Рішення

від 02.06.2021 по справі 420/1220/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1220/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Горбаченка Е.С.,

представника заявника: Бутрик А.О.,

представника позивача: Середи В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали заяви Головного управління ДПС в Одеській області про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позовну на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України, в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 26.02.2019 року №0000161202;

зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ "ТОРГЕСТ" у розмірі 14 920 438.

Ухвалою від 26.03.2021 року відкрито провадження за заявою ГУ ДПС в Одеській області про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 14.04.2021 року залучено в якості третьої особи Національне антикорупційне бюро України.

Ухвалою від 14.04.2021 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою від 17.05.2021 року продовжено строк зупинення провадження.

У судовому засіданні 02.06.2021 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було поновлено провадження у справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202;

Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ "ТОРГЕСТ" у розмірі 14 920 438.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" (код ЄДРПОУ 40680082, адреса: вул.Пантелеймонівська, будинок 25, м.Одеса, 65009) судовий збір у розмірі 19210, 00 грн.

10.03.2021 року до суду від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшла заява про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позовну на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202.

У вказаній заяві представник Головного управління ДПС в Одеській області просить суд: скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 420/1220/19; винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ТОРГЕСТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року № 0000161202, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 14920438 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви представник Головного управління ДПС в Одеській області зазначає, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для звернення Головного управління ДПС в Одеській області до суду із відповідною заявою, є отримання 03.02.2021 року листа від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 28.01.2021 № 0434-231/2730 із додатками.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом вказану заяву було залишено без руху.

23.03.2021 року (вх. № 14380/21) на виконання ухвали позивач надав до суду клопотання щодо усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року було відкрито провадження за заявою ГУ ДПС в Одеській області про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позовну на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202.

У відзиві представник ТОВ "ТОРГЕСТ" зазначає, що заявлені ГУ ДПС в Одеській області обставини не можуть бути підставою для перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 420/1220/19 скасованих судом податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202, з огляду на ч. 4 ст. 361 КАС України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заява Головного управління ДПС в Одеській області про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позовну на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202 є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. Зміна правової позиції суду в інших подібних справах не вважається нововиявленими обставини.

Згідно з ч.2 ст.361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Відповідно до ч.4 ст.361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 18.04.2019 року встановив, що 30.01.2019 року Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 612 було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТОРГЕСТ" з питань правильності визначення податку на додану вартість на рахунок платника у банку, який визначений у рядку 20.2.1 по декларації з ПДВ за серпень 2018 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт № № 232/15-32-12-02/40680082 від 12.02.2019 року, за висновками якого позивачем було порушено вимоги Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 року та встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку у розмірі - 14920438 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване повідомлення-рішення № 0000161202 року від 26.02.2019 року про заниження позивачу суми бюджетного відшкодування на суму - 14920438 грн., а також було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі - 3730110 грн.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В акті перевірки зазначено, що Директору підприємства 05.02.2019 року вручено запити про надання оригіналів документів в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та проведення інвентаризації щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей на складі, які стали причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за серпень 2018 року від 03.09.2018 року №9185927882, одна запитувані документи надані не були про що складено акти від 05.02.2019 року № 95/15-32-12-02 та від 08.02.2019 року № 109/15-32-12-02.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

При цьому у акті перевірки зазначено, що сума задекларованого відшкодування, відповідно даних додатка 3 (Д3) від 03.09.2018 року № 9185927875 сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої у попередніх та звітному (податкових) періодах у сумі 14920438,00 грн.

Так відділом, камеральних перевірок податкової звітності м. Одеси управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І та у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 29.10.2018 року № 32943/15-32-12-10/40680082, відповідно до якого встановлені наступні порушення: пп. 14.1.8, п. 14.1, ст. 14 ПКУ.

Крім того, згідно бази ЄРПН, на адресу підприємства з серпня 2016 року по серпень 2018 року не складено та не зареєстровано жодної податкової накладної, які б свідчили, що підприємство несе витрати по перевезенню придбаного товару.

Так, аналізом господарської діяльності ТОВ Торгест за вересень 2016 року - груднь 2016 року та серпень 2018 року згідно даних декларацій з ПДВ та архіву електронній звітності, що ТОВ Торгест за вказаний період було імпортовано товарів на загальну суму 76411,5 тис. грн., сума ПДВ, сплачена митним органам становила 15282,3 тис. грн. З вересня 20165 року по серпень 2018 року підприємством було реалізовано товарів (обсяг без ПДВ) на загальну суму 193,14 тис. грн., сума ПДВ становила 38,6 тис грн. За період з вересня 2016 року по серпень 2018 року відповідно даних ЄРПН подальша реалізація підпиємством імпортованого товару відсутня та не проводилось декларування податкових зобов`язань з ПДВ.

Тобто, у підприємства обліковуються залишки ТМЦ на складах, при цьому, за результатами даних ЄРПН встановлено, що витрати понесені на зберігання товару, який підприємство імпортувало, відсутні.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що вищевказане свідчить про відсутність проведення господарської діяльності, наміру одержати економічного ефекту від реалізації ТМЦ на адресу нерезидентів або резидентів України та унеможливлює право на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за серпень 2018 року.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26, встановлено, що орган ДФС здійснює формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом внесення даних щодо, зокрема: найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу тощо.

Суд встановив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №52000000000000529 від 21.08.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Так, Національним антикорупційним бюро України складено рішення від 23.12.2020 року № 02-229/44004 щодо розкриття ПАТ Банк Восток , та рішення від 24.12.2020 року № 02-229/44232 щодо розкриття АТ Кредобанк інформації відносно операцій ТОВ Торгест на рахунках, відкритих у відповідній банківській установі.

Листами від 11.01.2021 року № 229/486-02 АТ Кредобанк та від 14.01.2021 року № 229/719-00 ПАТ Банк Восток надав Національному антикорупційному бюро України запитувану інформацію, яка була скерована правоохоронним органом на адресу Головного управління ДПС в Одеській області листом 28.01.2021 року № 0434-231/2730.

Крім того, листом від 09.02.2021 року № 0434-231/4247 Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України скеровано на адресу Головного управління ДПС в Одеській області інформацію щодо руху коштів на банківському рахунку ТОВ Торгест , відкритому у АТ КІБ .

Згідно проведеного аналізу отриманої інформації з банківських рахунків, відкритих ТОВ Торгест (зокрема: НОМЕР_1 відкритого у ПАТ Банк Восто ", НОМЕР_2 відкритого у ПАТ Банк Восток , НОМЕР_2 відкритого у АТ Кредобанк , НОМЕР_3 відкритого у АТ КІБ ), встановлено, що на відповідні рахунки у період з серпня 2016 року по липень 2020 року надходили кошти в якості оплати за поставку товарно-матеріальних цінностей за укладеними договорами із субєктами господарювання за загальну суму 24813755,14 грн., з якої сума ПДВ складає 4135625,86 грн.

При цьому, ТОВ Тогест задекларовано за відповідний період податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 212841 грн.

Згідно аналітичної довідки, яка була складена Головним управління ДПС в Одеській області за наслідком отриманої інформації від Національного антикорупційного бюро України, ТОВ Тогест порушено вимоги п. 187.7 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України в частині не відображення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період серпня 2016 - лютий 2020 року у сумі 3922784,86 грн.

Враховуючи зазначене, відповідні показники податкової звітності ТОВ Торгест не відповідають даним за операціями на рахунках підприємства.

Враховуючи чинне законодавство України та фактичні обставини, ТОВ Торгест повинен був задекларувати податкові зобов`язання та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні за період серпень 2016 - лютий 2020 року на суму ПДВ 3922784,86 грн.

Серед іншого, за період серпень 2018 року, за який підприємство подано податку декларацію із визначенням суми, необхідної до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 14920438 грн., ТОВ Торгест повинна була бути попередньо задекларована сума податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 3922784,86 грн., яка у відповідному же розмірі повинна зменшувати суму від`ємного значення ПДВ, відображеної за даною звітностю за серпень 2018 року, однак, ТОВ Торгест відповідне визначення податкових зобов`язань не здійснювало.

Таким чином, за звітний період серпень 2018 року ТОВ Торгест заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 14920438 грн. за відсутності визначення у податковій звітності за попередні періоди зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією товару у загальному розмірі 3922784,86 грн.

За таких обставин, вказані фактичні дані спростовують факти, які було покладено в основу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року, щодо наявності ТМЦ на складах підприємства та використання залишків придбаних ТМЦ в господарській діяльності та підтверджують факт відсутності наявних залишків придбаного товару та їх реалізацію без відображення у регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності, або відсутності їх зв`язку з господарською діяльністю підприємства при відсутності фінансового результату.

З урахуванням зазначеного, висновки Головного управління ДПС в Одеській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгест " Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 року та встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку у розмірі - 14920438 грн є обґрунтованими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202 прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, приймає постанову.

За таких обставин, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2021 року у справі № 420/1220/19 слід скасувати та ухвалити нове рішення в цій адміністративній справі про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.369 КАС України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 263, 361-369 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву Головного управління ДПС в Одеській області про перегляд судового рішення суду за нововиявленими обставинами за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" до Головного управління ДПС в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Національного антикорупційного бюро України про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 року №0000161202.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2021 року у справі № 420/1220/19.

Ухвалити нове рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25; код ЄДРПОУ 40680082) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А), Національного антикорупційного бюро України (місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГЕСТ" (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25; код ЄДРПОУ 40680082) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А), Національного антикорупційного бюро України (місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2021 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.