Постанова

від 19.05.2021 по справі 395/288/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2021 року м. Кропивницький

справа № 395/288/20

провадження № 22-ц/4809/422/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вентура ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура на заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2020 року у складі судді Орендовського В.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура (далі ТОВ Вентура ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:0335, площею 5,8871 га, що розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом № 376 та № 374 від 19.03.2015 відповідно, яку ними отримано у спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі зазначали, що 13.08.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ Вентура було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. За умовами договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій - 6500 грн, але у жодному випадку не менше ніж 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю), орендна плата виплачується грошовими коштами через касу підприємства орендаря або перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця один раз на рік. Термін до 01 січня наступного року.

Про перехід прав та обов`язків за зазначеним договором оренди позивачі повідомили відповідача. TOB Вентура , розглянувши відповідні листи, виплатила орендну плату за 2014 рік, шляхом переказу коштів на зазначені в повідомленні розрахункові рахунки, а також задекларувала їх та вирахувала необхідні податки.

Однак, починаючи з 2015 року відповідач почав порушувати свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою і не здійснив виплати орендної плати за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, що є порушенням п.9 договору оренди землі, який є його істотною умовою. Станом на лютий 2020 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2015-2018 роках, належною позивачам земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків позивачам стало відомо, що ТОВ Вентура з 2015 по 2018 рік навіть не нараховував останнім орендну плату.

Просили розірвати договір оренди землі від 13.08.2013, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Вентура , а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2020 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 13.08.2013, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Вентура . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2020 року залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2020 року.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ Вентура подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вважає, що при ухваленні рішення судом не в повному обсязі з?ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до ухвалення рішення, яке суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Зокрема представник відповідача ОСОБА_4 вказує, що умови щодо розміру, періодичності та строків внесення орендної плати за землю встановлено законом. Згідно з ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Спірним договором не передбачено заборони дострокового виконання обов`язку орендарем.

В той же час, орендодавець, отримуючи від товариства орендну плату наперед, вчиняв дії, що свідчать про прийняття ним дострокового виконання товариством такого обов`язку.

Вважає, що зарахування виконаного орендарем обов`язку наперед має зараховуватись, зважаючи, що орендної плати було сплачено на 2 488,10 грн. більше ніж належало їм до виплати за договором оренди землі.

Посилаючись на ст. 599 Цивільного кодексу України зазначав, що зобов`язання ТОВ Вентура з виплати орендної плати за 2017-2019 роки, яке товариство, в тому рахунку, керуючись правом передбаченим ст. 531 ЦК України, виконувало достроково, мало б вважатись припиненим, а тому, відповідно, не може бути предметом розгляду у суді.

На думку представника відповідача, позивачі умисно ухиляючись від отримання орендної плати, не отримуючи поштовий переказ, який повернувся товариству, намагаються штучно створити спір, якого не існує.

Звертає увагу суду, що ТОВ Вентура після зміни керівника товариства вчинило всі залежні від нього дії задля виплати позивачам орендної плати за 2017-2019 роки, направивши належну до виплати суму поштовим переказом, про що свідчить банківські виписки та квитанції про направлення поштових переказів (наявні в матеріалах справи).

Зауважив, що строки зберігання розрахункових документів по виплаті орендної плати за 2015-2016 роки, відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, закінчились. До того ж, з урахуванням діяльності попереднього керівника товариства, відносно якого зареєстровано кримінальне провадження, в якому потерпілим є саме ТОВ Вентура , зібрати документи за вказаний період не видавалось за можливе з об`єктивних причин, не залежних від волі відповідача.

Посилаючись на ст. 261 Цивільного кодексу України, представник відповідача зазначив, що позивачі звернулись до суду з позовом 14.02.2020, а позовна давність щодо виплат за 2015, 2016 роки, сплинула в 01.01.2018-2019 роках, відповідно.

Водночас, такої заборгованості бути не могло, оскільки позивачі до 2019 року самостійно використовували належну їм земельну ділянку, відповідач не користувався земельною ділянкою, що було встановлено судовим рішенням у справі 395/809/18.

Представник відповідача вважає, що в даному випадку, не має систематичності (два та більше випадків) несплати орендної плати, відтак, підстави для розірвання договору оренди землі відсутні.

До того ж, самі позивачі, підтверджують зазначені обставини тим, що не наводять в позові розрахунку заборгованості і не просять стягнути таку заборгованість і це цілком закономірно, адже до 2019 року, вони самі вик

Просив скасувати заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09.09.2020 та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Судом встановлено, що 13.08.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ Вентура було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, площею 5,89 га, строком на 10 років, що підтверджується копією договору (а.с.8-9).

За умовами п.9 та п.11 договору оренди земельної ділянки від 13.08.2013 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій - 6500 грн. 00 коп. за середній земельний пай на території Коробчинської сільської ради на землях колишнього КСП ім. Шевченко с. Корбчине, але у жодному випадку не менше ніж 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю), орендна плата виплачується грошовими коштами через касу підприємства орендаря або перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата виплачується за вирахуванням податків, один раз на рік. Термін до 01 січня наступного року.

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки передбачено, що у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також у разі смерті орендодавця такі обставини не є підставою для зміни та розірвання договору оренди земельної ділянки.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності земельну ділянку кадастровий номер 3523883600:02:000:0335, площею 5,8871 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за № 376 та № 374 від 19.03.2015 року та копіями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.03.2015 року (а.с.10-13).

Про перехід прав та обов`язків за вищевказаним договором оренди позивачі повідомили відповідача. У повідомлені позивачі зазначили банківські реквізити для сплати орендної плати. Відповідач TOB Вентура , розглянувши відповідні листи, виплатив їм орендну плату за 2014 рік, шляхом переказу коштів на зазначені розрахункові рахунки, а також задекларував їх та вирахував податки.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідачів заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі .

Пунктом 40 договору оренди земельної ділянки від 13 серпня 2013 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також у разі смерті орендодавця та/або при реорганізації юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди земельної ділянки.

Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, включає право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі

№ 623/2953/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 420/550/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 623/2422/16-ц.

У даній справі між сторонами виник спір з приводу виконання/невиконання відповідачем зобов`язання сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою на умовах, визначених договором впродовж 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 років.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Пунктом 39 договору оренди передбачено його розірвання в односторонньому порядку за умови несплати орендної плати більше двох років (а.с.8 зворот).

Позивачі, звертаючись до суду зазначали, що відповідач у порушення взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати не виконує, що призвело до систематичної несплати відповідачем орендної плати, що є достатньою правовою підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У силу положень 12, 81 ЦПК України обов`язок спростування наданих позивачем аргументів покладається на відповідача.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ТОВ Вентура не виплачувало з 2015 по 2019 роки орендну плату за користування земельною ділянкою, на підставі укладеного між ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та ТОВ Вентура договору про оренду землі від 13 серпня 2013 року дійшов висновку про наявність підстав для його розірвання.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки ТОВ Вентура не надало будь-яких письмових доказів на підтвердження виконання ним обов`язку перед позивачами по її виплаті.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19) та постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19), від 20 травня 2020 року у справі № 132/1947/18 (провадження № 61-16734св19).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачі ухилялися від отримання орендної плати є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, господарству були відомі банківські рахунки позивачів (орендодавців), на які їм вже виплачувалася орендна плата за 2014 рік, і тому відповідач мав змогу виконати обов`язок по сплаті орендної плати, шляхом переказу коштів на такі рахунки.

Доводи апеляційної скарги про те, що документи (касові ордери, відомості тощо), які підтверджують сплату господарством орендної плати позивачам за 2015, 2016, 2017, 2018 роки були знищені ТОВ Вентура за збігом терміну їх зберігання, не виключають обов`язку відповідача підтвердити виконання обов`язку виплати орендної плати належними та допустимими доказами.

При цьому, відповідач не надав доказів про знищення документів, які підтверджували б виплату орендної плати позивачам, а саме відповідного акта про їх вилучення та знищення.

Також не ґрунтуються на доказах й твердження апеляційної скарги про дострокове виконання відповідачем орендної плати, шляхом виплати орендодавцям наперед 2 488,10 грн. Натомість, позивачами надано копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, в яких відсутня інформація про надходження виплати орендної плати за користування земельною ділянкою (а.с.15-19, 22-26)

Щодо аргументів апеляційної скарги про застосування до позовних вимог строку позовної давності, то вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України ).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, позивачі звернулися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 (провадження № 61-1079).

Отже, викладене свідчить про те, що позивачі, звертаючись до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав, не пропустили позовну давність, оскільки вони є власниками земельної ділянки та не можуть бути обмеженими у праві звернутися до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки.

Також, не приймаються до уваги й судження представника відповідача, висловлені ним в суді апеляційної інстанції, які зводяться до фактичної зміни доводів апеляційної скарги та дослідження нових обставин, які були встановлені рішеннями судів, що набрали законної сили, ухваленими між тими самими сторонами, оскільки ці обставини не стосуються питання виплати орендної плати за спірним договором оренди.

Крім того, чинним ЦПК передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її, лише, протягом строку на апеляційне оскарження (ч.1 ст. 364 ЦПК України).

При цьому, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Посилання представника відповідача на те, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для зміни цих доводів після відкриття апеляційного провадження у справі.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга - без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура залишити без задоволення.

Заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко