Постанова

від 25.05.2021 по справі 922/2401/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Справа № 922/2401/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя (доповідач): судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Медуниця О. Є. Телеснюк І.В. не з`явились Зуйков В. І. (в порядку самопредставництва), наказ (розпорядження) №11 від 04.10.2018 року, посадова інструкція від 02.01.2020 року Тютюнник О. А. (адвокат), ордер серії АХ №1023303 від 21.04.2021 року на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво №1203 від 14.06.2004 року про право на заняття адвокатською діяльністюрозглянувши апеляційну скаргу (вх.№656 Х/3) Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харківна рішення Господарського суду Харківської області від26.01.2021 року (повний текст рішення складено 01.02.2021 року)у справі№922/2401/20 (суддя Г.І. Сальнікова)за позовом до проВійськової частини НОМЕР_1 , с. Ольшаниця Київська область Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків стягнення 41 983,29 грн. В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року до господарського суду Харківської області Господарського суду Харківської області подано позов Військової частини НОМЕР_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" (відповідач) про стягнення 27 117,42 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов`язань за Договорами поставки: №51/16/30 від 02.08.2019; №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 в частині своєчасного здійснення відповідачем постачання товару у встановлені договором строки, з урахуванням чого, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку за невчасну поставку товару, що становить: за договором поставки №51/16/30 від 02.08.2019 неустойка у розмірі 16211,84 грн, за договором поставки №59/16/30 від 14.08.2019 неустойка у розмірі 9106,30 грн. та за договором №67/16/30 від 05.09.2019 неустойка у розмірі 1799,28 грн., всього 27117,42 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2020 у справі №922/2401/20 повернуто позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "Тімберхаус" про стягнення 27117,42 грн.; повідомлено Військову частину НОМЕР_1 , що відповідно до ч.8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Військова частина НОМЕР_1 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року у справі та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 01.09.2020 у справі №922/2401/20 скасовано, справу №922/2401/20 передано на розгляд господарському суду Харківської області.

01.12.2020 матеріали справи №922/2401/20 надійшли до господарського суду Харківської області за вх. № 1850.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2020 у справі №922/2401/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та розгляд справи по суті призначено на 22.12.2020 об 11:15 год.

21.12.2020 від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 5254), відповідно до якого, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 41893,29 грн., що складається із суми штрафу у розмірі 20 957,35 грн. та суми пені у розмірі 21025,94 грн. (том 1, а.с. 101-107).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 прийнято клопотання Військової частини НОМЕР_1 про збільшення розміру позовних вимог (вх. №5254 від 21.12.2020).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року (повний текст рішення складено 01.02.2021 року) у справі №922/2401/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" (61030, м. Харків, вул. Староверещаківська, буд. 35, код ЄДРПОУ 41125903) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - 20957,35 грн. штрафу; 21025,94 грн. пені; 2102,00 грн. судового збору за подання позову до суду та 2102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків 23.01.21021 року звернулось з апеляційною скаргою б/н від 232.032.2021 року, в якій останній просить:

- поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

- рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2021 р. по справі №922/2401/20 скасувати частково, змінити рішення, відмовивши в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус на користь Військової частини НОМЕР_1 санкцій за порушення строків поставки 14 566,07 грн. пені та 19 880,85 грн. штрафу та 2102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги;

- судові витрати розподілити між сторонами відповідно задоволених позовних вимог.

Апелянт вважає, що при винесені вказаного рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, рішення прийнято за умов недоведеності обставин, які мають значення у справі та які судвважав встановленими, що стало наслідком невідповідність висновків суду обставинам справи.

Із зазначеним рішенням суду ТОВ «Тімберхаус» не згоден частково.

На думку скаржника, судом неправомірно було оцінено, як порушення відповідачем положень договорів поставки та вимог чинного законодавства та відповідно застосовано штрафні санкції за прострочення поставки товару, за умови коли таке «порушення» стало наслідком недобросовісних дій саме позивача по прийманню товару.

ТОВ «Тімберхаус» не згоден із застосування пені та штрафу у тих випадках, коли позивач «забув» прийняти товар, який був доставлений до станції призначення у строки передбачені договором та коли позивач приймав товар протягом 50 діб (вагон №63653620), 28 діб (вагон №№ 63464622), 68 діб (вагон № 65245243) та, за які було відповідно нараховано безпідставні санкції за порушення відповідачем в сумі 14566,07 грн. пені та 19880, 85 грн. штрафу (контрозрахунок додається).

При цьому, апелянт звертає увагу суду, що за договорами поставки, які було укладено між сторонами, а саме договори №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019, здійснювались регулярні поставки товару. Всього позивачі було доставлено 14 вагонів з товаром (реєстр додається), які приймались ним у середньому протягом однієї - двох діб (завжди без участі безпосередньо представника постачальника, який здійснював контроль за прийманням товару дистанційно) у рамках домовленості між сторонами та звичаїв ділового обороту.

Щодо пені та штрафу за порушення строків поставки товару, доставленого до станції призначення у вагоні №63653620.

Апелянт звертає увагу суду, що постачальник вчасно доставив товар до станції призначення, а Покупець фактично отримав його та вивантажив з вагону, при цьому документально оформив приймання товару лише через 50 днів після надходженнгя вагону на станцію.

Щодо пені та штрафу за порушення строків поставки товару. Доставленого до станції призначення у вагоні №63464622.

Скаржник звертає увагу суду, на те, що постачальник доставив товар до станції призначення, порушивши строк поставки всього на 13 днів, а покупець фактично отримав його та вивантажив з вагону, при цьому документально оформив приймання товару лише через 28 днів після отримання. Натомість позивач здійснив розрахунок санкцій виходячи з 41 дня прострочення поставки (а не 13, як було насправді), що стало підставою нарахування пені в збільшеному обсязі та штрафу за прострочення поставки.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив строк поставки на лише на 13 днів, з чим погодився у відзиві на позовну заяву, та готовий сплатити пеню за це порушення, розмір якої становив 110,97 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості №142 від 25.08.2020 р., наданого позивачем до клопотання про усунення недоліків).

За даних обставин, у зв`язку з порушенням строки поставки на лише на 13 днів з боку Постачальника нарахування пені в розмірі 239,03 грн. (350-110,97) та штрафу (в повному обсязі, через те, що порушення строку поставки було меншим за 30 днів) є протиправними.

Щодо пені та штрафу за порушення строків поставки товару, доставленого до станції призначення у вагоні № 65245243.

Апелянт відзначає, що постачальник вчасно доставив товар до станції призначення, а покупець фактично отримав його та вивантажив з вагону, при цьому документально оформив приймання Товару лише через 68 днів після отримання, що стало підставою нарахування пені та штрафу за прострочення поставки на 69 календарних днів.

Позивач відвантажив товар з вказаного вагону та «забув» про те, що його потрібно документально оформити, що зробив лише через 68 днів після отримання товару.

Тому, на переконання скаржника, у зв`язку з відсутністю порушення з боку постачальника нарахування пені та штрафу є протиправним.

При цьому, судом не було враховано та надано належної оцінки таким фактам:

- в Договорах міститься вимога, щодо приймання товару Покупцем відразу після прибуття до місця поставки (на залізничну станцію);

- в Договорах відсутні положення, щодо можливості відкладення приймання товару у випадку неприбуття представника Постачальника;

- Покупець регулярно за таких самих умов приймав товар без безпосередньої участі представника Постачальника, відразу після прибуття на станцію протягом однієї-двох діб було прийнято 11 вагонів, що свідчить про сталість домовленостей між сторонами, саме про такий порядок приймання товару;

- Прострочення приймання товару, який було доставлені у вищевказаних вагонах складало не «більше ніж протягом доби з моменту прибуття на станцію» (як вказав суд), а протягом 50, 28 та 68 діб;

Позивач жодним чином не пояснив та не надав докази того, чому саме 3 вагони не були прийняті відразу по прибуттю під час розвантаження з вагонів та потребували присутності представника постачальника, а інші 11 вагонів було можливо прийняти згідно домовленістю між сторонами, шляхом дистанційного контролю з боку постачальника;

- Товар з вагонів №65245243, №63464622, №63653620 був розвантажений, фактично прийнятий та перемішений позивачем до власних складів, але Акти приймання не були оформлені у належний строк, бо позивач «забув» або «не знайшов» документів, що зокрема підтверджується скриншотом (знімком екрану) з електронного листування (наявні у матеріалах справи) та частковим прийманням товару у вагоні №63464622 (який прибув на станцію призначення 12.09.19, був розвантажений та частково прийнятий наступного дня відповідно до Акту № 16/6 від 13.09.19 р., а частково прийнятий через 28 днів згідно з Актом № 25/6 від 10.10.19 р.)

При цьому, умовами пункту 2.4 договорів №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 визначено, що товар повинен бути доставлений до залізничних станції. Умовами пункту 2.6 договорів сторонами визначено обов`язок продавця доставити товар до місця приймання, і що товар вважається прийнятим після розвантаження та фактичного його одержання представником військової частини на станції одержання, тільки тоді підписується накладна, акт приймання та передається на оплату.

На переконання апелянта, судом не було враховано, що відповідач (постачальник), виконав свої зобов`язання по поставці товару належним чином, при цьому саме позивачем (покупцем) не було в належні строки оформлено документи про прийняття товару, що спричинило наявність «документального» прострочення, без фактичного порушення з боку відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року, керуючись ст.ст. 119, 234, 235, 256, 262, 263 Господарського процесуального кодексу України, визнано причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважними. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року у справі №922/2401/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №922/2401/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року. Встановлено учасникам справи строк до 19.03.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків надати суду обґрунтоване клопотання щодо поданих разом з апеляційною скаргою контррозрахунку пені та штрафу, реєстр поставок між сторонами у відповідності до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року у справі №922/2401/20.

15.03.2021 року на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус надійшло клопотання, в якому останній просить прийняти та долучити до матеріалів справи дані до апеляційної скарги контр-розрахунок сум пені та штрафу (по спірним поставкам) та реєстр вагонів, в яких доставлений товар по договорам №51/16/30 від 02.08.2019 р., №59/16/30 від 14.08.2019 р. та №67/16/30 від 05.09.2019 р.

Крім іншого, відповідач вказує, що контр-розрахунок та реєстр вагонів не містять у собі жодних даних, які б не було подано до суду першої інстанції; вказані документи були складені для більш зручного сприйняття інформації, викладеної в апеляційній скарзі. Їх зміст складають лише дані, що містяться в доказах, поданих сторонами до суду першої інстанції до ухвалення рішення, що оскаржується, та доданих до матеріалів справи.

24.03.2021 року від Військової частини НОМЕР_1 (в межах строку) надійшов відзив на апеляційну скаргу №642 від 15.03.2021, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ Тімберхаус залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/2401/20 призначено до розгляду на "21" квітня 2021 р. о 14:30 год. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Тімберхаус надійслати на адресу Військової частини НОМЕР_1 клопотання в якому відповідач просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи дані до апеляційної скарги контр-розрахунок сум пені та штрафу (по спірним поставкам) та реєстр вагонів, в яких доставлений товар по договорам №51/16/30 від 02.08.2019 р., №59/16/30 від 14.08.2019 р. та №67/16/30 від 05.09.2019 р. Позивачу встановлено строк до 14.04.2021 року для подання суду своїх міркувань або заперечень щодо заявленого відповідачем клопотання.

Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

19.04.2021 у зв`язку з відпусткою судді Радіонової О.О., яка входить до складу постійної колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи і відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Враховуючи наведене та зважаючи на приписи частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги позивача розпочався спочатку.

Ухвалою суду, яку занесено до протоколу судового засідання, у судовому засіданні 21.04.2021 року з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року у справі №922/2401/20 було оголошено перерву до 26.05.2021 року о 15:20 год.

Представників відповідача було повідомлено про оголошення перерви під розписку.

В судовому засіданні 26.05.2021 року представники відповідача наполягали на вимогах, викладених в апеляційній скарзі просили рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2021 р. по справі №922/2401/20 скасувати частково. Змінити рішення, відмовивши в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус на користь Військової частини НОМЕР_1 санкцій за порушення строків поставки 14 566,07 грн. пені та 19 880,85 грн. штрафу та 2102,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання 26.05.2021 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал, які повернулись на адресу суду.

19.05.2021 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання, в якому останній просить розгляд апеляційної скарги проводити без його участі. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скарзі підтримує в повному обсязі. Просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №922/2401/20 без змін.

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 26.05.2021 року, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого ст.273 ГПК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність представника позивача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи 02.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) було укладено Договір поставки №51/16/30 (надалі - Договір №51/16/20) (т.с. 1 а.с. 126-129), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити замовнику товар згідно специфікації, а саме круглі лісоматеріали PinS C D1b L2 та PinS C D2a L2.

Термін поставки продукції по договору №51/16/30 від 02.08.2019 (згідно додаткової угоди №1 від 02.08.2019) був поділений на три партії, а саме: перша партія повинна бути поставлена до 19.08.2019; друга партія повинна бути поставлена до 26.08.2019; третя партія повинна бути поставлена до 31.08.2019.

Позивачем у позові вказано про те, що загальний обсяг поставки по договору становив 360 м продукції. Станом на 03.10.2019 було поставлено 224,68 м3 продукції за вищевказаним договором №51/16/30.

Відповідно до п. 2.5 договору поставки №51/16/30 від 02.08.2019 товар мав бути поставлений до 31.08.2019.

Проте відповідач у встановлений договором термін не поставив відповідний товар, у зв`язку з чим відповідачем була нарахована пеня за порушення поставки товару відповідно п.6.2. Договору та рахунку-фактури №211 від 31.10.2019, де зазначені дати фактичного отримання лісоматеріалів та прострочена кількість днів за кожну партію.

Термін поставки продукції по договору №59/16/30 від 14.08.2019 (згідно додаткової угоди № 1 від 14.08.2019)- том 1, а.с. 137 також був поділений на три партії, а саме:

- перша партія повинна бути поставлена до 26.08.2019;

- друга партія повинна бути поставлена до 29.08.2019;

- третя партія повинна бути поставлена до 31.08.2019.

Загальний обсяг поставки по договору становив 360 м3 продукції.

Позивачем у позові вказано, що станом на 03.10.2019 відповідачем було поставлено лише 224,68 м3 продукції, відтак кількість недопоставленої продукції становила 135,32 м3.

Відповідно до пункту 6.2 договору №51/16/30 сторони передбачили, що у випадку порушення встановлених строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотків від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення, а у випадку прострочення більше 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Також, 14.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) було укладено Договір поставки №59/16/30 (надалі - Договір №59/16/20) (т.с. 1 а.с. 132-136), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити замовнику товар згідно специфікації, а саме круглі лісоматеріали PinS C D1b L2 та C D2a L2.

Термін поставки продукції за договором №59/16/30 від 14.08.2019 (згідно додаткової угоди № 1 від 14.08.2019, том 1, а.с. 137) був поділений на три партії, а саме:

- перша партія повинна бути поставлена до 26.08.2019;

- друга партія повинна бути поставлена до 29.08.2019;

- третя партія повинна бути поставлена до 31.08.2019.

Загальний обсяг поставки по договору становив 360 м3 продукції.

Позивачем у позові вказано, що зобов`язання з постачання продукції за договором №59/16/30 від 14.08.2019 відповідачем здійснено із порушенням встановлених строків поставки товару.

Окрім того, 05.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) було укладено Договір поставки №67/16/30 (надалі - Договір №67/16/20) (том 1 а.с. 138-141), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити замовнику товар згідно специфікації, а саме круглі лісоматеріали PinS C D1b L2 до 20.09.2019.

Загальний обсяг поставки за договором №67/16/20 становив 141 м3 продукції.

Позивачем у позові наголошено про те, що станом на 05.11.2019 відповідачем було поставлено лише продукцію у кількості 134,2974 м3, відтак недопоставлена кількість продукції становила 6,7026 м.

Умовами пункту 6.7 договорів сторони передбачили та встановили що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором в натурі.

Відповідно до договорів поставки №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 відповідач зобов`язався поставити позивачу товар у строки та розмірі, встановлений у специфікації. Втім свої зобов`язання відповідач виконав неналежним чином, із порушенням встановлених договорами строків.

Позивачем у позові вказано, що відповідачем, у порушення положень вищевказаних договорів поставки та вимог законодавства не виконано своєчасно та належним чином своїх зобов`язань щодо постачання товару у строк, встановлений договором, в зв`язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20957,35 грн. штрафу та 21025,94 грн. пені.

У зв`язку із порушенням відповідачем встановлених строків поставки товару, позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії (том 1 а.с. 143, 145-149), в яких позивач вимагав вжити відповідачем заходів щодо якомога швидшої поставки товару за договорами поставки №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019.

У відповідь на претензію №2637 від 03.09.2019, відповідач своїм листом повідомив позивача про те, що залізничні вагони, які містять залишок товару, вже майже надійшли до станції Маріуполь-порт та остаточно прибудуть в найближчі дні (том 1 а.с. 144).

З метою досудового врегулювання спору позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія з вимогою про сплату неустойки за несвоєчасну поставку товарів за договорами поставки № 51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 (том 1 а.с. 147-148).

Проте відповідач відповіді не надав та неустойку в добровільному порядку позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку аргументам оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України - з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст. 269 ГПК України - колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 41 983,29 грн. штрафу та пені по поставці круглих лісоматеріалів PinS C D1b L2 та PinS C D2a L2 по договорам №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.209, №67/16/30 від 05.09.2019, з яких 20957,35 грн. штрафу, 21025,94 грн. пені (з урахуванням прийнятої судом, заяви про збільшення позовних вимог).

Укладені між сторонами договори №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно положень ч. 4 статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Приписами статті 614 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 616 вищенаведеного Кодексу встановлено, що якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі, згідно п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом Харківської області не було враховано та надано належної оцінки таким фактам.

В договорі міститься вимога, щодо приймання товару покупцем відразу після прибуття до місця поставки (на залізничну станцію).

В договорах відсутні положення, що можливості відкладення приймання товпру у випадку неприбуття представника постачальника.

Неправомірними є висновки суду першої інстанції про ті обставини, що прострочення приймання товару , який було доставлено у спірних вагонах складало не більш ніж протягом доби з моменту прибуття на станцію.

Позивачем не надано обґрунтувань та доказів, чому саме 3 вагони не були прийняті відразу по прибуттю під час розвантаження вагонів та потребували присутності представника простачальника, а інші 11 вагонів було можливо прийняти згідно за домовленістю між сторонами, шляхом дистанційного контролю з боку Постачальника.

Умовами пункту 2.4 договорів №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 визначено, що товар повинен бути доставлений до залізничної станції. Умовами пункту 2.6 договорів сторонами було визначено обов`язок продавця доставити товар до місця приймання, і що товар вважається прийнятим після розвантаження та фактичного його одержання представником військової частини на станції одержання, тільки тоді підписується накладна, акт приймання передається на оплату.

Місцевим господарським судом не було враховано, що відповідач (постачальник) виконав свої зобов`язання по поставці товару, при цьому саме позивачем не було в належні строки оформлено документи про прийняття товару, що спричинило наявність прострочення.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 6.2 договорів №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019, сторони погодили, що у випадку порушення встановлених строків поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотків від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення, а у випадку прострочення більше 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

За розрахунком позивача, заявлений до стягнення штраф становить 20 957,35 грн. та пеня 21 025,94 грн. А саме:

За договором № 51/16/30 від 02.08.2019:

- зобов`язання з постачання круглих лісоматеріалів PinS C D1b L2:

- термін поставки товару до 19.08.2019, поставлено 23.08.2019 3,0481 м3, період нарахування пені з 20.08.2019 по 22.08.2019 (3 дні);

- термін поставки товару до 26.08.2019, поставлено 27.08.2019 37,3661 м3, період нарахування пені 27.08.2019 (1 день);

- термін поставки товару до 31.08.2019, поставлено 10.10.2019 20,1851 м3, період нарахування пені з 01.09.2019 по 09.10.2019 (39 днів).

- зобов`язання з постачання круглих лісоматеріалів PinS C D2a L2:

- термін поставки товару до 26.08.2019, поставлено 27.08.2019 6,0103 м3, період нарахування пені 27.08.2019 (1 день);

- термін поставки товару до 31.08.2019, поставлено 10.10.2019 41,889 м3, період нарахування пені з 01.09.2019 по 09.10.2019 (39 днів);

- штраф термін поставки товару до 31.08.2019, поставлено 10.10.2019, прострочення поставки товару 39 днів (штраф 7% від суми невчасно поставленого товару понад 30 днів, сума рядка 7 та 14 колонки 6 розрахунку по договору).

За договором № 59/16/30 від 14.08.2019:

- зобов`язання з постачання круглих лісоматеріалів PinS C D1b L2:

- термін поставки товару до 26.08.2019 поставлено 27.08.2019 43,644 м3,період нарахування пені 27.08.2019 (1 день);

- термін поставки товару до 26.08.2019 поставлено 04.09.2019 4,49 м3,період нарахування пені з 27.08.2019 по 03.09.2019 (8 днів);

- термін поставки товару до29.08.2019 поставлено 04.09.2019 46,2116 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 03.09.2019 (5 днів);

- термін поставки товару до 29.08.2019 поставлено 09.09.2019 8,8427 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 08.09.2019 (10 днів);

- термін поставки товару до 29.08.2019 поставлено 10.10.2019 4,065 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 09.10.2019 (41 день);

- термін поставки товару до 29.08.2019 поставлено 07.11.2019 0,881 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 06.11.2019 (69 днів);

- термін поставки товару до 31.08.2019 поставлено 07.11.2019 60 м3, період нарахування пені з 01.09.2019 по 06.11.2019 (67 днів).

- зобов`язання з постачання круглих лісоматеріалів PinS C D2a L2:

- термін поставки товару до 26.08.2019 поставлено 04.09.2019 27,4183 м3, період нарахування пені з 27.08.2019 по 03.09.2019 (8 днів);

- термін поставки товару до 29.08.2019 поставлено 04.09.2019 19,4817 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 03.09.2019 (5 днів);

- термін поставки товару до 29.08.2019 поставлено 04.09.2019 39,166 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 03.09.2019 (5 днів);

- термін поставки товару до 29.08.2019 поставлено 09.09.2019 1,3514 м3, період нарахування пені з 30.08.2019 по 08.09.2019 (10 днів);

- термін поставки товару до 31.08.2019 поставлено 09.09.2019 60 м3, період нарахування пені з 01.09.2019 по 08.09.2019 (8 днів);

- штраф термін поставки товару до 31.08.2019, товар поставлено 10.10.2019, прострочення поставки товару 39 днів (штраф 7% від суми невчасно поставленого товару понад 30 днів, сума рядків6, 7, 8колонки 6 розрахунку по договору).

За договором № 67/16/30 від 05.09.2019:

- зобов`язання з постачання круглих лісоматеріалів PinS C D2a L2:

- термін поставки товару до 20.09.2019 поставлено 18.12.2019 6,7026 м3, період нарахування пені з 21.09.2019 по 17.12.2019 (88 днів);

- штраф термін поставки товару до 20.09.2019 поставлено 18.12.2019 прострочення поставки товару 88 днів (штраф 7% від суми невчасно поставленого товару понад 30 днів, рядок 3 колонки 6 розрахунку по договору).

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 20 957,35 грн та пені в сумі 21 025,94 грн, суд першої інстанції встановив, що дані нарахування відповідають умовам п. 6.2. договорів №51/16/30 від 02.08.2019, №59/16/30 від 14.08.2019 та №67/16/30 від 05.09.2019 та вимогам чинного законодавства, нараховані вірно. З урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 20957,35 грн та пені в сумі 21025,94 грн підлягають задоволенню.

Судова колегія апеляційної інстанції перевіривши правові підстави, період нарахування, дійшла висновку, що він частково є необґрунтованим. Тому, як ані позовна заява ані клопотання про збільшення розміру позовних вимог не містило детальних розрахунків сум штрафів та пені. Детальні розрахунки сум штрафів та пені були додані позивачем до відповіді на Відзив на позовну заяву (т.2 а.с. 2-3):

-по договору №51/16/30 від 02.08.2019 (том 2, а.с.3) неустойка у розмірі 16 211,82 грн.;

-по договору №59/16/30 від 14.08.2019 (том 2, а.с.4) неустойка у розмірі 21 586,57 грн.;

-по договору №67/16/30 від 05.09.2019 (том 2, а.с.4) неустойка у розмірі 4 184,91 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з нарахуваннями сум неустойки частково з наступних підстав.

Щодо неустойки за порушення строків поставки товару, що оскаржуються, доставленого до станції призначення у вагоні № 65245243.

Сума неустойки, розрахована позивачем, відображена у розрахунку неустойки по договору №59/16/30 від 14.08.2019 (том 2, а.с. 4) та, зокрема, включає у себе суми, з якими не згоден Відповідач:

-пеня 127,66 + 8 442 = 8569,66 грн. (рядки № 8, 9 розрахунку неустойки - графа 4, номер Акту приймання передачі 26/6).

- штраф 8 949,5 грн. (частково у рядку № 16 розрахунку неустойки 8 949,5 = 9547,06 - 597,56 (рядок 7 - штраф за товар, прийнятий актом №25/6).

Зазначені суми неустойки нараховані позивачем за порушення поставки товару Круглих лісоматеріалів Ріn S С D1b L2, за договором №59/16/30 від 14.08.2019 (т.1, а.с. 132-135), специфікація від 14.08.2019 року (том 1, а.с. 136), додаткова угода від 14.08.2019 р (том 1, а.с. 137).

Із матеріалів справи вбачається, що товар було доставлено 30.08.2019 р. у вагоні №65245243, згідно Накладної (залізничної) від 20.08.2019 року (том 1, а.с. 212), видаткова накладна №769 від 20.08.2019 року (том 1, а.с. 159).

Акт приймання-передачі № 26/6 від 07.11.2019 р. (том.1 а.с. 31зворотна сторона) містить інформацію про дату надходження (30.08.2019 р.) та дату закінчення приймання (07.11.2019 р.)

Тобто, приймання товару відбулось через 68 днів після надходження вагону на станцію.

Щодо неустойки за порушення строків поставки товару, що оскаржуються, доставленого до станції призначення у вагоні № 63464622.

Сума неустойки, розрахована позивачем, відображена у розрахунку неустойки по договору №59/16/30 від 14.08.2019 (том 2, а.с. 4) та, зокрема, включає у себе суми, з якими не згоден відповідач:

-пеня 350 грн. (рядок № 7 розрахунку неустойки - графа 4 номер Акту приймання передачі 25/6).

-Штраф 597,56 грн. (частково у рядку № 16 розрахунку 597,56 = 9547,06 - 8949,5

(рядки 8,9 - штраф за товар, прийнятий актом №26/6).

Зазначені суми неустойки нараховані позивачем за порушення поставки товару Круглих лісоматеріалів РіnS C D1b L2, за договором №59/16/30 від 14.08.2019 (том 1, а.с. 132-135), специфікація від 14.08.2019 року (том 1, а.с. 136), додаткова угода від 14.08.2019 р. (том 1 а.с. 137).

Товар було доставлено 12.09.2019 року у вагоні №63464622, згідно Накладної (залізничної) від 20.08.2019 року (том 1, а.с. 183), видаткова накладна №789 від 30.08.2019 року (том 1, а.с. 160).

Акт приймання-передачі № 25/6 від 07.11.2019 р. (том 1 а.с.30) містить інформацію про дату надходження (12.09.2019 р.) та дату закінчення приймання (10.10.2019 р.)

Тобто приймання товару відбулось через 28 днів після надходження вагону на станцію.

Щодо неустойки за порушення строків поставки товару, що оскаржуються, доставленого до станції призначення у вагоні № 63653620.

Сума неустойки розрахована позивачем відображена у розрахунку неустойки по договору №51/16/30 від 02.08.2019 р. (том 2, а.с. 3), у тому числі, включає у себе суми, з якими не згоден Відповідач:

-Пеня 1794,86 + 3962,54 = 5757,38 грн. (рядки № 8, 15 розрахунку неустойки - графа 4, номер Акту приймання передачі 24/6).

-Штраф 10333,79 грн. (рядок № 16 розрахунку неустойки).

Зазначені суми неустойки нараховані позивачем за порушення поставки товару Круглих лісоматеріалів РіnS С D1 b L2, Круглих лісоматеріалів РіnS С D2 b L2, за договором №51/16/30 від 02.08.2019 (т.1, а.с. 126-129), специфікація (том 1, а.с. 130, додаткова угода (том 1 а.с. 131).

Товар було доставлено 20.08.2019 року у вагоні №63653620, згідно Накладної (залізничної) від 02.08.2019 року (том 1, а.с. 182), видаткова накладна №686 від 02.08.2019 року (том 1, а.с. 151).

Акт приймання-передачі № 24/6 від 07.11.2019 р. (том 1 а.с.24), містить інформацію про дату надходження (20.08.2019 р.) та дату закінчення приймання (10.10.2019 р.)

Тобто, приймання товару відбулось через 50 днів після надходження вагону на станцію.

У даному випадку, нарахування пені та штрафу у визначеному позивачем розмірі є необґрунтованим. Оскільки, позивачем не надано доказів у розумінні вимог статей 73-79 ГПК України щодо вжиття заходів прийняття вантажу своєчасно. Та документального оформлення в обумовлені договором строки. Також, не має підтвердження направлення повідомлення на адресу відповідача.

Судом першої інстанції не було враховано, що відповідач (постачальник) виконав свої зобов`язання по поставці належним чином, при цьому саме позивачем (покупцем) не було в належні строки оформлено документи про прийняття товару, що спричинило наявність документального прострочення, без фактичного порушення з боку відповідача.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про часткове скасування рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2021. Прийняття нового рішення, яким позовні вимоги Військової частина НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" про стягнення штрафу у розмірі 20957,35 грн та пені у розмірі 21025,94 грн. задовольнити частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберхаус» на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі 1 076,52 грн., пені у розмірі 6 459,87 грн., судового збору за подання позову у розмірі 377,32 грн., судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2102,00 грн. В іншій частині позову відмовити.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується зі стягненням з нього оскаржуваним рішенням суду витрат зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн. На думку останнього. Таке питання підлягало вирішенню саме судом апеляційної інстанції пр. прийнятті відповідного рішення або в порядку ст. 244 ГПК України.

Судова колегія дослідивши матеріали даної справи не погоджується з доводами відповідача в цій частині з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, до господарського суду Харківської області від Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімберхаус" надійшла позовна заява про стягнення 27 117,42 грн.

Ухвалою від 04.08.2020 позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк у п`ять днів для усунення виявлених недоліків. Зокрема, позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених у статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Так:

- всупереч частині 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позивач неналежним чином виклав вимоги щодо предмета спору. Так, позивач зазначив, що предметом спору є стягнення неустойки за неналежне виконання з боку відповідача Договорів поставки: № 51/16/30 від 02.08.2019; № 59/16/30 від 14.08.2019 та № 67/16/30 від 05.09.2019. Однак в прохальній частині позову позивач просить стягнути грошову суму у розмірі 27 117,42 грн.

- всупереч частини 3 (пункту 3) статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) по кожному договору окремо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року у справі №922/2401/20 повернуто позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "Тімберхаус" про стягнення 27117,42 грн.; повідомлено Військову частину НОМЕР_1 , що відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Військова частина НОМЕР_1 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року у справі та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р. (головуючий суддя Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року у справі №922/2401/20 скасовано. Справу №922/2401/20 передано на розгляд господарському суду Харківської області.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування ухвали господарського суду і передачі справи на розгляд суду першої інстанції розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Відповідно до пункту 6 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про повернення заяві позивачеві (заявникові).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що висновки ТОВ «Тімберхаус» в частині неправомірного стягнення судового збору є необґрунтованими. Оскільки, при поданні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.09.2020 року Військовою частиною НОМЕР_1 було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1092 від 07.10.2020 року (том 1, а.с.51).

Суд в силу імперативних норм повинен здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи по суті, що в даному випадку, і відображено в резолютивній частині рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року.

Стосовно стягнення з ТОВ «Тімберхаус» на користь Військової частини НОМЕР_1 судових витрат за подання позовної заяви в розмірі 2102,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 129 ГПК України судовий збір покладається, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При апеляційному перегляді данної справи судова колегія дійшла висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберхаус» на користь Військової частини НОМЕР_1 підлягає штраф у розмірі 1076,52 грн., пені у розмірі 6459,87 грн. В іншій частині позову відмовлено. Тому, судовий збір за подання позову підлягає стягненню з відповідача у розмірі 377,32 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберхаус».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275-277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімберхаус, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року у справі №922/2401/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 року у справі №922/2401/20 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберхаус» (61030, м. Харків, вул. Староверещаківська, буд. 35, Код ЄДРПОУ 41125903) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штрафу у розмірі 1 076,52 грн., пені у розмірі 6 459,87 грн., судового збору за подання позову у розмірі 377,32 грн., судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2102,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберхаус» (61030, м. Харків, вул. Староверещаківська, буд. 35, Код ЄДРПОУ 41125903) 2587,01 грн.- судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.05.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця