Постанова

від 02.06.2021 по справі 582/390/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року

м.Суми

Справа №582/390/20

Номер провадження 22-ц/816/899/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності :

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Петен Я.Л. у смт Недригайлів, повний текст якого складений 05 квітня 2021 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне про визнання додаткової угоди недійсною, розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати недійсною та скасувати додаткову угоду до договору оренди землі від 01 січня 2015 року, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №21046643 та за №21048850 від 20 червня 2017 року; розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2012 року, зареєстрований у відділенні Держкомзему за №592350004009069 від 19 вересня 2012 року; зобов`язати ТОВ Агрофірма Козельне повернути ОСОБА_1 земельні ділянки за кадастровими номерами 5223582900:05:001:0066 (рілля, розміром 4,467 га) та 5223582900:05:005:0035 (сіножаті, розміром 0,345 га) в натурі (на місцевості).

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником вказаних земельних ділянок, які за договором оренди землі від 01 квітня 2012 року були передані в оренду, строком на 9 років ТОВ АПФ Фрунзе , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Козельне . Листом ОСОБА_1 повідомив відповідача те, що після закінчення строку дії договору він не бажає в подальшому продовжувати договірні відносини та просив повернути належні йому на праві власності земельні ділянки. З відповіді ТОВ Агрофірма Козельне ОСОБА_1 стало відомо про укладення між ними 01 січня 2015 року додаткової угоди до договору оренди, якою строк оренди було продовжено до 30 грудня 2025 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не підписував додаткової угоди та йому примірник договору не надавався, були порушені його права та інтереси, як власника земельних ділянок, які підлягають захисту в судовому порядку.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ Агрофірма Козельне повернути ОСОБА_1 належні йому земельні ділянки, які були передані в оренду згідно договору оренди землі від 01 квітня 2012 року, кадастровий номер 5223582900:05:001:0066, площею 4,467 га та кадастровий номер 5223582900:05:005:0035 (5923582900:05:002:0131), площею 0,345 га, загальною площею 4,812 га.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Козельне на користь ОСОБА_1 5720 грн 40 коп. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ Агрофірма Козельне подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про закінчення строків договору оренди від 01 квітня 2012 року, оскільки сторонами при його укладенні було узгоджено, що земельні ділянки були передані в оренду на строк 9 років. Вказує на те, що в договорі помилково зазначено про його дію до 2020 року.

Зазначає, що у відповідності до положень п. 40 договору оренди землі, ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 207, 210, 638, 640 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 січня 2020 року (справа №322/1178/17), укладений договір оренди землі від 01 квітня 2012 року діє до 19 вересня 2021 року. Вважає, що судом першої інстанції фактично здійснено тлумачення змісту договору оренди землі в частині визначення строку його дії.

Відповідач не погоджується також з висновками суду першої інстанції щодо звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено, що він не був обізнаним про укладення додаткової угоди до договору оренди, більш того, він з 2015 року отримував оренду плату визначену саме даною угодою.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача та його представника, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскарженій частині не відповідає.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, загальною прощею 4,812 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Козельненської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ №038406 (т. 1, а.с. 53-54).

01 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ АПФ Фрунзе , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Козельне , укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 7-8), відповідно до умов якого в оренду товариству було передано земельну ділянку загальною площею 4,812 га, в тому числі: рілля 4,467 га, сіножаті 0,345 га. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему за №592350004009069 від 19 вересня 2012 року.

За змістом пунктів 8, 40 цього договору, сторони узгодили, що він був укладений на 9 років, з 01 квітня 2012 року по 2020 рік. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін, не сплата орендної плати в установлені строки, або ухилення від сплати (п. 35 договору).

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 01 січня 2015 року, продовжено строк дії на 10 років, у зв`язку з чим внесено зміни до пункту 8 договору та викладеного його в наступній редакції: Договір укладено на строк до 30 грудня 2025 року з урахуванням ротації культур (т. 1, а.с. 93).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 20 червня 2017 року внесено запис про право оренди ТОВ Агрофірма Козельне земельної ділянки, площею 4,4668 га за кадастровим номером 593582900:05:001:0066 та земельної ділянки, площею 0,3449 га за кадастровим номером 5923582900:05:002:0131 (т.1, а.с. 12-13). Підстава виникнення права - договір оренди землі, укладений 01 квітня 2012 року та додаткова угода до договору оренди землі від 01 січня 2015 року.

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ АПФ Фрунзе надіслано лист-повідомлення, в кому він посилаючись на те, що термін дії договору закінчується 01 квітня 2020 року та поновлювати дію цього договору він не бажає, просив 02 квітня 2020 року, після закінчення дії цього договору, повернути йому земельні ділянки в натурі на місцевості за актами приймання - передачі (т. 1, а.с. 14).

Листом від 08 січня 2020 року ТОВ Агрофірма Козельне відмовило ОСОБА_1 у поверненні належних йому на праві власності земельних ділянок, оскільки строк дії договору оренди землі від 01 квітня 2012 року становить 9 років і він чинний до 19 вересня 2021 року, а не до 01 квітня 2020 року (т. 1, а.с. 15). Також повідомило ОСОБА_1 про укладення 01 січня 2015 року додаткової угоди до договору оренди землі, якою встановлено строк договору оренди до 30 грудня 2025 року. Просило ОСОБА_1 , як орендодавця, не вчиняти дії, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

02 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Агрофірма Козельне із заявою про розірвання договору оренди землі від 01 квітня 2012 року та повернення земельних ділянок в натурі (т. 1, а.с. 16).

ТОВ Агрофірма Козельне у відповідь на вказану заяву, листом від 23 березня 2020 року повідомило ОСОБА_1 про відсутність визначених умови договору оренди землі підстав для його розірвання, оскільки товариство належним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором (т. 1, а.с. 17).

Відповідно до висновку експерта, складеного 21 грудня 2020 року за результати проведення судово-почеркознавчої експертизи №1577/1578 за матеріалами цивільної справи №582/390/20, провадження №2/582/122/20 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець (підпис) у додатковій угоди від 01 січня 2015 року до договору оренди землі без номеру від 01 квітня 2012 року, зареєстрованого 19 вересня 2012 року за №592350004009069, укладеній між ОСОБА_1 та ТОВ АПФ Фрунзе щодо оренди земельної ділянки, виконано за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1, а.с. 200-205).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди та розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, виходив з того, що спірна додаткова угода позивачем не підписувалася, вона є неукладеною, тобто такою, що не відбулася, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, судом не встановлено визначених п. 35 договору оренди землі підстав для розірвання цього договору в односторонньому порядку, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами невиконання або порушення умов договору оренди від 01 квітня 2012 року відповідачем, що слугувало б умовою для розірвання його саме з цієї підстави.

Відповідач у доводах апеляційної скарги не спростовує правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, а тому вони не підлягають апеляційному перегляду, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи вимоги позивача про повернення земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що сторони договору, з урахуванням принципу свободи договору, визначити термін та календарну дату початку перебігу та закінчення строку договору, а саме з 01 квітня 2012 року по 2020 року, а тому не підлягають застосуванню загальні правила, передбачені спеціальним Законом щодо обрахування строку дії договору після його державної реєстрації.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 124, ст. 125 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України) .

Спеціальним законом , що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ст.ст. 18, 19 цього Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 Закону України Про оренду землі .

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Колегія суддів бере до уваги також і правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), про те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Ця практика як Верховного Суду України, так і Великої Палати Верховного Суду є усталеною.

Як уже зазначалося, укладаючи договір оренди землі від 01 квітня 2012 року сторони визначили строк його дії, що становить 9 років та він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Тобто, в даному випадку момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору - 19 вересня 2012 року, а тому він діє до 19 вересня 2021 року, на що не звернув уваги суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про закінчення строку договору оренди на час ухвалення оскарженого рішення.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що сторони договору узгодили строк дії договору оренди з 01 квітня 2012 року по 2020 року.

Зокрема, судом встановлено та не спростовується позивачем, що належна йому на праві власності земельна ділянка була передана в оренду ТОВ АПФ Фрунзе на строк 9 року, тобто в даному випадку строк його дії завершується у 2021 році (якщо відраховувати з дати його підписання - 01 квітня 2021 року), а не 2020 рік, як помилково зазначено у договорі.

Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що у відповідності до положень ст.ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі достроково припинити договір оренди землі шляхом його розірвання у судовому порядку можливо лише договір строк дії якого не закінчився.

Тобто, звертаючись до суду з даним позовом у квітні 2020 року з вимогою про розірвання договору оренди землі від 01 квітня 2020 року, позивач фактично визнав, що строк дії цього договору не припинився.

Таким чином, з огляду на те, що станом на день ухвалення судового рішення договір оренди землі укладеним між сторонами був чинним, а тому, як обґрунтовано вказував відповідач у своїх доводах, відсутні правові підстави для зобов`язання товариства повернути позивачеві належні йому на праві власності земельні ділянки.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, про існування додаткової угоди від 01 січня 2015 року до договору оренди землі позивач довідався лише після звернення до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки та отримання письмової відповіді у січні 2020 року. Отримання позивачем орендної плати у визначеному додатковою угодою розмірі не свідчить про його обізнаність із самою угодою.

Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Враховуючи те, що у задоволенні вимог про визнання недійною додаткової угоди суд першої інстанції відмовив, а тому відсутні підстави для застосування наслідків позовної давності.

Слід зазначити також, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про скасування судового рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання додаткової угоди недійсною та розірвання договору оренди землі, оскільки висновки суду першої інстанції відповідачем в доводах апеляційної скарги взагалі не спростовуються, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Також необхідно змінити рішення суду в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 1 квітня 2012 року .

Крім того, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1261 грн 20 коп. сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне задовольнити частково.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне про повернення земельних ділянок та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

Змінити рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 1 квітня 2012 року , зареєстрований у відділенні Держкомзему за № 592350004009069 від 19 вересня 2012 року.

В іншій частині рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 23 березня 2021 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Козельне сплачений судовий збір у сумі 1261 гривню 20 копійок за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 4 червня 2021 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук