Постанова

від 26.05.2021 по справі 185/2443/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 185/2443/19

провадження № 61-3819св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецький Михайло Андрійович, Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк ,

треті особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Браво ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабовкін Олександр Олександрович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М. А., Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк (далі - АТ Перший Український Міжнародний Банк ,), третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Браво (далі - ТОВ Фінансова компанія Браво ), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена актуальна інформація про право власності за номером запису № 28004258, дата, час державної реєстрації - 13 вересня 2018 року о 13 год. 29 хв., підстава внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43098548, від 20 вересня 2018 року о 10 год. 47 хв. на нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна - квартира, об`єкт житлової нерухомості, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Нерухоме майно належало на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2008 року ВКР № 462569, рн 1-4375. Разом з цим 31 липня 2008 року зазначене майно передано позивачем в іпотеку банку за іпотечним договором № 184ДЖ/30/08И. Право власності на нерухоме майно за банком виникло на підставі наведеного іпотечного договору. Позивач вважає, що дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за банком на нерухоме майно є протиправними, такими, що вчинені з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень . Для державної реєстрації права власності банк не надав державному реєстратору перелік документів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Не визначена ринкова вартість об`єкта нерухомого майна. Позивач не отримував повідомлення згідно зі статями 37-38 Закону України Про іпотеку . Спірна квартира підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43098548 від 20 вересня 2018 року о 10 год. 47 хв. стосовно об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124) - квартири, загальною площею 86,9 кв. м, житловою площею 54,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року у складі судді Врони А. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43098548, від 20 вересня 2018 року о 10 год 47 хв., стосовно об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124) - квартири, загальною площею 86,9 кв. м, житловою площею 54,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М. А. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю доказів на підтвердження виконання іпотекодержателем обов`язку, передбаченого частиною першою статті 35 Закону України Про іпотеку , та Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і шляхом набуття права власності, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ Перший Український Міжнародний Банк проведена з порушенням зазначених положень законодавства.

Також суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 , не може бути відчужена на користь іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) без згоди іпотекодавця (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , яким введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без його згоди на таке відчуження.

Оскільки спір виник саме між позивачем і АТ Перший Український Міжнародний Банк з приводу права на квартиру внаслідок дій АТ Перший Український Міжнародний Банк щодо реєстрації за собою такого права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача до неналежного відповідача - державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М. А.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У серпні 2020 року АТ Перший Український Міжнародний Банк подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ Перший Український Міжнародний Банк задоволено.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Перший Український Міжнародний Банк , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Фінансова компанія Браво , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабовкін О. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки пункту 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18). Де вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18). Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за банком на нерухоме майно є протиправними, такими, що вчинені з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Для державної реєстрації права власності банк не надавдержавному реєстратору перелік документів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 . Не визначена ринкова вартість об`єкта нерухомого майна для оформлення права власності на нерухоме майно. Позивач не отримував повідомлення згідно зі статями 37-38 Закону України Про іпотеку . Спірна квартира підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку було здійснено без урахування вимог Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2020 року у справі № 127/17399/19-ц (провадження № 61-3872св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 711/6908/18 (провадження № 61-11825св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19 (провадження № 61-9991св20), від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/7238/18 (провадження № 61-6180св19), від 06 листопада 2020 року у справі № 524/10011/17 (провадження № 61-5446св19), від 26 листопада 2020 року у справі № 133/1360/18 (провадження № 61-2945св20), від 16 грудня 2020 року у справі № 645/6189/16-ц (провадження № 61-15458св19), від 04 лютого 2021 року у справі № 207/3897/18-ц (провадження № 61-17518св20), від 18 лютого 2021 року у справі № 753/11458/19 (провадження №61-2555св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 127/31897/18 (провадження № 61-20341св19).

Відзив на касаційну скаргу відповідачі до суду не подавали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабовкін О. О., підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк (далі - ЗАТ Донгорбанк ) правонаступником прав та обов`язків якого є АТ Перший Український Міжнародний Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 184ДЖ/30/08И та додаткові договори до нього, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на загальну суму 31 000 євро, з виплатою процентної ставки за строковою заборгованістю - 12,5 % річних, за строковою реструктуризованою заборгованістю - 14 % річних, за простроченою заборгованістю - 17,5 % річних, за строковою реструктуризованою заборгованістю - 14 % річних, строком до 29 липня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитні кошти призначені на купівлю квартири.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 31 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ Донгорбанк , правонаступником прав та обов`язків якого є АТ Перший Український Міжнародний Банк , був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

31 липня 2008 року нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеного нерухомого майна, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис № 28004356.

12 вересня 2018 року між АТ Перший Український Міжнародний Банк та ТОВ ФК Браво укладено договір про відступлення права вимоги №1825/44, згідно з яким АТ Перший Український Міжнародний Банк відступив ТОВ ФК Браво право вимоги за кредитним договором, який укладено з боржником - ОСОБА_1 , сума права вимоги за кредитним договором, яка була відступлена, становить 561 448,89 грн. Відбулось часткове відступлення прав вимоги на суму 17 265,86 євро, а решта боргу в розмірі 20 558,02 євро за кредитним договором залишилась у АТ Перший Український Міжнародний Банк .

13 вересня 2018 року АТ Перший Український Міжнародний Банк як іпотекодержатель звернулося до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг із заявою про проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

20 вересня 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецьким М. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43098548 від о 10 год. 47 хв., стосовно об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124) - квартири, загальною площею 86,9 кв. м, житловою площею 54,8 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором 20 вересня 2018 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене іпотечне майно за АТ Перший Український Міжнародний Банк (запис про право власності № 28004258).

Підставами виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 31 липня 2008 року № 184ДЖ/30/08И, а підставою внесення запису - рішення Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року № 43098548.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних рішень у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду: від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц.

Зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року і на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що посилаючись на позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), не звернув уваги суд апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397 цс 19).

Відповідно до пункту першого частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабовкін Олександр Олександрович, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк