Ухвала

від 19.04.2021 по справі 2-2205/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2205/11

Категорія

Провадження № 4-с/758/85/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович, ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні № 60656872, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ОТП Факторинг Україна особі свого представника - адвоката Череда Т.М., як стягувач у виконавчому провадженні, звернулось до суду зі скаргою, в якій просила: зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири (адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ), без отримання згоди органів опіки та піклування для реалізації нерухомого майна.

Скарга мотивована тим, що 25.10.2019 року на виконання рішення Київського апеляційного суду від 27.08.2019 року у справі № 2-2205/11 було видано виконавчий лист, який заявником був пред`явлений до виконання для стягнення залишку заборгованості за кредитом у сумі 123 870,31 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 12 487,49 доларів США. 20.12.2019 року, постановою про опис та арешт майна боржника, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим В.В. (надалі за текстом - приватний виконавець) було описано та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом - спірна квартира). 03.08.2020 року на адресу стягувача надійшов Лист приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. від 30.07.2020 року за вих. № 1300, у відповідь на Заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію від 20.07.2020 року, яким було повідомлено стягувача про те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов В.В. позбавлений права передавати на реалізацію нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки № РМL 006/1898/2008/1 від 06.02.2008 року. Мотивуванням прийнятого рішення, приватний виконавець зазначає, що згідно листа № 106-9631 від 03.12.2019р. Подільської РДА в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані неповнолітні особи, посилаючись, при цьому, на приписи пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5. Листом № 533 від 10.03.2020р. приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей Подільської РДА м. Києва з проханням надати дозвіл на реалізацію спірної квартири, що є предметом іпотеки до договором іпотеки № РМL 006/1898/2008/1 від 06.02.2008 року. Листом № 106-2798 від 10.04.2020р. Подільська РДА в м. Києві надіслала Витяг з протоколу засідання органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 31.03.2020р. № 6 про те, що не може надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , де право користування мають малолітні діти: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). З даними діями, стягувач не згоден, з урахуванням того, що частиною 7 статті 51 Закону України Про виконавче провадження визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку , а не згаданої Інструкції. Заважила, що на момент укладення договору іпотеки малолітні діти не були зареєстровані у такій квартирі, а також те, що квартира передана в користування для офісного приміщення. Так, посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 754/15589/14-ц, просила скаргу задовольнити.

В судове засіданні представник заявника не з`явився, через канцелярію суду засобами поштового зв`язку подано заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та задовольнити скаргу.

Заінтересована особа-1 (приватний виконавець) та/або його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, відзив (пояснення, заперечення) до суду не подавали.

Заінтересована особа-2 (боржник) та/або його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, відзив (пояснення, заперечення) до суду не подавали.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка заінтересованих осіб не перешкоджають розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що Постановою Київського апеляційного суду від 27.08.2019 р. у цивільній справі № 2- 2205/11 задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ ОТП Факторинг Україна , рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.07.2017р. скасовано та позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна залишок заборгованості за кредитом у сумі 123 870,31 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 12 487,49 доларів США.

Згідно матеріалів справи, між ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є заявник, та ОСОБА_1 02.02.2007 р. в забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, уклали договір іпотеки № РМL 006/1372/2007, предметом якого стала спірна квартира.

06.02.2008 р. між тими ж сторонами укладено договір наступної іпотеки РМL 006/1898/2008/1, де також предметом іпотеки виступила спірна квартира.

25.10.2019 року на виконання рішення Київського апеляційного суду від 27.08.2019 року у справі № 2-2205/11 було видано виконавчий лист.

ТОВ ОТП Факторинг Україна було направлено зазначений вище виконавчий лист приватному виконавцю для примусового виконання судового рішення.

19.11.2019 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження за № 60656872 про стягнення залишку заборгованості за кредитом у сумі 123 870,31 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 12 487,49 доларів США.

20.12.2019 року, постановою про опис та арешт майна боржника, приватним виконавцем було описано та накладено арешт на спірну квартиру.

Згідно листа приватного виконавця від 30.07.2020 року за вих. № 1300, у відповідь на Заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію від 20.07.2020 року, яким було повідомлено стягувача про те, що приватний виконавець позбавлений права передавати на реалізацію спірної квартири, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № РМL 006/1898/2008/1 від 06.02.2008 року.

Так, приватний виконавець зазначає, що згідно листа № 106-9631 від 03.12.2019р. Подільської РДА в м. Києві в спірній квартирі зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Листом № 533 від 10.03.2020р. приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей Подільської РДА м. Києва з проханням надати дозвіл на реалізацію спірної квартири.

Листом № 106-2798 від 10.04.2020р. Подільська РДА в м. Києві надіслала Витяг з протоколу засідання органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 31.03.2020р. № 6 про те, що не може надати дозвіл на реалізацію спірної квартири, де право користування мають малолітні діти: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Як вбачається з поданої скарги, сторона заявника наполягає на застосуванні приватним виконавцем Закону України Про іпотеку , врахувати, що неповнолітні особи були зареєстровані вже після укладення договорів іпотеки, а також спірна квартира не використовується за цільовим призначення, наразі там офіс, а відтак, просить реалізувати приватного виконавця спірну квартиру, для виконання боржником свого грошового зобов`язання.

Перевіряючи такі доводи заявника, суд виходить з такого висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник при виконанні судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, та регулюється нормами цивільного права, Законами України, а також процесуального та виконавчого законодавства.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 статті 451 ЦПК, підставою для задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця є встановлення судом факту порушення ним закону або вчинення дій поза межами повноважень.

Згідно з частиною 7 статті 51 Закону Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону Про іпотеку .

За частиною 4 статті 33 Закону Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 41 Закону Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Суд звертає увагу на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Київського апеляційного суду від 27.08.2019 року у справі № 2-2205/11, яким постановлено стягнути заборгованість з ОСОБА_1 .

Таким чином, заявником, при розгляді справи № 2-2205/11 визначено спосіб захисту свого порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в забезпечення повного та належного виконання вказаного кредитного договору.

При вчиненні виконавчих дій мають дотримуватись і права неповнолітніх дітей, які перебувають під особливим захистом держави.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону

Аналогічну умову містить і Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом МЮУ від 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Так, відповідно до положень пункту 3 Розділу II Порядку виконавець готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, де зазначає, в тому числі відомості про майно, яке передається на реалізацію (його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, тощо), а у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, до заявки додає дозвіл органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

При примусовому виконанні судового рішення, виконавець має керуватись і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Пунктом 28 розділу VІІІ Інструкції визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону "Про виконавче провадження", Закону "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції та Порядку, державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц, (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

За таких обставин, для реалізації предмету іпотеки, приватний виконавець має попередньо отримати відповідний дозвіл органу опіки та піклування.

Оскільки, Орган опіки та піклування Подільської районної державної адміністрації в м. Києві згоду на відчуження спірної квартири не надав, суд вважає, що приватний виконавець не позбавлений можливості продовжувати виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Щодо наведеної заявником правової позиції Верхового суду від 02.10.2019 року у справі № 754/15589/14-ц, в якій йдеться про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається, - суд звертає увагу на те, що ВС акцентовано увагу на тому, що така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, - тоді як на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист про стягнення САМЕ ЗАБОРГОВАНОСТІ за кредитним договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, з резолютивної частини Постанови Київського апеляційного суду від 27.08.2019р. у цивільній справі № 2- 2205/11 вбачається, що апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна - Череди Тамари Миколаївни - задоволено частково; Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року - скасовано; Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором - задоволено частково; стягнено з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна залишок заборгованості за кредитом у сумі 123 870,31 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 12 487,49 доларів США, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

При цьому, першочергові та кінцеві вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна були про стягнення заборгованості за кредитним договором, а відтак, наявність умов для звернення стягнення на іпотечне майно судом, ані першої, ані другої інстанції не досліджувалась.

Тому, винесена Постанова Київського апеляційного суду від 27.08.2019р. у цивільній справі № 2- 2205/11 в частині стягнення грошових коштів за кредитним договором не може вважатись таким рішенням суду, яке є відповідною альтернативою способу захисту прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, у розумінні Закону України Про іпотеку .

За таких обставин необхідність попереднього дозволу органу опіки та піклування на передачу нерухомого майна на реалізацію, під час примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, не порушує принцип законності судового рішення та безумовний характер його виконання.

А відтак, приватним виконавцем правомірно повідомлено стягувача про неможливість передачі спірної квартири на реалізацію, з урахуванням зареєстрованого місця проживання неповнолітніх осіб.

Таким чином, доводи заявника відносно того, що нормами діючого іпотечного законодавства не передбачено обов`язок приватного виконавця отримувати у органу опіки та піклування дозволу для примусового стягнення іпотечного майна, оскільки даний обов`язок покладається на нотаріуса при безпосередньому укладені правочину (на момент укладення договорів іпотеки дітей у боржника не було), та доводи скарги відносно того, що приватний виконавець не врахував те, що примусова реалізація майна не є правочином, а є одним з етапів примусового виконання рішення суду не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими вимогами Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Доводи скарги відносно того, що боржником було проігноровано п.п. 5.2, 5.3 статті 5 Договору іпотеки № PML 006/1898/2008/1 від 06.02.2008 року, та боржник ОСОБА_1 , в порушення вимог діючого законодавства України та умов Іпотечного договору, зареєстрував в іпотечній квартирі неповнолітніх дітей (2009 року народження та двох 2012 року народження) вже після укладення іпотечного договору, з метою ухилення від виконання рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки даний факт не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти, в межах виконавчого провадження.

Окрім того, стягувач не позбавлений права захистити порушення своїх прав, спричинене порушення умов Іпотечного договору у спосіб встановлений нормами законодавства України.

Доводи скарги відносно того, що неповнолітні діти були зареєстровані в спірному житловому приміщенні в 2012 році, тобто після укладення Іпотечного договору, тому не мають законного права користуватись нею, отже і дозвіл органу опіки та піклування на примусову реалізацію іпотечного майна не потрібно не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки доказів.

Доводи скарги відносно того, що наразі спірна квартира використовується як офісне приміщення не стосуються процедури реалізації нерухомого майна, а відтак, не заслуговують на увагу суду.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обставини неправомірності дій та рішення приватного виконавця, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а тому суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, в зв`язку з безпідставністю.

На підставі викладеного, ст.543 ЦК України, положеннями Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5, Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про іпотеку керуючись ст.ст. 13, 258-260, 261,354, 447-451 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги представника стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна - адвоката Череди Тамари Миколаївни, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович, боржник - ОСОБА_1 , на рішення приватного виконавця, прицнятого в рамках виконавчого провадження № 60656872.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяН. М. Ларіонова