Постанова

від 07.06.2021 по справі 915/1103/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1103/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Явір

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021 року (суддя Мавродієва М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алексхім

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Явір

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Хімпромгруп

ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Праймхолд

про стягнення 158 400,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2021 року ТОВ Алексхім (далі - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської обрості з позовом до ПОСГП Явір (далі - відповідач) про стягнення 158 400,00 грн. в якості відшкодування вартості безпідставно набутого майна - селітри аміачної масою 22 тони.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ Алексхім придбало у ТОВ Хімпромгруп селітру аміачну масою 22 тони вартістю 158 400,00 грн., яка 23.03.2020 була завантажена на складі ТОВ Хімпромгруп в транспортний засіб перевізника ОСОБА_1 , однак, перевізник помилково розвантажив товар на території ПОСГП Явір у селі Краснопіль Врадіївського району Миколаївської області.

Позивач зазначає, що він та ПОСГП Явір не мають жодних договірних відносин з відповідачем, а тому останній безпідставно набув майно позивача та використав її у своїй господарській діяльності, у зв`язку з чим, на думку позивача, єдиним ефективним способом захисту його прав та інтересів є відшкодування відповідачем вартості безпідставно набутого майна на підставі ст.1213 ЦК України.

Ухвалою суду від 24.09.2020 залучено до участі у справі в якості треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ Хімпромгруп та ОСОБА_1 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ Праймхолд .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 158 400,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що докази надані позивачем на підтвердження обставин безпідставного набуття відповідачем його майна є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування таких обставин.

Не погоджуючись із вказаним рішенням , ПОСГП Явір звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТТН від 23.03.2020 отримана позивачем з матеріалів кримінального провадження, отже подана позивачем в якості доказу ТТН, на думку апелянта, одержана з порушення закону та не мала прийматись судом.

Крім цього, скаржник зазначає, що судом було встановлено факт відсутності договірних відносин між відповідачем та ТОВ Праймхолд , однак за відсутності факту визначення недійсним договору поставки від 17.03.2020, укладеного між ПОСГП Явір та ТОВ Праймхолд та вимог позивача про визнання даного договору недійсним, апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального права, адже факт укладання договору поставки від 17.03.2020 не оспорюється та не заперечується, а підтверджується доказами, зокрема, копією цього договору, письмовими заявами свідків, довідками Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, підтверджується факт перевезення, оплати та відображення в обліку відповідача даного товару.

01.06.2021 до суду від ТОВ Алексхім надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з цим, позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Алексхім просило розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомлення осіб, враховуючи складність та характер спірних відносин, є необхідність в наданні особистих пояснень представником позивача.

Щодо прохання позивача про розгляд дано справи в судовому засіданні, судова колегія зазначає наступне.

З огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 158 400,00 грн., то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (ч. 6 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є стягнення грошової суми в розмірі 158 400,00 грн., що є сумою, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав проведення судового засідання з викликом сторін.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Тобто, сторонам у справі чинним процесуальним кодексом надано право висловити свої доводи та заперечення щодо розгляду справи по суті шляхом подання письмових заяв по суті справи, чим скористався позивач, надавши до суду відзив на апеляційну скаргу, який долучений до матеріалів справи та буде врахований при перегляді справи в апеляційному порядку.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2019 між ТОВ Хімпромгруп (постачальник) та ТОВ Алексхім (покупець), було укладено договір поставки №12 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю і відвантажити за його замовленням товари у кількості, асортименті та в терміни, що передбачені специфікацією, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

У специфікації №10 від 23.03.2020 (т.1, а.с.183) (далі - Специфікація) сторони Договору погодили поставку 22 тон аміачної селітри вартістю 158 400,0 грн.

23.03.2020 ТОВ Хімпромгруп виставлено ТОВ Алексхім рахунок на оплату №381 на суму 158 400,0 грн. за поставку 22 тон аміачної селітри за Договором (т.1, а.с.182).

23.03.2020 між ТОВ Хімпромгруп та ТОВ Алексхім було підписано видаткову накладну №527 на поставку 22 тон аміачної селітри (т.1, а.с.181).

Платіжними дорученнями №1940 від 25.03.2020 на суму 72 000,0 грн. та №1947 від 27.03.2020 на суму 86 400,0 грн. (т.1, а.с.24-25) ТОВ Алексхім оплатило виставлений ТОВ Хімпромгруп рахунок №381 від 23.03.2020 на загальну суму 158 400,0 грн. за договором №12 від 30.01.2019.

Довірчим листом за вих.№44 від 23.03.2020 (т.1, а.с.177) ТОВ Алексхім уповноважило водія ОСОБА_1 отримати 22 т селітри аміачної і розвантажити в с.Краснопілля, Врадівський р-н, Миколаївська обл. За довіреністю №84 від 23.03.2020 (т. 1, а.с.178) ОСОБА_1 отримав від ТОВ Хімпромгруп 22 тон аміачної селітри.

З копії товарно-транспортної накладної №520906 від 23.03.2020 (т.1, а.с. 27) вбачається, що перевізником ОСОБА_1 на автомобілі МАН НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 було здійснено автоперевезення вантажу - 22 тон мінерального добрива з м.Кам`янське (пункт навантаження) до с.Краснопілля Миколаївської області (пункт розвантаження). Вантажовідправник - ТОВ Хімпромгруп . Прийняв товар - ОСОБА_2 (директор ПОСП Явір ).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Алексхім придбало у ТОВ Хімпромгруп аміачну селітру масою 22 тони вартістю 158 400,00 грн., однак придбаний позивачем товар було помилково доставлено на адресу ПОСГП Явір , після чого, останній перерахував 158 400,00 грн. ТОВ Праймхолд , вважаючи, що товар надійшов від ТОВ Праймхолд на підставі укладеного між відповідачем та ТОВ Праймхолд договору №00Д49 від 17.03.2020 (т.1, а.с. 79-80). Станом на 08.05.2020 куплену аміачну селітру відповідач використав у своїй господарській діяльності (підкормка посівів) (т.1 ,а.с. 43).

При цьому, судова колегія зазначає, що в матеріалах справі відсутні докази, що ПОСГП Явір отримав спірний товар саме від ТОВ Праймхолд у березні 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов : набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. Обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи , тобто, мала місце помилка , обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків .

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість , яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, судова колегія, погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення позову, оскільки матеріли справи містять достатньо доказів, що спірний товар належав позивачеві, а відповідач набув його без достатньої правової підстави (помилково).

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не взято до уваги довідки Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області від 25.03.2020 та 27.03.2020, оскільки вказані довідки носять інформаційний характер. За приписами ч.6 ст. 75 ГПК України, лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги , що ТТН №520906 від 23.03.2020 отримана позивачем з матеріалів кримінального провадження, отже подана позивачем в якості доказу ТТН, одержана з порушення закону, оскільки господарський суд досліджує сам доказ, однак не встановлює спосіб його отримання, тобто не досліджує, яким способом доказ було отримано. При цьому, у разі незгоди з наданими доказами, інша сторона має право надати до суду докази, які доводять протилежну позицію іншої сторони.

Щодо інших доводів апеляційної скарги пов`язаних з фактом укладення між сторонами договору поставки від 17.03.2020 та нібито самої поставки спірного товару ТОВ Праймхолд відповідачу, судова колегія зазначає наступне.

Враховуючи що договір поставки від 17.03.2020 між ПОСГП Явір ним та ТОВ Праймхолд є укладеним та чинним, скаржник не позбавлений права звернутись до суду з позовом до ТОВ Праймхолд про зобов`язання останнього поставити оплачений товар або повернути отримані грошові кошти за непоставлений товар, оскільки в матеріалах даної справи містять достатньо доказів, що ПОСГП Явір перерахував, а ТОВ Праймхолд отримав 158 400,00 грн. за товар, проте в матеріалах справи відсутні докази, що ТОВ Праймхолд поставив спірний товар апелянту. В свою чергу, відповідач відобразив в своїх документах поставку товару від ТОВ Праймхолд , однак останній взагалі не надав до суду будь-яких доказів (ТТН, видаткові накладні, докази реєстрації податкової накладної щодо операції з продажу товару відповідачу), що спірний товар надійшов до ПОСГП Явір саме від ТОВ Праймхолд .

Отже, наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Явір - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021 року - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.