Рішення

від 24.06.2020 по справі 376/1220/20

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1220/20

Провадження № 2/376/776/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Віговського С.І.

при секретарі Кропивлянській С.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області, про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 3,88 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області, за рахунок земель комунальної власності (в тому числі резервного фонду) на території с. Токарівка, Сквирського району, Київської області.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 , почала свою трудову діяльність в КСП Прогрес с. Шапіївка, Сквирського району, Київської області, а згодом перейшла працювати починаючи з 1987 року в КСП Зоря , ставши його членом та працювала на різних посадах включно до 03 січня 1993 року. В 1993 році за станом здоров`я звільнилася, але із членів КСП Зоря не виключалася, заяви про вихід не писала. Зазначені дані підтверджуються наявними записами у трудової книжки колгоспника №1399 від 01.03.1967 року виданої на неї.

Зважаючи на те, що позивач станом на час розпаювання земель КСП Зоря в штаті не значилася, а їй цивільному чоловіку було надано земельну ділянку для фермерства, тому її помилково в список до розподілу не включили. Таким чином, при проведенні розпаювання земель КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області позивачу не було надано земельну частку (пай), а в подальшому її було невірно проінформовано, що так як її сім`я отримала землю для ведення фермерського господарства, то на пай вона втратила право.

Відповідно до виданої Довідки за вих.№127 від 27.05.2020 року виконавчим комітетом Шапіївської сільської ради, зазначено: ОСОБА_1 не отримувала земельну ділянку частку (пай) на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області .

Крім того, було підготовлено та направлено Адвокатський запит №018/20 від 27 березня 2020 року до Архівного сектору Сквирської РДА Київської області, в якому запитувалась інформація про наявність чи відсутність в архівних документах (протокол засідання правління та загальних зборах) КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області за період 1993-1995 років відомостей про виключення з членів КСП Зоря ОСОБА_1 , на який надійшла відповідь за вих. №06-08/11 від 14 квітня 2020 року, в якій повідомляється, що в документах (протоколи засідань правління та загальних зборів) фонду №134 КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області відомості про виключення з членів КСП ОСОБА_1 за 1993-1995 роки - відсутні.

У зв`язку із тим, що позивача помилково не включили до списку, як особу, яка має право на отримання земельної частки (пай) в КСП Зоря і позивач не була обізнана у своїх правах та дізналася лише після звернення до АБ Приймак та Партнери щодо захисту свої прав на землю, як член фермерського господарства. Так під час встановлення фактів незаконного позбавлення ФГ Орач , членом якого була ОСОБА_1 їй також було роз`яснено, що право на землю як член фермерського господарства та її право як члена КСП Зоря це є два різних права, і вона має право на земельну частку (пай). Таким чином, встановлений законом строк для подання заяви про визнання права власності на земельну частку (пай) позивачка пропустила, з поважних причин, так як була недосконало обізнана з діючим законодавством.

Позивач вважає, що вбачаються всі правові підстави звернутися до суду з відповідними вимогами, оскільки іншим чином визнати за нею право на земельну частку (пай) неможливо, а відтак просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

До проведення підготовчого судового засідання позивач надала суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу в її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, проте подав до суду письмову заяву, в якій просить суд слухати справу без його участі та позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , почала свою трудову діяльність в КСП Прогрес с. Шапіївка, Сквирського району, Київської області, а згодом перейшла працювати починаючи з 1987 року в КСП Зоря , ставши його членом та працювала на різних посадах включно до 03 січня 1993 року. В 1993 році за станом здоров`я звільнилася, але із членів КСП Зоря не виключалася, заяви про вихід не писала. Зазначені дані підтверджуються наявними записами у трудової книжки колгоспника №1399 від 01.03.1967 року виданої на неї.

Зважаючи на те, що позивач станом на час розпаювання земель КСП Зоря в штаті не значилася, а їй цивільному чоловіку було надано земельну ділянку для фермерства, тому її помилково в список до розподілу не включили. Таким чином, при проведенні розпаювання земель КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області позивачу не було надано земельну частку (пай), а в подальшому її було невірно проінформовано, що так як її сім`я отримала землю для ведення фермерського господарства, то на пай вона втратила право.

Відповідно до виданої Довідки за вих.№127 від 27.05.2020 року виконавчим комітетом Шапіївської сільської ради, зазначено: ОСОБА_1 не отримувала земельну ділянку частку (пай) на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області .

Крім того, було підготовлено та направлено Адвокатський запит №018/20 від 27 березня 2020 року до Архівного сектору Сквирської РДА Київської області, в якому запитувалась інформація про наявність чи відсутність в архівних документах (протокол засідання правління та загальних зборах) КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області за період 1993-1995 років відомостей про виключення з членів КСП Зоря ОСОБА_1 , на який надійшла відповідь за вих. №06-08/11 від 14 квітня 2020 року, в якій повідомляється, що в документах (протоколи засідань правління та загальних зборів) фонду №134 КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області відомості про виключення з членів КСП ОСОБА_1 за 1993-1995 роки - відсутні.

У зв`язку із тим, що позивача помилково не включили до списку, як особу, яка має право на отримання земельної частки (пай) в КСП Зоря і позивач не була обізнана у своїх правах та дізналася лише після звернення до АБ Приймак та Партнери щодо захисту свої прав на землю, як член фермерського господарства. Так під час встановлення фактів незаконного позбавлення ФГ Орач , членом якого була ОСОБА_1 їй також було роз`яснено, що право на землю як член фермерського господарства та її право як члена КСП Зоря це є два різних права, і вона має право на земельну частку (пай). Таким чином, встановлений законом строк для подання заяви про визнання права власності на земельну частку (пай) позивачка пропустила, з поважних причин.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 5 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) № 561-XII (чинний на час виникнення спірних правовідносин), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян. Землі у колективну власність передаються безплатно. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам, залишається за ними на умовах постійного користування. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Частинами 6-8 ст. 6 ЗК України (в ред. від 18.12.1990 року) № 561-XII (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.

За ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 року № 2114-XII (із змінами і доповненнями) об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 року № 2114-XII (із змінами і доповненнями) передбачено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

На підставі Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" за № 720/95 від 08.08.1995 року члени колективних сільськогосподарських підприємств мали право на земельну частку (пай), а також право на її виділення в натурі.

Крім того, Державний комітет України по земельних ресурсах у листі від 22 серпня 2001 р. за № 14-17-2-П1580/4251 роз`яснив, що як виняток землі резервного фонду можуть передаватись у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян-членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були внесені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю цього підприємства, і на час видачі зазначеного акта були членами КСП. За рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) КСП звертається з клопотанням до місцевої ради щодо передачі у колективну власність земель із резервного фонду в розмірі сумарної кількості загальних часток (паїв) тих громадян, які не отримали права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

В силу ст. 1 Закону України від 5. 06. 2003 року Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних часток (паїв) зазначено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

З урахуванням вищевказаного суд приходить до висновку, що право на земельну частку (пай) позивача в землях КСП Зоря с.Токарівка, Сквирського району, Київської області, що закріплене ст.ст. 5, 6 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990 року) № 561-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 7, 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 року № 2114-XII (із змінами і доповненнями) та пунктом 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" за № 720/95 від 08.08.1995 року, порушено.

Виділення позивачу земельної частки (паю) не може призвести до погіршення майнових прав інших власників земельних часток (паїв) в землях КСП Зоря с.Токарівка, Сквирського району, Київської області.

Суд вважає, що у відповідності до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" невнесення позивача до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП Зоря серії КВ, як особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

А тому суд, з метою захисту прав та законних інтересів позивача вважає, що вбачаються всі правові підстави задовольнити позовні вимоги визнавши за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,88 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 170 883 (сто сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 54 коп., в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Зоря", с.Токарівка, Сквирського району, Київської області.

Також суд вважає, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, а тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.

Керуючись ст.ст. 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 5, 6 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990 року) № 561-XII, ст.ст. 7, 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство № 2114-XII від 14.02.1992 року, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних часток (паїв)", пунктами 2, 5, 7 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", ст.ст. 4, 10, 12, 81, 83, 258, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області (адреса: вул. Ювілейна. Буд. 1, с. Шапіївка, Сквирського району, Київської області, код ЄДРПОУ: 04360729), про визнання права на земельну частку (пай), - задовольнити.

Поновити строк звернення до суду.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 3,88 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності КСП Зоря с. Токарівка, Сквирського району, Київської області, за рахунок земель комунальної власності (в тому числі резервного фонду) на території с. Токарівка, Сквирського району, Київської області.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://sk.ko.court.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. І. Віговський