Постанова

від 19.05.2021 по справі 513/879/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1410/21

Номер справи місцевого суду: 513/879/19

Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 червня 2020 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Рассвет до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Рассвет , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог СФГ Рассвет .

У серпні 2019 року представник СФГ "Рассвет" адвокат Наседкін О.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить зобов`язати відповідача не чинити перешкоди Селянському (фермерському) господарству "Рассвет" у користуванні земельною ділянкою із кадастровим номером 5124583200:01:001:1196, площею 9,94 га на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 05 січня 2011 року між СФГ "Рассвет" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на 7 років. Об`єктом оренди є земельна ділянка, площею 9,94 га, розташована на території Надеждинської сільської ради, кадастровий номер 5124583200:01:001:1196, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ОД № 034506.

Позивач зазначає, що договір набрав чинності в день його державної реєстрації 31.03.2014 року, тобто строк його дії мав би сплинути 31.03.2021 року.

Однак, наприкінці серпня 2016 року СФГ "Рассвет" було погоджено із ОСОБА_1 укладення додаткової угоди № 2 до вищевказаного договору оренди, якою збільшено майже удвічі розмір орендної плати та строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 10 років з дня реєстрації додаткової угоди.

Вищевказаний договір оренди на теперішній час є чинним, а право оренди СФГ "Рассвет" зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

СФГ "Рассвет" безперешкодно використовувало вищевказану земельну ділянку у своїй господарській діяльності - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та своєчасно та в повному обсязі виконувало обов`язок по сплаті орендної плати на користь відповідача.

У липні 2019 року відповідач почав чинити перешкоди СФГ "Рассвет" у користуванні орендованою земельною ділянкою, самовільно її зорав, з ділянки була вивезена солома, яка є власністю СФГ "Рассвет".

У зв`язку чим СФГ "Рассвет" було змушене звернутися до Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області. Проте, доступ орендаря до земельної ділянки, право оренди якої зареєстроване у встановленому законом порядку, відповідачем відновлений не був (т.2 а.с.2-3).

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 ..

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СФГ "Рассвет", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ у Саратському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції Одеської області від 04.04.2014 року, індексний номер: 12167605 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки площею 9,94 га, кадастровий номер 5124583200:01:001:1196, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 034506, зареєстрованого на підставі договору оренди землі, укладеного 05 січня 2011 року між ОСОБА_1 та СФГ "Рассвет". Стягнути з СФГ Рассвет на його користь судові витрати (т.1 а.с.2-6)

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 05 січня 2011 року між ним та СФГ "Рассвет" був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування належну орендодавцеві земельну ділянку з кадастровим номером 5124583200:01:001:1196 загальною площею 9,94 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області строком на 7 років. Тобто строк дії договору оренди землі повинен був сплинути 05 січня 2018 року.

Приблизно у липні-серпні 2017 року він звернувся до голови СФГ "Рассвет" з метою з`ясування питання щодо розірвання договору оренди землі, але його було повідомлено, що договір оренди продовжений на 10 років згідно підписаної ним додаткової угоди № 2 від 29 серпня 2016 року та йому було надано примірник, при ознайомлені з яким ОСОБА_1 стало відомо, що додаткова угода підписана не ним.

Тому у травні 2018 року він звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договір оренди земельної ділянки загальною площею 9,94 га, на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить йому на підставі державного акту серії ОД № 034506, укладений 05 січня 2011 року між ним та СФГ "Рассвет", та додаткову угоду № 2 від 29 серпня 2016 року до вказаного договору, а також зобов`язати голову та членів СФГ "Рассвет" та будь-яких інших осіб не чинити йому перешкоди у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

За даним позовом Саратським районним судом Одеської області було відкрито провадження у цивільній справі № 513/488/18

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 25 червня 2020 року позов СФГ "Рассвет" до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди СФГ Рассвет у користуванні земельною ділянкою площею 9,94 га, кадастровий номер 5124583200:001:1196, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області. Стягнено з ОСОБА_1 на користь СФГ Рассвет судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня. У задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ "Рассвет", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не підписував акт приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки від 05.01.2011р. та додаткової угоди №2 до договору оренди землі про збільшення орендної плати та продовження строку дії договору від 29 серпня 2016 року.

Короткий зміст відзиву СФГ Рассвет на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що доводи апеляційної скарги по суті повторюють доводи зустрічного позову; посилання ОСОБА_1 на підписання додаткової угоди не ним, а іншою особою суперечить його попередній поведінці та є недобросовісним.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

У судове засідання, призначене на 19 травня 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

17 травня 2021 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшла від ОСОБА_1 заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що на призначену дату та час він не має можливості бути присутнім у судовому засіданні з тих підстав, що перебуває на лікуванні в денному стаціонарі у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, що підтверджується медичною довідкою від 15 травня 2021 року, з діагнозом: стенокардія.

17 травня 2021 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла аналогічна заява про відкладення розгляду справи.

18 травня 2021 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_2 ) надійшла аналогічна заява про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказані клопотання, судова колегія дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 03 червня 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,94 га, розташованої на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД № 034506, виданого 05 травня 2004 року на підставі розпорядження голови Саратської районної державної адміністрації від 26 лютого 2004 року № 110 (т. 2 а.с. 4).

05 січня 2011 року між ОСОБА_1 та СФГ Рассвет був укладений договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав орендарю зазначену земельну ділянку загальною площею 9,94 га. Відповідно до пункту 7 договір укладено на 7 років (т.2 а.с. 5-6).

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта - земельної ділянки, складеного в с. Надежда 05 січня 2011 року, орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар СФГ Рассвет прийняв в оренду земельну ділянку, розташовану на території Надеждинської сільської ради площею 9,94 га (т.2 а.с. 7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 05 грудня 2013 року Відділ Держземагентства у Саратському районі зареєстрував земельну ділянку площею 9,9389 га, кадастровий номер 5124583200:01:001:1196, розташовану на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (т.1 .а.с.35).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 04.04.2014 року, вбачається, що 31 березня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області Димитренко Д.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12167605 від 04.04.2014 року, було зареєстровано право оренди земельної ділянки, підставою виникнення якого є договір оренди землі б/н від 05.01.2011 року між Селянським (фермерським) господарством Рассвет та ОСОБА_1 . Строк дії: 7 років Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 9,94 га, кадастровий номер 5124583200:01:001:1196, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Надеждинської сільради Саратського району Одеської області (т. 2 а.с. 8).

Згідно із додатковою угодою №2 до договору оренди землі про збільшення розміру орендної плати та продовження строку дії договору від 29 серпня 2016 року, було збільшено розмір орендної плати та строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 10 років з дня реєстрації додаткової угоди (т. 2 а.с.9).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 29.12.2016 року вбачається, зареєстровано право оренди землі за договором оренди землі між ОСОБА_1 та СФГ "Рассвет" строком на 10 років (т.1 а.с.13).

Факт отримання від СФГ Рассвет в повному обсязі орендної плати за договором оренди землі від 05.01.2011 року включно по 2018 рік ОСОБА_1 визнав. Даний факт підтверджується відомостями на видачу зерна по СФГ "Рассвет", розпискою ОСОБА_1 та актом приймання-передачі орендної плати за 2017 рік.

В розписці та акті приймання-передачі орендної плати та визнання договору зазначено, що ОСОБА_1 отримав орендну плату від СФГ Рассвет за 2017 рік в розмірі 6 тон відповідно до договору оренди належної йому земельної ділянки між ним та СФГ Рассвет та додаткових угод № 1, 2. В акті також зазначено, що з усіма умовами договору та угод (строк дії, розмір орендної плати та інші) він ознайомлений та згодний. Підтверджує, що договір та угоди підписані ним власноруч. Ніяких претензій щодо договорів та орендної плати не має (т. 2 а.с. 107- 111).

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно з частиною 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Частинами першою та другою ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частина перша статті 93 ЗК України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За положеннями частини 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина перша статті 765 ЦК України).

За положеннями частини третьої статті 640 ЦК України, (в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору оренди від 05 січня 2011 року), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Це положення ЗК України діяло як на момент підписання сторонами договору оренди землі від 05 січня 2011 року, так і на момент державної реєстрації права оренди.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини другої статті 792 ЦК України та частини восьмої статті 93 ЗК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

До 1 січня 2013 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" передбачалась обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі й саме момент такої реєстрації визначався моментом набуття договором чинності.

З 1 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України", якими зокрема з тексту статті 640 ЦК України виключено посилання щодо обов`язковості державної реєстрації правочинів; стаття 6 Закону України "Про оренду землі" була доповнена частиною 5 такого змісту: "Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону"; статті 18, 20 Закону України Про оренду землі були виключені взагалі .

Таким чином, на час державної реєстрації права оренди - 31.03.2013 року норми закону про обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі втратили чинність.

З 01 січня 2013 року вступив у дію Закон Про Державний земельний кадастр , норми якого внесли ряд нововведень у земельні відносини. З цієї дати встановлено, що орендар не може зареєструвати договір оренди, доки орендодавець - власник земельної ділянки не зареєструє свої права на землю, звернувшись до органів державної реєстраційної служби із відповідною заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-Х1У (далі - Закон № 161-Х1У) є спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з орендою землі.

За визначенням ст.1 Закону № 161-Х1У оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону № 161-Х1У встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 17 Закону № 161-Х1У (в редакції, чинній на час укладання між сторонами договору оренди) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 161-Х1У строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За положеннями частини статті 20 Закону 161-Х1У, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частина друга статті 20 Закону "Про оренду землі" в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті).

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, що визначено абзацом другим частини першої статті 31 Закону "Про оренду землі".

Статтею 21 Закону 161-Х1У встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.04 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із підпунктом 1 частини першої статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

За частиною третьої статті 16 цього ж Закону (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав.

В договорі оренди землі від 05 січня 2011 року відсутня відмітка про його реєстрацію у Державному реєстрі земель.

З відповіді на адвокатський запит Відділу у Саратському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 29-15-0.390-503/119-19 від 14.11.2019 року вбачається, що згідно наявних у відділу Книг реєстрації договорів оренди землі, станом на 31.12.2012 року відсутня інформація щодо державної реєстрації договору оренди землі площею 9,94 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5124583200:01:001:1196 між власником ОСОБА_1 та СФГ Рассвет на території Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області (т.1 а.с.12).

Пункт 7 договору оренди від 05 січня 2011 року передбачає, що цей договір укладено на 7 років. Підпункт перший абзацу першого пункту 36 договору оренди від 05 січня 2011 року передбачає, що дія цього договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до пункту 42 цього договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Пунктом 20 договору оренди від 05 січня 2011 року передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього за актом приймання передачі.

Зазначені зміни, внесені в законодавство, фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 31 березня 2014 року вже неможливо було здійснити.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018р. по справі № 696/1880/15-ц, якщо закон містить вимогу державної реєстрації договору як умову набуття ним чинності, то договір набуває чинності з моменту його відповідної реєстрації. Якщо зміни, внесені в законодавство, передбачають скасування державної реєстрації договору як обов`язкової умови набуття ніш чинності, але вводять обов`язкову умову реєстрації права, щодо набуття якого такий договір укладається, то за умови невиконання вимоги щодо державної реєстрації такого договору на момент набрання чинності зазначеними змінами в законодавство, такий договір набуває чинності з моменту реєстрації відповідного права за умови відсутності явно виражених заперечень контрагента на момент відповідної реєстрації.

За змістом положень ЦК України метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме його державна реєстрація чи державна реєстрація права оренди, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 на момент здійснення позивачем СФГ Рассвет реєстрації права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 05 січня 2011 року не заявляв про свою незгоду з умовами цього договору.

Тому договір оренди від 05 січня 2011 року в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди відповідача - 31 березня 2014 року, а отже, строк його дії (7 років) закінчується 31 березня 2021 року.

З вищевказаних підстав суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими посилання відповідача ОСОБА_1 та його представника на те, що державна реєстрації договору оренди землі не була проведена і тому договір оренди землі від 05.01.2011 року не може вважатись таким, що набрав чинності.

Отже, строк дії договору оренди землі, укладеного між сторонами 05.01.2011 року, не закінчився, договір є чинним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору та вимоги закону та до закінчення строку дії договору оренди від 05.01.2011 року, починаючи з липня 2019 року приступив до самостійного використання спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Стаття 24 Закону України Про оренду землі зобов`язує власника земельної ділянки не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги позивача СФГ Надежда щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_1 як власника земельної ділянки не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, а вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання ОСОБА_1 щодо неукладеності та недійсності договору оренди землі, так як статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір оренди землі від 05.01.2011р., як і додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 29.08.2016р. не були визнані недійсними за рішенням суду. Тому договір оренди землі підлягає належному виконанню сторонами.

Дії ОСОБА_1 свідчать про фактичне визнання договору оренди, а саме: підписання ним договору оренди від 05 січня 2011 року; отриманням ним орендної плати від СФГ Рассвет за користування земельною ділянкою; відсутність протягом тривалого часу з дня укладення договору заперечень з його боку щодо користування СФГ Рассвет належною йому земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів про непідписання вищевказаних правочинів, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 отримував орендну плату, розмір якої був встановлений додатковою угодою №2 від 29.08.2016р., тобто був згодний із умовами, викладеними у них.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Обєднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №390/34/17.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк