Постанова

від 27.05.2021 по справі 369/9512/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Пінкевич Н.С.

Єдиний унікальний номер справи № 369/ 9512/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/5597/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М.

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації договорів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить квартира в м. Києві , житловий будинок , земельна ділянка в с. Хотів.

Дане майно за договорами були подаровані відповідачу по справі. За яких обставин були укладені договори позивач не пам`ятає. Він одинокий, а відповідач - стороння людина, тому оспорювані договори укладені внаслідок обману. Бажання подарувати своє майно в нього ніколи не було. Внаслідок укладення договорів він нічого не отримував. Вказав, що він людина похилого віку, часто хворіє, потребує сторонньої допомоги.

Влітку 2016 року його сусід, ОСОБА_2 запропонував йому довічне утримання, натомість отримує у власність будинок та земельну ділянку в с. Хотів, уклавши договір саме довічного утримання. Жодних розмов про інше майно або про інші договори не було. Між ними на той час були гарні відносини, він товаришував з батьком відповідача, тому сумнівів в його порядності не мав.

Організацію підписання договорів взяв на себе відповідач. У нотаріуса йому ніхто не зачитував договори, хоча він має вади зору, переніс операцію та йому важко читати, а підписав він їх не читаючи, повністю довіряючи ОСОБА_2 . І нотаріус, і відповідач запевнили, що всі обов`язки по договору довічного утримання будуть прописані в окремому договорі. Тому вважає, що ОСОБА_2 та нотаріус знаходяться в корупційному зв`язку. При посвідченні правочинів, нотаріусом було порушено порядок нотаріальних дій, не перевірено волевиявлення сторін. Вказав, що договори укладені внаслідок обману, помилки та з метою приховання іншого правочину - договору довічного утримання. Лише в липні 2017 року йому стало відомо про справжній зміст укладених договорів від його сестри, від чого йому стало погано та він лікувався. Деякий час допомагала дружина відповідача, але потім вона вимагала грошові кошти. З часу укладення договорів він взагалі не отримував кошти від відповідача, або будь якої допомоги. На своє утримання, утримання майна він витрачає власні кошти.

На підставі ст.ст.229, 230, 235 ЦК України просив суд визнати недійсним договір дарування, укладений 06 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.;

визнати недійсним договір дарування, укладений 06 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будинку за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.;

- визнати недійсним договір дарування, укладений 06 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О..

Відповідач ОСОБА_2 у запереченнях , що надійшли до суду 23 жовтня 2017 року зазначив, що його батько та ОСОБА_1 товаришували. Між родинами склались добрі, довірливі відносини. Позивач був одиноким, але вони до нього ставились як до члена своєї родини, завжди допомагали, підтримували. Ще за життя позивач у 2013 році складав на його батька заповіт щодо свого нерухомого майна. Після смерті батька, він продовжував допомагати позивачу, ставився до нього як до члена своєї сім`ї. За бажанням самого позивача ще в 2014 році останній склав заповіт, яким своє майно заповідав відповідачу . Саме за пропозицією та наполяганням позивача були укладені договори дарування. Тому позивач у травні 2016 році видав довіреність на його знайомого ОСОБА_3 для зібрання всіх необхідних документів для подальшого укладення договорів дарування. За весь час дії довіреності, позивач не відмовився від укладення договорів дарування. При укладенні договорів нотаріусом було чітко роз`яснено зміст укладених правочинів, їх наслідків. Після укладення договорів, його ставлення до позивача не змінилось, він та його родина продовжує опікуватись позивачем. Просив відмовити в задоволенні позову.

Пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко О.О. подані до суду 29 листопада 2017 року . Не погоджуючись з доводами позову зазначила, що у травні 2016 року до неї звернувся її знайомий ОСОБА_3 щодо порядку укладення договорів дарування нерухомого майна та довіреності на зібрання необхідних документів. 12 травня 2016 року нею була посвідчена відповідна довіреність. Згодом до неї знову звернулись сторони щодо укладення договорів дарування. При укладенні договорів нею були дотриманні вимоги чинного ЦК України, відповідного порядку посвідчення договорів, в тому числі особисто пояснила позивача суть та умови, наслідки договору дарування, уточила чи дійсно має намір укласти договори. Жодних заперечень позивач не мав. Вважає позовні вимоги щодо неправомірності її дій безпідставними та необґрунтованими, тому просила відмовити в задоволенні позову.

В подальшому , 05 березня 2018 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог. Вказав, що укладені правочини внаслідок обману з боку відповідача, недодержання обов`язкової нотаріальної форми, зокрема не містять в собі підтвердження щодо озвучення тексту договорів позивачу, роз`яснення наслідків для позивача, додержання обов`язкової вимоги щодо укладення правочину особою, яка має вади зору. Також наслідком визнання недійсними правочинів є скасування державної реєстрації.

Просив суд визнати недійсним договір дарування, укладений 06 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.;

визнати недійсним договір дарування, укладений 06 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.;

визнати недійсним договір дарування, укладений 06 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.; скасувати державну реєстрації договорів дарування; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020року у задоволенні відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначав, що суд неповно з`ясував обставини , що мають значення для вирішення справи. Так, суд не взяв до уваги доказі надані позивачем щодо його вади зору і він підписав договір не читаючи, не врахував висновок експерта з цього приводу, і доводи позивача, що фактично між сторонами був укладений інший договір, і що на час укладення договору у нього був поганий зір і він підписав договір не читаючи, і на даний час він позбавлений можливості користуватися своїм будинком, і досі проживає у свій квартирі, що свідчить про те, що ніякий договір дарування не відбувся.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України апелянт та його представник були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 22 квітня 2021 року . 27 травня 2021 року . Представник апелянта приймав участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції , відповідач та приватний нотаріус подали заяви про розгляд справи в їх відсутність .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд першої інстанції , відмовляючи у задоволенні позову , виходив із того , що позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам і матеріалам справи .

Позивач ОСОБА_1 людина похилого віку , 1942 року народження, інвалід 1 -ої групи по зору безтерміново ( т.1 а.с. 138) .

З матеріалів справи видно , ОСОБА_1 на праві власності належали квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .( т.1 а.с. 40 -45).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 серпня 2016 року укладено договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 серпня 2016 року укладено договір дарування житлового будинку загальною площею 95,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 серпня 2016 року укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,1500га, кадастровий номер 3222487201:01:005:5046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.( т.1 а.с. 8-10) .

Як видно із матеріалів справи, маючи дружні стосунки із сім`єю ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 раніше, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 04 листопада 2014 року складав заповіти на ім. я ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 65-66) Вказані заповіти були укладена нотаріусом із залученням свідків, оскільки ОСОБА_1 має вади зору і не можу сам прочитати текст заповіту.

Згідно висновку експерта № 159/К від 17 липня 2019 року ( т.1 а.с. 221-233) зазначено , що ОСОБА_1 не може прочитати текст договору від 06 серпня 2016 року .При наявних у ОСОБА_1 захворюваннях очей станом на 06 серпня 2016 року гострота його зору не могла бути кращою ніж 29 вересня 2014 року, тобто у вказаний день ( 06 серпня 2016 року ) він не міг прочитати текст заповіту від 06 серпня 2016 року.

Будь-яких заперечень щодо стану здоров`я позивача, зокрема, щодо вади зору, відповідач суду не надав.

Як зазначав позивач, під час укладення договорів 06 серпня 2016 року , він не міг прочитати текст договорів, оскільки має тяжкі вади зору, і нотаріус йому зміст договорів не роз`яснив, і вголос текст не прочитав. Натомість пояснив, що умови утримання будуть викладені в додаткових договорах.

Як зазначав позивач, після укладення договорів, відповідач та його дружина підтримували його, допомагали матеріально, а потім перестали надавати допомогу. Коли влітку 2017 року він розповів своїй сестрі ОСОБА_5 ,що має документи про довічне утримання, вона йому роз`яснила, що він позбавив себе права на все майно,оскільки документи які він підписав є договорами дарування, і в будь-який момент він може опинитися на вулиці. Після цього у нього стався нервовий зрив, і він попав до лікарні. Під час знаходження у лікарні, відповідачі вимагали у нього гроші, і ліки купляли на його кошти. До тепер , він із власних заощаджень утримує своє майно і себе. Останнім часом відповідач став погрожувати йому і сестрі розправовою.

Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам статті 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі частини третьої статті 203 та статті 229 ЦК України (.постанові від 19 березня 2014 року справа № 6 - 9 цс 13, справа 6 -93-цс-16 від 16 березня 2016 року )

Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт ,що позивач не мав волевиявлення під час укладення ним договору на безоплатну передачу у власність відповідача садового будинку і земельної ділянки і квартири , оскільки фактично залишався без майна. Крім того , як зазначає позивач мова йшла про довічне утримання , і отримання відповідачем вказаного майна після смерті позивача . На даний час позивач проживає у своїй квартирі ,що свідчить про те що передача майна у вигляді квартири не відбулася .

Позивач як особа похилого віку, яка за станом здоров`я потребує догляду та матеріальної допомоги, погоджувався на передачу нерухомого майна у власність відповідача лише за умови довічного утримання, яке йому обіцяв відповідач ,й укладаючи спірні договори, був упевнений що він підписав саме договір довічного утримання .

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. ст. 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно вимог ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Лише у разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України( справа № 6-202цс-15 від 21 жовтня .2015 року , справа №6-1364цс15 від 03 лютого 2016 року ) , у постановах Верховного Суду ( справа №№61-13652св18 від 28 березня 2018 року , та справа №61-745св17 від 03 травня 2018 року , справа№61-2785св18 від 07 червня 2018 року ).

У вказаних висновках визначенно, що саме є помилкою достатньою для визнання договору дарування недійсним, і чому слід погодитись, що підписуючи договір особа-інвалід думала, що підписує договір довічного утримання. Верховній Суд зазначив, що нотаріальне посвідчення, прочитання та роз`яснення нотаріусом тексту договору дарування сторонам є недостатнім для правильного сприйняття особою - інвалідом фактичних обставин правочину на момент його підписання. Необхідно враховувати вік цієї особи, його стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Все це вплинуло на волевиявлення особи-інваліда, тому допущена ним помилка при підписанні договору дарування має істотне значення, що створює підстави для визнання його недійсним.

Окрім цього за своєю правовою природою договір дарування не повинен містити обов`язків для обдарованого і будь-який правочин, який встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру не є договором дарування.

З огляду на викладене суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не взяв до уваги , той факт що ОСОБА_1 як людина похилого віку, за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погодився на передачу всього майна ,яке йому належить на праві власності . Натомість позивач продовжував проживати у квартирі після укладення договорів дарування. Лише за умови довічного утримання укладав спірні договори, а відтак підписання ним договрів дарування є помилкою щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після їх укладення між ним і відповідачем .За такх обставин , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору дарування в порядку статті 229 ЦК України.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення вимог в частині визнання недійсними договорів укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 серпня 2016 року а саме:

договору дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.,зареєстрованого в реєстрі № 1501 ,

договору дарування житлового будинку загальною площею 95,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованого в реєстрі № 1502 ,

договору дарування земельної ділянки площею 0,1500га, кадастровий номер 3222487201:01:005:5046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованого в реєстрі № 1503 .

Що стосується вимоги щодо скасування державної реєстрації договорів дарування , відповідно вимог діючого законодавства це не є належний спосіб захисту , а відтак не підлягає задоволенню.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України , суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна про визнання договорів недійсними ,скасування державної реєстрації договорів задовольнити частково.

Визнати недійсними:

договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О.,зареєстрованого в реєстрі № 1501,

договір дарування житлового будинку загальною площею 95,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованого в реєстрі № 1502,

договір дарування земельної ділянки площею 0,1500га, кадастровий номер 3222487201:01:005:5046, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованого в реєстрі № 1503. В іншій частині позову відмовити .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 травня 2021 року.

Головуючий

Судді