Окрема думка

від 19.05.2021 по справі 484/1408/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Русинчука М. М.

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 484/1408/18

провадження № 61-15191св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого: Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), за результатами касаційного розгляду цивільної справи за позовом Приватного підприємства Агро-Віта.Юг до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року скасував, рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2020 року змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У квітні 2018 року Приватне підприємство Агро-Віта.Юг (далі - ПП Агро-Віта.Юг ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач захопив і обробляє орендовані підприємством земельні ділянки загальною площею 9,0765 га, чим перешкоджає позивачу вирощувати на цих земельних ділянках сільськогосподарські культури.

Рішенням Первомайського районного суду Миколаївської області від 05 лютого 2020 року в задоволені позову ПП Агро-Віта.Юг відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що саме відповідач ОСОБА_1 самовільно зайняв, використовував в особистих цілях земельні ділянки, які знаходяться у користуванні ПП Агро-Віта.Юг на підставі договорів оренди, та своєю протиправною поведінкою завдав позивачеві шкоду.

При цьому суд не взяв до уваги доводів представника позивача про те, що ОСОБА_1 надавав вказівки своїм працівникам на вчинення дій щодо оброблення спірних земельних ділянок, збирання врожаю, оскільки позивач не довів у судовому засіданні, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець, має найманих працівників і право займатися вирощуванням зернових та інших культур або торгувати ними. Крім того, на переконання суду першої інстанції, позивач не довів, що саме відповідачу належить сільськогосподарська техніка, яка використовувалася для оброблення і збирання врожаю на вказаних земельних ділянках, куди направлявся зібраний врожай і де зберігався, та взагалі всі ці дії вчинялися ним в особистих (як фізичної особи) цілях, а дохід від використання цих спірних ділянок отримав саме ОСОБА_1 . Також позивач не надав до суду обґрунтованого розрахунку шкоди, завданої протиправною, на його думку, поведінкою відповідача.

Суд першої інстанції вказав, що обставини щодо встановлення факту самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок згідно з матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеними посадовою особою

ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, та реєстрація цього факту в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за статтею 356 КК України, на думку суду першої інстанції, не підтверджують самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, оскільки відповідно до статті 82 ЦПК України ці документи не є належними та допустимими доказами. У кримінальному провадженні остаточне рішення не прийнято і до суду не надано, а посадові особи ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області не надали правової оцінки діям відповідача згідно зі статтями 211 ЗК України та 53-1 КУпАП.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПП Агро-Віта.Юг задоволено частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ПП Агро-Віта.Юг задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ПП Агро-Віта.Юг спірні земельні ділянки.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт неправомірного використання чужої земельної ділянки встановлюється в результаті її обстеження

в порядку, передбаченому Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Положенням про Державну службу України

з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, про що компетентний орган повинен скласти відповідний акт, який і є належним та допустимим доказом неправомірного використання чужої земельної ділянки . Під час розгляду справи позивач на підтвердження пред`явлених позовних вимог надав до суду: акт обстеження земельної ділянки від 22 листопада 2017 року № 632-ДК/576/АО/10/01/17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 22 листопада 2017 року № 632-ДК/1633/АП/09/01/17; акт обстеження земельної ділянки від 22 листопада 2017 року № 632-ДК/575/АО/10/01/17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 22 листопада 2017 року № 632-ДК/1632/АП/09/01/17. Вказані акти складені уповноваженою особою відповідного компетентного органу державної влади. Цими актами зафіксовано факт, що земельні ділянки загальною площею 6,4346 га засіяні ОСОБА_1 озимою культурою, а земельні ділянки загальною площею 2,5439 га обробляються (закультивовані) сільськогосподарською технікою ОСОБА_1 . Такі дії є порушенням пункту б статті 211 ЗК України та статті

53-1 КУпАП. Тому позивач надав належні та допустимі докази неправомірного використання саме відповідачем ОСОБА_1 земельних ділянок, які передані в оренду позивачу.

З моменту отримання копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження

у справі від 13 квітня 2018 року відповідач, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України, не надав суду доказів оскарження ним дій державного інспектора

у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру

у Миколаївській області, який склав акти обстеження земельних ділянок, доказів про скасування цих актів чи будь-яких доказів на спростування висновків, викладених

у них. Суд визнав безпідставними посилання відповідача на те, що йому не було направлено копій актів перевірки, оскільки він не був присутній під час здійснення перевірки, а тому він не надавав жодних пояснень з цього приводу. Крім того, вважав необґрунтованими доводи про те, що відповідачу не зрозуміло, яким чином було визначено, що земельні ділянки загальною площею 9.0765 га, які розташовані на території Лисогірської сільської ради, самовільно використовуються саме ним.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є засновником та директором Приватного підприємства Аграрне підприємство Благодатненський птахопром (далі - ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром ) з 21 січня

1998 року, серед основних видів економічної діяльності якого є і вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) . Проте суду не було надано належних та допустимих доказів самовільного використання спірних земельних ділянок саме ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром . Відповідач також є одноосібним засновником Фермерського господарства Олег , яке зареєстроване як юридична особа. Надані позивачем акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 06 квітня 2018 року та показання свідка підтверджують те, що спірні земельні ділянки засіяні озимою культурою Фермерським господарством Олег в особі голови ОСОБА_1 , тобто земельні ділянки фактично використовуються відповідачем та обробляються із залученням працівників і техніки, яка належить ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром , засновником та директором якого він є. Також ці обставини підтверджуються копією протоколу огляду місця події від 05 квітня 2020 року, складеного слідчим Первомайського відділу ГУ НП в Миколаївській області, та довідкою про результати розгляду звернення ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року

№ 7088/70-2020. Доказів на спростування цих фактів відповідач не надав. Спірні земельні ділянки до цього часу позивачу не повернені.

Тому апеляційний суд вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПП Агро-Віта.Юг спірні земельні ділянки. Водночас вимоги про повернення цих земельних ділянок разом

з посівами саме ярої сільськогосподарської культури задоволенню не підлягають, оскільки до суду не надано належних та допустимих доказів того, що указані земельні ділянки на цей час засіяні саме посівами ярої сільськогосподарської культури та чи засіяні взагалі.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Також оскаржена постанова апеляційного суду прийнята за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що з моменту отримання копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі від 13 квітня 2018 року відповідач не надав суду доказів оскарження ним дій державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, який склав акти обстеження земельних ділянок, а також доказів про скасування цих актів чи будь-яких доказів на спростування висновків, викладених у них, є помилковими. Такі висновки суперечать висновкам щодо застосування норми права, викладеним у постановах Верховного Суду. Відповідно до висновків Верховного Суду акт перевірки не

є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Акти обстеження спірних земельних ділянок від 22 листопада 2017 року

№ 632-ДК/576/АО/10/01/17 та № 632-ДК/575/АО/10/01/17, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами - земельними ділянками № 632-ДК/1633/АП/09/01/17 і № 632-ДК/1632/АП/09/01/17 не можуть братись судом до уваги, оскільки вони не породжують жодних юридичних наслідків та були складені з порушенням вимог законодавства.

Також апеляційний суд безпідставно посилався на те, що відповідно до протоколу огляду місця події від 05 квітня 2020 року та довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року № 7088/70-2020 спірні земельні ділянки обробляються ОСОБА_1 із залученням працівників і техніки, яка належить ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром , оскільки не врахував норму частини шостої статті 82 ЦПК України.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не вживав заходів з метою спростування фактів, які викладені у протоколі огляду місця події від

05 квітня 2020 року, суперечить статті 62 Конституції України. Таким чином, апеляційний суд встановив факти, які мають суттєве значення, на підставі неналежних і недопустимих доказів, що є підставою для скасування оскарженого рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 05 листопада 2020 року підставами відкриття касаційного провадження стали доводи касаційної скарги про те, що:

апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі

№ 813/2524/17, від 10 травня 2018 року у справі № 811/119/13-а, від 09 серпня 2018 року у справі № 826/5302/14, від 13 грудня 2018 року у справі

№ 810/6689/14;

постанова апеляційного суду прийнята за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, тобто із порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд порушив вимоги пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

Суди встановили, що ПП Агро-Віта.Юг займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) та орендує 89 земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,0765 га, які розташовані у межах території Лисогірської сільської ради та становлять земельну ділянку НОМЕР_1 площею 6,4346 га і земельну ділянку НОМЕР_2 площею 2,5439 га.

ОСОБА_1 зареєстрований як засновник, директор ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром з 21 січня 1998 року, серед основних видів економічної діяльності якого, крім іншого, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

На підтвердження факту самовільного зайняття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та його протиправної поведінки позивач надав суду:

лист ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 листопада 2017 року № 28-14-0.167-9027/2-17, у якому зазначено, що 89 громадян передали в оренду позивачу належні їм на праві приватної власності земельні ділянки ріллі зрошуваної загальною площею 9,0765 га (ділянка 1 - 6,4346 га; ділянка 2 - 2,5439 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які на час перевірки

27 листопада 2017 року самовільно використовувались ОСОБА_1 , були оброблені сільськогосподарською технікою;

заяву ПП Агро-Віта.Юг про скоєння кримінального правопорушення від

18 липня 2018 року № 48, згідно з якою позивач звертався до Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області про самовільне використання ОСОБА_1 , оброблення сільськогосподарською технікою 89 земельних ділянок загальною площею 9,0765 га, які знаходяться в оренді у позивача на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок. Крім цього, відповідач незаконно заволодів належним позивачу врожаєм. Тому в діях ОСОБА_1 та його працівників наявні ознаки злочину, передбаченого статтею 186 КК України (грабіж), оскільки вчинено відкрите викрадення чужого майна. Цими незаконними діями позивачу було завдано збитків на загальну суму приблизно 250 000,00 грн;

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 19 липня 2018 року № 12018150110001796 за статтею 356 КК України про те, що 18 липня 2018 року до Первомайського ВП ГУ НП в Миколаївській області надійшло повідомлення від директора ПП Агро-Віта.Юг ОСОБА_2 щодо самоправного оброблення ОСОБА_1 земельних ділянок, які розташовані на території Лисогірської сільської ради та перебувають в оренді ПП Агро-Віта.Юг ;

заяву ПП Агро-Віта.Юг про проведення перевірки фактів порушення земельного законодавства від 21 квітня 2019 року. Відповідно до цієї заяви позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з повідомленням про самовільне оброблення ОСОБА_1 земельних ділянок, які знаходяться в оренді ПП Агро-Віта.Юг . За результатами перевірки підприємство просило вжити заходів щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за статтями

53-1, 56 КУпАП, надати вмотивований висновок за результатами перевірки та копії актів обстеження і актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельними ділянками;

акт обстеження земельної ділянки від 22 листопада 2017 року

№ 632-ДК/576/АО/10/01/17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22 листопада 2017 року

№ 632-ДК/1633/АП/09/01/17, складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Врадіївському, Кривоозерському, Первомайському районах та місті Первомайську управління з контролю за використанням та охороною земель

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Лемешко Т. В. у присутності

ОСОБА_3 , яким підтверджено факт зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 6,4346 га, що перебуває в оренді позивача;

акт обстеження земельної ділянки від 22 листопада 2017 року

№ 632-ДК/575/АО/10/01/17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22 листопада 2017 року

№ 632-ДК/1632/АП/09/01/17, складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Врадіївському, Кривоозерському, Первомайському районах та місті Первомайську управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Лемешко Т. В. у присутності

ОСОБА_3 , яким підтверджено факт зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 2,5439 га, що перебуває в оренді позивача.

Апеляційний суд встановив, що зазначені в актах земельні ділянки фактично використовує ОСОБА_1 , який є головою Фермерського господарства Олег , і обробляє їх із залученням працівників та техніки, яка належить ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром , засновником і директором якого є ОСОБА_1 .

Суд касаційної інстанції ухвалив рішення, виходячи з такого:

суди встановили, що відповідач є засновником і директором Фермерського господарства Олег (далі - ФГ Олег ) та ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром ; спірні земельні ділянки засіяні озимою культурою ФГ Олег ; земельні ділянки обробляються із залученням працівників та техніки, яка належить ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром і ФГ Олег ;

зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ПП Агро-Віта.Юг насамперед виник з ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром

і ФГ Олег , а тому ОСОБА_1 є неналежним відповідачем;

ПП Агро-Віта.Юг позовних вимог до ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром і ФГ Олег не пред`являло, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів не заявляло, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ПП Агро-Віта.Юг спірні земельні ділянки, оскільки вони пред`явлені до неналежного відповідача.

Із цим висновком колегії суддів не можу погодитись з таких міркувань.

Суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів установив, що спірні земельні ділянки неправомірно зайняв ОСОБА_1 . Водночас те, що він обробляє ці земельні ділянки із залученням працівників і техніки очолюваних ним ПП Аграрне підприємство Благодатненський птахопром і ФГ Олег , не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за вчинене ним порушення прав позивача - неправомірне захоплення і використання спірних земельних ділянок, які орендує позивач. Наявні у справі докази (акти, протокол огляду місця події) свідчать про захоплення спірних земельних ділянок саме ОСОБА_1 . За таких обставин дійти висновку, що належними відповідачами у цій справі є згадані сільськогосподарські підприємства, можливо лише вдавшись до переоцінки доказів, на що касаційний суд відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень.

У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 не стверджував, що належними відповідачами у справі є зазначені сільськогосподарські підприємства, а посилався лише на те, що наявні у справі письмові докази (акти) не є допустимими доказами,

і те, що він не був належним чином повідомлений про день, час і місце судового засідання при апеляційному розгляді справи. Касаційний суд, виходячи з норм частини першої статті 400 ЦПК України, повинен був здійснювати касаційний перегляд оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в межах цих доводів.

Оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/2524/17, від 10 травня 2018 року у справі № 811/119/13-а, від 09 серпня 2018 року у справі № 826/5302/14, від 13 грудня 2018 року у справі № 810/6689/14, та на які посилався ОСОБА_1

у касаційній скарзі на підтвердження своїх доводів про недопустимість доказів, стосуються правовідносин, що не є подібними, касаційне провадження в справі у цій частині підстав касаційного оскарження необхідно було закрити.

Судові повістки - повідомлення про виклик до Миколаївського апеляційного суду

в судове засідання на 16 вересня 2020 року на 10 год 40 хв, в якому ухвалено оскаржувану постанову, відповідач та його представник отримали 08 вересня

2020 року, а тому касаційна скарга в частині доводів щодо наявності порушення, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення.

Суддя М. М. Русинчук