Рішення

від 30.12.2020 по справі 240/12088/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м. Житомир

справа № 240/12088/19

категорія 109010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Новобудінвестгрупп", про скасування містобудівних умов і обмежень забудови та дозволу на виконання будівельних робіт,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- скасувати Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №50/16 щодо об"єкту "Будівництво двосекційного багатоповерхового житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ", затверджені 7 вересня 2016 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради;

- скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЖТ112183470423 на об"єкті "Будівництво двосекційного багатоповерхового житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 " від 12 грудня 2018 року, виданий управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 23 січня 2017 року та на підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 23 січня 2017 року їй належить частина житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 та 260/1000 ідеальних частин земельної ділянки за кадастровим номером 1810136600:04:015:0069, загальною площею 0,10 га, за тією ж адресою.

Вказує, що в безпосередній близькості до її домоволодіння, влітку 2019 року розпочались будівельні роботи. Під час з`ясування правових підстав та обставин вказаного будівництва встановлено, що замовником цього будівництва є Приватне підприємство "Новобудінвестгрупп", яке проводить вказані роботи на підставі: "Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 щодо об`єкту "Будівництво двосекційного багатоповерхового житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ", затверджених 07 вересня 2016 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (далі - Містобудівні умови та обмеження №50/16) та Дозволу на виконання будівельних робіт №ЖТ112183470423 від 12 грудня 2018 року, виданого управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі - Дозвіл на виконання будівельних робіт).

Зазначає, що за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил 05.11.2019 встановлено порушення Приватним підприємством "Новобудінвестгрупп" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та зупинено дію Містобудівних умов та обмежень №50/16. Однак, при цьому будівельні роботи продовжуються, оскільки Дозвіл на виконання будівельних робіт не скасовано та його дію не зупинено.

Вказує, що оскільки відсутність на момент видачі Містобудівних умов та обмежень №50/16 плану зонування або детального плану територій є таким порушенням, що не підлягає усуненню, та, як наслідок, є підставою для скасування Містобудівних умов та обмежень №50/16.

У свою чергу, скасування Дозволу на виконання будівельних робіт є невідворотним юридичним наслідком скасування Містобудівних умов та обмежень №50/16, адже відповідно до п.4 ч.6 ст.37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі скасування містобудівних умов та обмежень.

Окрім того, зауважує, що затвердження містобудівної документації відбувалось без проведення громадських слухань, тобто думку мешканців прилеглих територій не враховано.

Територія на якій здійснюється будівництво багатоповерхового будинку, за умови обов"язкового розроблення детального плану території, призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків від п"яти до дев"яти поверхів, саме тому відсутність детального плату території та запроектованість 10-поверхової будівлі замість 9 поверхів суперечить містобудівній документації.

Позивач, вважаючи свої права, як власника приватного житлового будинку, порушеними, зважаючи на відсутність у оскаржуваних рішеннях суб"єктів владних повноважень визначених: місць для паркування автомобілів, місця для під"їзду автомобілів для обслуговування багатоповерхового будинку (новобудови), місць для організації збирання та вивозу сміття, місць для розташування дитячих майданчиків, звернулась до суду за захистом свого порушеного права з даною позовною заявою.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження та у зв"язку із задоволенням заяви позивача, поновлено строк для звернення до суду.

24 січня 2020 року відповідач - Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№1901/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначає, що Департамент містобудування та земельних відносин міської ради до затвердження Генерального плану м.Житомира (рішенням Житомирської міської ради від 30.11.2016 № 454) та Плану зонування території міста Житомира (рішенням Житомирської міської ради від 04.04.2017 № 579), під час надання замовникам містобудівних умов та обмежень керувався діючою містобудівною документацією - Генеральним планом м.Житомира (затверджене рішенням Житомирської міської ради від 26.12.2001 №266), як передбачено Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (далі - Прядок №109).

Зазначає, що відповідно до Генерального плану м.Житомира від 26.12.2001 земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована на території багатоповерхової житлової забудови. Цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Враховуючи викладене, на дату видачі Містобудівних умов та обмежень № 50/16 цільове призначення земельної ділянки та наміри забудови відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

24 січня 2020 року відповідач - управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради надіслало до суду відзив на позовну заяву (за вх.№1988/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначає, що в управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради на момент звернення до суду із зазначеною позовною заявою, відсутні підстави для анулювання (скасування) Дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки такі вимоги є передчасними, зважаючи на чинність Містобудівних умов та обмежень №50/16.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Новобудінвестгрупп" 24 січня 2020 року надіслала до суду письмові пояснення (за вх.№1897/20), у яких просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вказує, що Приватне підприємство "Новобудінвестгрупп" здійснює будівництво двосекційного багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до законодавством у сфері містобудівної діяльності, будівельних норма, стандартів і правил, що підтверджується як експертним звітом щодо розгляду проектної документації, так і позаплановою перевіркою управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради.

Третя особа зазначає, що у Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради відсутні будь-які правові підстави для відмови у наданні Містобудівних умов та обмежень №50/16 від 07 вересня 2016 року на підставі відсутності розробленого та затвердженого детального плану території, зважаючи на наявність чинного генерального плану.

Вказує, що посилання позивача на висновки, що зазначені у акті перевірки та приписі не відповідають дійсності, оскільки суперечать фактичним обставинам та не ґрунтуються на нормах законодавства. Зауважує, що нове будівництво двосекційного багатоповерхового житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не здійснюється суміжно з житловим будинком позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, зазначає, що надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, видача дозволу на виконання будівельних робіт та як наслідок здійснення будівництва, жодним чином не стосується прав, свобод та законних інтересів позивача, оскільки державний архітектурно-будівельний контроль (нагляд) здійснюється спеціально уповноваженими органами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , письмових пояснень по суті спору до суду не подала.

У судове засідання 08.12.2020 прибули позивач, представник позивача, третя особа - ОСОБА_2 , представник відповідача - Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та представник третьої особи - Приватного підприємства "Новобудінвестгрупп".

Відповідач - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області свого повноважного представника до суду не направив, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. 07.07.2020 звернулось до суду із клопотанням (за вх.№23647/20) про розгляд справи без участі представника Управління.

Позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Додатково зазначали, що порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при виконанні будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 зафіксовані у акті перевірки від 05.11.2019 та є такими, що порушують право позивача на безпечну відстань від новобудови. Окрім того, у проекті технічної документації на новобудову будинок позивача взагалі не відображено та не вказано відстань до нього, що у свою чергу не відповідає вимогам ДБН.

Зважаючи на те, що будівництво зазначеної новобудови порушує право позивача на безпечне проживання у власному будинку, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_2 підтримала заявлені позивачем позовні вимоги з підстав порушення права на безпечне проживання у сусідніх будинках.

Представник Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Приватного підприємства "Новобудінвестгрупп" проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у письмових пояснення від 24.01.2020 (за вх.№1897/20), від 27.02.2020 (за вх.№5244/20)та від 06.10.2020 (за вх.№39870/20).

Додаткового зазначала, що 16 червня 2008 року було проведено громадські слухання, на яких відбулося обговорення діяльності щодо розміщення Приватним підприємством "Новобудінвестгрупп" об`єкта будівництва 10-ти поверхового житлового будинку на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_4 (нині - АДРЕСА_1 . За результатами громадських слухань 16 червня 2008 року затверджено позитивне рішення щодо реалізації запланованої діяльності розміщення об`єкту будівництва Приватним підприємством "Новобудінвестгрупп" 10-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_4 з комплексним благоустроєм прилеглої території.

Також представник вказала, що припис №305-19-а від 05.11.2019, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, як підставу для скасування Містобудівних умов і обмежень №50/16 та Дозволу на виконання будівельних робіт, згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2020 у справі №560/460/20, що набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано.

У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення позивача, представника позивача, третьої особи - ОСОБА_2 , представника Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та представника третьої особи - Приватного підприємства "Новобудінвестгрупп", оголошено зміст відзиву на позовну заяву відповідача - управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та відповідно до протокольної ухвали суду, суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 23 січня 2017 року за реєстровим №754, ОСОБА_1 придбала 46/300 ід.ч. житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 23.01.2017 за реєстровим №755 - 260/1000 ідеальних частин земельної ділянки за тією ж адресою загальною площею 0,10 га кадастровим номером 1810136600:04:015:0069 (т.1 а.с.91-94, 95-96, 97, 98-101,102-103).

Згідно із записами у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання позивача з 14.10.2009 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.88-90).

На підставі договорів оренди землі від 25.05.2016, 22.12.2017 та 07.06.2019 у користуванні Приватного підприємства "Новобудінвестгрупп" (далі - ПП "Новобудінвестгрупп") з 07.06.2016 перебуває земельна ділянка, площею 0,3287 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (т.1 а.с. 161-162, т.2 а.с. 12-15, 19-21, 23-25).

ПП "Новобудінвестгрупп" з метою отримання містобудівних умов та обмежень, замовило містобудівний розрахунок об`єкта "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 " у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Проект Груп" на земельній ділянці площею 0,3287 га (т.1 а.с. 171-212).

Відповідно до інформації, вказаної у містобудівному розрахунку, ПП "Новобудінвестгрупп" планується збудувати на земельній ділянці двосекційний багатоповерховий житловий будинок на 10 поверхів (144 квартири).

Після виготовлення містобудівного розрахунку об`єкту будівництва ПП "Новобудінвестгрупп" 30.08.2016 звернулось до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, до якої окрім іншого надано зазначений містобудівний розрахунок (т.1 а.с 170).

07 вересня 2016 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради видано ПП "Новобудінвестгрупп" Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки АДРЕСА_5 на об`єкт будівництва: "Нове будівництво двосекційного багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 " (далі - Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки АДРЕСА_5 ) (т.1 а.с.153-159).

12 грудня 2018 року управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЖТ 112183470423 замовнику - ПП "Новобудінвестгрупп" та генеральному підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Інвестбуд" на "Будівництво двосекційного багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці" за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Дозвіл на виконання будівельних робіт) (т.1 а.с 113-114).

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №50/16 та Дозвіл на виконання будівельних робіт, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України "Про основи містобудування) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Згідно зі статтями 12, 16 та 19 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

При розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.

Екологічна безпека територій передбачає дотримання встановлених природоохоронним законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров`я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.

Приписами п.7 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності") передбачено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.16 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності":

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

- замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

Статтею 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення та ін.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Положеннями ст.18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно п.п. 1 п.1 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" одним із основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження, які надаються відповідно до Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (надалі - Порядок №109).

Відповідно до Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За змістом розділу 2 Порядку №109 та відповідно до пункту 4 ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури, які визначають відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Пунктом 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №109 від 07 липня 2011 року) визначено перелік документів, які додаються замовником до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень. У зазначеному переліку відсутній план зонування та детальний план території.

Вказаний перелік документів є вичерпним і спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури не вправі вимагати надання замовником будь-яких інших документів, в тому числі, детального плану або плану зонування території. При цьому, суд зазначає, що Містобудівні умови та обмеженнях земельної ділянки №50/16 від 07 вересня 2016 року містять посилання на Генеральний план міста Житомира, затверджений рішенням 16 сесії Житомирської міської ради 23 скликання від 26 грудня 2001 року №266 (чинний на момент затвердження Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №50/16 ).

Таким чином, з огляду на аналіз наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі №823/5265/15.

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка для здійснення будівництва на якій ПП "Новобудінвестгрупп" видано Містобудівні умови та обмеженнях земельної ділянки № НОМЕР_1 , відповідно до Генерального плану міста Житомира, затвердженого рішенням 16 сесії Житомирської міської ради 23 скликання від 26 грудня 2001 року №266, віднесена до "території багатоповерхової житлової забудови" (т.2 а.с.110-111, т.3 а.с.16).

Окрім того, судом також досліджено Генеральний план міста Житомира, затверджений рішенням 15 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 30 листопада 20016 року №454 (чинний, на момент розгляду судом даної справи) та План зонування території міста Житомира, затверджений рішенням 20 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 04.04.2017 №579 (чинний, на момент розгляду судом даної справи), відповідно до яких земельна ділянка для здійснення будівництва на якій ПП "Новобудінвестгрупп" видано Містобудівні умови та обмеженнях земельної ділянки №50/16 віднесена до "території реконструкції садибної та багатоквартирної малоповерхової забудови під багатоквартирну житлову забудову" та до "зони перспективної багатоповерхової житлової забудови (зона реконструкції)", відповідно (т.3 а.с. 60, 61-62, 63, 64-65).

Згідно з положеннями статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при встановленні відповідності намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання ПП "Новобудінвестгрупп" Містобудівних умов та обмежень №50/16, правомірно застосував саме Генеральний план міста Житомира, затверджений рішенням 16 сесії 23 скликання Житомирської міської ради від 26 грудня 2001 року №266 та встановив відповідність намірів забудови містобудівній документації.

З приводу доводів позивача щодо необхідності проведення громадських слухань для врахування громадських інтересів при затвердженні містобудівної документації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - затвердження Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №50/16 ) громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

З огляду на структурний аналіз диспозиції вказаної правової норми та її лексичний зміст, законодавцем закріплено однозначне правило поведінки - обов"язок, щодо проведення громадських слухань при розроблені в установленому порядку проектів містобудівної документації на місцевому рівні лише у трьох конкретних випадках, при затвердженні: 1) генеральних планів населених пунктів; 2) планів зонування; 3)детальних планів територій.

Тобто, законодавчо закріпленого обов"язку щодо проведення громадських слухань при наданні (затвердженні) містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки законодавством не передбачено.

Щодо посилання позивача з приводу відсутності на момент розгляду справи судом, чинного договору оренди землі між Житомирською міською радою та ПП "Новобудінвестгрупп", суд зазначає наступне.

Суд розглядає справу з урахуванням ретроспективної дії правовідносин, що склалися між учасниками справи та перевіряє правомірність вчинення дій (бездіяльності) суб"єктом владних повноважень зважаючи на обставини, факти та умови чинні (діючі), у даному випадку на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Саме тому, земельна ділянка за кадастровим номером 1810136600:04:005:0024, загальною площею 0,3287 га яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07.09.2016 - момент затвердження Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки АДРЕСА_5 , перебувала у користуванні ПП "Новобудінвестгрупп" на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.05.2016, що в свою чергу свідчить про розроблення містобудівного розрахунку з дотриманням чинних норм права, а саме приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тобто відповідачу надані належні документи на земельну ділянку на якій планується будівництво.

Щодо твердження позивача про підтвердження неправомірності видачі ПП "Новобудінвестгрупп" Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №50/16 та Дозволу на виконання будівельних робіт з підстав встановлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності зафіксованих у акті перевірки від 05.11.2019, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що правомірність винесення управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області припису №305/19-а про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05 листопада 2019 року та рішення №306/19-а від 05 листопада 2019 року про зупинення дії Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №50/16 від 07 вересня 2016 року на об`єкт "Нове будівництво двосекційного багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці" за адресою: АДРЕСА_4 ", перевірено у судовому порядку.

Так, згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №560/460/20, яке залишено без змін відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, позовні вимоги ПП "Новобудінвестгрупп" задоволено:

- визнано протиправним та скасовано припис №305/19-а про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 05 листопада 2019 року, виданий головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Хітричем Борисом Михайловичем;

- визнано протиправним та скасовано рішення №306/19-а від 05 листопада 2019 року про зупинення дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №50/16 від 07 вересня 2016 року на об`єкт "Нове будівництво двосекційного багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці" за адресою: АДРЕСА_1 ", винесене головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області Хітричем Борисом Михайловичем (т.3 а.с. 43-45, 46-49).

Отже, питання щодо визнання правомірності встановлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час надання Містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №50/16 від 07.09.2016 зафіксованих у акті позапланової перевірки від 05.11.2019, є вирішеним, оскільки їм була надана правова оцінка під час судового розгляду у межах адміністративної справи №560/460/20.

З урахуванням наведеного, вирішуючи дану справу в межах спірних правовідносин, суд акцентує увагу саме на наявності порушеного права ОСОБА_1 .

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб' єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Також, аналізуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 5 КАС України, суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

При цьому, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично - діяльнісній (конклюдентній) формах.

Наведена правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №9901/518/19, а якій зазначено, що ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом встановлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення). Так, постанова Верхової Ради України про перейменування населеного пункту прямо стосується його як адміністративно-територіальної одиниці (насамперед відповідних органів влади), а жителів - лише опосередковано, тому вона є індивідуально-правовим актом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

З наведеного слідує, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №50/16 та Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЖТ 112183470723 від 12.12.2018, за своєю правовою природою є актами індивідуальної дії, у зв`язку із винесенням яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктами цих правовідносин певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Натомість, в ході розгляду даної справи, позивачем не надано будь-яких доказів щодо існування саме реального негативного впливу безпосередньо на її права у правовідносинах, пов`язаних з виданням оспорюваних актів.

В обґрунтування своєї позиції, ОСОБА_1 зазначає, що будівництво об`єкта, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 порушує її конституційне право на безпечні для життя умови.

Зокрема, позивач вказує, що будівництво багатоквартирного житлового будинку буде заважати її життєвому простору, шляхом знищення зелених насаджень, додатковому транспортному навантаженню та інше, втім суд зауважує що наведені вище посилання є узагальненими, натомість будь-яких обгрунтовних доводів на підтвердження реальної загрози інтересу позивача, останньою не наведено.

Необхідно відзначити, що одним із доводів позовної заяви ОСОБА_1 також ставить питання про порушення її суб`єктивних прав як суміжного співвласника, при цьому не наводячи мотивів в чому саме відбулось порушення прав позивача у розумінні суміжних землевласників (землекористувачів).

Суд наголошує, що зазначені твердження позивача базується лише на передчасному очікуванні останньої щодо ситуації, яка можливо в майбутньому, на думку позивача, може виникнути.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво двосекційного багатоквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 " №06-0523-18 від 25.10.2018, виданий філією ДП "Укрдержбудекспертиза", зі змісту якого слідує, що робочий проект зазначеного об"єкту розроблений відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог міцності, надійності та довговічності, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, енергозбереження, пожежної безпеки виконано згідно з вимогами ДБН А2.2.-3:2014 (т.2 а.с.37-44).

Вказаний експертний висок є дійсним та в судовому порядку не оскаржений.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішення на конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач не є потерпілим від оскаржуваних рішень. Зазначені рішення не спричинили суттєвого негативного впливу безпосередньо на позивача та вона не зазнала жодної реальної шкоди.

Проаналізувавши практику Європейського суду з прав людини у справах у справах Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії (№ 47848/08, п. 101, від 07.07.2014 р.), Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10.03.2004 р.), Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15.12.2012 р., Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008 р.), можна сформулювати наступні ознаки особи, чиї права або законні інтереси порушено:

а) безпосередньо особі належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав необґрунтованості позивачем наявної необхідності судового захисту порушеного права.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Щодо заявленої третьою особою ПП "Новобудінвестргрупп" вимоги про стягнення з позивача на його користь судових витрати у розмірі 30000 грн, суд зазначає, що на момент винесення рішення у справі третьою особою не надано жодного доказу на підтвердження сплати суми понесених судових витрат (т1 а.с.213-218).

З огляду на викладене, у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідн. номер НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , ідн. номер НОМЕР_4 ), до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (вул.Покровська, буд.6, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 02498429) та управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (майдан С.П. Корольова, буд.6, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 40668809), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Новобудінвестгрупп" (вул.Покровська, буд.63, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 33463646) про скасування містобудівних умов і обмежень забудови та дозволу на виконання будівельних робіт, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 30 грудня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко