Ухвала

від 02.06.2021 по справі 1-10/11

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №1-10/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/270/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

17.07.2020 року до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області звернувся ОСОБА_5 із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 23.05.2012 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 60 840 грн, на виконання вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2011р. у справі № 1-10/11.

16.09.2020 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5 в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що факт пред`явлення виконавчого листа до виконання після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, а інші доводи заявника не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Інші вимоги заяви про зупинення стягнення за виконавчим листом, а також повернення безпідставно одержаних за ним коштів, суд першої інстанції визнав похідними від вимоги про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З таким судовим рішенням ОСОБА_5 не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою вимоги його заяви повністю задовольнити.

На переконання апелянта суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пройшов, оскільки такий строк складає 1 рік, при цьому вирок суду набрав законної сили 17.02.2011 року, а виконавчий лист видано 23.05.2012 року. Зазначення у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього питання про поновлення пропущеного строку в установленому ст. 371 ЦПК України порядку не вирішувалося, а тому дана обставина мала бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Щодо висновків суд першої інстанції про те, що суд позбавлений можливості розглядати питання щодо недоліків самого вироку та здійснювати перегляд обставин, встановлених судом у самому вироку, в тому числі щодо цивільного позову, то з ними ОСОБА_5 також не погоджувався, оскільки вони спростовуються ст. 539 КПК України.

ОСОБА_5 наголошував на ряді обставин, які в даному випадку слід вважати нововиявленими, зокрема: неправдиві покази свідка ОСОБА_6 та штучно створений нею цивільний позов.

Вказане залишилось поза увагою суду, а тому ухвалу суду першої інстанції вважати законною не можна та на думку апелянта вона підлягає скасуванню.

До початку слухання справи від особи, що подала скаргу ОСОБА_5 та від прокурора ОСОБА_7 надійшли заяви з проханням розгляд апеляційної скарги ОСОБА_5 проводити у їх відсутність. Свої позиції учасники провадження висловили в цих же заявах: ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, прокурор проти задоволення вимог апелянта заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_5 колегія суддів вважає за можливе провести в порядку письмово провадження, що узгоджується з положеннями ч.1 ст. 406 КПК України.

Тому, заслухавши доповідь судді, врахувавши викладені в заявах позиції учасників справи та перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

В ході перевірки матеріалів справи в сукупності з доводами апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано.

Як вбачається з кримінального провадження судом встановлено, що вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2011 року у справі № 1-10/11, крім іншого, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України. Крім того, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 60840 грн. (т.с. 25 а.с. 427-433).

На виконання вказаного вироку Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 23.05.2012року виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 60840 грн.

На підставі заяви стягувача за даним виконавчим листом 25.05.2012 року органом державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції було відкрите виконавче провадження № 32839802.

17.07.2020 року до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області звернувся ОСОБА_5 із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 23.05.2012 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 60 840 грн, на виконання вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2011 року у справі № 1-10/11.

16.09.2020 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_5 в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Обґрунтовуючи свої висновки суду вказав, що зі змісту виконавчого листа вбачається, що він виданий 23.05.2012 року зі строком пред`явлення до 17.02.2014 року Вирок, на виконання якого він виданий, набрав законної сили 17.02.2011 року.

Відповідно до чинної на час набрання вироком законної сили редакції ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Закон України від 4 листопада 2010 р. N 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", яким зменшено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, набрав чинності лише з 9 березня 2011 року.

З огляду на викладене суд і дійшов висновку, що стягувач звернулась до виконавчої служби із заявою про примусове виконання 25.05.2012 року, тобто вчасно, що вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2012 року (т.с. 26 а.с. 30).

Так, зі ст.ст. 535, 537 та 539 КПК України вбачається, що законодавцем не врегульовано порядок вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, водночас згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

В інформаційному листі від 25 вересня 2015 року ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» визначено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема вказана підстава - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи заявнику Чепіку в задоволенні його скарги про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, хоча і послався на Закон України від 4 листопада 2010 р. N 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", яким зменшено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак не взяв до уваги п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2677-VІ» який набрав чинності з 09.03.2011 року. Цим пунктом прямо передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документу до виконання залежить від часу видачі такого документа.

Як вбачається з матеріалів справи № 1-10/11 виконавчий лист Шосткинським міськрайонним судом Сумської області видано 23.05.2012 року, тобто після набрання чинності Законом № 2677-VІ, тому строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим законом і становить не 3 роки, як вказав суд першої інстанції, а 1 рік з наступного дня після набрання вироком законної сили 17.02.2011 року.

Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи допустив неповноту судового розгляду та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що в сукупності порушень перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, ч.1 ст.412 КПК України безумовною підставою для скасування судового рішення та постановленням нового судового рішення, що узгоджується з п. 4 ч.1 ст. 407 КПК України.

Разом з тим, інші доводи апеляційної скарги, а саме в частині нововиявлених обставин зокрема: неправдивих показів свідка ОСОБА_6 та штучно створеного нею цивільного позову, колегія суддів вважає такими, що не стосуються даного питання та на його кінцевий результат не впливають, а тому до їх аналізу не вдається, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, при постановленні нової ухвали колегія суддів вважає за необхідне вимоги заяви задовольнити та визнати виконавчий лист виданий 23.05.2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 60 840 грн, на виконання вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2011 року у справі № 1-10/11, таким, що виконанню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 406, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.09.2020 року, якою ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 23.05.2012 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 60 840 грн, на виконання вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2011 року у справі № 1-10/11, скасувати в звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_5 задовольнити і визнати виконавчий лист виданий 23.05.2012 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 60 840 грн, на виконання вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2011 року у справі № 1-10/11, таким, що виконанню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4