Ухвала

від 06.07.2021 по справі 915/1103/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/1103/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021

у складі колегії суддів: Головея В. М. (головуючого), Разюк Г. П., Савицького Я. Ф.

та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021

у складі судді Мавродієвої М. В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексхім"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Явір"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпромгруп"

2. ОСОБА_1

за участю третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Праймхолд"

про стягнення 158 400,00 грн

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021 у справі № 915/1103/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1103/20 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.06.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що в даному випадку об`єктом оскарження є рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021 у справі № 915/1103/20, залишене без змін постановою від 07.06.2021, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексхім" та стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" на користь позивача 158 400,00 грн .

Оскільки, як встановлено з оскаржуваних судових рішень, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексхім" до суду першої інстанції подано у 2020 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відтак, предметом позову у цій справі є стягнення 158 400,00 грн, що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні наведених вище положень ГПК України справа № 915/1103/20 є малозначною.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст касаційної скарги звертає увагу, що звертаючись до суду, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "ЯВІР", обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, зазначає, що вказана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для скаржника.

В обґрунтування вказаного, скаржником, з-поміж іншого, зазначено, що факт існування укладеного договору поставки, на підставі якого відповідач отримав товар, виключає можливість застосування при прийнятті оскаржуваного рішення статті 1212 Цивільного кодексу України. Щодо винятковості значення вказаної справи для скаржника, в касаційній скарзі з-поміж іншого зазначено про не можливість захисту свого законного інтересу в інший спосіб.

Розглянувши наведені доводи щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, суд вважає їх необґрунтованими оскільки фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/1990/20, від 10.03.2021 у справі № 904/3935/20, від 10.03.2021 у справі № 911/239/20 тощо).

До того ж посилаючись на неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України скаржник вказуючи на наявність укладеного договору між ним та третьою особою (ТзОВ "Праймхолод") на підставі якого ним отримано товар, не спростовує факту відсутності договірних зобов`язань із позивачем.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, їх власної оцінки та незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника. Саме власне твердження про те, що справа має виняткове значення для скаржника, що не обґрунтована іншими доводами, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними. Вивчивши доводи та твердження скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що викладені у касаційній скарзі питання потребують дослідження та оцінки доказів у даній справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення для скаржника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів" (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 22.03.2021 у справі № 922/3160/19).

Разом з тим, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 916/2438/19, від 22.03.2021 у справі № 918/551/19).

До того ж тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Проте наявності таких випадків з обставин даної справи не вбачається, а скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 915/1103/20 за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1 . Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "ЯВІР" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2021 справі № 915/1103/20.

2 . Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству "ЯВІР".

3 . Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк