Ухвала

від 21.05.2021 по справі 753/5414/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5414/21

провадження № 1-кс/753/1832/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника скаржника АТЗТ «Кедр» ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритомусудовому засіданніу залісуду ум.Києві заяву представника АТЗТ «Кедр» ОСОБА_3 до Дарницького УП ГУНП в м. Києві про внесення відомостей в ЄРДР про скоєння злочину, скасування постанови від 07.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року представник скаржник АТЗТ «Кедр» ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою на постанову дізнавача ВД Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про закриття кримінального провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015. та невнесення відомостей в ЄРДР про скоєння злочину про підробку ОСОБА_5 виконавчого листа від 01.10.2014 Дарницького районного суду від 02.04.2014.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.04.2021 ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду від 22.03.2021 скасовано, якою відмовлено у задоволенні скарги АТЗТ «Кедр» ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2020 про закриття кримінального провадження № 12017100020003327 від 25.03.2017, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів скарги посилався на те, що 10.03.2021 ним було отримано з Дарницького УП ГУНП у м. Києві лист, разом із копією постанови дізнавача ВД Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про закриття кримінального провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що постанова про закриття кримінального провадження від 07.11.2020 єпередчасною, незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення та вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримали та надали пояснення аналогічні змісту скарги.

Дізнавач ВД Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у судове засідання не з`явилась, проте надала на вимогу суду матеріали кримінального провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015, за ознаками кримінального правопорушення за ст. 356 КК України-для огляду.

Заслухавши пояснення представника скаржника, адвоката, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Враховуючи, що відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення про закриття кримінального провадження розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту їх надходження, а відсутність слідчого, який належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги, слідчий суддя виходячи з загальних засад кримінального провадження: змагальності та розумних строків, вважає за необхідне розглянути скаргу з урахуванням наявних у розпорядженні суду матеріалів.

Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст. 21 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слідчим суддею відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні.

Статтею 55 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Статтею 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

У відповідності дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2ст. 9 КПК України).

Згідно п. 1 ч. 1ст. 303КПК Українипід час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Дослідженням матеріалів кримінального провадження № 12015100020007168 встановлено наступні фактичні обставини справи.

Слідчим суддею встановлено, що Дарницьким УП ГУНП у м. Києві розслідувалось кримінальне провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015, за ознаками кримінального правопорушення за ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.08.2015 за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа шляхом пошкодження суміжної стіни не маючи на це законних підстав, відкривши безперешкодний доступ до приміщення спричинила збитки ОСОБА_3 . Матеріальний збиток встановлюється.

11 липня 2016 року до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві надійшла заява від президента АТЗТ "КЕДР" ОСОБА_3 , про самоправні дії невстановленої особи щодо самовільного вселення ОСОБА_6 у приміщення офісу АТЗТ "КЕДР".

Згідно матеріалів кримінального провадження, зокрема показів ОСОБА_5 , вбачається, що вона працювала в АТЗАТ «Кедр» в період з 1994 р. по 13 червня 2008 р. та в 2002 році стала власником квартири АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_3 самовільно побудував стіну-перегородку з металевими дверима у коридорі загального користування перед квартирами АДРЕСА_3 .

Маючи у власності квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_3 перебудував вищевказані квартири під офіс та демонтував в них санвузли з кухнями, якими користувався з 2004 р. по 2008 р. В квартирі АДРЕСА_5 санвузол та кухня наявні та використовувались

У серпні 2008 року ОСОБА_3 змінив замки від дверей до вищевказаної перегородки та демонтував двері до кв. АДРЕСА_5 , таким чином ОСОБА_5 , вже не будучи працівником АЗТЗ «Кедр» не змогла потрапити до квартири АДРЕСА_5 , що належить їй на праві власності. Після звернення ОСОБА_5 до суду та винесення рішення про її вселення до кв. АДРЕСА_2 та зобов`язання АЗТЗ «Кедр» не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_5 АДРЕСА_5 , 20.07.2015 згідно з рішенням суду відбулось примусове вселення за участі представників ДВС, працівників МВС, представників ЖЕК, понятих та ОСОБА_3 , який чинив перешкоди. При примусовому вселенні двері, розташовані на вищевказаній перегородці в коридорі загального користування були демонтовані, де вони знаходяться ОСОБА_5 невідомо. Після чого, 25.07.2015 ОСОБА_3 знову вмонтував двері в перегородку на загальному коридорі восьмого поверху за адресою: АДРЕСА_6 , чим обмежив доступ ОСОБА_5 до її квартири. Після неодноразових заяв до міліції, ДВС, ОСОБА_5 повідомили, що перегородка на коридорі загального користування є незаконною та для доступу до квартири АДРЕСА_5 , 15.08.2015 ОСОБА_5 було найнято робітників для її демонтажу, при цьому був присутній син ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , сусіди та консьєрж. Всі речі, які належали ОСОБА_3 за час існування АТЗТ «Кедр» та перебували в кв. АДРЕСА_5 були повернуті ОСОБА_5 , шляхом виставлення у коридор загального користування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у коридорі загального користування, який знаходиться на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_6 , і розташований між квартирами АДРЕСА_7 побудована перегородка з дверним блоком пере квартирами АДРЕСА_3 , таким чином, відділено квартири АДРЕСА_3 від сходової площадки тамбуром. В наслідок чого, ОСОБА_5 обмежено доступ до квартири АДРЕСА_5 вищевказаного будинку.

Так, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 29.07.2002.

Вказані обставини вбачаються з вищевказаного договору та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2011, №02/2-638/11, яким в задоволенні позову ЗАТ «Кедр» до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_3 - про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовлено, яке в подальшому оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та залишалось без змін.

ОСОБА_3 , є власником кв. АДРЕСА_8 , на підставі договорів купівлі-продажу, що посвідчені 29.07.2002, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1608 та №1606, зареєстровані БТІ м. Києва у реєстровій книзі 321-32 за реєстровими №42030 від 24.06.2003 р. та №42030 від 12.05.2003.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року в справі №2-123/12, провадження № 2/753/19/14 вселено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язати Акціонерне товариство закритого типу «Кедр» (код 21600112) не чинити перешкоди ОСОБА_5 у користуванні вищезазначеною квартирою, на виконання якого Дарницьким районним судом міста Києва було видано 01.10.2014 виконавчий лист.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2016 року в справі №753/7187/16-ц, провадження № 2/753/4472/16 зобов`язано Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», юридична адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А, код ЄДРПОУ 39604270 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою у АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання у АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 квартирою АДРЕСА_2 шляхом: приведення в належний технічний стан схеми підключення електричного лічильника кв. АДРЕСА_10 до електромережі будинку, звільнення від сторонніх матеріалів (меблів, книжок та іншого устаткування) площадки до кв. АДРЕСА_11 на восьмому поверсі житлового будинку АДРЕСА_6 , на виконання якого Дарницьким районним судом міста Києва було видано 02.12.2016 виконавчий лист.

Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року по справі №22-ц/796/6795/2014 встановлено, що ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне встановлення перегородки у коридорі загального користування, про що складено відповідні постанови та накладено адміністративні стягнення.

Статтею 11 КК України визначено,кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди право охоронюваним інтересам; 4) причинним зв`язком між діями винної особи та значною шкодою.

Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб`єкт не володіє.

Значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 105 100 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Співвласник багатоквартирного будинку відповідно до Закону Украпи «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-УІІІ від 14.05.2015 - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників', 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, виграти на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Співвласники зобов`язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням', 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; 8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; 9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників.

В частині 1 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зазначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 цього Кодексу.

07 листопада 2020 року дізнавачем ВД Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12017100020003327, у зв`язку з відсутністю ознак складу проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Обґрунтовуючи рішення про закриття кримінального провадження дізнавач вказувала на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в діях ОСОБА_5 та/або інших осіб по знесенню самовільно облаштованої, без передбаченого законом дозволу, перегородки на коридорі загального користування, що знаходиться на восьмому поверсі буд. АДРЕСА_6 , відсутній склад кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Матеріали вказаного кримінального провадження після закриття провадження були перевірені прокурором Київської місцевої прокуратури на законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (ст. 91 КПК України).

Відповідно до положень ст. 93 цього Кодексу сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних (слідчих) розшукових дій, витребування та отримання речей, документів тощо, проведення інших процесуальних дій.

Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів чи обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Належними є докази які прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Відповідно до ч.1 п.п. 1, 2, 3 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

За змістом ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, зокрема і тих, які є підставою закриття кримінального провадження, покладається на слідчого або прокурора. Таке доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Сторона обвинувачення відповідно до ст. 93 КПК здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і зокрема отримання відомостей та висновків експертів, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Разом із тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем було вчинено повний обсяг процесуальних дій у кримінальному провадженні для встановлення обставин справи.

Слідчий суддя вважає, що слідчим, після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосередньої оцінки отриманих фактичних даних, прийшов до правильного висновку про відсутність складу проступку, передбаченого ст. 356 КК України та закрив провадження по справі, що ґрунтується на вимогах процесуального закону та матеріалах кримінального провадження.

За приписом п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити: відомості про зміст обставин, яка є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

У постанові дізнавача від 07.11.2020 про закриття кримінального провадження, за фактом вчинення проступку за ст. 356 КК України, як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, наведено детальний зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Аналізуючи постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя погоджується із висновками дізнавача, викладеними в оскаржуваній постанові, щодо відсутності в діях складу проступку, так як дізнавачем була проведена ретельна перевірка, зібрані документи, допитані учасники кримінального провадження. Тому оскаржувана постанова є обґрунтованою, прийнятою після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосередньої оцінки дізнавачем документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України.

Як зазначає ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на встановлені у ході розгляду скарги обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що досудове провадження проведено достатньо повно і доказів вчинення проступку не встановлено, а прийняте за результатами перевірки рішення відповідає вимогамст. 110 КПК України.

У свою чергу, слідчий суддя вважає, що наведена заявником у скарзі мотивація, свідчить про те, що особа, яка подала скаргу, у виниклій спірній ситуації вбачає незгоду з механізмом досудового розслідування, яке здійснювалось слідчим, методами такого розслідування, обсягом матеріалів, який був використаний у ході такого розслідування та правовим судженням, постановленим слідчим.

Більш того, подана до суду скарга жодним чином не свідчить про наявність неповноти при перевірці вказаних обставин слідчим, всі обставини по даному кримінальному провадженню дізнавачем були досліджені у повному обсязі, а прийняте рішення відповідає вимогам норм кримінального судочинства.

Разом із тим, слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 2 КПК України котра визначає завдання кримінального провадження, держава не наділяє заявників правом припису для правоохоронних органів щодо конкретних норм кримінального, матеріального або процесуального законів, саме в межах яких і повинно здійснюватися таке провадження.

На це ж звертав увагу і Європейський суд із прав людини при постановленні рішення в справі «Аль Фаєд проти Франції» (Al Fayed v. France) від 02.10.2007, зазначаючи, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з`ясувати ці обставини. Крім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями-слідчими в ході провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу в сенсі ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Крім того, слідчий суддя вважає, що заявником не наведено інших переконливих доводів, які б свідчили про те, що шляхом проведення додаткових слідчих дій за результатами розгляду його заяви будуть встановлені достатні дані, які б унеможливлювали закриття кримінального провадження.

Беручи до уваги, що скаржником не наведено жодної підстави, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність постанови про закриття кримінального провадженн, зокрема, у ній відсутні дані щодо слідчих процесуальних дій, які на думку заявника не провів орган досудового розслідування, доводи щодо неправомірності висновків, до яких дійшов дізнавач та будь-які інші обґрунтування щодо незаконності оскаржуваної постанови, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Суд не може прийняти до уваги незгоду скаржника з позицією дізнавача, оскільки вона спростовується вищенаведеним та нічим об`єктивно не підтверджується, тому оцінюючи критично, у сукупності з іншими доказами у справі доводи скаржника про передчасність закриття кримінального провадження, приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки, доказів того, що дізнавачем не досліджено фактичних обставин справи скаржником не надано, а судом не встановлено, що доводи скаржника дають підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження та відновлення досудового слідства. У той же час скаржник не погоджується із обставинами які були встановлені слідчим в ході досудового розслідування а не із самим рішенням слідчого про закриття кримінального провадження.

Встановлене свідчить про те, що в судовому засіданні вивчені всі надані суду матеріали скарги, досліджені всі обставини події, а це приводить слідчого суддю до висновку, що у даному випадку не мало місця порушень із загальних положень досудового розслідування, оскаржувана постанова винесена на підставі зібраних матеріалів, а тому підстав для її скасування та задоволення вимог скарги не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п. 2.3.1 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 23.08.2012 р. № 747, документообіг в ОВС - це проходження документів у системі МВС з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.

Пунктом 2.6.1 Інструкції передбачено, що реєстрація документа - це здійснення запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставляння на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

Згідно п. 2.15.1 Інструкції, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електронного зв`язку, а також доставляються фельд`єгерською службою.

У відповідності до п. 2.15.5 Інструкції, вихідну кореспонденцію опрацьовують УДЗ та підрозділи з діловодства і надсилають централізовано в день її одержання від структурних підрозділів. За неможливості організувати опрацювання і надсилання вихідної кореспонденції у визначеному порядку її направляють структурні підрозділи самостійно через поштове відділення зв`язку. Працівникам МВС заборонено надсилати або передавати документи без реєстрації в УДЗ, підрозділі документального забезпечення структурного підрозділу.

Відповідно до вимог даної Інструкції, вся вихідна кореспонденція реєструється в Журналі обліку вихідних та внутрішніх документів-форма 45 (додаток 11 до п. 2.6.32 Інструкції).

Відповідно до вимог ч. 1ст. 214 КПК Українислідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак, із поданих до скарги документів неможливо встановити факт отримання вказаної заяви уповноваженою особою, у даному випадку дізнавачем ОСОБА_10 , оскільки додана до скарги копія заява не містить належних відомостей (відміток) щодо дати проотримання заявиуповноваженою нате особою, та реєстрації у Дарницькому УП ГУ НП в м. Києві.

Крім того, заявник на підставу вимоги скарги про зобов`язання Дарницьке УП ГУ НП в м. Києві внести в ЄРДР заяву АТ ЗТ «Кедр» про підробку ОСОБА_5 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2014 та виконавчого листа від 01.10.2014 Дарницького районного суду м. Києва лише надає копію такої заяви та взагалі не описує обставин у скарзі, які б свідчили про допущену бездіяльність будь-якої посадової особи Дарницького УП ГУ НП в м. Києві у межах вказаного кримінального провадження, та встановлює обов`язок саме дізнавача ОСОБА_10 вносити вказану заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочинати розслідування.

Відповідно дост. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбаченихКПК України.

Таким чином, на посилання скаржника на те, щопосадова особа Дарницького районного управління поліції ГУ НП України в м. Києві допустила бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, судом оцінюється критично, оскільки вказана обставина не доведена заявником та не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, що є підставою для відмови у задоволенні скарги у цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника АТЗТ «Кедр» ОСОБА_3 до Дарницького УП ГУНП в м. Києві про внесення відомостей в ЄРДР про скоєння злочину, скасування постанови від 07.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 12015100020007168 від 19.08.2015 року - відмовити.

Ухвалу можебути оскарженобезпосередньо доКиївського апеляційногосуду протягом5днів здня їїоголошення.

Слідчий суддя: