Постанова

від 22.09.2021 по справі 185/2443/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7470/21 Справа № 185/2443/19 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг" Чернецького Михайла Андрійовича, Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Фінансова компанія Браво", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2019 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена актуальна інформація про право власності за номером запису № 28004258 дата, час державної реєстрації 13.09.2018 о 13 год. 29 хв. 45 сек., підстава внесення записі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексній номер: 43098548 від 20.09.2018 року о 10 год. 47 хв. 16 сек. на нерухоме майн, а саме: об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно належало на праві власності - ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу від 31.07.2008 р. ВКР № 462569, рн 1-4375. Разом з цим 31.07.2008 року, дане майно було передано Позивачем в іпотеку Банку за Іпотечним договором № 184ДЖ/30/08И. Право власності на нерухоме майно за Банком виникло на підставі наведеного іпотечного договору. Позивач вважає, що дії Державного реєстратора щодо реєстрації права власності з Банком на нерухоме майно є протиправними, такими, що вчинені з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень". Для державної реєстрації права власності Банком не було надано державному реєстратору перелік документів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127. Не визначена ринкова вартість об`єкта нерухомого майна для оформлення права власності на нерухоме майно. Позивач не отримував повідомлення згідно ст.ст.37-38 Законом України Про іпотеку . Спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43098548 від 20 вересня 2018 року о 10 год. 47 хв. 16 сек. стосовно об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124) квартири, загальною площею 86,9 кв. м, житловою площею 54,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 43098548 від 20 вересня 2018 року о 10 год. 47 хв. 16 сек. стосовно об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124) квартири, загальною площею 86,9 кв. м, житловою площею 54,8 кв.м, розташована за адресою АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М.А. відмовлено.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року вирішено питання щодо судових витрат.

В своїй апеляційній скарзі АТ ПУМБ не погоджується з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог та посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ Перший Український Міжнародний Банк задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Перший Український Міжнародний Банк , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Фінансова компанія Браво , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного суду від 26 травня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, з урахуванням постанови Верховного Суду від 26 травня 2021 року, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк (далі - ЗАТ Донгорбанк ) правонаступником прав та обов`язків якого є АТ Перший Український Міжнародний Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 184ДЖ/30/08И та додаткові договори до нього, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на загальну суму 31 000 євро, з виплатою процентної ставки за строковою заборгованістю - 12,5 % річних, за строковою реструктуризованою заборгованістю - 14 % річних, за простроченою заборгованістю - 17,5 % річних, за строковою реструктуризованою заборгованістю - 14 % річних, строком до 29 липня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитні кошти призначені на купівлю квартири.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 31 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ Донгорбанк , правонаступником прав та обов`язків якого є АТ Перший Український Міжнародний Банк , був укладений іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .

31 липня 2008 року нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеного нерухомого майна, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис № 28004356.

12 вересня 2018 року між АТ Перший Український Міжнародний Банк та ТОВ ФК Браво укладено договір про відступлення права вимоги №1825/44, згідно з яким АТ Перший Український Міжнародний Банк відступив ТОВ ФК Браво право вимоги за кредитним договором, який укладено з боржником - ОСОБА_1 , сума права вимоги за кредитним договором, яка була відступлена, становить 561448,89 грн. Відбулось часткове відступлення прав вимоги на суму 17265,86 євро, а решта боргу в розмірі 20558,02 євро за кредитним договором залишилась у АТ Перший Український Міжнародний Банк .

13 вересня 2018 року АТ Перший Український Міжнародний Банк як іпотекодержатель звернулося до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг із заявою про проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

20 вересня 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецьким М. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43098548 від о 10 год. 47 хв., стосовно об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124) - квартири, загальною площею 86,9 кв. м, житловою площею 54,8 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором 20 вересня 2018 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене іпотечне майно за АТ Перший Український Міжнародний Банк (запис про право власності № 28004258).

Підставами виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 31 липня 2008 року № 184ДЖ/30/08И, а підставою внесення запису - рішення Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року № 43098548.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції мотивував рішення відсутністю доказів на підтвердження виконання іпотекодержателем обов`язку, передбаченого частиною першою статті 35 Закону України Про іпотеку , та Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і шляхом набуття права власності, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги, тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ Перший Український Міжнародний Банк проведена з порушенням зазначених положень законодавства.

Також суд встановив, що квартира АДРЕСА_3 , не може бути відчужена на користь іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) без згоди іпотекодавця (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , яким введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без його згоди на таке відчуження.

Оскільки спір виник саме між позивачем і АТ Перший Український Міжнародний Банк з приводу права на квартиру внаслідок дій АТ Перший Український Міжнародний Банк щодо реєстрації за собою такого права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача до неналежного відповідача - державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Чернецького М. А.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних рішень у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду: від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц.

З урахуванням викладеного, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, спростовується вищевикладеним.

Доводи апеляційної скарги, що державному реєстратору надані усі передбачені законодавством документи для державної реєстрації, спростовується, матеріалами справи, зокрема наданою на ухвалу суду Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 року, реєстраційною справою №1648343112124 (том 1 а.с 180-201), з якої вбачається, що банком не було надано поштове повідомлення про вручення вимоги позивачу.

За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України Про іпотеку у вказаній редакції реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України Про іпотеку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41)).

Приписи частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ «ПУМБ» направило на ім`я позивача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки лише 05.09.2016 року (том 1 а.с.197), але відсутні докази отримання цього повідомлення адресатом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин у справі є не обґрунтованими.

Твердження апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскарженій частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: