Постанова

від 26.05.2021 по справі 1-10/11

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Код суду233 Справа № 1-10/11

ПО СТ АН ОВ А Іменем України

26 травня 2021 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора ОСОБА_3 ,

підсудного ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка клопотання

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Тернівка Конотопського району Сумської області, громадянина України, який має середню освіту, працює без офіційного працевлаштування, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) та закриття кримінальної справи,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 26 листопада 1997 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля прохідних заводу майолікових виробів, розташованих по АДРЕСА_3 , за попередньою змовою групою із особою, засудженою за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року), вирок відносно якої набрав законної сили, з метою викрадення індивідуального майна громадян, зупинили раніше незнайомого ОСОБА_5 та діючи умисно з корисливих спонукань, скоїли на останнього напад, поєднаний із насильством, небезпечним для його здоров`я, яке полягало у нанесенні не менш 13 ударів кулаками та ногами в область обличчя та перенісся, грудної клітини, спини ОСОБА_5 , від яких він упав на землю. Внаслідок завданих ударів ОСОБА_5 були спричинені крововиливи та ссадна обличчя, голови, рани обличчя, слизової губ, ссадна спини та кістей, крововиливи шиї, закритий перелом кісток носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров`я. Придушивши таким чином волю ОСОБА_5 до опору, діючи узгоджено, ОСОБА_4 та особа, засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року), вирок відносно якої набрав законної сили, заволоділи індивідуальним майном потерпілого курткою вартістю 49 гривень та грошовими коштами в сумі 1 гривня, заподіявши ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 50 гривень 00 копійок, після чого з викраденим з місця скоєння злочину зникли.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному, за попередньою змовою групою осіб нападі з метою заволодіння індивідуальним майном ОСОБА_5 , поєднаним із насильством, небезпечним для здоров`я останнього (розбій) у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року).

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) за обставин, викладених в постанові визнав в повному обсязі.

ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення злочину минуло більше 15 років.

Потерпілий ОСОБА_5 судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи; матеріальних претензій до підсудного не має.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про звільнення підсудного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) у зв`язку зі спливом строків давності та закриття кримінальної справи, пославшись на обґрунтованість клопотання підсудного.

Суд, з`ясувавши позицію прокурора та потерпілого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Розгляд зазначеного клопотання здійснюється судом відповідно до процедури, передбаченої КПК України в редакції 1960 року відповідно до п. 11 Перехідних положень КПК України 2012 року, згідно якого кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.4 КК України (в редакції 2001 року) кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року).

Згідно п.11 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України (в редакції 2001 року) правила, встановленіКримінальним кодексом України 1960 рокущодо давності, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом`якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

За скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

За скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України (в редакції 2001 року) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Приймаючи до уваги наведе вище, в даному випадку застосуванню підлягають положення ст.49 КК України (в редакції 2001 року).

Відповідно до п.4) ч.1 ст.49 КК України (в редакції 2001 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину

Частиною 2 ст.49 КК України (в редакції 2001 року) передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Згідно ч.3 ст. 49 КК України ( в редакції 2001 року) перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину 26 листопада 1997 року.

З моменту вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину минуло 23 роки.

Постановою Костянтинівського міського суду Донецької області від 27 серпня 1998 року ОСОБА_6 оголошено у розшук у зв`язку з неодноразовими неявками на виклики в судові засідання, переховуванням, отже ухиленням від суду, кримінальну справу зупинено до його розшуку (т.1а.с.220-221,222).

Як вбачається з інформації, наданої Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Сумській області, ГУНП в Донецькій області, ОСОБА_4 після 26 листопада 1997 року іншого злочину не вчинив.

Частиною 2ст.11-1КПК України(вредакції 1960року) передбачено,що суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно доч.1ст.282КПК України(вредакції 1960року) якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду в разі настання обставин, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строків давності.

Враховуючи наведене вище, та зважаючи на те, що з часу вчинення підсудним злочину минуло більше п`ятнадцяти років, суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи відносно нього.

Керуючись ст.49 КК України (в редакції 2001 року), ст.ст. 11-1, 282 КПК України (в редакції 1960 року), суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) закрити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя