Ухвала

від 05.08.2021 по справі 190/625/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 190/625/20

провадження № 61-12026ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області

від 15 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Суворовське , П`ятихатська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 01 червня 2021 року в вищевказаній справі .

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення представник заявника посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України).

Проте, наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (невстановлення судом фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Отже, застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У поданій касаційній скарзі заявник не наводить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що дає підстави для висновку про невідповідність змісту касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

Таким чином заявником не виконано вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Враховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Однак, у порушення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено місце проживання чи перебування третьої особи у справі - Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області

від 15 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш