Постанова

від 01.06.2021 по справі 190/625/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1910/21 Справа № 190/625/20 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Суворовське", П`ятихатська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Суворовське", П`ятихатська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай) розміром 6,55 га, яке його батько набув, як член колгоспу ім. Суворова та був включений до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії I-ДП № 00085. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя його батько сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримав. Спадщину після смерті його батька - ОСОБА_3 прийняла його мати - ОСОБА_4 - дружина померлого, яка була зареєстрована та проживала разом із ОСОБА_3 на день його смерті, тобто фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача - ОСОБА_4 померла. З питанням отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері позивач звернувся до П`ятихатської державної нотаріальної контори, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено, з посиланням на те, що відсутній правовстановлюючий документ на земельну частку (пай). Крім того, під час вивчення документів, нотаріусом було виявлено, що між ним та померлою ОСОБА_4 не просліджується факт родинних відносин, оскільки в свідоцтві про смерті спадкодавця прізвище зазначено " ОСОБА_3 ", а його прізвище, згідно паспорта - " ОСОБА_1 ". На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між матір`ю та сином; визнати за ним право на земельну частку (пай) з земель колишнього КСП ім. Суворова П`ятихатського району Дніпропетровської області загальним розміром 6,55 га в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між матір`ю та сином. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року виправлено описку у рішенні суду, вказано вірно дату народження позивача ОСОБА_1 - " ІНФОРМАЦІЯ_3 " .

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду від 15 жовтня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право на земельну частку (пай) з земель колишнього КСП ім. Суворова П`ятихатського району Дніпропетровської області загальним розміром 6,55 га в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час дії ЦК УРСР, тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлого.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720/95 від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, при чому при паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.ст.22, 23 ЗК України особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КПС цього акта.

З матеріалів справи вбачається з 27 серпня 1947 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.12).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.12).

Згідно довідки, виданої виконкомом Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області №527/02-21 від 17 листопада 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.14).

За життя ОСОБА_3 працював у колгоспі ім. Суворова Лихівської селищної ради П"ятихатьського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.26)

23 квітня 1993 році Колгосп ім.Суворова перереєстровано на КСП ім. Суворова, а з 2000 року правонаступником КСП ім. Суворова є ТОВ "Суворівське" (а.с.20).

10 лютого 1996 року КСП ім. Суворова на підставі рішення Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 травня 1995 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії I-ДП № 000085 від 10 лютого 1996 року (т.1 а.с.57, 58).

У списку громадян-членів КСП ім. Суворова, що є додатком до Державного акта на право колективної власності, виданого КСП ім. Суворова 10 лютого 1996 року під № 389 значиться ОСОБА_3 (т.1 а.с.62-75).

Згідно листа П`ятихатської державної нотаріальної контори №328/02-14 від 30 вересня 2020 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась (т.1 а.с.174).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (т.1 а.с.13).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернувся 07 липня 2017 року ОСОБА_1 , вказавши, що ОСОБА_4 залишили на його ім"я заповіт, посвідчений секретарем виконкому Лихівської селищної ради П"ятихатьського району Дніпропетровської області Трикаша Л.Д. від 28 березня 2015 року, яким ОСОБА_4 заповідала йому та ОСОБА_2 земельну ділянку, яка належить їй на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІУ ДП №083068, виданий 24 травня 2002 року П"ятихатською державною адміністрацією №104-р від 29 березня 2002 року площею 5,980 гектарів в межах згідно х планом та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ДН -ХУ №89 від 21 жовтня 2002 року (т.1 а.с.93, 101).

ОСОБА_2 звернувся до П`ятихатської державної нотаріальної контори із заявою від 07 липня 2017 року, в якій зазначив, що він відмовляється від спадщини за законом та за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 на користь брата ОСОБА_1 (т.1 а.с.92).

06 лютого 2017 року державним нотаріусом П`ятихатської державної нотаріальної контори було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 5,9800 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Лихівської селищної ради П"ятихатського району Дніпропетровської області, переданої для ведення сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІV ДП №083068, виданого П"ятихатською державною адміністрацією від 24 травня 2002 року, кадастровий номер 1224555600:01:001:0123 (т.1 а.с.126).

14 вересня 2018 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 із заявою про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належить батькові спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємицею якого була ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила юридично.

Постановою державного нотаріуса П`ятихатської державної нотаріальної контори Новенко С.С. від 14 вересня 2018 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом про право на земельну частку (пай) після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із неможливістю встановити факт родинних відносин як матері та сина між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та відсутністю документа, який підтверджує наявність на момент відкриття спадщини права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (т.1 а.с.138, 139).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаними позовними вимогами, зазначаючи, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Його батько ОСОБА_3 був членом колгоспу ім. Суворова та був включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю серії I-ДП № 00085. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя його батько сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримав. Спадщину після смерті його батька - ОСОБА_3 прийняла його мати - ОСОБА_4 - дружина померлого, яка була зареєстрована та проживала разом із ОСОБА_3 на день його смерті, тобто фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Як вбачається з матеріалів справи прізвище позивача - ОСОБА_1 (т.1 а.с.11).

З експертного висновку № 056/952-m від 29 травня 2020 року вбачається, що прізвища ОСОБА_1 (паспорт, запис ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_4 ), а також рос. ОСОБА_3 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_1 , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 ; посвідка про шлюб, запис російською мовою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) попри розбіжності в документах наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними (т.1 а.с.44).

Рішенням суду у цій справі встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між матір`ю та сином. Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

У справі встановлено, з 27 серпня 1947 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки, виданої виконкомом Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області №527/02-21 від 17 листопада 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя ОСОБА_3 працював у колгоспі ім. Суворова Лихівської селищної ради П"ятихатьського району Дніпропетровської області. 23 квітня 1993 році Колгосп ім.Суворова перереєстровано на КСП ім. Суворова, а з 2000 року правонаступником КСП ім. Суворова є ТОВ "Суворівське". 10 лютого 1996 року КСП ім. Суворова на підставі рішення Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 травня 1995 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії I-ДП № 000085 від 10 лютого 1996 року.

У списку громадян-членів КСП ім. Суворова, що є додатком до Державного акта на право колективної власності, виданого КСП ім. Суворова 10 лютого 1996 року під № 389 вказано ОСОБА_3 (.1 а.с.57-75).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, прізвище чоловіка ОСОБА_4 - зазначено ОСОБА_3 , а у списку громадян-членів КСП ім. Суворова, що є додатком до Державного акта на право колективної власності, виданого КСП ім. Суворова 10 лютого 1996 року, під № 389 вказано прізвище - ОСОБА_3 .

Вказані розбіжності у прізвищах " ОСОБА_3 " та " ОСОБА_3 " не були усунуті у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 був членом КСП ім. Суворова та має право на земельну частку пай суду не надано, оскільки прізвище ОСОБА_3 у списках членів КСП на час отримання КСП Державного акта на право колективної власності на землю серії I-ДП № 000085 від 10 лютого 1996 року - не зазначено.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Суворова П`ятихатського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв"язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог у вказаній частині не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з"ясування обставин справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді