Ухвала

від 27.05.2021 по справі 457/687/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 457/687/20

провадження № 61-7010ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛІДЕР 8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛІДЕР 8 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСББ ЛІДЕР 8 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 122 989,11 грн.

Вирішено питання судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСББ ЛІДЕР 8 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року в задоволенні клопотання ОСББ ЛІДЕР 8 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги було відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційна скарга ОСББ ЛІДЕР 8 була визнано неподаною і повернута заявнику у зв`язку з невиконанням вимог суду щодо сплати судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСББ ЛІДЕР 8 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2020 року залишено без руху.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені причини пропущення строку апеляційного оскарження не є тими підставами, які можна визнати поважними.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСББ ЛІДЕР 8 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2020 року у вказаній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які можна визнати поважними, заявник не вказав, а безпідставне поновлення такого строку буде суперечити вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про розумні строки розгляду справи.

26 квітня 2021 року Рупінський О. Б., який діє від імені ОСББ ЛІДЕР 8 , засобами електронного зв`язку з використання електронного цифрового підпису звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у зазначеній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення її недоліків.

20 травня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема заява про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану ухвалу заявник отримав лише 13 квітня 2021 року, на підтвердження надано докази.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Львівського апеляційного суду постановлено 10 березня 2021 року та оприлюднено 17 березня 2021 року.

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає алгоритм поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах Науменко проти України від 09 листопада 2004 року, Полтораченко проти України від 18 січня 2005 року та Тімотієвич проти України від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм закону, перевірив доводи заявника, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження та, встановивши, що ці підстави є неповажними, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи по своїй суті зводяться до неправильного тлумачення заявником норм цивільного процесуального законодавства України та правильність висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛІДЕР 8 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку ЛІДЕР 8 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛІДЕР 8 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛІДЕР 8 про відшкодування шкоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко