Рішення

від 31.05.2021 по справі 922/279/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/279/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання - П`ятак А.С.

за участю представників учасників справи:

позивача - Петренко О.М., адвокат, ордер серія ВЕ № 1039428 від 28.05.21 р.

відповідача - Гулієв Іса Муса Огли, адвокат, ордер серія ХВ № 1858 від 08.10.20 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 , село Циркуни,

до Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", село Липці,

про визнання рішення загальних зборів учасників недійсним,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/279/21.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформлений (викладеними) пунктами 1-8 протоколу загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", будучи стороною процесу та бажаючи визначити свою позицію стосовно скерованої позивачем позовної заяви, скерувало до суду відзив (вх. № 3986 від 17 лютого 2021 року). 18 лютого 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка" (вх. № 3986 від 17 лютого 2021 року). 29 березня 2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання у відповідності до якого прохав суд продовжити строк підготовчого провадження. Обґрунтовуючи підставу клопотання відповідач вказує на те, при ознайомленні з матеріалами справи встановлено, що оскаржуваний протокол, який долучений позивачем до матеріалів справи, не відповідає дійсності, оскільки остаточна редакція протоколу була засвідчена нотаріально, що потребує додаткового часу для представлення до суду додаткових документів на обґрунтування заперечень проти позову. Ухвалою суду від 29 березня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/279/21 до 03 травня 2021 року. 09 квітня 2021 року представником відповідача сформовано та представлено до суду додатковий відзив разом із письмовими матеріалами на обґрунтування власної позиції та з проханням поновлення процесуального строку на подання додаткового відзиву на позов. 12 квітня 2021 року, ухвалою суду, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка" процесуальний строк на подання додаткового відзиву до 09 квітня 2021 року. Прийнято до розгляду додатковий відзив на позовну заяву (вх. № 8138 від 09 квітня 2021 року) та долучено його до матеріалів справи. Встановлено позивачу, ОСОБА_1 , строк на подання відповіді на відзив до 19 квітня 2021 року (включно). 21 квітня 2021 року, протокольними ухвалами, долучено до матеріалів справи пояснення позивача, які суд розтлумачив як заяву по суті справи, а саме - відповідь на відзив, та встановлено відповідачу строк на подання заперечень до 27 квітня 2021 року. 05 травня 2021 року, протокольною ухвалою суду, долучено заперечення відповідача до матеріалів справи. Протокольною ухвалою від 05травня 2021 року закрито підготовче провадження. На підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України 05 травня 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті. Протокольною ухвалою від 05 травня 2021 року оголошено перерву до 11 травня 2021 року. 11 травня 2021 року оголошувалась перерва до 31 травня 2021 року.

Під час розгляду справи по суті представники позивача повністю підтримують позовні вимоги, просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в заявах по суті справи. Присутній в судових засіданнях представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. 31 травня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Звертаючись до суду позивач стверджує, що пункти 1-8 рішення загальних зборів учасників Товариства обмеженою відповідальністю "НВФ Зірка", яке оформлене протоколом загальних зборів від 19 січня 2021 року, порушують його корпоративні права, як учасника цього товариства. Зокрема, вказує на ту обставину, що питання, які стояли на обговоренні загальних зборів, не були визначені в повідомленні про їх скликання (виключення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників) товариства). Крім того, вказує на формування статутного фонду Товариства обмеженою відповідальністю "НВФ Зірка" із розрахунку, що кожний із чотирьох його учасників (засновників) володіє 25%, а тому, відповідно учасники товариства мають рівні права щодо управлінням вказаним вище товариством.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і, відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах і, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Як встановлено судом, у відповідності до матеріалів позовної справи позивач просить (тобто визначено ним наступний предмет позову) скасувати пункт 1-8 протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Зірка", надаючи його примірник, в якому визначений наступний порядок денний зборів 19 січня 2021 року:

1. вирішення питання стосовно виключення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Зірка" ОСОБА_1 в зв`язку з простроченням ним внесення вкладу до статутного капіталу згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та спричинення шкоди своїми умисними діями підприємству, що призвело до втрати майна;

2. вирішення питання стосовно виключення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Зірка" ОСОБА_2 в зв`язку з простроченням нею внесення вкладу до статутного капіталу згідно частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю;

3. вирішення питання стосовно продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія ЮВ" нежитлової будівлі літ. "А-1" реєстраційний номер об`єкту 1999240363251, загальною площею 315,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

4. вирішення питання стосовно продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія ЮВ" земельної ділянки, кадастровий номер 6325182001:00:007:0023, площею 0,075 га, цільове призначення для обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування будівлі магазину), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

5. вирішення питання стосовно продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія ЮВ" нежитлової будівлі торгівельно-розважального комплексу з допоміжними будівлями, реєстраційний номер майна 15295856, область, АДРЕСА_2 ;

6. вирішення питання стосовно продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія ЮВ" земельної ділянки, кадастровий номер 6325185001:00:014:0122, площею 0,083 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції магазину та комерційних послуг;

7. вирішення питання стосовно продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія ЮВ" нежитлової будівлі, магазин, реєстраційний номер 11118816, загальною площею 81,6 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

8. вирішення питання стосовно продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія ЮВ" земельної ділянки, кадастровий номер 6325183504:00:001:0338, площею 0,07 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Надаючи заперечення проти позову відповідач вказав на відмінність редакції рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, із наявним на підприємстві оригіналом цього рішення, яке засвідчено нотаріально.

Так, 09 квітня 2021 року представником відповідача сформовано та представлено до суду додатковий відзив разом із письмовими матеріалами на обґрунтування власної позиції, із наданням копії нотаріально засвідченого рішення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, яка суттєво відрізняється від примірника копії рішення загальних зборів, наданого позивачем до матеріалів позову. При цьому, суд констатує, що наданий відповідачем примірник рішення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформлений протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, засвідчений нотаріально 19 січня 2021 року, тобто в день проведення загальних зборів товариства. Також до відзиву був наданий примірник рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформлений протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, який в подальшому був нотаріально засвідчений, в якому міститься напис позивача про його не згоду із прийнятими 19 січня 2021 року рішеннями загальних зборів товариства.

Дана заява по суті справи була скерована на адресу позивача, що зумовлює суд до висновку про обізнаність позивача із тією редакцією рішення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, яка була представлена відповідачем.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальні права та обов`язки сторін і, серед іншого, передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання. Згідно з частиною 3 цієї норми, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви..

Концепція редакції Господарського процесуального кодексу України полягає, у першу чергу, у підготовці позивачем редакції позовної заяви, яка містить вимогу до відповідача, спрямована через суд, про захист його порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі та може бути змінена (в частині зміни предмет або підстава позову) лише за вимогою самого позивача, як ініціатора процесу.

Під час розгляду справи в підготовчому провадженні позивачем не було подано відповідну заяву за частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а суд позбавлений можливості корегувати позов (підстави або предмет позовних вимог), оскільки це б порушувало закладені в основі процесуального законодавства основні важелі на процесуальну дієздатність сторін (учасників справи). При цьому суд констатує, що предмет спору (рішення від 19 січня 2021 року в редакції, яка покладена позивачем на обґрунтування позову та вказана позивачем в додатках до позовної заяви) не фігурує в правовідносинах відповідача. Частиною 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 910/11255/16.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що позивачем заявлено позов за редакцією рішення загальних зборів від 19 січня 2021 року якої не існує, в засіданні суду представник позивача не надав для огляду оригінал такого рішення, вказавши по наявність у нього виключно фотокопії примірника, на противагу чому відповідачем представлено як нотаріальну засвідчену копію рішення, так й його оригінал, який оглянуто та досліджено судом, виходячи з вимог ст. 91 ГПК України, в засіданні суду, а в межах розгляду справи позивач не скорегував позовну вимогу, право на яке надано нормами статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд не може стати на сторожі захисту суб`єктивного права позивача.

Виходячи з викладеного, посилання позивача на зазначені вище обставини як такі, що свідчать про порушення його корпоративних прав, як учасника товариства, під час прийняття рішенні від 19 січня 2021 року, суд вважає необґрунтованими, непідтвердженими документально та такими, що спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки суд розглядає спір в межах заявлених позивачем позовних вимог (в межах предмету та підстав позову), враховуючи, що відповідачем представлено до матеріалів справи не тільки копію нотаріально посвідченого примірка рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, а й представлено для огляду оригінал даного документу (під час дослідження доказів), а позивач не представив оригінал свого примірка рішення загальних зборів від 19 січня 2021 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач, як на підставу позовних вимог до відповідача вказує на редакцію рішення загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 19 січня 2021 року, якої не існує.

Додатково суд зазначає, що судом з`ясовано питання суб`єктного складу учасників (засновників) підприємства-відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка", оскільки, як наголошував позивач, його та його дружину ОСОБА_2 виключено зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Зірка" рішенням зборів від 19 січня 2021 року, та встановлено, що і позивач, і вказана особа - ОСОБА_2 станом на дату формування витягу та проведення засідання суду 31 травня 2021 року є учасниками підприємства-відповідача. Що додатково свідчить про необґрунтованість посилань позивача на редакцію протоколу зборів товариства від 19 січня 2021 року, покладену на вмотивування позову позивачем, якої гне існує.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Виконуючи імперативні вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що через відмову в позову судові витрати не покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "08" червня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко

922/279/21