Рішення

від 20.05.2021 по справі 369/12649/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12649/19

Провадження № 2/369/2512/21

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участі секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 10 липня 2019 року в с.Софіївська Борщагівка відповідач, керуючи автомобілем Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки перед перестроюванням, не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним у даній пригоді визнано відповідача ОСОБА_2 . Завданий матеріальний збиток становить 335 425,84 грн., вартість пошкодженого автомобіля становить 35 776,08 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія була застрахована в ТДВ СК Альфа-Гарант , яким було виплачено страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн. Але даних коштів не достатньо для покриття завданого матеріального збитку. Тому відповідач зобов`язаний компенсувати йому різницю між завданою шкодою та страховим відшкодуванням в розмірі 199 649,76 грн. та сплатити за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 4500 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдані збитки. Тому відповідач зобов`язаний не лише сплатити кошти, а й на підставі ст.625 ЦК України сплатити три відсотки річних в розмірі 951,78 грн. Крім того, ОСОБА_2 має відшкодувати йому витрати на правову допомогу в розмірі 10 500 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2051,02 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 199 649,76 грн.; три відсотки річних в розмірі 951,78 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 4500 грн., судовий збір в розмірі 2051,02 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10500 грн.

02 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_2 . Вказав, що заподіяний збиток є завищеним. Так, вартість матеріального збитку та вартість залишків визначена у відповідних дослідженнях. Але судовий експерт не застосував п.7.19 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Тому для об`єктивного визначення вартості утилізації КТЗ необхідно розмістити оголошення на АвтоОнлайні програмному забезпеченню Аудатекса або на інтернет-сайті оголошення про продаж пошкодженого транспортного засобу. Також можна було прийняти за розрахунок аналогічні транспортні засоби, які було знайдено в мережі Інтернет та перерахувати експертизу залишків вже в новому висновку. Зазначив, що при проведенні дослідження його не було запрошено, що є порушенням Методики. Заперечував стягнення з нього 3% річних, оскільки до нього в письмовій формі ніхто не звертався, а на його прохання ознайомитись з висновком - отримав відмову від позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат просив врахувати складність справи, витрачений час адвоката, обсягом наданих послуг, ціною позову. Просив позов задоволити частково.

07 лютого 2020 року до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Позивач вказав, що пошкоджений автомобіль Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , був проданий за 49 000 грн. Тому з відповідача слід стягнути невідшкодований завданий збиток в розмірі 186 425,84 грн. Також на підставі ст.625 ЦК України відповідач зобовязаний відшкодувати йому збиток в врахуванням трьох відсотків річних в розмірі 3187,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 745,71 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 186 425,84 грн.; три відсотки річних в розмірі 3187,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 745,71 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 4500 грн., судовий збір в розмірі 2051,02 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10500 грн.

07 лютого 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що і розмір матеріального збитку і вартість пошкодженого транспортного засобу визначена у висновках експертного дослідження. Вони складені відповідно до чинного законодавства. Відповідач не надав доказів, які б спростовували подані дослідження. Не спростував відповідач доводів щодо стягнення трьох відсотків річних та витрат на правову допомогу. Просив задоволити позов у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року судом призначено автотоварознавчу експертизу.

26 березня 2021 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №25272/20-54 від 10 березня 2021 року.

12 травня 2021 року до суду надійшли заперечення відповідача. ОСОБА_2 зазначив, що при визначенні розміру завданого позивачу збитку слід виходити з проведеної судом експертизи, за якою вартість залишків становить 68 077,35 грн. Подані позивачем висновки суперечать Методиці. Посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України є необґрунтованими, оскільки це не тотожні справи. Враховуючи вимоги процесуального законодавства розмір правової допомоги становить 1500 грн.

12 травня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розстрочку виплати розміру відшкодування, враховуючи те, що він є пенсіонером.

При розгляді справи представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача та відповідач позовні вимоги визнали частково з урахуванням поданих заперечень. Просили задоволити позов частково.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 10 липня 2019 приблизно о 19 годині 20 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Hyundai Santa Fe, д/н НОМЕР_1 , по вул. Л. Толстого в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, по вул. Великій Кільцевій в напрямку Жулянського мосту, не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність, перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, д/н НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, від удару транспортний засіб Volkswagen, д/н НОМЕР_2 , викинуло на тротуар , в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.2.3. б), п.10.1. ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

За ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2019 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню.

Дана постанова не оскаржувалась.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

З поданого висновку експертного дослідження, проведеного судовим експертом Кулішем Олександром Васильовичем №05-18/07, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження становить 335 425,84 грн.

З поданого висновку експертного дослідження, проведеного судовим експертом Кулішем Олександром Васильовичем №06-18/07, ринкова вартість автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень на 10 липня 2019 року становить 35 776,08 грн.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №25272/20-54 від 10 березня 2021 року, ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , у пошкодженому стані складала 68 077,35грн

Так відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З пояснень сторін встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована на час ДТП в ТДВ СК Альфа-Гарант та страхова компанія сплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

При визначенні розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , суд приймає до уваги поданий позивачем звіт щодо визначення вартості матеріального збитку. Будь-яких належних та допустимих доказів відповідача проти дослідження матеріали справи не містять. Також відсутні докази щодо неповноти, неточності, невідповідності та які б спростовували висновки судового експерта.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вартість матеріального збитку власнику автомобіля Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 335425,84 грн.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлюють такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до положень п. 1.12. ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами ст. 28 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди та вимог п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з вимогами п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Згідно з вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також судом встановлено, що 01 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 8046/2019/1593506 транспортного засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 .

За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49 000 грн. (п.3.1 договору).

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує саме умови договору щодо вартості автомобіля, оскільки власник майна має право на відшкодування реальних збитків, завданих неправомірними діями іншої особи. Матеріали справи не містять доказів того, що даний договір є нікчемним або недійним, а також того, що автомобіль був відчужений за іншої ціною.

Оскільки завдані збитки саме відповідачем ОСОБА_2 , тому відповідач зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати завдані його неправомірними діями збитки. Враховуючи межі позовних вимог з відповідача слід стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 186 425,84 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що крім завданого матеріального збитку транспортному засобу, він також поніс витрати за проведені дослідження для визначення матеріального збитку в розмірі 4500 грн. На підтвердження даних доводів позивач надав квитанції на підтвердження сплати послуг в розмірі 2000 грн. (№06-18/07 від 18 липня 2019 року - а.с.77) та в розмірі 2300 грн. (№05-18/07 від 18 липня 2019 року - а.с.79). Тому дані витрати в розмірі 4300 грн. також підлягають стягненню з відповідача.

Не підлягає задоволенню заява ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду, оскільки дане питання у разі обґрунтованості може бути вирішено при виконанні судового рішення відповідно до ст.435 ЦК а також між сторонами добровільно після набранням рішенням законної сили, а на даний час є передчасним. До своєї заяви відповідач надав лиш копію пенсійного посвідчення та жодним чином не обґрунтував яким саме чином він бажає розстрочити виконання судового рішення, не повідомив про наявність чи відсутність доходу, крім пенсії, їх розмір, наявність чи відсутність цінного рухомого майна або нерухомого, тощо.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За. ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягають до задоволення, оскільки позивач не надав суду доказів того, коли саме законом встановлений обов`язок особи виплатити відшкодування. Висунення вимоги та її отримання не може ототожнюватись з початком строку виплати, особливо враховуючи, що відповідач не погоджувався з даною вимогою та вважав її необґрунтованою. Тому вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду по справах №456/3525/15, №758/9445/16, №686/21962/15-ц, № 910/10156/17 суд до уваги не бере, оскільки правовідносини між сторонами не є тотожними, у наведених судових рішеннях ст.625 ЦК України застосовувалась в розрізі страхових компаній, у разі наявних судових рішень про стягнення шкоди.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2051,54 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені в частково, тому понесені судові витрати підлягають також стягненню з відповідача ОСОБА_2 пропорційно в розмірі 1907,26 грн.

Керуючись п.п. 4, 6, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки , п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , п.п. 1.4., 1.7., 1.12. ст. 1, ст. 6, п. 12.1. ст. 12, п. 22.1. ст. 22, ст.ст. 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 22, 979, 1187, п. 1 ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 1190, ст.ст. 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 про відшкодування шкоди на відшкодування завданої матеріальної шкоди 186 425,84 грн. (сто вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять п`ять грн. 84 коп.), витрати на складення звіту 4300 грн. (чотири тисячі триста грн.) та судовий збір в розмірі 1907,26 грн. (одна тисяча дев`ятсот сім грн. 26 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2021 року.

Суддя Н.С.Пінкевич