Постанова

від 01.06.2021 по справі 293/126/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/126/16-ц Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія 76 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/126/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, виплату щомісячної компенсації в результаті втрати працездатності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Пасічного Т.З. в м. Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог просив стягнути:

1. з ОСОБА_2 компенсацію по втраті працездатності за період з 29 червня 2012 року по теперішній час суму втраченого заробітку в розмірі 50 000 грн.;

2. зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області щомісячно в подальшому виплачувати компенсацію (пенсію), враховуючи зміни у виплаті середньомісячного заробітку у даній галузі не менше 1907,40 грн.;

3. стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області суму неотриманої пенсії за період з 01 жовтня 2016 року до березня 2019 року суму неотриманої пенсії, з моменту визнання МСЕК Житомирської області втрати ним 20% працездатності, що за 29 місяці складає 53493,40 грн;

4. стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн., з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області - 30 000 грн.;

5. стягнути з ОСОБА_2 витрати на лікування та медичну допомогу в сумі 3000 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 29.06.2012 року він проходив стажування у каменедробильному цеху ОСОБА_2 . Під час роботи отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації на рівні основних фаланг 2-го, 3-го пальців лівої кисті, рваних ран 4,5 пальців лівої кисті з пошкодженням сухожилків. Вказує, що відповідно до акту форми Н-1 від 23.12.2013 був оформлений нещасний випадок. Зазначає, що вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до по життєвого розладу здоров`я, тому МСЕК Житомирської області 02.12.2016 року визнав 20 % втрати працездатності безтерміново у зв`язку з чим втрата роботи, заробітку та звичних зв`язків істотно погіршило його життєвий рівень.

Вказує, що вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.05.2014 року визнано винним майстра цеху ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.271 КК України, частково задоволено цивільний позов та стягнуто з цивільного відповідача ОСОБА_2 на його користь 10000 грн заподіяної моральної шкоди. Проте, з боку відповідача не було ніякої підтримки в тому числі матеріальної. Вважає, що відповідно до чинного законодавства він повинен отримувати пенсійне забезпечення щомісячно як компенсацію за втрату працездатності, а тому просить суд стягнути з відповідачів вказану компенсацію на його користь.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлено обставини справи, не надано належної оцінки доказам по справі, що призвело на його думку до прийняття незаконного рішення.

У відзивах відповідачі просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення без змін.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що з моменту отримання травми у позивача жодних моральних та матеріальних претензій до відповідачів не було. Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 28.05.2014 року було частково задоволено цивільний позов та стягнуто на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 10 000 грн заподіяної моральної шкоди. Суд першої інстанції також виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що він звертався до відповідачів з вимогою про відшкодування йому шкоди чи щодо виплат будь-яких коштів та отримав відмову. Доказів того, що позивач продовжує лікування, реабілітацію, несе відповідні витрати, суду також не надано.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 з 26.06.2012 року по 29.06.2012 року проходив стажування по професії складальник-пакувальник в каменеобробному цеху ФОП ОСОБА_2 29 червня 2012 року близько 10 год 20 хв стався нещасний випадок, під час якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації на рівні основних фаланг 2-го, 3-го пальців лівої кисті, рваних ран 4,5 пальців лівої кисті з пошкодженням сухожилків. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров`я.

Відповідно до вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.05.2014 року визнано винним майстра цеху ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.271 КК України, задоволено частково цивільний позов та стягнуто з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн заподіяної моральної шкоди.

Згідно ч. 1. ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 Про незалежність судової влади судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відтак, вбачається, що 29.06.2012 року ОСОБА_1 проходив стажування у каменедробильному цеху ОСОБА_2 та під час роботи отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації на рівні основних фаланг 2-го, 3-го пальців лівої кисті, рваних ран 4,5 пальців лівої кисті з пошкодженням сухожилків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів перебування позивача у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . Проте, дані відносин підтверджуються вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.05.2014 року, який набрав законної сили та, яким встановлено, що ОСОБА_3 , займаючи посаду майстра цеху ФОП ОСОБА_2 та згідно наказу № 5 від 22.06.2012 року на період відрядження, з 25.06.2012 року по 04.07.2012 року виконуючи обов`язки керуючого цехом ОСОБА_2 , у відсутність керуючого цеху зазначеного підприємства прийняв рішення про допуск до роботи (стажування) ОСОБА_1 з метою перевірки його вмінь та навичок.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 року № 9 фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до довідки № 293/126/16ц/6298 від 05.08.2016, виданої Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, проходив первинний та повторний огляди у Житомирській міській медико-соціальної експертної комісії №1 Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи. 17.09.2015 року при повторному огляді визнаний інвалідом ІІІ групи від загального захворювання терміном до 01.10.2016 року. Згідно з положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженою постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317 ступінь втрати професійної працездатності для інвалідів від загального захворювання не встановлюється.

Згідно довідки № 197/3 від 24.10.2016р., виданої обласним центром МСЕК, вбачається, що ОСОБА_1 , 24.10.2016 року проходив огляд і за результатами не визнаний інвалідом.

Відповідно до довідки № 781 від 06.12.2016, виданої Житомирським обласним центром МСЕК № 1, 02 грудня 2016 року ОСОБА_1 було оглянуто. Рішенням комісії визначено 20% втрати працездатності по трудовому каліцтву з 01.12.2016 року безтерміново.

Із змісту довідки Черняхівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.12.2016 № 1184 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Черняхівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як інвалід 3 групи, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Виплата пенсії по інвалідності здійснювалася з 30.08.2013 року по 30.09.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту). Усі перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 36 вказаного Закону страхові виплати здійснює саме Фонд соціального страхування від нещасних випадків, а підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відтак, Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Пунктом 10 частини 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі, встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Частинами 1, 2, 3 статті 36 вказаного Закону передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Частиною 1 статті 38 вказаного Закону передбачено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 42 вказаного Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Статтею 43 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до статті 44 вказаного Закону Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Пунктом 1.3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 передбачено, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Одноразова допомога та щомісячна страхова виплата потерпілому призначається при встановленні МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Пунктом 3.1. Порядку для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати передбачено, що до управління (відділення) Фонду подаються: 1) заява потерпілого про призначення страхових виплат; 2) копія індивідуального податкового номера, засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 3) копія паспорта, засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 4) акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за встановленою формою (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо такий складався); 5) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); 6) акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою; 7) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання); 8) висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності; 9) довідка про середню заробітну плату (дохід) у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб; 10) копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчена страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 11) копія цивільно-правового договору (для осіб, які працюють на умовах такого договору), засвідчена страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 12) копія документа, що підтверджує державну реєстрацію особи, як суб`єкта підприємницької діяльності, засвідчена страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 13) довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі, про розмір одержуваних надбавок) у разі настання права на страхову виплату до 11 жовтня 2017 року; 14) довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання потерпілого в ньому; 15) протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства, а у разі, якщо вона не створена на підприємстві, комісії з питань вирішення спорів при управлінні (відділенні) Фонду про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві (у разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров`я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці).

Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. До справи додаються відомості про заробітну плату (дохід) потерпілого з Державного реєстру застрахованих осіб.

Якщо потерпілий за станом здоров`я чи з інших причин не може одержати зазначені у пункті 3.1 розділу III цього Порядку документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

Позивачем не надано жодних доказів того, що він звертався до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області з вимогою про відшкодування йому шкоди чи щодо виплат будь-яких коштів та отримав відмову.

Колегія апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати йому страхові виплати є передчасними, оскільки відповідачем рішення про призначення або про відмову в призначенні позивачу страхових виплат в передбаченому законом порядку шляхом винесення відповідної постанови, фактично не приймалось.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Абзацом 1 п.4 Постанови Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4 передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 9 вказаної вище Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведе, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 компенсації по втраті працездатності за період з 29.06.2012 по теперішній час, компенсації за самоусунення від тягот після травматичних подій, моральної шкоди в сумі 50000 грн. та витрат на лікування, як і не зазначено підстав для стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області щомісячної компенсації (пенсію) з врахуванням довідки про середню заробітну плату Головного управління статистики у Житомирській області у даній галузі економіки, а також відсутні підстави для стягнення неотриманої пенсії за період з 01.102016 по 2019 рік з моменту визнання МСЕК втрати 20% працездатності та моральної шкоди за зволікання розгляду справи, вчинення перешкод у розгляді даної справи, ігнорування розгляду справи, неявки на слухання справи.

Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 червня 2021 року.

Головуючий

Судді