Ухвала

від 26.05.2021 по справі 708/1348/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 708/1348/18

провадження № 61-15535св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН ,

треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області, Чигиринська міська рада Черкаської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року у складі судді Івахненко О. Г. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Василенко Л. І., Карпенко О. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва , до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області, Чигиринська міська рада Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Приватне підприємство Колос Чигиринщини (далі - ПП Колос Чигиринщини ), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка (далі - ТОВ Агрофірма Кам`янка ), звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року № б/н, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН (далі - ТОВ СП НІБУЛОН ), скасувати номер запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 15737819 та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30780062 від 04 серпня 2016 року.

Зазначений позов мотивований тим, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини було укладено договір оренди землі № 34, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що було здійснено запис у державному реєстрі земель від 04 серпня 2011 року за № 712548704000199.

Згідно з умовами зазначеного договору у строкове платне користування було надано земельну ділянку кадастровий номер 71254870000:01:002:0776 строком на 5 років.

Також, між ПП Колос Чигиринщини та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34, за умовами якого сторони погодили збільшення розміру орендної плати та продовження строку дії договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34 строком на 10 років.

Відповідно до пункту 5 додаткового договору до договору оренди землі № 34 від 25 травня 2011 року сторони погодили: продовження строку дії Договору на 10 років. Сторонами погоджено, що строк, визначений в цьому пункті додаткового договору починає свій перебіг з моменту набрання чинності цим додатковим договором та спливає через 10 років від дня його початку, тобто 28 липня 2025 року останній день строку .

Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 16 березня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер, якої - 7125487000:01:002:0776 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі.

Вважає, що договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 є недійсним, а номер про інше речове право 15737819 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради, Черкаської області Грицаєнко О. А., індексний номер 30780062 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, зазначив, що жодних прав та обов`язків у ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору від 04 березня 2010 року не виникло, оскільки обов`язкову державну реєстрацію договору не було здійснено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року залучено до участі у справі ТОВ Агрофірма Кам`янка як правонаступника позивача ПП Колос Чигиринщини .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 , належної їй на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташованої на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запис про інше речове право 15737819 від 16 березня 2016 року та рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 30780062 від 04 серпня 2016 року щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 7125487000:01:002:0776.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що станом на час державної реєстрації речового права ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н укладеного 04 березня 2010 року між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 заявлене право оренди суперечило зареєстрованому праву, відомості про яке містились у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велась згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, тобто заявлене право оренди ТОВ СП НІБУЛОН суперечило зареєстрованому праву оренди ПП Колос Чигиринщини .

ПП Колос Чигиринщини як орендар, скористалося своїм правом на поновлення договору оренди відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме позивач, як орендар, та відповідач ОСОБА_1 , як орендодавець, підписали 28 липня 2015 року додатковий договір до договору оренди земельної ділянки № 34 від 25 травня 2011 року.

У зв`язку із визнанням недійсним договору оренди землі підлягають задоволенню вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 15737819 від 16 березня 2016 року та рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30780062 від 04 серпня 2016 року щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 7125487000:01:002:0776.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ТОВ СП НІБУЛОН - адвоката Мусійчук Н. Ю. залишено без задоволення, а рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ТОВ СП НІБУЛОН подало касаційну скаргу на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що не з вини товариства, а внаслідок протиправної бездіяльності відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області державна реєстрація оспорюваного договору від 04 березня 2010 року не була проведена. Наведені обставини встановлені постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі № 2а-4126/11/1470 і в силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Лише 16 березня 2016 року державним реєстратором було здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ СП НІБУЛОН на земельну ділянку на підставі договору від 04 березня 2010 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав.

Суди попередніх інстанцій на порушення норм процесуального права не з`ясували повно і всебічно обставини справи, а також не застосували до спірних правовідносин положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 124, 129 Конституції України.

Позивач станом на час укладення договору від 04 березня 2010 року не володів на підставі договору від 25 травня 2011 року жодним речовим правом на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, тому будь-які права позивача щодо цієї земельної ділянки, які виникли з договору від 25 травня 2011 року, не могли бути порушені на час укладення оспорюваного договору оренди землі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У травні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва (далі - СТОВ Говтва ), яке є правонаступником ТОВ Агрофірма Кам`янка , подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року зобов`язано скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 30 серпня 2006 року № 302 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, що належить ОСОБА_1 , а право користування землею, яке порушено і за захистом якого звернувся позивач діє на підставі іншого договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34, який було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712548704000199.

Будь-яке рішення про скасування реєстрації договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34 не приймалося.

Доводи заявника з посиланням на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року не можуть бути прийняті, оскільки договір оренди землі від 25 травня 2011 року не є предметом спору цієї справи та щодо нього не вирішується питання про його недійсність.

Станом на час державної реєстрації речового права ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н від 04 березня 2010 року між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 заявлене право оренди суперечило зареєстрованому праву, відомості про яке містилися у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, тобто заявлене право оренди ТОВ СП НІБУЛОН суперечило зареєстрованому праву оренди ПП Колос Чигиринщини , правонаступником якого є СТОВ Говтва .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини було укладено договір оренди землі № 34 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 622943, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011079800652 від 04 лютого 2010 року.

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712548704000199.

Згідно з пунктом 8 зазначеного договору строк його дії становить 5 років.

Отже, позивач у встановленому порядку набув відповідне право оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 до 24 травня 2016 року включно.

Згідно з пунктом 38 договору оренди по закінченню строку, на який було укладено цей договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди) відповідно до норм чинного законодавства.

28 липня 2015 року між ПП Колос Чигиринщини та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору оренди землі № 34 від 25 травня 2011 року, за умовами якого сторони погодили продовження строку дії договору на 10 років. Сторонами погоджено, що строк, визначений в цьому пункті додаткового договору починає свій перебіг з моменту набрання чинності цим додатковим договором та спливає через 10 (десять) років від дня його початку, тобто 28 липня 2025 року (останній день строку). Цей додатковий договір набирає чинності та стає невід`ємною частиною договору з дати його підписання сторонами (пункт 8 додаткового договору).

Разом з тим, 04 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП НІБУЛОН було укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, строком на 5 (п`ять) років (пункт 3.1 договору), який 16 березня 2016 року було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 серпня 2018 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. 16 березня 2016 року було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н від 04 березня 2010 року та 04 серпня 2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору про внесення змін до договору оренди землі б/н від 01 червня 2016 року, який укладено строком на 7 років з правом пролонгації.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Чигиринського районного суду Черкаської області .

08 жовтня 2019 року справа № 708/1348/18 надійшла до Верховного Суду.

06 березня 2020 року до Верховного Суду від СТОВ Говтва надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача, в якій заявник просив залучити його до участі у справі як правонаступника ТОВ Агрофірма Кам`янка . Зазначена заява мотивована тим, що 04 вересня 2019 року ТОВ Агрофірма Кам`янка було реорганізоване шляхом приєднання до СТОВ Говтва , про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року заяву СТОВ Говтва про залучення правонаступника сторони у справі задоволено.

Замінено позивача у цій справі на його правонаступника СТОВ Говтва .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України Про оренду землі ).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини було укладено договір оренди землі № 34. Згідно з пунктом 8 зазначеного договору строк його дії становить 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2011 року вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712548704000199.

В рамках розгляду цієї справи як місцевий суд так і суд апеляційної інстанції вказували, що укладений 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини договір оренди землі № 34 не є предметом спору цієї справи та стосовно нього не вирішується питання його недійсності.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, з огляду на те, що договір від 25 травня 2011 року № 34 не оскаржувався і недійсним не визнавався, а тому відповідно до презумпції правомірності договору закріпленій у статті 204 ЦК України СТОВ Говтва має право використовувати земельну ділянку, отриману ним в оренду за цим договором, а ОСОБА_1 , має право на отримання відповідної компенсації за користування належним їй майном.

Разом із тим, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі Хорнсбі проти Греції ( Hornsby v. Greece ) від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі Войтенко проти України ( Voytenko v. Ukraine ) від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

У пункті 43 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Також у рішенні ЄСПЛ від 18 травня 2004 року у справі Продан проти Молдови суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права та практику ЄСПЛ, судові рішення є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами кого вони стосуються.

04 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП НІБУЛОН було укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського призначення загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, строком на 5 (п`ять) років (пункт 3.1 договору).

Миколаївським окружним адміністративним судом в постанові від 06 червня 2011 року вирішувались створені ТОВ СП Нібулон юридичні перешкоди реалізації прав передбачених договором про оренду землі (протиправне нездійснення державної реєстрації договору оренди) та було зобов 'язано відділ Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію вказаного вище договору.

Згідно з Інформаційною довідкою № 65104749 від 04 серпня 2016 року, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року була виконана, право оренди за ТОВ СП Нібулон зареєстровано 16 березня 2016 року.

Таким чином, на час звернення позивача із цим позовом на спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , діють одночасно два договори оренди, які укладенні нею як з СТОВ Говтва так і з ТОВ СП Нібулон , які зареєстровані у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 709/1698/16-ц (провадження № 61-22189св18) викладено правовий висновок про те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 819/1499/17 викладено правовий висновок про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність уже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації .

У постанові від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виклала правовий висновок про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна .

Отже, виходячи із фактичних обставин цієї справи та того, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, а державний реєстратор повинен був запобігти одночасному існуванню подвійної державної реєстрації права оренди, проте позбавлений права ухилитись від виконання судового рішення, колегія суддів доходить висновку, що в цьому випадку існує конкуренція презумпції правомірності правочину, закріплена у статті 204 ЦК із принципом обов`язковості судових рішень, який закріплений у Конституції України та ЦПК України, а також рішеннях ЄСПЛ, що створило ситуацію яка становить виключну правову проблему.

Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків про наявність виключної правової проблеми, яка є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків, що конкуренція презумпції правомірності правочину, закріплена у статті 204 ЦК із принципом обов`язковості судових рішень, який закріплений у Конституції України та ЦПК України, а також рішеннях ЄСПЛ, свідчить про існування виключної правової проблеми щодо можливості визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та запису про інше речове право, який внесений на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та обов`язкове до виконання разом із існуванням договору оренди, який обов`язковий для виконання та який зареєстрований у встановленому порядку.

На переконання колегії суддів Третьої судової Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ця виключна правова проблема підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої судової практики та недопущення у майбутньому виникнення подібних правових колізій.

Разом із тим колегія суддів Третьої судової Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначає, що на даний час у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду перебувають інші справи у яких правовідносини аналогічні із справою, яка є предметом цього касаційного перегляду - № 708/746/19, № 708/835/19, а тому вирішення поставленої правової проблеми позитивно вплине на формування єдиної правозастосовчої судової практики та недопущення у майбутньому виникнення подібних правових колізій.

Крім того колегія суддів Третьої судової Палати Касаційного цивільного суду зазначає, що вирішенню в рамках розгляду цієї справи також підлягає питання набрання чинності договору оренди землі, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП НІБУЛОН 04 березня 2010 року.

У пункті 17.1 вказаного договору зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону України Про оренду землі в редакції до 01 січня 2013 року, встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

За приписами статті 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Як вже зазначалось вище, Миколаївським окружним адміністративним судом в постанові від 06 червня 2011 року вирішувались створені ТОВ СП Нібулон юридичні перешкоди реалізації прав передбачених договором про оренду землі (протиправне нездійснення державної реєстрації договору оренди) та було зобов`язано відділ Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію вказаного вище договору.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

Згідно з Інформаційною довідкою № 65104749 від 04 серпня 2016 року, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року була виконана, право оренди за ТОВ СП Нібулон зареєстровано 16 березня 2016 року.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 925/362/19 зроблено правовий висновок про те, що проведення протягом 2014-2017 років державної реєстрації речового права оренди земельних ділянок на підставі договору не може підмінити державну реєстрацію самого Договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності Договором, укладеним до 01 січня 2013 року.

Таким чином, оскільки державна реєстрація договору не була здійснена, цей договір не набрав чинності між Адміністрацією та ФГ, а вказане фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі. .

Проте колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду бажає відступити від такого висновку Касаційного господарського суду, оскільки у цій постанові не враховано принцип дії закону у часі.

Колегія суддів вважає, що оскільки договір був підписний в період дії Закону України Про оренду землі в редакції до 01 січня 2013 року, коли державна реєстрація була необхідна, проте для її вчинення присічного строку встановлено не було, а нова редакція закону не містила норм, відповідно до яких всі підписані сторонами договори оренди, але не зареєстровані, стануть нечинними, а тому проведення 16 березня 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі може замінити державну реєстрацію самого договору, отже може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на наведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків про наявність підстав, передбачених частинами третьою та п`ятою статті 403 ЦПК України, для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

За правилами частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Передача справи, що переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з метою забезпечення принципу правової визначеності в державі.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя.

Керуючись статтями 403 , 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 708/1348/18 (провадження № 61-15535св19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва , до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області, Чигиринська міська рада Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року .

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук