Рішення

від 31.05.2021 по справі 703/1697/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1697/17

2/703/24/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях Холодняк Л.П., Бойко Л.М.,

з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_6

представника 3-ї особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, 3-тя особа: Смілянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8 про поділ спадкового майна, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації, скасування рішення про державну реєстрацію, -

встановив:

30 травня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_9 . Після її смерті відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) розміром 3,62 га в умовно-кадастрових гектарах, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Україна в с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняв син померлої - ОСОБА_10 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, однак юридично її не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на право на вказану земельну частку (пай), яку він прийняв, однак нотаріально не оформив після смерті матері - ОСОБА_9 .

Спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняла донька померлого - ОСОБА_11 , а також сини померлого, позивачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом подачі заяв до державної нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_12 . Спадщину після її смерті прийняла донька померлої - позивач по справі ОСОБА_1 шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори, а також син померлої - відповідач по справі ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований та постійно проживав разом із спадкодавцем.

Таким чином позивачі прийняли спадщину на вказане спадкове майно шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, відповідач прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_12 , однак нотаріус не в змозі видати їм свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Тому позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою про визнання за ними в рівних частках права власності в порядку спадкування за законом на вказане спадкове майно, оскільки позбавлені можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

24 січня 2018 року позивачі направили до суду уточнюючу позовну заяву про поділ спадкового майна та просили суд визнати за ними в рівних частках право на земельну частку (пай) розміром 3,62 га в умовно-кадастрових гектарах, яка перебуває в колективній власності колективного с/г підприємства Україна в с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області, на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на те, що вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо його розподілу.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року між сторонами затверджено мирову угоду, провадження по справі закрито.

У березні 2018 року Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року, в якій просила скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду, оскільки спірна земельна ділянка рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23 жовтня 2007 року визнана відумерлою та передана Ротмістрівській сільські раді Смілянського району, яка представляє інтереси місцевої територіальної громади. На підставі вказаного рішення суду про визнання спадщини відумерлою Ротмістрівська сільська рада оформила право власності на передану їй згідно рішення суду земельну ділянку та передала її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_8 за договором оренди від 29 вересня 2016 року.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року скасовано та справа передана до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

19 вересня 2018 року позивачі уточнили позовні вимоги, звернувшись до Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, ОСОБА_1 , 3-тя особа - Смілянська державна нотаріальна контора в якій просили визнати за ними в рівних частинах в порядку спадкування по закону право на земельну частку (пай) площею 3,65 га в умовних кадастрових гектарах яка перебуває в колективній власності колективного с/г підприємства Україна в с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області, що належало ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0297975 від 19 травня 1997 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №191602 від 14 грудня 2009 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №020979300002 та скасувати його державну реєстрацію та скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на земельну ділянку площею 3,6507 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:002:0274.

В обґрунтування заяви про уточнення позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_9 разом з нею за вказаною адресою проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_10 , останній прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 шляхом вступу в управління та володіння спірним спадковим майном - а саме правом на земельну частку (пай), яке належало померлій ОСОБА_9 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0297975 від 19 травня 1997 року

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер. Спадщину після його смерті прийняли ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , шляхом подачі заяв до державної нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_12 . Після її смерті спадщину прийняли її діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Оскільки, спадкоємці не могли дійти згоди щодо розподілу спадкового майна, звернулися до суду з позовом про поділ спадкового майна.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року між сторонами затверджено мирову угоду.

Однак Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 24 січня 2018 року.

Під час розгляду справи за апеляційною скаргою Ротмістрівської сільської ради позивачам стало відомо, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року, яким земельну ділянку, що належала ОСОБА_9 визнано відумерлою спадщиною та передано у власність Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

На підставі вищевказаного рішення за Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3,65 га кадастровий номер 7123787200:02:002:0274 та виданий державний акт на право приватної власності на землю серія ЯЗ №191602 від 14 грудня 2009 року. Окрім того, вищевказана земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_8 на підставі договору оренди, який зареєстрований 26 вересня 2016 року.

В зв`язку з наведеним позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року, яким спірну земельну ділянку, яка належала ОСОБА_9 визнано відумерлою спадщиною.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року по справі №2-о-184/2007 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою і визнання за нею права власності за територіальною громадою с. Ротмістрівка - відмолено.

Позивачі зазначили, що оскільки спадкодавець ОСОБА_10 проживав на момент смерті з ОСОБА_9 та продовжував проживати після її смерті в АДРЕСА_1 , відтак вважають, що він прийняв спадщину після її смерті, яка складається із права на земельну частку (пай) розміром 3,62 га в умовно-кадастрових гектарах, яка перебуває в колективній власності колективного с/г підприємства Україна в с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області, шляхом вступу в управління та володінням спадковим майном померлої, однак юридично її не оформив.

При цьому позивачі зауважили, що відповідач Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області був обізнаний про наявність спадкоємця після смерті ОСОБА_9 , який прийняв спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном, однак незважаючи на це, порушуючи майнові права спадкоємця ОСОБА_10 відповідач звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

В свою чергу, спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняла донька померлого - ОСОБА_11 , а також сини померлого, позивачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом подачі заяв до державної нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_12 . Спадщину після її смерті прийняла донька померлої - позивач по справі ОСОБА_1 , шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори, а також син померлої - відповідач по справі ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований та постійно проживав разом із спадкодавцем.

Таким чином позивачі прийняли спадщину, до складу якого входить право на спірну земельну частку (пай) шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, однак позбавлені можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього.

15 жовтня 2019 року позивачі збільшили позовні вимоги вказавши, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 крім вищевказаної земельної ділянки (паю), відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відтак, просили суд визнати за ними в рівних частинах, тобто по 1/3 частині в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 право на земельну частку (пай) площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, та по 1/3 частині житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначили, що оскільки постановою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2018 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року по справі №2-о-184/2007 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою і визнання права власності за територіальною громадою с. Ротмістрівка - відмолено, просили визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №191602 від 14 грудня 2009 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №020979300002 та скасувати його державну реєстрацію; та скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на земельну ділянку площею 3,6507 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:002:0274.

15 березня 2021 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про відмову від частини заявлених ним позовних вимог, в якій зазначив, що оскільки між ним та позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 досягнуто домовленості щодо поділу спадкового майна, від заявленої вимоги в частині визнання за ним права власності на 1/3 частину земельної ділянки (паю) площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , він відмовився на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також у поданій заяві ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги щодо визнання за ним права власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 15 березня 2021 року подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог просили визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку спадкування по закону в рівних частках, тобто по 1/2 частині за кожним право на земельну частку пай площею 3,65 га в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку спадкування по закону в рівних частках, тобто по 1/3 частині за кожним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі в судове засідання не з`явились подавши до суду відповідні заяви, в яких заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання також не з`явився, однак подав до суду заяву, я якій позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій позовні вимоги не визнав та просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник 3-ї особи Смілянської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити без її участі згідно чинного законодавства.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_3 та накладено арешт на земельну ділянку площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123787200:02:002:0274, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області до набрання рішенням суду законної сили. Крім того, вказаною ухвалою суду від 18 листопада 2019 року задоволено клопотання представника відповідача Ротмістрівської сільської ради - Пашковського Д.П. та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи ОСОБА_8 , котрий на підставі договору оренди укладеного із Ротмістрівською сільською радою здійснює користування спірною земельною ділянкою.

Представник 3-ї особи ОСОБА_8 - ОСОБА_7 11 січня 2020 року надіслала до суду відзив вказавши, що при вирішенні даного спору щодо визнання права власності на спірне спадкове майно та його розподілу між спадкоємцями покладається на розсуд суду.

Крім того зазначила, що вимогою позивачів є визнання права власності в рівних частинах на земельну ділянку (пай) площею 3,62 га в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради, яка належала на підставі державного акту ОСОБА_9 , що померла у 1997 році.

Разом з тим, рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року земельну ділянку площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123787200:02:002:0274, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та належала ОСОБА_9 було визнано відумерлою спадщиною та передано у власність Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

На підставі зазначеного рішення зареєстровано право власності на вказану земельну площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області присвоєно їй кадастровий номер - 7123787200:02:002:0274 та видано державний акт на право приватної власності на землю від 14 грудня 2009 року Ротмістрівській сільській раді Смілянського району Черкаської області.

Спірну земельну ділянку Ротмістрівська сільська рада на підставі договору оренди, який зареєстрований 26 вересня 2016 року передала в користування ОСОБА_8 . На момент укладання договору оренди вищевказане рішення суду про визнання спадщини відумерлою набрало законної сили, змінено чи скасовано не було.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності на земельну ділянку за територіальною громадою с. Ротмістрівка - відмовлено.

Окрім того представник третьої особи зазначила, що серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України Про оренду землі є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України,

Відповідно до частини першої статті 770 ЦКУ у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи -орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Статтею 148-1 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земелької ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзиеу, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Представник третьої особи також послалася на правову позицію Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі за № 6-375цс15, де зазначено, що за змістом частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря у разі, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців. У випадку їх відмови чи відсутності таких спадкоємців право оренди переходить до осіб які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та вищевказаного Закону.

Окрім цього вказує, що умовами п. 38 укладеного Договору оренди землі від 29 вересня 2016 року визначено, що зміна власника земельної ділянки чи перехід права власності до другої особи, не Є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Зазначила, що після отримання спадщини, можливо внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема у частині визначення сторони орендаря, а також вважає за можливе укладення додаткової угоди з орендодавцем, яка передбачає заміну орендаря.

Представник 3-ї особи зауважила, що договір оренди спірної земельної частки є чинним та ніким не скасований, не визнаний недійсним, відтак позивачі, в разі визнання їх спадкоємцями, мають право на укладення додаткової угоди про оренду землі з чинним орендарем - ОСОБА_8 , вважає, що цим договором їхні права ніяким чином не порушуються.

Таким чином, оскільки договір оренди не є предметом спору, то третя особа ОСОБА_8 покладається на розсуд суду у вирішенні спору між спадкоємцями щодо визнання права власності на земельну частку (пай) між ними.

В судове засідання третя особа та її представник не з`явилися про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд, заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 26 грудня 1997 року Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у КСП Україна розміром 3,62 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_9 заповіту не складала, а тому спадкування належного їй майна повинно відбуватися за законом.

З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 2110/01-16 від 22 листопада 2017 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався (Т. 1 а.с. 55-56).

Як вбачається з довідки Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 610 від 11 грудня 2017 року ОСОБА_9 , 1904 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини за даною адресою проживав та був зареєстрований ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1 а.с. 17, 64).

ОСОБА_10 доводився сином померлій ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 виданим Смілянським міським відділом ДРАЦС, з якого вбачається, що батьками ОСОБА_10 , 1938 року народження зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_13 (Т. 1 а.с. 66).

Таким чином судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 належне їй майно фактично прийняв у спадщину її син - ОСОБА_10 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, хоча юридично на себе його не оформив. Разом із тим, він вважається таким, що прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 виданим Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області (Т. 1 а.с. 12, 65).

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на майно, яке він фактично прийняв, але юридично не оформив після смерті матері - ОСОБА_9 .

За життя ОСОБА_10 заповіту також не складав, а тому спадкування належного йому майна повинно відбуватися за законом.

Спадкоємцями першої черги по закону після смерті ОСОБА_10 є діти померлого: сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , які є позивачами по справі, а також донька - ОСОБА_12 , останні прийняли спадщину шляхом подачі заяв відповідного змісту до державної нотаріальної контори.

Так, згідно листа Смілянської державної нотаріальної контори № 2310/02-14 від 30 грудня 2017 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 68-69).

Ступінь їх родинного зв`язку об`єктивно підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 , з яких вбачається, що батьками ОСОБА_12 , 1963 року народження, ОСОБА_2 , 1971 року народження, та ОСОБА_3 , 1973 року народження зазначені ОСОБА_10 , ОСОБА_14 (Т. 1 а.с. 8-9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла донька ОСОБА_10 - ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 виданим 28 березня 2016 року виконавчим комітетом Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (Т. 1 а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина на майно, до складу якого входить 1/3 частина спадкового майна, яке вона фактично прийняла, однак юридично не оформила після смерті батька - ОСОБА_10 .

За життя ОСОБА_12 заповіту не складала. Спадкоємцями першої черги по закону є діти померлої - ОСОБА_1 , та ОСОБА_1

Ступінь їх родинного зв`язку повністю підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 виданим Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області та серії НОМЕР_9 свідоцтвом про народження виданим повторно 13 лютого 2004 року, відповідно до яких матір`ю відповідача ОСОБА_5 , 1987 року народження, та матір`ю позивача ОСОБА_1 , 1989 року народження зазначена ОСОБА_12 (а.с.8,14).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 виданого Ротмістрівською сільською радою Смілянського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_1 уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 13).

Як вбачається з довідки Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 182 від 15 травня 2017 року ОСОБА_12 , 1963 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини за даною адресою проживав та був зареєстрований ОСОБА_5 , 1987 року народження та проживала без реєстрації ОСОБА_1 , 1989 року народження (Т. 1 а.с. 15). Таким чином, останні прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_12 , оскільки на час її смерті постійно проживали разом із спадкодавцем.

Крім того, із листа Смілянської державної нотаріальної контори № 2095/02-14 від 17 листопада 2017 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 57-58).

З довідки Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 183 від 15 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 являлась власником будинковолодіння по АДРЕСА_2 , згідно запису з по господарської книги № 8 на 2016-2020 роки (Т. 1 а.с. 16). Разом з тим сторонами не було заявлено вимоги про визнання за ними права власності на вказане спадкове майно, тому питання спадкування щодо цього майна вирішенню не підлягають.

З постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 лютого 2019 року та від 30 березня 2021 року вбачається, що після смерті батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . На підставі поданих заяв була заведена спадкова справа №431/2000 року.

15 лютого 2019 року та 13 березня 2021 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме земельну частку (пай) площею 3,62 га, розташовану на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої не оформив своїх спадкових прав ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 січня 2021 року та від 13 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 теж звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме земельну частку (пай) площею 3,62 га, розташовану на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої не оформив своїх спадкових прав ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 січня 2021 року та від 13 березня 2021 року вбачається, що 05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі поданої заяви була заведена спадкова справа 580/2016. Однак їй відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, а саме на земельну частку (пай) площею 3,62 га, яка розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області та на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої не оформив своїх спадкових прав - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого прийняла спадщину ОСОБА_12 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Таким чином, позивачі у встановлений законом строк звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких нотаріусом заведено спадкову справу, проте свідоцтва про право на спадщину не отримали, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_9 вищевказаного спадкового майна підтверджується наступним.

Згідно довідок Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 181 від 15 травня 2017 року та № 16 від 25 січня 2021 року та відповідно до виписки з погосподарської книги від 25 січня 2021 року за № 17 вбачається, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 являлась власником будинковолодіння по АДРЕСА_2 на підставі запису погосподарської книги № 8 на 2016-2020 роки, номер об`єкта погосподарського обліку 0575-3, рік побудови - 1950. Земельна ділянка, на якій розташовано вказане домоволодіння неприватизована та становить 0,46 га. Заборони на будинок немає. (Т. 1 а.с. 18, 74).

Як вбачається із копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0297975 виданого 19 травня 1997 року Смілянською райдержадміністрацією ОСОБА_5 О.М. належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у КСП Україна розміром 3,62 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (Т. 1 а.с. 19).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року N 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X "Перехідні положення" ЗК України).

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим, з повідомлення управління Держгеокадастру № 70/24 від 13 травня 2017 року від 13 травня 2017 року вбачається, що в Державному фонді документації і землеустрою Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зберігається державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-17-653, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 653 від 31 травня 2002 року на ім`я ОСОБА_9 , земельна ділянка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку не отриманий, про що свідчить відсутність підпису про отримання. Копію зазначеного державного акта додано до повідомлення (Т. 1 а.с. 34,35 ).

Таким чином, право на земельну частку (пай), яке за життя належало спадкодавцю ОСОБА_9 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0297975 було передано у власність останньої та видано на її ім`я державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 13-17-653, що посвідчує право власності на земельну ділянку розташовану в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України в редакції 2004 року такий застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 548 ЦК (в редакції 1963 року) визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У частині третій статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частині першій статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_10 є спадкоємцем по закону після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та вступив в управління та володіння спадковим майном померлої, оскільки на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем, що підтверджується довідками Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, який юридично спадкове майно не оформив.

Спадкоємцями по закону першої черги після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його діти ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , які звернулися із заявами до державної нотаріальної контори на протязі строку встановленого законом.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_12 є її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та спадщину прийняли, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_5 прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Окрім того, статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв`язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

З письмових доказів наявних в матеріалах справи, а саме довідок Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 181 від 15 травня 2017 року та № 16 від 25 січня 2021 року та відповідно до виписки з погосподарської книги від 25 січня 2021 року за № 17 вбачається, що спадкодавець ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на спірний будинок та надвірні споруди по АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Окрім того,як передбачено ст.128 ЦК в ред. 1963 року право власності (право оперативного управління) виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємців оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак їх звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачі позбавлені можливості іншим чином, ніж у судовому порядку визнати за собою право власності на вказане спадкове майно.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Статтею 1278 Цивільного кодексу України встановлено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. При цьому кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (виділення частки в один окремий об`єкт).

У разі якщо до спадкової маси входять декілька об`єктів нерухомого та/або рухомого майна, при цьому кожен з цих об`єктів має різну характеристику (розмір, місце розташування, ціну тощо), то може виникнути ситуація, коли кожному із спадкоємців належатиме частка кожного окремого об`єкта. Така ситуація унеможливлює самостійне користування та розпоряджання спадкоємцями майном, отриманим ними у спадок.

Крім того, спадкоємці мають право на зміну розміру частки у спадщині. Так, відповідно до положень ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, проте спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, та за письмовою угодою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.

Оскільки позивач ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини на спірну спадкову земельну ділянку, право власності на неї слід визнати в рівних частках за іншими спадкоємцями.

Щодо вимоги позивачів про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №191602 від 14 грудня 2009 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №020979300002 та скасування рішення про державну реєстрацію суд прийшов до наступного.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищезазначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України,статті 15Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Такий висновок міститься у правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-2824цс15 та у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі № 275/525/15-ц.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Оскільки порушено права позивачів, та на момент розгляду справи іншим шляхом, ніж за рішенням суду визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий Ротмістрівській сільській раді на підставі рішення суду про визнання спадщини відумерлою, яке в подальшому було скасовано, неможливо, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають до задоволення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року визнано земельну ділянку площею 3,65 га, згідно державного акту на землю (пай) серії ЧР № 13-17-653 на ім`я ОСОБА_9 відумерлим майном та передано її Ротмістрівській сільській раді Смілянського району Черкаської області (Т. 1 а.с. 91).

Як вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №191602 виданого Ротмістрівській сільській раді Смілянського району Черкаської області на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року №2-0-184, він посвідчує право власності останньої на земельну ділянку кадастровий номер 7123787200:02:002:0274 площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (Т.1 а.с. 92).

З договору оренди землі від 29 вересня 2016 року вбачається, що Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області передала в оренду ОСОБА_8 земельну ділянку площею 3,6507 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області кадастровий номер 7123787200:02:002:0274 терміном на 10 років (Т. 1 а.с. 94-97).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 69355617 від 29 вересня 2016 року Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області є власником земельної ділянки площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, зазначена земельна ділянка перебуває в оренді строком на десять років, орендар ОСОБА_8 (Т. 1 а.с. 93).

Згідно акту приймання-передачі в оренду земельної ділянки від 29 вересня 2016 року вбачається, що Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області передала ОСОБА_8 на десять років земельну ділянку площею 3,6507 га (Т. 1 а.с. 98).

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2007 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності на земельну ділянку за територіальною громадою с. Ротмістрівка - відмовлено.

За таких обставин, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку , що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №191602 від 14 грудня 2009 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №020979300002 на земельну ділянку площею 3,6507 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, слід скасувати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку виданого Ротмістрівській сільській раді Смілянського району Черкаської області, недійсними та скасувати його реєстрацію, оскільки позивачі фактично позбавлені можливості в інший спосіб поновити своє порушене право задля оформлення спадщини після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої фактично прийняв ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але юридично її не оформив та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 , яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_17 , але юридично не оформила своїх спадкових прав.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 131, 132 ЦК України в ред. 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування , Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, ст. 125 ЗК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, 3-ті особи: Смілянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8 про поділ спадкового майна, визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації, скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування по закону на:

- 1/2 частину земельної ділянки площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 13-17-653;

- 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: літери А-1 - житловий будинок, а2 - прибудову, ганок, В1 - літню кухню, Г1 - сарай, Д1 - погріб, шийку, огорожу № 1, що належало ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування по закону на:

- 1/2 частину земельної ділянки площею 3,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 13-17-653;

- 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: літери А-1 - житловий будинок, а2 - прибудову, ганок, В1 - літню кухню, Г1 - сарай, Д1 - погріб, шийку, огорожу № 1, що належало ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування по закону на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: літери А-1 - житловий будинок, а2 - прибудову, ганок, В1 - літню кухню, Г1 - сарай, Д1 - погріб, шийку, огорожу № 1, що належало ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №191602 від 14 грудня 2009 року, виданий Ротмістрівській сільській раді Смілянського району Черкаської області на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду № 2-о/184/2007 від 23 жовтня 2007 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №020979800002 на земельну ділянку площею 3,65 га, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123787200:02:002:0274 та скасувати його державну реєстрацію.

Скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на земельну ділянку площею 3,6507 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:002:0274.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 08 червня 2021 року.

Сторони у справі:

Позивач 1: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_11 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_12 .

Позивач 3: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 .

Представник позивача ОСОБА_3 - Севастьянова Альона Валеріївна - діє згідно ордера серія ЧК №98462 від 14 лютого 2019 року.

Відповідач 1: ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_14 .

Відповідач 2: Ротмістрівська сільська рада Смілянського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Михайлівська, 18, с. Ротмістрівка, Смілянського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 26359075.

3-тя особа: Смілянська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), юридична адреса м. Сміла, пров. Бобринського, 2, Черкаська область, код ЄДРПОУ 35057113.

3-тя особа ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_15 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_16 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 20 березня 1997 року.

Представник 3-ї особи Мельніченко Анастасія Миколаївна, діє згідно ордера серії КР №033480 від 10 січня 2020 року.

Головуючий О.П.Опалинська