Постанова

від 25.05.2021 по справі 911/32/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа№ 911/32/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.05.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 (повний текст складено 23.12.2020)

у справі №911/32/20 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області;

2) Фермерського господарства К-Агро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі, позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі, відповідач-1), Фермерського господарства К-Агро (далі, відповідач-20) про визнання недійсними: наказів Головного територіального управління Держземагентсва у Київській області за №КИ/3221681600:03:008/00015503 від 05.03.2014, №КИ/3221681600:03:008/00014837 від 28.02.2014, №КИ/3221681600:05:003/00015494 від 03.03.2014 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами №3221681600:03:008:0021, №3221681600:05:003:0033, №3221681600:03:008:0022, укладених 13.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та фізичною особою ОСОБА_1 , та скасування рішень приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами №3221681600:03:008:0021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним №29699673 від 22.05.2016, №3221681600:05:003:0033 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним №29699692 від 22.05.2016, №3221681600:03:008:0022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним №29699706 від 22.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені накази Головного управління Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, при укладенні яких сторонами не було дотримано вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Також прокурор вважає, що враховуючи, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Потаповим М.Ю. прийняті рішення про реєстрацію права оренди на оспорювані земельні ділянки, підлягають скасуванню і рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки.

Звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Київської області обґрунтоване посиланням на частину 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру . При цьому, прокурором позивачем вказано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру як орган, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу - Головного управління Держгеокадастру Київської області, що є його структурним територіальним підрозділом.

Прокурор стверджує, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру не вживалося заходів щодо усунення порушення земельного законодавства при винесенні спірних наказів про надання в оренду земельних ділянок та укладення відповідних договорів, що підтверджується листом вказаного органу №10-28-0.19-7806/2-19 від 23.09.2019.

Позов заявлено до Фермерського господарства К-Агро , як суборендаря спірних земельних ділянок із зазначенням того, що у разі визнання недійсними договорів оренди від 13.03.2015 у відповідності до статті 8 Закону України Про оренду землі укладені 21.03.2016 ОСОБА_1 з ФГ К-Агро договори суборенди будуть припинені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що накази Головного територіального управління Держземагентсва у Київській області за №КИ/3221681600:03:008/00015503 від 05.03.2014, №КИ/3221681600:03:008/00014837 від 28.02.2014, №КИ/3221681600:05:003/00015494 від 03.03.2014 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки відповідають вимогам земельного законодавства, а отже підстави для визнання їх недійсним відсутні. Враховуючи викладене, суд відхилив твердження прокурора про те, що договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, а відтак підстави для визнання їх недійсним згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України також відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 18.01.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що в порушення положень статей 9, 126 Конституції України, статей 2, 3, 73, 74, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог, неправильно застосувавши у спірних правовідносинах положення статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , статей 31, 93, 116, 122, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6 Закону України Про оренду землі та не надавши належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про розірвання договору оренди підлягає скасуванню на підставі статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №389/29/17, від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-у, від 20.06.2018 у справі №378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі №366/2648/16-ц та Великої Палати Верхового Суду від 16.10.2019 у справі №365/65/16-ц, зазначає, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати лише один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Натомість, суд першої інстанції, встановивши дані обставини та погодившись з доводами прокурора про необхідність проведення органом, який здійснює функції розпорядника землі, перевірки дотримання вищевказаних вимог законодавства, дійшов абсолютно протилежного та необґрунтованого висновку про неможливість достеменного встановлення та перевірки саме судом формальності підходу такого органу до виконання своїх обов`язків.

Прокурором доводиться у даній справі та обставина, що ОСОБА_1 ще до видання оскаржуваних наказів Головного управління Держземагентства у Київській від 28.02.2014, від 03.03.2014 та від 05.03.2014 вже отримував земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства площею 96,9743 га з кадастровим номером 3222286600:02:303:0012 за наказом Головного управління Держземагентства у Київській області №КИ/3222286600:02:303/00005619 від 03.07.2013, на підставі якого 23.09.2013 укладено договір оренди, зареєстрований 03.10.2013 за №6379789, а в подальшому, саме після отримання у користування цієї земельної ділянки 24.04.2014 ОСОБА_1 засновано фермерське господарство Гуз і Ко , а тому в подальшому ОСОБА_1 отримував значні площі земель в оренду без мети здійснення фермерського господарства, а саме з метою передачі їх в оренду та збільшення земельного банку ФГ К-Агро на безконкурентних засадах.

Висновок суду першої інстанції про реєстрацію ФГ Гуз і Ко після видання оскаржуваних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 28.02.2014, від 03.03.2014 та від 05.03.2014 не ґрунтується на приписах законодавства і матеріалах справи, оскільки відповідні договори оренди земельних ділянок були укладені 13.11.2015, а їх державна реєстрація проведена 28.02.2016.

Здійснивши 28.02.2016 державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених 13.11.2015, ОСОБА_1 безпосередньо як громадянин, а не фермерське господарство Гуз і Ко , вже 21.03.2016 укладає договори суборенди земельних ділянок площами 17,0072 га, 89,8886 га та 30,1151 га з ФГ К-Агро , і саме цим фактом доводиться висновок прокурора про отримання ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок виключно з метою збільшення земельного банку фермерського господарства К-Агро на безконкурентних засадах в порушення вимог статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

За таких обставин, як наголошує скаржник, прокурором у повній відповідності до приписів статей 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами доведено незаконність оскаржуваних у справі наказів та договорів оренди земельних ділянок.

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу проти апеляційної скарги

09.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник Фермерського господарства К-Агро подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

- згідно частини 13 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Отже, законодавцем чітко встановлено підставу для відмови державним органом або органом місцевого самоврядування в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду земельних ділянок, але прокурором не наведено в позові жодної невідповідності проектів землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що свідчить про відсутність підстав у відповідача-1 для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та наданні в оренду спірної земельної ділянки;

- як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.12.2019 за №1006094171, державну реєстрацію фермерського господарства Гуз і Ко , єдиним засновником якого є ОСОБА_1 , здійснено 24.04.2014. Отже, фермерське господарство Гуз і Ко , єдиним засновником якого є ОСОБА_1 , зареєстроване після прийняття відповідачем-1 оскаржуваних наказів (накази були прийняті 28.02.2014, 03.03.2014, 05.03.2014). У свою чергу, ОСОБА_1 не є власником (членом) Фермерського господарства К-Агро , якому в подальшому були передані в суборенду спірні земельні ділянки, доказів того, що ОСОБА_1 був засновником іншого фермерського господарства станом на час прийняття спірних наказів суду не надано. Таким чином, клопотання про відведення земельних ділянок в оренду, щодо яких були прийняті спірні накази, були подані ОСОБА_1 як фізичною особою, яка на момент їх подання та розгляду не була засновником жодного фермерського господарства.

- той факт, що у березні 2016 року, тобто через 2 роки після прийняття оскаржуваних наказів, ОСОБА_1 передав земельні ділянки, отримані на їх підставі, в суборенду ФГ К-Агро , не є беззаперечним доказом того, що такою метою він керувався під час отримання земельної ділянки в оренду, на момент прийняття спірних наказів (2014 рік);

- ні Закон України Про фермерське господарство , ні Земельний кодекс України, ні інші нормативні акти не встановлювали жодних обмежень на кількість земельних ділянок, що можуть надаватися одній особі з метою ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів на підставі статті 134 Земельного кодексу України. Відтак, відповідач-1 виконав всі вимоги законодавства, яке діяло на момент існування спірних правовідносин. Твердження прокурора про те, що ФГ Гуз і Ко було створено виключно для обробітку земельної ділянки площею 96,9743 га, яка була отримана ОСОБА_1 в користування за договором оренди від 23.09.2013, є лише припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами;

- прокурором пропущено строк позовної давності щодо заявлених ним у даній справі вимог.

Позивач, відповідач-1 та третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури у справі №911/32/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20 залишено без руху. Роз`яснено Заступнику керівника Київської обласної прокуратури, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 25 933,50 грн.

15.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додане платіжне доручення №178 від 04.02.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 25 933,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 поновлено заступнику керівника Київської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 16.03.2021.

У судове засідання, призначене на 16.03.2021, з`явилися представники Фермерського господарства К-Агро та прокуратури. Інші учасники судового процесу справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 16.03.2021 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з поданим Фермерським господарством К-Агро відзивом на апеляційну скаргу, зазначивши, що станом на 16.03.2021 не отримував зазначений відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 клопотання прокурора про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №911/32/20 відкладено на 06.04.2021.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. у період з 19.03.2021 по 09.04.2021 на лікарняному, судове засідання, призначене на 06.04.2021, не відбулося.

Після виходу головуючого судді з лікарняного ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначено до розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20 на 27.04.2021.

У судове засідання, призначене на 27.04.2021, з`явилися прокурор та представник відповідача-2, які надали свої пояснення по суті спору. Представники позивача, відповідача-1, третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.05.2021.

У судовому засіданні 25.05.2021 за результатами заслуховування пояснень представників прокуратури та відповідача-2 по суті спору суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників судового процесу

У судове засідання 25.05.2021 з`явилися представники прокурора та відповідача-2.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача, відповідача-1 та третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, та з огляду на те, що неявка їх представників не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача, відповідача-1 та третьої особи.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Наказом Головного управління Держземагентсва у Київській області за №КИ/3221681600:03:008/00014837 від 28.02.2014 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , зокрема, затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та надано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 17,0072 га (кадастровий номер №3221681600:03:008:0021), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

На підставі вказаного наказу 13.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 17,0072 га (кадастровий номер №3221681600:03:008:0021), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право оренди земельної ділянки за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29699673.

Наказом Головного управління Держземагентсва у Київській області за №КИ/3221681600:05:003/00015494 від 03.03.2014 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , зокрема, затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та надано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 89,8886 га (кадастровий номер №3221681600:05:003:0033), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

На підставі вказаного наказу 13.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 89,8886 га (кадастровий номер №3221681600:05:003:0033), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право оренди земельної ділянки за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29699692.

Наказом Головного управління Держземагентсва у Київській області за №КИ/3221681600:03:008/00015503 від 05.03.2014 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , зокрема, затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області та надано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 30,1151 га (кадастровий номер №3221681600:03:008:0022), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

На підставі вказаного наказу 13.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 30,1151 га (кадастровий номер №3221681600:03:008:0022), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право оренди земельної ділянки за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29699706.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.12.2019 за №1006094171, 24.04.2014 було здійснено державну реєстрацію фермерського господарства Гуз і Ко , єдиним засновником якого є ОСОБА_1 .

21.03.2016 між громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) та Фермерським господарством К-Агро (Суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 17,0072 га (кадастровий номер №3221681600:03:008:0021), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право cуборенди земельної ділянки площею 17,0072 га за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29837091.

21.03.2016 між громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) та Фермерським господарством К-Агро (Суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 89,8886 га (кадастровий номер №3221681600:05:003:0033), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право cуборенди земельної ділянки площею 89,8886 га за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29840421.

21.03.2016 між громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) та Фермерським господарством К-Агро (Суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 30,1151га (кадастровий номер №3221681600:03:008:0022), розташовану на території Городище-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області. Право cуборенди земельної ділянки площею 30,1151га за вказаним договором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 29840661.

Згідно з пунктами 3.1. зазначених договорів суборенди земельних ділянок їх укладено на 48 років, починаючи з дати їх підписання сторонами.

21.03.2016 сторонами договорів суборенди земельних ділянок від 21.03.2016 підписані акти приймання-передачі об`єктів суборенди.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор посилається на те, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, тоді як ОСОБА_1 вже отримував земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства площею 96,9743 га з кадастровим номером 3222286600:02:303:0012 наказом ГУ Держземагенства у Київській області №КИ/3222286600:02:303/00005619 від 03.07.2013, на підставі якого укладено договір на 49 років, а в подальшому, 24.04.2014 ОСОБА_1 заснував фермерське господарство Гуз і Ко , що на думку прокурора свідчить про те, що ОСОБА_1 у 2014 році отримував значні площі земель в оренду без мети здійснення фермерського господарства, а саме з метою передачі їх в оренду та збільшення земельного банку ФГ К-Агро на безконкурентних засадах, що суперечить положенням статті 124 Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття спірних наказів, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства , ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди (частини 2, 4 статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Таким чином, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціальний по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд погоджується із доводами прокурора про те, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Поряд із цим, як вірно наголосив суд першої інстанції, дослідження змісту заяви про надання земельної ділянки має здійснюватися своєчасно, тобто саме станом на час її подання відповідним державним органом або судом у разі прийняття таким органом рішення про відмову у наданні земельної ділянки.

Сам лише факт невідповідності поданих ОСОБА_1 заяв наведеним вище вимогам, та висновки про формальність підходу державної адміністрації до оцінки обставин, викладених в цій заяві, не можуть вважатися самостійними, достатніми аргументами для висновків про недійсність прийнятих наказів саме з цих мотивів, адже суд позбавлений можливості достеменно встановити та перевірити, що підхід був саме формальний та волевиявлення заявника не було перевірено. Твердження прокурора в цій частині є припущеннями, на яких висновки суду ґрунтуватися не можуть.

Суд погоджується із тим, що орган, до повноважень якого віднесене питання про надання земельної ділянки державної або комунальної власності, на стадії прийняття такого рішення має надати оцінку заяви та долучених до неї документів та має право прийняти рішення про надання такої земельної ділянки або відмовити з мотивів невідповідності заяви та її змісту наведеним вище вимогам.

При цьому, така відмова може бути предметом судового розгляду за заявою заінтересованої сторони. Результатом такого судового розгляду є спроможність заявника довести перед судом наявність достатніх підстав для задоволення його заяви та, відповідно, безпідставність відмови йому у наданні земельної ділянки.

Прокурор в апеляційній скарзі наголошує, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, тоді як ОСОБА_1 вже отримував земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства площею 96,9743 га з кадастровим номером 3222286600:02:303:0012 наказом ГУ Держземагенства у Київській області №КИ/3222286600:02:303/00005619 від 03.07.2013, на підставі якого укладено договір на 49 років, а в подальшому, 24.04.2014 ОСОБА_1 заснував фермерське господарство Гуз і Ко .

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_1 у 2014 році отримував значні площі земель в оренду без мети здійснення фермерського господарства, а саме з метою передачі їх в оренду та збільшення земельного банку ФГ К-Агро на безконкурентних засадах, як це передбачено частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України.

Вказані обставини за твердженнями прокурора свідчать про прийняття спірних наказів та укладення договорів оренди земельних ділянок всупереч положенням чинного земельного законодавства. При цьому позов заявлено до фактичного користувача спірними земельними ділянками - Фермерського господарства К-Агро , як суборендаря.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України Про оренду у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, на конкурентних основах.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.12.2019 за №1006094171, 24.04.2014 було здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства Гуз і Ко , єдиним засновником якого є ОСОБА_1 .

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, Фермерське господарство Гуз і Ко , єдиним засновником якого є ОСОБА_1 , зареєстроване після прийняття Головним управлінням Держземагентства у Київській області оскаржуваних наказів, останній з яких прийнято 05.03.2014.

Таким чином, земельні ділянки, отримані в оренду ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних наказів та в подальшому передані в суборенду ФГ К-Агро , були отримані ним до державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства Гуз і Ко .

Судом також встановлено, що Фермерське господарство К-Агро зареєстроване 04.05.2012, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис № 13491020000000576; єдиним власником та головою ФГ К-Агро є ОСОБА_2 . Тобто, ОСОБА_1 не є засновником ФГ К-Агро .

Доказів того, що ОСОБА_1 був засновником іншого фермерського господарства станом на час прийняття спірних наказів прокуратурою суду не надано.

Відтак, клопотання про відведення земельних ділянок в оренду, щодо яких були прийняті спірні накази, були подані фізичною особою, яка на момент їх подання та розгляду не була засновником жодного фермерського господарства.

Отже, у даному випадку не підлягає застосуванню практика Верховного Суду, на яку посилається прокурор, відносно того, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Зокрема, у справах №389/29/17 (постанова від 23.05.2018), №314/3881/15 (постанова від 14.11.2018) фізична особа на момент звернення із заявою про відведення земельних ділянок вже раніше отримувала земельні ділянки для ведення фермерського господарства, створила фермерське господарство і звернулась повторно із заявами про відведення земельних ділянок уже будучи членом діючого фермерського господарства.

У справі №378/766/15-ц (постанова від 20.06.2018) фізична особа, отримавши земельні ділянки для ведення фермерського господарства в оренду, взагалі не створила фермерське господарство (остаточне рішення у цій справі прийнято не було, оскільки Верховним Судом справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції).

У справі №366/2648/16-ц (постанова від 22.05.2019) фізична особа створила фермерське господарство лише після звернення прокурора до суду, тобто під час розгляду справи, і земельна ділянка взагалі не використовувалась протягом декількох років.

У справі №365/65/16-ц (постанова Великої Палати від 16.10.2019) фізична особа створила фермерське господарство лише після звернення прокурора до суду, тобто під час розгляду справи. Крім того, Великою Палатою Верховною Суду справа не переглядалась по суті, а лише з мотивів порушення правил підвідомчості.

Отже, обставини справи №911/32/20 відрізняються від обставин вищенаведених судових справ.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, сам лише факт, що у березні 2016 року, тобто через 2 роки після прийняття оскаржуваних наказів, ОСОБА_1 передав земельні ділянки, отримані на їх підставі, у користування в суборенду ФГ К-Агро , ще не є беззаперечним доказом того, що такою метою він керувався під час отримання земельної ділянки в оренду на момент прийняття спірних наказів (2014 рік).

Передача земельних ділянок в суборенду ФГ К-Агро не є порушенням чинного законодавства та не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 наміру займатися фермерським господарством і про отримання ним земельних ділянок з метою розширення земельного банку ФГ К-Агро .

Відтак, прокурором ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не доведено того факту, що земельні ділянки були отримані ОСОБА_1 саме з метою збільшення земельного банку ФГ К-Агро .

Таким чином, враховуючи, що клопотання про відведення земельних ділянок в оренду, щодо яких були прийняті спірні накази, були подані фізичною особою, яка на момент їх подання та розгляду не була засновником жодного фермерського господарства, при цьому невідповідності місця розташування земельних ділянок вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідачем-1 встановлено не було, тому правові підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, відмови у затвердженні таких проектів землеустрою та передачі земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 у Головного управління Держземагентсва у Київській області були відсутні.

Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсними наказів Головного територіального управління Держземагентства у Київській області за №КИ/3221681600:03:008/00015503 від 05.03.2014, №КИ/3221681600:03:008/00014837 від 28.02.2014, №КИ/3221681600:05:003/00015494 від 03.03.2014 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , оскільки останні відповідають вимогам земельного законодавства.

Враховуючи викладене, твердження прокурора про те, що договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, при укладенні яких сторонами не було дотримано вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, також не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак підстави для визнання їх недійсним згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України також відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними спірних наказів та договорів оренди земельних ділянок задоволенню не підлягають.

Оскільки позовна вимога про скасування рішень приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Потапова М.Ю. про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами №3221681600:03:008:0021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним №29699673 від 22.05.2016, №3221681600:05:003:0033 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним №29699692 від 22.05.2016, №3221681600:03:008:0022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним №29699706 від 22.05.2016 є похідною від вимог про визнання недійсними спірних наказів та договорів оренди земельних ділянок, остання також задоволенню не підлягає.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, яке викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги прокурора не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 у справі №911/32/20 залишити без змін.

Матеріали справи №911/32/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко