Ухвала

від 28.05.2021 по справі 916/1744/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1744/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбутпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбутпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

до Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво"

про стягнення 218 281,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбутпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 916/1744/20.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн.

У цій справі предметом спору є стягнення 218 281,28 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України рішення у справі № 916/1744/20 є малозначною, а оскаржуване судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи оскарження судового рішення у цій справі, скаржник посилається на випадки, передбачені підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки він знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, а неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права призводить до формування неправильної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах.

Водночас з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником у ній доводи, у контексті прийнятих у даній справі судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, а зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що надання стороні будь-яких переваг, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі не має.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбутпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 916/1744/20, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 7, 12, 46, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Проектний інститут "Одеський Промбутпроект" Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 916/1744/20.

2. Матеріали касаційної скарги на 24 (двадцяти чотирьох) аркушах, у тому числі платіжне доручення від 21.04.2021 № 1152 про сплату судового збору, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ