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0028; серії ЯЖ № 911044 від 05.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0023; серії ЯЖ № 911149 від 07.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0009; серії ЯЖ № 911148 від 07.02.2009 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0008.

Витребувати на користь держави в особі ДП Ржищівське лісове господарство (09230, Київська область м. Ржищів, вул.. Шевченка, 91, код ЄДРПОУ 00992148) із незаконного володіння ОСОБА_18 земельні ділянки, які є фактично землями лісового фонду: площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0030; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0031; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0032; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0007; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0010; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0013; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0022; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0014; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0012; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0011; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0021; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0029; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0028; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0023; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0009; площею 0,1200 га з кадастровим номером 3222282800:04:304:0008, які розташовані на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року позов задоволено.

ОСОБА_1 та Обслуговуючий кооператив Садове товариство Янус подали апеляційні скарги на рішенння суду.

ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо поважності пропуску позивачем позовної давності.

ОСОБА_1 вважає, що позовна давність сплинула у 2010 році, а з позовом прокурор звернувся у 2019 році.

Також вважає, що суд дійшов неправильного висновку щодо протиправності розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації № 386 від 25.06.2007 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельнї ділянки та договору оренди від 25.06.2007 року між Кагарлицькою районною Державною адміністрацією та ОК СТ Янус . Суд дійшов висновку, що Кагарлицька РДА не наділена повноваженнями щодо затвердження проекту землустрою та відведення спірної земельної ділянки, а на підставі цього і укласти договір оренди в ОК СТ Янус . Апелянт вважає, що така позиція не узгоджується з нормами чинного законодавства та суперечить доказам, що містяться в матеріалах справи.

Так із змісту розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації № 386 від 25.06.2007 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельнї ділянки , спірну земельну ділянку відведено за рахунок земель запасу Кагарлицької районної ради під розміщення ОК СТ Янус за умови оформлення правовстановлюючих документів у відповідності до діючого законодавства. Ні в оскаржуваному розпорядженні, ні в будь-якому іншому документі не зазначено, та не надано суду інформації чи доказів про те, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісового фонду.

Апелянт вважає, що суд безпідставно встановив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду на підставі інформації Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства від 23.10.2018, інформації від 24.10.2018 ДП Ржищівське лісове господарство , а також інформації від 13.11.2018 та картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ . Проте судом на наведено жодної норми чинного законодавства на підставі якої категорія земель та цільове призначення визначається відповідно до наданої інформації. Така інформація є лише документами, якими позивач підтверджує свою позицію, але не є належним і допустимим доказом. Такими доказами, на думку апеллянта, є лише дані земельного кадастру. Але витягу із земельного кадастру, яким би доводилось, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції зазначивши, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без згоди землекористувача - ДП Ржищівське лісове господарство , не вказав на підставі яких документів останній є землекористувачем.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги ОК СТ Янус зазначає, що не погоджується із висновками суду про те, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним вищевказаного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації та державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 пропущено з поважних причин.

На адвокатський запит від 14.0.2020 щодо надання інформації, Київськео обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства отримано відповідь, згідно якої проект відведення земельної ділянки площею 15 га за рахунок земель запасу Кагарлицької районної ради під розміщення ОК СТ Янус за умови оформлення правовстановлюючих документів у відповідності до діючого законодавства був погоджений ДП Ржищівський лісгосп довідкою від 19.02.2007 №01-29, Кагарлицьким районним відділом земельних ресурсів від 06.03.2007 №87, Київським обласним управліням лісового господарства листом від І4.06.2007 №01-04/1218.

Оскільки Київське обласне управління лісового господарства та ДП Ржищівське лісове господарство погодили передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус в червні 2007, тому позиція вказаних юридичних осіб про те, що їм не було відомо про наявність розпорядження №386 від 25.06.2007 Про затвердження проекту землеустрою щодо відновлення земельної ділянки та №821 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки , договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 та актів про право власності на земельні ділянки є надуманою, єдиною метою яких є поновлення пропущеного строку давності, безпідставне позбавлення громадян права власності.

Окремо садове товариство у своїй апеляційній скарзі зазначає, що ДП Ржищівське лісове господарство подало до суду документи з яких слідує, що в 2015 був виготовлений проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство . Під час виготовлення вказаного проекту проектна організація зобов`язана була перевіряти відомості щодо земельних ділянок в державному кадастрі України, а, відповідно, з того часу ДП Ржищівське лісове господарство було відомо про оформлення права власності на оспорювані земельні ділянки за відповідачами.

Натомість ДП Ржищівське лісове господарство не вживало ніяких заходів щодо оскарження розпоряджень Кагарлицької районної державної адміністрації у Київській області та відповідних державних актів про право власності на земельні ділянки.

Прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Однак, при цьому закон не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду .

Втім в матеріалах позовної заяви відсутнє клопотання ДП Ржищівське лісове господарство та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства про поновлення строку позовної давності.

Крім того, до позовної заяви позивачем не додане рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а відповідно немає підтверджень, що ДП Ржищивське лісове господарство являвся користувачем (власником) вказаних земельних ділянок на дату прийняття Кагарлицької державною районної адміністрацією Київської області про вилучення земельних ділянок, зміну цільового призначення земельних ділянок та відповідно погодження проекту відведення та передання земельних ділянок відповідачам.

У ході судового розгляду справи представником Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Янус було заявлено клопотання про витребування від ДП Ржищівське лісове господарство документів щодо їх діяльності: матеріали лісовпорядкування з 2003 року, планшет кварталу №4 Ржищівського лісництва та інших документів, які підтверджують право користування підприємством оскаржуваними земельними ділянками.

Втім, ДП Ржищівське лісове господарство надало лише проекти землеустрою , які виготовлені в 2003 та 2015, а розпорядження Кагарлицької державної адміністрації Київської області чи рішення Кагарлицької районної ради Київської області або рішення іншого уповноваженого органу про передачу в користування ДП Ржищівське лісове господарство оскаржуваної земельної ділянки до матеріалів позовної заяви не долучені, що вказує на їх відсутність взагалі. До матеріалів позовної заяви не долучені також акти приймання-передачі лісового Фонду, які б підтверджували Факт передачі в користування ДП Ржищівське лісове господарство земель державного Фонду та планшет кварталу №4 Ржищівського лісництва. З викладеного слідує, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт передачі в користування ДП Ржищівське лісове господарство вказаних земельних ділянок, тобто Кагарлицька державна районна адміністрація Київської області мала право приймати рішення про вилучення земельних ділянок, зміну цільового призначення земельних ділянок та відповідно погодження проекту відведення на передання земельних ділянок відповідачам, без погодження з державним підприємством позивачем), тому позовні вимоги є не обгрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

Апелянт вважає, що у апеляційного суду є всі правові підстави для скасування рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31.08. 2020 у справі № 368/405/19.

Від заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційні скарги. З доводами апеляційних скарг не погоджується. Вважає, що позивачем доведено і судом враховано, що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин.

Про вказані порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України раніше не було відомо Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП Ржищівське лісове господарство , а Кагарлицькій місцевій прокуратурі стало відомо у 2018 році за результатами опрацювання даних отриманих з ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ .

Зважаючи на викладене, установлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначеного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації та державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 пропущено з поважних причин.

Просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації № 386 від 25.06.2007 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус в довгострокову оренду для садівництва в адміністративних межах Гребенівської сільської ради та передано обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус земельну ділянку площею 15 га для ведення садівництва на термін 49 років.

На підставі вказаного розпорядження, Кагарлицькою районною державною адміністрацією та обслуговуючим кооперативом СТ Янус 25.06.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 15 га серії , який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди за № 040703100003.

В подальшому, розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 14.12.2007 № 821 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва загальною площею 10,0800 га (по 0,1200 га кожному) 84-м громадянам, засновникам-членам обслуговуючого кооперативу Садового товариства Янус , у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на території Гребенівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту.

На підставі вищевказаного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації видано наступні державні акти на земельні ділянки:

- ОСОБА_2 - серії ЯЖ № 021633 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100871 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0007;

- ОСОБА_3 - серії ЯЖ № 021635 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100899 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0009;

- ОСОБА_4 - серії ЯЖ № 021636 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100900 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0010;

- ОСОБА_5 серії ЯЖ № 021638 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100902 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0012;

- ОСОБА_6 - серії ЯЖ № 021649 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100883 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0023;

- ОСОБА_7 - серії ЯЖ № 021656 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100889 на земельну ділянку площею 0,1201 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0030;

- ОСОБА_8 - серії ЯЖ № 021658 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100872 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0032;

- ОСОБА_9 - серії ЯЖ № 021648 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100877 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0022;

- ОСОБА_10 - серії ЯЖ № 021639 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100903 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0013;

- ОСОБА_11 - серії ЯЖ № 021647 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100895 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0021;

- ОСОБА_12 - серії ЯЖ № 021640 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100904з на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0014;

- ОСОБА_13 - серії ЯЖ № 021634 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100864 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0008;

- ОСОБА_17 - серії ЯЖ № 021654 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100887 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0028;

- ОСОБА_14 - серії ЯЖ № 021655 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100888 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0029;

- ОСОБА_15 - серії ЯЖ № 021637 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100901 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0011;

- ОСОБА_16 - серії ЯЖ № 021657 від 24.12.2007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010703100875 на земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва з кадастровим № 3222282800:04:304:0031.

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянок ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності:

-на підставі договору купівлі-продажу № 6447 від 04.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911113 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900050 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0030;

-на підставі договору купівлі-продажу № 6456 від 04.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911114 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900053 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0031;

-на підставі договору купівлі-продажу № 6444 від 04.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911115 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900054 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0032;

-на підставі договору купівлі-продажу № 336 від 05.02.2009 державний акт серії КВ № 001254 від 18.05.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010991200248 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0007;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7150 від 03.12.2008 державний акт серії ЯЖ № 911150 від 07.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900085 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0010;

-на підставі договору купівлі-продажу № 7166 від 03.12.2008 державний акт серії ЯЖ № 911135 від 07.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900067 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0013;

-на підставі договору купівлі-продажу № 6910 від 25.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911043 від 07.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900080 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0022;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7170 від 03.12.2008 державний акт серії ЯЖ № 911137 від 07.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900068 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0014;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7154 від 03.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911135 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900066 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0012;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7158 від 03.12.2008 державний акт серії ЯЖ № 911134 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900065 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0011;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7049 від 28.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911042 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900064 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0021;

- на підставі договору купівлі-продажу № 6471 від 05.02.2009 державний акт серії ЯЖ № 911112 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900031 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0029;

- на підставі договору купівлі-продажу № 6468 від 04.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911111 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900032 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0028;

- на підставі договору купівлі-продажу № 6450 від 04.11.2008 державний акт серії ЯЖ № 911044 від 05.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900086 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0023;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7146 від 07.02.2009 державний акт серії ЯЖ № 911149 від 07.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900084 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0009;

- на підставі договору купівлі-продажу № 7162 від 03.12.2008 державний акт серії ЯЖ № 911148 від 07.02.2009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 010933900083 на земельну ділянку площею 0,1200 з кадастровим номером 3222282800:04:304:0008.

Згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за № 04-48/2334 від 23.10.2018, за № 01-262 від 24.10.2018 ДП Ржищівське лісове господарство , а також за № 544 від 13.11.2018 та картографічних матеріалів, наданих Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією) спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, а саме на квартал 4 Ржищівського лісництва ДП Ржищівський лісгосп .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031 з 2003 року відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України, що підтверджується проектом організації і розвитку лісового господарстваДП Ржищівське лісове господарство 2005 року, який затверджений протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 та погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та Київським обласним управлінням лісового господарства в Київській області.

Крім того, суд виходив з того, що передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 проведена без попереднього її припинення у постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство всупереч ч. 5 ст. 116, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України.

Також Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, погодження про зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222282800:04:304:0007, 3222282800:04:304:0009, 3222282800:04:304:0010, 3222282800:04:304:0012, 3222282800:04:304:0023, 3222282800:04:304:0030, 3222282800:04:304:0032, 3222282800:04:304:0022, 3222282800:04:304:0013, 3222282800:04:304:0021, 3222282800:04:304:0014, 3222282800:04:304:0008, 3222282800:04:304:0028, 3222282800:04:304:0029, 3222282800:04:304:0011, 3222282800:04:304:0031 не надавались, а проект із землеустрою щодо відведення у власність 84 громадянам, у тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 земельних ділянки площею 0,1200 га кожному для ведення садівництва не містить висновку органу лісового господарства.

Вирішуючи питання щодо позовної давності за даним позовом, суд першої істанції виходив з того, що норми, установлені ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор як самостійний учасник цивільного процесу або позивач довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Саме така правова позиція щодо правильності застосування вказаної норми закону міститься в постановах Верховного Суду України від 25.08.13 (справа № 3-18гс13) і 16.12.15 (справа № 6-2510ц15), правові висновки якого обов`язкові для всіх судів України.

Про вказані порушення вимог Земельного та Лісового кодексів України раніше не було відомо Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП Ржищівське лісове господарство , а Кагарлицькій місцевій прокуратурі стало відомо у 2018 році за результатами опрацювання даних отриманих з ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ .

Зважаючи на викладене,суд першої інстанції вважав, що установлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначеного розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації та державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222282800:05:316:0020 пропущено з поважних причин.

Колегія суддів Київського апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову виходячи з такого.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу (далі - ЛК України) (у редакції, чиннійна час виникнення спірних правовідносин).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України).

Частиною другою статті 5 ЛК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, при вирішенні питання про перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року у справі

№ 6-377цс15.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до пункту 5 статті 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісовогогосподарства. Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Відповідно до частини четвертої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Зважаючи на наведене, за змістом статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації та статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі передачу у власність, надання в постійне користування земельних ділянок для нелісогосподарських потреб, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, та припинення права користування ними.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116 ЗК України).

Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, із земель державної власності, наданих у постійне користування, визначено статтею 149 ЗК України.

Частиною дев`ятою статті 149 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Встановивши, що на час прийняття Кагарлицькою районною державною адміністрацією розпорядження № 386 від 25.06.2007 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу Садове товариство Янус (далі - ОК СТ Янус , садове товариство) в довгострокову оренду для садівництва в адміністративних межах Гребенівської сільської ради та розпорядження від 14 грудня 2007 року № 821 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення садівництва загальною площею 10,0800 га (по 0,1200 га кожному) 84-м громадянам, засновникам-членам обслуговуючого кооперативу Садового товариства Янус спірна земельна ділянка знаходилась на території ДП Ржищівське лісове господарство , а отже, була передана без вилучення з Держлісфонду України, суд першої інстанціії дійшов висновку про порушення Кагарлицькою РДА Київської області вимог земельного та лісового законодавства при вирішенні питання про відведення у власністьвідповідачам- фізичним особам земельної ділянки площею 1,92 га для ведення садівництва.

Проте, визнаючи позов обґрунтованим та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, не звернув увагу на такі обставини.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).

Так, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Застосування вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння виключає застосування інших вимог власника про визнання права власності чи інших вимог, спрямованих на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України.

Висновок про те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, викладений Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається.

З огляду на те, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12), відсутність у цій справі такого рішення з боку держави як власника спірних земельних ділянок на розпорядження такими земельними ділянками, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого набуто право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 3222282800:04:304:0030; 3222282800:04:304:0031; 3222282800:04:304:0032; 3222282800:04:304:0007; 3222282800:04:304:0010; 3222282800:04:304:0013; 3222282800:04:304:0022; 3222282800:04:304:0014; 3222282800:04:304:0012; 3222282800:04:304:0011; 3222282800:04:304:0021; 3222282800:04:304:0029; 3222282800:04:304:0028; 3222282800:04:304:0023; 3222282800:04:304:0009; 3222282800:04:304:0008.

Отже, оскаржені рішення не є первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання незаконними та скасування розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації № 386 від 25.06.2007 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , та № 821 від 14 грудня 2007 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки визнання недійсними зазначених рішень не призводить до відновлення порушеного права власності держави на спірні земельні ділянки лісового фонду, а тому такий спосіб захисту порушених прав не є ефективним.

За змістом частини другої статті 116 ЗК України підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державні акти на право власності на земельну ділянку, які були видані відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . В подальшому ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових угод набув право власності на спірні земельні ділянки і отримав на них державні акти. Аналогічно наведеним вище висновкам щодо вимог про визнання недійсним рішення селищної ради, визнання недійсним зазначеного державного акта не є ефективним, а отже, необхідним при вирішення питання про порушення права власності на земельну ділянку та її витребування з незаконного володіння.

З огляду на те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), а тому рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння саме і є таким рішенням, оскільки передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14 -20 8цс18).

З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог про визнання недійсним і скасування розпоряджень Кагарлицької районної держвної адміністрації, договору оренди та державних актів на право власності на земельні ділянку підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо вимог прокурора про витребування земельної ділянок із незаконного володіння та застосування позовної давності

ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності, в якій просив відмовити у позові прокурора з підстав, передбачених статтею 267 ЦК України, посилаючись на ту обставину, щопро вибуття земельної ділянки із користування ДП Ржищівське лісове господарство стало відомо цьому органу з моменту погодження виділення земельної ділянки ОК СТ`Янус у 2007 році.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову (далі - ЦПК України 2004 року), у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (Stubbings and others v. the United Kingdom, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; Z olotas v. Greece (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України 2004 року суд повинен був з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі ДП Харківська лісова науково-дослідна станція та Державного агентства лісових ресурсів України з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли повноважному органу, а саамеДП Харківська лісова науково-дослідна станція та Державному агентству лісових ресурсів України, права яких порушені, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року № 6-3029цс15.

Також наведені вище висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року усправі № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

І в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження 14-132цс18) зазначено, що на вимоги про витребування майна поширюється припис статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, оскільки органи державної влади чи місцевого самоврядування мають нести ризик спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів, а реалізація права на їх оскарження не має ставити під сумнів стабільність цивільного обороту.

За змістом статей 256 , 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Разом із тим, Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

При цьому з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові відступила від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Отже, оскільки позов поданий на захист права користування земельною ділянкою, початок перебігу позовної давності, за виниклими у цій справі правовідносинами, слід відліковувати не з моменту укладення правочину за яким набуто право власності, а від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права.

Встановлюючи обставини початку перебігу позовної давності колегія суддів бере до уваги також те, що саме на позивача покладається обов`язок довести про те, що він не знав і не міг знати про порушене його право. Прокурор наполягає на тому, що про порушення прав держави позивачі не знали, а прокурор дізнався лише у 2018 році за результатами опрацювання даних отриманих з ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ . Разом із тим, у 2015 році був розроблений Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство .

Як зазначив прокурор у своєму позові, проект розроблявся ВО Укрдержліспроект (вказана організація створена з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією).

За статтею 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Так, відповідно до ст. 183 Земельного кодексу України завданням землеустрою є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок та встановлення в натурі меж земельних ділянок.

Описані норми ЗК України вказують, що під час складання проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство проектна організація та позивачі були ознайомлені з межами земельних ділянок у державному кадастрі та були обізнані про належність на праві власності відповідачу ОСОБА_1 оскаржуваних земельних ділянок. Визначаючи початок перебігу позовної давності для витребування земельних ділянок у ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з того, що Проект організації та розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство був розроблений у 2015 році, однак точної дати його виготовлення матеріали справи не містять. Тому колегія суддів визнає початком перебігу позовної давності останній день 2015 року, а саме 31 грудня. Таким чином, перебіг позовної давності скінчився 31 грудня 2018 року. Однак з позовом прокурор звернувся до суду в квітні 2019 року, отже поза межами позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволенні позову про витребування земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав, що зазначені в апеляційних скаргах, відповідно апеляційні скарги слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооператива Садове товариство Янус задовольнити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовузаступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Ржищівське лісове господарство до Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Янус про визнання незаконними розпоряджень, договору оренди, державних актів на право власності та витребування земельних ділянок відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 травня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: