Ухвала

від 30.06.2021 по справі 708/1348/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

30 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 708/1348/18

Провадження № 14-101цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Штелик С. П.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва , до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області, Чигиринська міська рада Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року у складі судді Івахненко О. Г. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Василенко Л. І., Карпенко О. В.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року Приватне підприємство Колос Чигиринщини (далі - ПП Колос Чигиринщини ), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка (далі - ТОВ Агрофірма Кам`янка ), звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року № б/н, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН (далі - ТОВ СП НІБУЛОН ), скасувати номер запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 15737819 та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30780062 від 04 серпня 2016 року.

Зазначений позов мотивований тим, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини укладено договір оренди землі № 34, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що здійснено запис у державному реєстрі земель від 04 серпня 2011 року за № 712548704000199. Згідно з умовами зазначеного договору у строкове платне користування надано земельну ділянку кадастровий номер 71254870000:01:002:0776 строком на 5 років.

Також, між ПП Колос Чигиринщини та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34, за умовами якого сторони погодили збільшення розміру орендної плати та продовження строку дії договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34 строком на 10 років.

Відповідно до пункту 5 додаткового договору до договору оренди землі № 34 від 25 травня 2011 року сторони погодили продовження строку дії договору на 10 років. Сторонами погоджено, що строк, визначений в цьому пункті додаткового договору починає свій перебіг з моменту набрання чинності цим додатковим договором та спливає через 10 років від дня його початку, тобто 28 липня 2025 року останній день строку.

Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 16 березня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі.

Позивач зазначав, що договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 , є недійсним, а номер про інше речове право 15737819 та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А., індексний номер 30780062 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі від 04 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того зазначив, що жодних прав та обов`язків у ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору від 04 березня 2010 року не виникло, оскільки обов`язкову державну реєстрацію договору не проведено.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року залучено до участі у справі ТОВ Агрофірма Кам`янка як правонаступника позивача ПП Колос Чигиринщини .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 04 березня 2010 року, укладений між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 , належної їй на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташованої на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право номер 15737819 від 16 березня 2016 року та рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 30780062 від 04 серпня 2016 року щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що станом на час державної реєстрації речового права ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н укладеного 04 березня 2010 року між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 заявлене право оренди суперечило зареєстрованому праву, відомості про яке містились у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велась згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, тобто заявлене право оренди ТОВ СП НІБУЛОН суперечило зареєстрованому праву оренди ПП Колос Чигиринщини .

ПП Колос Чигиринщини як орендар скористалося своїм правом на поновлення договору оренди відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме позивач як орендар та відповідач ОСОБА_1 як орендодавець підписали 28 липня 2015 року додатковий договір до договору оренди земельної ділянки № 34 від 25 травня 2011 року.

У зв`язку із визнанням недійсним договору оренди землі підлягають задоволенню вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 15737819 від 16 березня 2016 року та рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30780062 від 04 серпня 2016 року щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

У серпні 2019 року ТОВ СП НІБУЛОН подало касаційну скаргу на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 27 березня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що не з вини товариства, а внаслідок протиправної бездіяльності відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області не була проведена державна реєстрація оспорюваного договору від 04 березня 2010 року. Наведені обставини встановлені постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі № 2а-4126/11/1470 і в силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Лише 16 березня 2016 року державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ СП НІБУЛОН на земельну ділянку на підставі договору від 04 березня 2010 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав.

Суди попередніх інстанцій на порушення норм процесуального права не з`ясували повно і всебічно обставини справи, а також не застосували до спірних правовідносин положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 124, 129 Конституції України.

Позивач станом на дату укладення договору від 04 березня 2010 року не володів на підставі договору від 25 травня 2011 року жодним речовим правом на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, тому будь-які права позивача щодо цієї земельної ділянки, які виникли з договору від 25 травня 2011 року, не могли бути порушені на час укладення оспорюваного договору оренди землі.

У травні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва (далі - СТОВ Говтва ), яке є правонаступником ТОВ Агрофірма Кам`янка , подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року зобов`язано скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 30 серпня 2006 року № 302 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, що належить ОСОБА_1 , а право користування землею, яке порушено і за захистом якого звернувся позивач, діє на підставі іншого договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34, який було зареєстровано у Відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712548704000199.

Будь-яке рішення про скасування реєстрації договору оренди землі від 25 травня 2011 року № 34 не приймалося.

Доводи заявника з посиланням на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року не можуть бути прийняті, оскільки договір оренди землі від 25 травня 2011 року не є предметом спору цієї справи та щодо нього не вирішується питання про його недійсність.

Станом на час державної реєстрації речового права ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н від 04 березня 2010 року між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_1 заявлене право оренди суперечило зареєстрованому праву, відомості про яке містилися у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, тобто заявлене право оренди ТОВ СП НІБУЛОН суперечило зареєстрованому праву оренди ПП Колос Чигиринщини , правонаступником якого є СТОВ Говтва .

06 березня 2020 року до Верховного Суду від СТОВ Говтва надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника позивача, в якій заявник просив залучити його до участі у справі як правонаступника ТОВ Агрофірма Кам`янка . Зазначена заява мотивована тим, що 04 вересня 2019 року ТОВ Агрофірма Кам`янка було реорганізоване шляхом приєднання до СТОВ Говтва , про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суди встановили, що 25 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини було укладено договір оренди землі № 34 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 622943, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011079800652 від 04 лютого 2010 року.

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712548704000199. Згідно з пунктом 8 зазначеного договору строк його дії становить 5 років. Отже, позивач у встановленому порядку набув відповідне право оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 до 24 травня 2016 року включно.

Згідно з пунктом 38 договору оренди по закінченню строку, на який було укладено цей договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди) відповідно до норм чинного законодавства.

28 липня 2015 року між ПП Колос Чигиринщини та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору оренди землі № 34 від 25 травня 2011 року, за умовами якого сторони погодили продовження строку дії договору на 10 років. Сторонами погоджено, що строк, визначений в цьому пункті додаткового договору починає свій перебіг з моменту набрання чинності цим додатковим договором та спливає через 10 (десять) років від дня його початку, тобто 28 липня 2025 року (останній день строку). Цей додатковий договір набирає чинності та стає невід`ємною частиною договору з дати його підписання сторонами (пункт 8 додаткового договору).

Разом з тим, 04 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП НІБУЛОН було укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,894 га з кадастровим номером 7125487000:01:002:0776, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, строком на 5 (п`ять) років (пункт 3.1 договору), який 16 березня 2016 року було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 серпня 2018 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О. А. 16 березня 2016 року було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0776 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н від 04 березня 2010 року та 04 серпня 2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору про внесення змін до договору оренди землі б/н від 01 червня 2016 року, який укладено строком на 7 років з правом пролонгації.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Чигиринського районного суду Черкаської області .

08 жовтня 2019 року справа № 708/1348/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року заяву СТОВ Говтва про залучення правонаступника сторони у справі задоволено. Замінено позивача у цій справі на його правонаступника СТОВ Говтва .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

На підставі частини п 'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що справа містить виключну правову проблему, оскільки на час звернення позивача із цим позовом на спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , діють одночасно два договори оренди, які укладені нею як з СТОВ Говтва , так і з ТОВ СП Нібулон , та зареєстровані у встановленому законом порядку. Виходячи із фактичних обставин цієї справи та того, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, а державний реєстратор повинен був запобігти одночасному існуванню подвійної державної реєстрації права оренди, проте позбавлений права ухилитись від виконання судового рішення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що в цьому випадку існує конкуренція презумпції правомірності правочину, закріплена у статті 204 ЦК, із принципом обов`язковості судових рішень, який закріплений у Конституції України та ЦПК України, а також рішеннях ЄСПЛ, що створило ситуацію, яка становить виключну правову проблему. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що конкуренція презумпції правомірності правочину, закріплена у статті 204 ЦК, із принципом обов`язковості судових рішень, який закріплений у Конституції України та ЦПК України, а також рішеннях ЄСПЛ, свідчить про існування виключної правової проблеми щодо можливості визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та запису про інше речове право, який внесений на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та обов`язкове до виконання разом із існуванням договору оренди, який обов`язковий для виконання та який зареєстрований у встановленому порядку. На переконання колегії суддів Третьої судової Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ця виключна правова проблема підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої судової практики та недопущення у майбутньому виникнення подібних правових колізій.

Крім того, колегія суддів Третьої судової Палати Касаційного цивільного суду вказала, що вирішенню в рамках розгляду цієї справи також підлягає питання набрання чинності договору оренди землі, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП НІБУЛОН 04 березня 2010 року. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 925/362/19 зроблено правовий висновок про те, що проведення протягом 2014-2017 років державної реєстрації речового права оренди земельних ділянок на підставі договору не може підмінити державну реєстрацію самого Договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності Договором, укладеним до 01 січня 2013 року. Таким чином, оскільки державна реєстрація договору не була здійснена, цей договір не набрав чинності між Адміністрацією та ФГ, а вказане фермерське господарство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі. . Проте колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від такого висновку Касаційного господарського суду, оскільки у цій постанові не враховано принцип дії закону у часі.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскільки договір був підписаний в період дії Закону України Про оренду землі в редакції до 01 січня 2013 року, коли державна реєстрація була необхідна, проте для її вчинення присічного строку встановлено не було, а нова редакція закону не містила норм, відповідно до яких всі підписані сторонами договори оренди, але не зареєстровані, стануть нечинними, тому проведення 16 березня 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі може замінити державну реєстрацію самого договору, отже може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду Великій Палаті Верховного Суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 925/362/19

Відповідно до вимог ЦПК України Велика Палата Верховного Суду уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду.

Разом з тим, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 вересня 2020 року у справі № 925/362/19, про відступ від правових висновків якої поставлено питання, прийнято з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), за змістом якої на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2010 року позивач передала спірну земельну ділянку в оренду ДСП Агрокомплекс строком на 5 років. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. При цьому його пунктом 19 передбачено, що орендар повинен здійснити державну реєстрацію договору у місячний термін. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Такі умови договору відповідають статті 18 Закону № 161-XIV, чинній на час виникнення спірних правовідносин. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин. Разом з тим, проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, оскільки ДСП Агрокомплекс не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі .

Відповідно до положень частини четвертої статті 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, справа № 696/1693/15-ц передавалася на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою уточнення правової позиції, викладеної раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); як на підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказувалось, що сторонами не проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 16 вересня 2010 року, а реєстрацію речового права оренди землі за відповідачем проведено лише 04 грудня 2013 року, тобто після внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI. При цьому, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду послалася на те, що проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі). Отже, не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі.

Таким чином, питання щодо моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року, вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, єдність правозастосовчої практики щодо вирішення цього питання забезпечено прийняттям постанови від 23 червня 2020 року, підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України передчасними та недостатньо обґрунтованими.

Крім того, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року взагалі не зазначено, від висновку щодо застосування якої норми права колегія має намір відступити.

Щодо виключної правової проблеми

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з врахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний відбиває той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання щодо якого постає проблема невизначеності.

З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує з забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції враховується: 1) наявність глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та 3) чи були такі механізми запроваджений і, якщо так, то чи були вони ефективні.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що виключна правова проблема підлягає вирішенню Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої судової практики та недопущення у майбутньому виникнення подібних правових колізій. На даний час у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду перебувають інші справи, у яких правовідносини аналогічні із справою, яка є предметом цього касаційного перегляду - № 708/746/19, № 708/835/19, а тому вирішення поставленої правової проблеми позитивно вплине на формування єдиної правозастосовчої судової практики та недопущення у майбутньому виникнення подібних правових колізій.

Разом з тим в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року відсутні посилання на кількісні й якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного питання з врахуванням кількісного та якісного вимірів, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 709/1698/16-ц (провадження № 61-22189св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 819/1499/17, колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а про те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, проте не вказує, в чому полягає неможливість вирішення цієї справи (наявність виключної правової проблеми) з урахуванням наведених висновків та постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Оскільки відсутні кількісний та якісний показники щодо вирішення подібних правовідносин, як і відсутні відомості про наявність проблеми невизначеності у вирішенні правового питання, то підстави для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду указаної справи згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України відсутні.

Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до розгляду та повертає її на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтею 404 ЦПК України , Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Повернути справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кам`янка , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва , до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство НІБУЛОН , треті особи: Державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області, Чигиринська міська рада Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. П. Штелик Судді:Т. О. АнцуповаЛ. Й. Катеринчук В. В. БританчукВ. С. Князєв Ю. Л. ВласовГ. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко Д. А. ГудимаК. М. Пільков В. І. ДанішевськаО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковВ. М. Сімоненко